Рішення № 137937080, 03.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Львівсправа № 380/14740/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134550004633 від 13 березня 2025 року про відмову щодо перерахунку пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII з дня звернення із заявою від 06 червня 2025 року, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, період роботи з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 30 травня 2025 року № 110002/05 та довідок про інші складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 30 травня 2025 року № 110002/06 та від 30 травня 2025 року № 3;

- судові витрати із сплати судового збору стягнути з відповідачів солідарно.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

06 червня 2025 року позивачка у зв`язку з наявністю у неї віку понад 60 років, загального стажу та стажу державної служби, визначених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723), звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та надала відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок № 622) довідки про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 30 травня 2025 року № 110002/05, № 110002/06 та № 3, видані виконавчим комітетом Львівської міської ради. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 червня 2025 року № 134550004633, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з поданою нею заявою, оскільки робота в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 07 червня 2001 року; стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, позивачці зараховано з 01 січня 1995 року по 07 червня 2001 року та такий становить 06 років 05 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивачка не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача-2, позаяк після 01 травня 2016 року (дати набрання чинності до Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889)) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 зберігають особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж. На час звернення до відповідача-1 за пенсією державного службовця позивачка досягла визначеного віку, має понад 47 років страхового стажу та понад 23 роки стажу на посадах, віднесених до посад державної служби (станом на 01 травня 2016 року), тому має право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зважаючи на що оскаржуване рішення відповідача-2 є протиправним та повинне бути скасоване судом.

Отже, позивачка вважає, що відповідач-2 протиправно відмовив їй у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому за захистом свого порушеного права вона звернулася з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що після 04 липня 2001 року згідно із статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493) посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування. Час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, до 04 липня 2001 року, тобто по дату набуття чинності Законом № 2493. Оскільки згідно із записами у трудовій книжці позивачки станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889) у позивачки відсутній необхідний стаж на посадах державної служби, то відсутні правові підстави для переведення її на пенсію за віком відповідно до норм вказаного Закону.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що робота в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 07 червня 2001 року (дата набрання чинності Законом № 2493). Позивачка з 02 липня 1990 року працює у виконавчому комітеті Львівської міської ради. Стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, зараховано з 01 січня 1995 року по 07 червня 2001 року та такий становить 06 років 05 місяців 07 днів. З урахуванням цього відповідач-2 правомірно ухвалив спірне рішення про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю у неї необхідного стажу на посадах державної служби. Також відповідач-2 зауважує, що вимога позивачки щодо призначення пенсії з урахуванням доданих до заяви довідок про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця стосується розміру пенсійної виплати та є наразі передчасною.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 23 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058, що не заперечується сторонами.

06 червня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та необхідними документами про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 червня 2025 року № 134550004633, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю у неї необхідного стажу на посадах державної служби. У цьому рішенні зазначено, що робота в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 07 червня 2001 року; стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, позивачці зараховано з 01 січня 1995 року по 07 червня 2001 року та такий становить 06 років 05 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивачка, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача-2, вважаючи його протиправним, звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 червня 2025 року № 134550004633, яким позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.

Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з положеннями пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493 (в редакції, чинній станом на 01 травня 2016 року) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону України № 2493 визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Класифікація посад в органах місцевого самоврядування визначена статтею 14 Закону № 2493. Так, відповідно до цієї статті до шостої категорії посад належать посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону № 2493 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Статтею 46 Закону № 889 визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 частини другої цієї статті зазначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229), який є чинним з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Отож, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону № 889 та пункту 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 351/1792/17.

Звідси, стаж роботи (також після 04 липня 2001 року) на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державного службовця. Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 21 листопада 1977 року позивачка у період з 04 лютого 1993 року по 02 квітня 2025 року працювала у виконавчому комітеті Львівської міської ради на посадах старшого інспектора, інспектора-спеціаліста, спеціаліста відділу кадрів/архівного відділу. 01 січня 1995 року позивачка прийняла присягу державного службовця, посаду віднесено до шостої категорії і присвоєно тринадцятий ранг державного службовця. 01 липня 2000 року позивачці присвоєно черговий дванадцятий ранг державного службовця в межах шостої категорії посад державної служби. 04 липня 2001 року посаду позивачки віднесено до шостої категорії посад органу місцевого самоврядування, присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, складено присягу посадової особи місцевого самоврядування. 01 липня 2002 року позивачці присвоєно черговий одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Отже, як підтверджується записами у трудовій книжці позивачки, у період з 04 лютого 1993 року по 02 квітня 2025 року вона працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493.

Водночас суд відзначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.

З огляду на наведене правове регулювання суд доходить висновку про те, що період роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року (а не лише з 01 січня 1995 року по 07 червня 2001 року, як це випливає зі змісту спірного рішення) мав бути врахований відповідачем-2 до стажу її державної служби.

Як вже зазначено судом вище, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Суд встановив, що на день звернення до відповідача-1 за пенсією державного службовця (06 червня 2025 року) позивачка досягнула пенсійного віку, встановленого частиною першою статті 37 Закону № 3723 (60 років), та має необхідний страховий стаж, що пенсійним органом не заперечується.

Стаж державної служби позивачки, враховуючи періоди її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року, за простими математичними підрахунками суду, становить станом на 01 травня 2016 року більше необхідних 20 років.

За цих обставин за сукупністю умов, про які судом зазначено вище, позивачка має право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з огляду на що спірне рішення відповідача-2, яким позивачці відмовлено в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним, а тому його належить скасувати.

Водночас у змісті позовних вимог позивачка помилково зазначає датою спірного рішення 13 березня 2025 року, оскільки правильною датою ухвалення цього рішення відповідачем-2 є саме 13 червня 2025 року.

З метою належного захисту порушеного права позивачки суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, період роботи з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах місцевого самоврядування.

Водночас суд зауважує, що період з 01 січня 1995 року по 07 червня 2001 року, який входить до періоду з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року, зарахований відповідачем-2 до стажу роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, проте з метою уникнення можливих помилок щодо обрахунку стажу державної служби позивачки на виконання цього рішення суду суд зобов`язує відповідача-2 зарахувати відповідний період повністю, а саме з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року, як і просить позивачка.

Стосовно дати, з якої позивачку належить перевести на пенсію державного службовця, суд ураховує, що відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Оскільки із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачка звернулася 06 червня 2025 року, то на вказаний вид пенсії вона повинна бути переведена саме з цієї дати.

Також суд відзначає, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за нею.

Тому вимога позивачки про зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 30 травня 2025 року № 110002/05, № 110002/06 та № 3, виданих виконавчим комітетом Львівської міської ради, є наразі передчасною, оскільки стосується розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже, така вимога спрямована на майбутнє, через що не може бути задоволена з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2023 року справі № 560/8328/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а.

Водночас підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивачки, відсутні, оскільки наданих позивачкою документів цей пенсійний орган не досліджував, питання щодо переведення позивачки з одного виду пенсії на інший не вирішував, тож прав позивачки у межах спірних правовідносин не порушував. Оскаржуване рішення про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за наслідками розгляду поданих документів ухвалило Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а тому саме цей пенсійний орган належить зобов`язати вчинити відповