Рішення № 137937443, 18.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17078/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

при секретарі судового засідання Сапронова А.О.

за участі учасників справи:

прокурора Ярош Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, третя особа Офіс Генерального прокуратора, про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000 000 гривень.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

В обгрунтування заяви посилаєтьс на наступне.

У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальна справа №305/1937/23 по обвинуваченню підсудного ОСОБА_2 у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів проти держави Україна за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.209 КК Україна.

У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальна справа №305/2622/23 об`єднана з кримінальною справою №305/3017/23 по обвинуваченню підсудного ОСОБА_2 у вчиненні тяжких злочинів за ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Кримінальна справа розслідувана за моєю заявою. Санкція інкримінованих підсудному ОСОБА_2 статей передбачає позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна він.

Вказані кримінальні провадження розслідувались а підставі її заяв.

Обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.209 КПК України скерований до Рахівського районного суду Закарпатської області.

Також на стадії досудового розслідування перебувають інші кримінальні провадження моїми заявами. Зокрема - кримінальне провадження №42024070000000120 від 24.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України. В даному кримінальному провадженні позивач є свідком і заявником. У об`єднаному кримінальному провадженні №42021070000000315 від 01.09.2021 р. за ч.3 ст.191, ч.2 ст.364 КК України, вона теж є заявником і свідком. З 2021 року вказані кримінальні провадження не розслідувані.

Крім того вказує, що наявне інше кримінальне провадження де триває досудове розслідування про перерахування ТОВ «Свалява-Міськбуд» суми бюджетних коштів, що становить 20 848 237,00 грн. за роботи які не виконані.

Зазначає, що підсудний ОСОБА_2 незаконно, всупереч її волі перебуває у її особистому приватному житловому будинку, разом з її донькою від першого шлюбу ОСОБА_3 , яку використовує як інструмент для помсти, погроз, залякувань і шантажу, та втягує її у протиправну діяльність. Копія витягу з ЄРДР про незаконне проникнення до мого будинку підсудним ОСОБА_2 додається. На той час як має перебувати під вартою в ізоляції від суспільства.

Адвокати підсудного Дев`яна В.О. підслідна ОСОБА_4 , підслідна ОСОБА_5 , замість перебувати на лаві підсудних разом з своїм спільником, чомусь виступають у судовому процесі як захисники, і навіть більше того, виступають від імені ОСОБА_3 її представниками та подають ганебні звернення відносно мене та членів її сім`ї, цивільними справами №306/3028/23, №306/1029/22, №306/2813/23, 306/366/25. Такий терор її сім`ї, що містить ознаки особливо жорстокого поводження, триває роками.

У вересні 2023 року, користаючись безпідставним залишенням на волі, грубо порушуючи застосовані до нього запобіжні заходи, ОСОБА_2 оформляв її доньці ОСОБА_3 паспорт разом з хворим на туберкульоз батьком ОСОБА_6 . Паспорт дитини був потрібен йому для фальшування нових заяв відносно неї та від імені ОСОБА_3 . Тому на ризик інфікування особливо небезпечною хворобою він не зважав.

Крім того ОСОБА_2 разом з іншими особами незаконно вкрали її речі і документи з її власного дому. Крадені від неї документи на право власності, вони передавали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для таємного заволодіння моїм нерухомим майном.

Станом на 17 листопада 2025 року, жоден зі злочинів, вчинений відносно неї, членів її сім`ї, її майна не розслідуваний. І Закарпатська обласна прокуратура не вжила жодних заходів для припинення злочинної та протиправної діяльності підсудного та підслідних відносно неї та членів її сім`ї.

ОСОБА_2 було пред`явлено чотири підозри. Двома судами Закарпатської області розглядаються кримінальні справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів. Кримінальна справа №305/2622/23 розглядається колегією з трьох суддів. Не зважаючи не це, у нього немає жодного запобіжного заходу. І він перебуває на волі у її будинку з її дитиною. Він дійшов до того, що вільно і відкрито приходить до Свалявського районного суд Закарпатської області, під звукозапис і відеозапис відеоконференції зізнається у незаконному проникненні до її житла та торкається руками її доньки ОСОБА_3 за спину і за ногу. Що він дозволяє собі робити з нею, коли ніхто не бачить навіть страшно подумати.

Ухвалою колегії суддів Рахівського районного суду Закарпатської області у кримінальній справі №305/2622/23 від 27 березня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та обвинуваченню ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 1, 2 ст. 366 КК України подану нею заяву про застосування заходів безпеки згідно з Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» розглянуто і задоволено частково.

Однак ухвала кримінальної колегії про застосування заходів безпеки не була виконана.

Після винесення колегією суддів вищевказаної ухвали від 27.03.2025 р. прокурор був зобов`язаний внести клопотання про застосування підсудному ОСОБА_2 запобіжному заходу. Оскільки він незаконно впливає на мене, членів моєї сім`ї та моє майно. Однак цього не зроблено по теперішній час.

Крім того вказує, що є рішення суду, яке набрало законної сили про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю, а також рішення, яке регулює питання охорони житла і майна, які обов`язкові до виконання.

Така бездіяльність органів прокуратури завдає їй матеріальної і моральної шкоди. Підриває її довіру до правоохоронних органів. Крім того вона не можу працювати і заробляти собі на життя і своїй сім`ї. З 2010 року вона займається адвокатською діяльністю. І внаслідок незаконної діяльності підсудного відбуваються систематичні перешкоди її професійній діяльності. Він та його співучасники подають десятки звернень щодо неї, в тому числі до суду подані позови про позбавлення батьківських прав, про витребування аліментів, про стягнення аліментів, про стягнення аліментів за теперішній час, стягнення аліментів за минулий час, видачу обмежувального припису. Внаслідок цього підсудний разом з іншими особами імітують порушення їх прав та намагаються її дискредитувати, принизити, посягнути на її честь, гідність та ділову репутацію.

Також бездіяльність органів прокуратури завдає їй моральної шкоди і сильних душевних страждань. Вона втратила сон і спокій. Як мати, роками не може спілкуватись з своєю дитиною, яка перебуває у підсудного, якому загрожує 12 років позбавлення волі і весь час хвилюється за її життя і здоров`я. Натомість ОСОБА_2 , ОСОБА_4 використовують дитину як інструмент для помсти, втягуючи її у злочину діяльність відносно неї. Такого паплюження прав людини і прав матері, вона не бачила за всі роки своєї професійної діяльності.

Підсудний ОСОБА_2 який з 2020 року зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з іншими особами незаконно, без мого відома і всупереч її волі як єдиній власниці будинку з 2004 року і після виконання постанови про виселення Закарпатського апеляційного суду від 21.02.2025 р. у цивільній справі №306/123/22 та після завершення виконавчих проваджень, порушили недоторканість її особистого приватного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 і незаконно там перебувають. Заява переслана до Мукачівської окружної прокуратури. Відомості до ЄРДР не внесені, пам`ятка про права і обов`язки потерпілої їй не видана.

За її зверненням до слідчого судді Свалявського районного суду Закарпатської області відомості внесені в ЄРДР за ст.162 КК України. Однак правоохоронними органами не вжито жодних заходів, спрямованих на припинення злочинів.

15.10.2025 р. в приміщенні Свалявського районного суду Закарпатської області перед початком відео конференції судового засідання у цивільній справі №306/1029/22 підсудний ОСОБА_2 , житель з місцем реєстрації АДРЕСА_1 , сидів поруч з неповнолітньою ОСОБА_3 та торкався її спини та ніг своєю рукою. Навпроти сиділа його адвокат Орбан Н.Л. та представник органу опіки і піклування ОСОБА_10 , які відвертались та вдавали, що нічого не бачать. Також у приміщенні знаходився працівник Свалявського районного суду Закарпатської області, який дивився у свій комп`ютер і теж вдавав, що нічого не бачить. Нею по можливості зроблено фото з екрану комп`ютера і зафіксовано вчинення насильства підсудним ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини заявниці. Розбещення неповнолітніх, надання місць для вчинення розпусти є кримінально караним діянням. Однак на її повідомлення до правоохоронних органів відбувається бездіяльність. Такі дії суперечать принципам демократії і верховенства права. Завдають їй сильних душевних страждань, що мають характер довготривалого мучення. І такі дії тривають роками.

Керівник Закарпатської обласної прокуратури Пацкан М. надав відзив у якому зазначив, що позов є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не ґрунтується на нормах закону та не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету України 5 млн. гривень у відшкодування моральної шкоди, заподіяної, нібито, нездійсненням прокурором належним чином процесуального керівництва у кримінальних провадженнях вказаних нею у позові. Однак, такі доводи є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З`ясовано, що слідчими слідчого відділення поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024070000000120 від 24.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.07.2024 до Закарпатської обласної прокуратури надійшла ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2024 про зобов`язання внести відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.02.2024 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами ТОВ «Свалява-Міськбуд».

За наслідками досудового розслідування СВ відділення поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42024070000000120 від 24.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, про що того ж дня письмово повідомлено заявницю ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням про закриття кримінального провадження, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до слідчого судді Свалявського районного суду (справа № 306/1499/25).

Ухвалою слідчого судді Свалявського районного суду від 03.09.2025 скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про закриття кримінального провадження задоволено, а постанову СВ відділення поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.06.2025 про закриття кримінального провадження № 42024070000000120 від 24.07.2024 скасовано.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

26.06.2025у ході досудового розслідування ОСОБА_1 повісткою викликана до слідчого, який здійснює досудове розслідування, для проведення її допиту на 07.11.2025, однак ОСОБА_1 у вказаний час для допиту не з`явилася, натомість скерувала на адреси керівника ГУНП в Закарпатській області та керівника обласної прокуратури заяву про неможливість прибуття на допит.

Відповідно до загальноправового принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), особа не може вимагати відшкодування шкоди за наслідки, які виникли внаслідок її власної бездіяльності.

Також встановлено, що Ужгородською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42021070000000315 від 02.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом можливих порушень при проведення робіт на об`єкті «Реконструкція їдальні під стоматологічний факультет ДВН «УжНУ» по вулиці Університетська, 6а, в місті Ужгороді, коригування І-ша черга», які можливо виконані з відхиленнями від затвердженої проектної документації.

29.06.2025 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

31.7.2025першим заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

7.8.2025скеровано на виконання постанову про призначення судової будівельно-технічної експертизи в Закарпатське відділення Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз.

На виконання клопотання експерта до суду подано клопотання про тимчасовий доступ до запитуваних експертом оригіналів документів, який судом задоволено.

На виконання ухвали суду процесуальним прокурором спільно з слідчим вилучено з ДВН «Ужгородського Національного університету» оригінали запитуваних документів та надано експерту.

Наразі проводиться судова будівельно-технічна експертиза.

Окрім цього, процесуальним керівником у порядку ст. 36 КПК України надано письмові вказівки органу досудового розслідування щодо проведення слідчих (розшукових) дій з метою прийняття законного кінцевого рішення у найкоротші строки. Також процесуальним керівником неодноразово скеровувались листи щодо активізації розслідування вказаного кримінального провадження на адресу органу досудового розслідування.

У кримінальному провадженні проводяться необхідні слідчі дії з метою прийняття кінцевого законного рішення у найкоротші строки. Наразі матеріали кримінального провадження перебувають у розпорядженні експерта, який проводить будівельно-технічну експертизу.

Разом з тим, щодо доводів позивача інформує, що ОСОБА_2 немає процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим відсутні підстави та можливість застосування до нього запобіжного заходу.

Також повідомляє, що ОСОБА_1 має статус заявника у даному кримінальному провадженні. Статусу потерпілої у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 немає, оскільки остання в якості потерпілої не допитувалась, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки останній не вручалась.

В ході досудового розслідування не встановлено збитків, які були б спричинені ОСОБА_1 .

Окрім цього, до Ужгородської окружної прокуратури неодноразово надходили звернення ОСОБА_1 щодо стану досудового розслідування, на які заявника повідомлено що проводиться досудове розслідування з одночасним роз`ясненням прав заявника відповідно до ч. 2 ст. 60 КПК України.

Також, було задоволене звернення заявника про долучення наданих нею матеріалів до матеріалів кримінального провадження.

Дії чи бездіяльність прокурора до слідчого судді Коблик М.В. не оскаржувались.

В частині, що стосується вчинення ОСОБА_2 протиправних дій щодо неповнолітньої доньки позивачки - ОСОБА_11 (внучка ОСОБА_2 ) та втягнений її у злочинну діяльність.

До Мукачівської окружної прокуратури надходили звернення ОСОБА_1 з даного питання, які були скеровані до відділення поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції ГУНГІ в Закарпатській області для перевірки доводів у межах компетенції, та внесення, за наявності підстав, відомостей до ЄРДР а також інформування заявника про наслідки їх розгляду.

За наслідками розгляду звернень 29.10.2025 відділенням поліції №. 1 Мукачівського районного управління поліції ГУИП в Закарпатській області повідомлено заявницю про відсутність складу кримінального правопорушення та підстав для вжиття заходів реагування. Також, заявниці роз`яснено право на оскарження прийнятого за її зверненнями рішення у передбаченому законом порядку або в суді.

Звернення ОСОБА_1 , а також інших осіб про можливе вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із статевою свободою чи статевою недоторканістю неповнолітньої ОСОБА_3 , в тому числі в приміщенні Свалявського районного суду, до прокуратури не надходили.

Відділом нагляду за додержання законів органами БЕБ України Закарпатської обласної прокуратури 29.08.2023 скеровано обвинувальний акт до Рахівського районного суду у кримінальному провадженні №72023070000000042 (судова справа № 305/1937/23) за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України та ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (виділено в окреме провадження за № 72023070000000045 у зв`язку із розшуком підозрюваного) під час виконання підрядних робіт з будівництва реабілітаційно-оздоровчого центру, привласнив грошові кошти Рахівської міської ради в розмірі 2259514,00 грн.

Вказана судова справа станом на 03.12.2025 перебуває у провадженні Рахівського районного суду, підтримання публічного обвинувачення доручено здійснювати прокурорам Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури.

Разом з цим, 21.12.2023 до Рахівського районного суду відділом процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Закарпатської обласної прокуратури скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023070000000285 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (судова справа №305/3017/23).

Ухвалою Рахівського районного суду від 26.02.2025 матеріали кримінальних проваджень: справа № 305/2622/23, провадження 1-кп/305/122/25, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №72023070000000045 від 29.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України, та справа № 305/3017/23 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023070000000285, провадження 1 -кп/305/128/25 за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, об`єднано в одне провадження №305/2622/23.

Упродовж розгляду Рахівським районним судом призначено 17 судових засідань. У ході судового розгляду 11.11.2024 за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_9 судом винесено рішення про розгляд даного кримінального провадження колегією суддів, а матеріали передано до канцелярії Рахівського районного суду

08.08.2025судова справа № 305/2622/23 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_9 надійшла до Тячівського районного суду з Закарпатського апеляційного суду, після розгляду подання в.о. голови Рахівського районного суду Закарпатської області про визначення підсудності у зв`язку з неможливістю утворити склад колегії суддів.

Вказана судова справа станом на 03.12.2025 перебуває у провадженні Тячівського районного суду, підтримання публічного обвинувачення доручено здійснювати прокурорам Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури.

У Коблик М.В. відсутні підстави звертатись із заявами у кримінальних провадженнях №72023070000000045 та №72023070000000042 (судові справи №305/1937/23 та №305/2622/23), оскільки вона не являється учасником цих судових проваджень.

Слід зазначити, що дії чи бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні до прокурора вищого рівня та до слідчого судді Коблик М.В. не оскаржувалися.

Твердження позивача про бездіяльність обласної прокуратури є необгрунтованими, оскільки матеріали містять відомості про прийняті прокурором в межах закону рішення у кримінальних провадженнях.

Крім того, у разі незгоди з окремими рішеннями порядок їх оскаржений передбачений ст.ст. 303-307 КПК України.

Адже вимоги, які стосуються оцінки бездіяльності прокурора в межах кримінального провадження, повинні розглядатися виключно в порядку кримінального судочинства. Цивільний суд не має повноважень перебирати на себе функції слідчого судді.

Матеріали справи не містять жодної ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ст.ст. 303-307 КПК України, яка б визнавала бездіяльність прокурора протиправною у згаданих кримінальних провадженнях.

При цьому, позов не містить жодного мотивованого та обґрунтованого доводу щодо протиправності дій (чи бездіяльності) прокуратури чи її посадових осіб, які б були доведені нею належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного, доводи, зазначені у позові ОСОБА_1 щодо неналежного здійснення процесуального керівництва, неефективності та затягування досудового розслідування спростовуються наявними у матеріалах досудового розслідування, рішень прокурора про скасування постанов про закриття, вказівок прокурора в порядку ст. 36 КПК України.

Позивач обгрунтовує свої вимоги посиланням на ст. 1176 ЦК України, стверджуючи, що їй завдано шкоду бездіяльністю органів прокуратури, яка полягає у невжитті заходів реагування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальних справах № 305/1937/23 та №305/2622/23, відсутністю належного розслідування кримінальних провадженнях № 42024070000000120 від 24.07.2024 та № 42024070000000120 від 24.07.2024.

Так позивач посилається на ухвалу Рахівського районного суду від 27.03.2025 у справі № 305/2622/23, якою частково задоволено її заяву про застосування заходів безпеки. Суд частково задовольнивши заяву ОСОБА_1 надіслав таку до правоохоронних органів для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства та відповідного реагування. Однак, за твердженням позивача, прокурор не ініціював зміну запобіжного заходу на тримання під вартою, що вона вважає єдиним належним способом виконанням ухвали.

Невірною та помилковою є позиція позивача, оскільки ототожнено "заходи безпеки" (передбачені законом) із "запобіжними заходами" (передбачені процесуальним кодексом). Це різні правові інститути, і ухвала про безпеку не створює автоматичного обов`язку арешту обвинуваченого.

Вказана ухвала суду не містила прямої вказівки прокурору подати клопотання про взяття обвинуваченого під варту. Натомість суд констатував про відсутність доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози життю, здоров`ю, житлу чи майну ОСОБА_1 , а побоювання та припущення щодо можливої загрози не обгрунтовані та не конкретизовані.

Також ОСОБА_1 пов`язує свої моральні страждання з фактами проживання ОСОБА_2 у її будинку, його спілкуванням з її донькою та ігноруванням судових рішень про виселення.

При цьому, позивач перекладає відповідальність за дії третіх осіб на прокуратуру.

Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають відповідальність держави за шкоду, завдану її посадовими особами. Держава не несе відповідальності за протиправну поведінку третіх осіб.

Те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, порушує права позивача (незаконно проникає до житла, чинить психологічний тиск), є підставою для притягнення його до відповідальності (кримінальної, адміністративної) або примусового виконання рішень суду органами ДВС. Це не є автоматичним наслідком процесуальної позиції прокурора у справі про розкрадання бюджетних коштів.

Адже, проживання ОСОБА_2 у будинку є наслідком його особистих вольових дій. Виселення особи з житла - це функція органів державної виконавчої служби та поліції у межах виконавчого провадження. Бездіяльність ДВС не може інкримінуватися прокуратурі.

Також ОСОБА_1 пов`язує свої моральні страждання з фактами проживання ОСОБА_2 у її будинку, його спілкуванням з її донькою та ігноруванням судових рішень про виселення.

При цьому, позивач перекладає відповідальність за дії третіх осіб на прокуратуру.

Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають відповідальність держави за шкоду, завдану її посадовими особами. Держава не несе відповідальності за протиправну поведінку третіх осіб.

Те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, порушує права позивача (незаконно проникає до житла, чинить психологічний тиск), є підставою для притягнення його до відповідальності (кримінальної, адміністративної) або примусового виконання рішень суду органами ДВС. Це не є автоматичним наслідком процесуальної позиції прокурора у справі про розкрадання бюджетних коштів.

Адже, проживання ОСОБА_2 у будинку є наслідком його особистих вольових дій. Виселення особи з житла - це функція органів державної виконавчої служби та поліції у межах виконавчого провадження. Бездіяльність ДВС не може інкримінуватися прокуратурі.

З приводу наведених позивачем обставин, що мали місце у Свалявському районному суді під час розгляду 15.10.2025 цивільної справи № 306/1029/22 слід

зазначити, що належним реагуванням на вчинення нового злочину є подання заяви про злочин, а не цивільний позов. Якщо заява подана і проігнорована, то це окремий предмет оскарження до слідчого судді, доказів чого позивач не надала.

Щодо тверджень позивача про загрозу зараження її доньки туберкульозом, то це вимагає відповідного стандарту доказування. Жодних медичних довідок про активну форму туберкульозу у контактних з її донькою осіб або про факт інфікування позовні матеріали не містять. Саме твердження «умисне зараження» без вироку суду не може бути аргументом у цивільному спорі про відшкодування шкоди державою.

Вказує також на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Отже, основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі за вимогами ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, є дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, наявність такої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди, які повинен довести саме позивач.

Відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Проте ОСОБА_1 у цій справі усупереч наведених норм не доведено ані протиправності дій обласної прокуратури та її посадових осіб, ані наявності шкоди, ані причинний зв`язок, між такою поведінкою та шкодою, якщо припустити її наявність, через що вимоги про стягнення шкоди у цій справі не підлягають задоволенню.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про «незаконну бездіяльність» є її суб`єктивним судженням, яке не підкріплене належними та допустимими доказами.

Заявлена до стягнення моральна шкода у розмірі 5 млн грн, не відповідає вказаним принципам поміркованості та розумності, а також є невідповідно завищеним та невиправданим, в той час, як відшкодування не повинно призводити до безпідставного збагачення.

З огляду на викладене просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Офісу Генерального прокурора за двоіренністю Бурдюх Є.І., у своїх поясненнях зазначив, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Проте позивачем не надано доказів, що підтверджують завдання їй моральної шкоди,

а також не зазначено, з яких розрахунків вона виходила, оцінюючи її у розмірі 5 000 000,00 грн.

Викладення позивачем своїх життєвих обставин без належного підтвердження не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, адже згідно з вимогами ст. ст. 76-80 ЦПК України, докази повинні відповідати визначеним у цих статтях критеріям і свідчити у їх сукупності про наявність таких підстав.

Крім того, позивачем безпідставно залучено до участі в справі як третю особу Офіс Генерального прокурора.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 16.06.2026 року:

позивач не з`явились, про день час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, від останньої в матеріалах справи наявна заява про можливість розгляду справи у її відсутності.

представник відповідача та третьої особи прокурор Ярош Р.І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та поясненнях.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

Підрозділом детективів ТУ БЕБ в Закарпатській області закінчено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023070000000042 від 29.03.2022 року щодо вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України та відкрито матеріали у кримінальному провадженні сторонам.

Крім того, позивач ОСОБА_1 викликалась на допит а 07.11.2025 року в якості свідка до ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області у кримінальному провадженні відомості про ке внесено до ЄРДР за № 42024070000000120 від 24.07.2024.

23 січня 2023 року працівниками Управління СБУ в Закарпатській області близько 18.27 години Позивача було затримано із застосуванням надмірної сили на парковці багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою Рахівського районного суду від 27.03.2025 у справі № 305/2622/23, частково задоволено заяву позивача про застосування заходів безпеки. Суд частково задовольнивши заяву ОСОБА_1 надіслав таку до правоохоронних органів для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства та відповідного реагування.

Згідно витягів з ЄРДР, позивач ОСОБА_1 є заявником у кримінальних провадженнях № 42024070000000120 від 24.07.2024 та № 42021070000000315 від 02.09.2021.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, заслухавши думку позивача та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Системний аналіз положень ст.ст.4,5 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України дає підстави для висновку, що позов може бути подано особою виключно для захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке право.

Статтями 11,16 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної)та моральної шкоди іншій особі.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких встановлений ч. 1 ст. 1176 ЦК України.

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За відсутності підстав для застосування наведених положень ч. 1. ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, тобто за ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України.

Частиною першою ст. 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та у постановах Верховного Суду, зокрема, від 22.04.2020 у справі 520/9306/17, від 23.11.2022 у справі № 541/2569/21 та інших.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування у цій справі за вимогами позивача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, є дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, наявність такої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди, які повинен довести саме позивач.

На підтвердження своєї позиції позивачем було надано лист ТУ БЕБ у Закарпатській області від 10.08.2023 року який свідчить про наявність кримінального провадження № 72023070000000042 від 29.03.2022 року щодо вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, при цьому який процесуальний статус у вказаному провадженні має ОСОБА_1 з вказаного листа не випливає, будь яких інших доказів які стосуються вказаного кримінального провадження суду не надано.

Також позивачем долучено повістку про виклик її в якості свідка у кримінальному провадженні № 42024070000000120 від 24.07.2024.

Крім того долучено, ухвалу Рахівського районного суду від 27.03.2025 у справі № 305/2622/23, частково задоволено заяву позивача про застосування заходів безпеки. Суд частково задовольнивши заяву ОСОБА_1 надіслав таку до правоохоронних органів для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства та відповідного реагування.

Будь яких інших належних та допустимих доказів, на підтвердження обставин викладених позивачем у позовній заяві останньою суду не представлено.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювана та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач повинна довести суду, належними та допустимими доказами завдання їй шкоди, і що дії або бездіяльність обласної прокуратури є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст. ст. 1167, 1174 ЦК України (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 523/4822/17).

З представлених суду позивачем доказів, суд не вбачає наявності будь яких незаконний, протиправних дій та рішень, не вбачає бездіяльності Закарпатської обласної прокуратури.

Вимоги, які стосуються оцінки бездіяльності прокурора в межах кримінального провадження, повинні розглядатися виключно в порядку кримінального судочинства, в порядку визначеному КПК України.

Суд при розгляді цивільної справи не має повноважень перебирати на себе функції слідчого судді.

Матеріали справи не містять жодної ухвали слідчого судді, постановленої в порядку ст.ст. 303-307 КПК України, яка б визнавала бездіяльність прокурора протиправною у згаданих позивачем кримінальних провадженнях.

Щодо інших обставин на які посилається позивач, та які не мають відношення до згаданих позивачем у позовній заяві кримінальних проваджень, зокрема втягнення дочки позивача ОСОБА_11 у злочинну діяльність, вчинення відносно останньої дій сексуального характеру, а також порушення ОСОБА_2 права власності позивача, шляхом проживання у будинку якій належить позивачу ігноруванням судових рішень про виселення.

Вказані обставини стосуються дії третіх осіб, а не прокуратури, які не є учасниками вказаної цивільної справи, крім того такі обставини крім як зазначенням їх в позовній заяві не підтверджені жодними долученими до матеріалів справи доказами.

Таким чином, з системного аналізу вказаних норм законодавства, судової практики у подібних правовідносинах та наведених у позовній заяві доводів, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними засобами доказування обставини викладені у позовній заяві.

Отже враховуючи, що суд прийшов до висновку про недоведеність обставин викладених у позові, відсутність доведення позивачем елементів делікту, а відтак відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки, суд не вважає за потрібне давати оцінку розміру заподіяної шкоди яку просить стягнути позивач.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем у порушення вимог ст. 81 ЦПК України не доведено його право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку ним визначених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, як такі, що не доведені в ході судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5, 76, 80, 81, 82, 141, 258, 259,263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, третя особа Офіс Генерального прокуратора, про відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Закарпатська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909967, місце знаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а;

Третя особа: Офіс Генерального прокурора, ЄДРПОУ 00034051, місце знаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15.

Повний текст рішення суду складено, 01.07.2026 року , у зв`язку з наданням судді 29.06.2026 року та 30.06.2026 року іншого дня відпочинку.

Суддя Дегтяренко К.С.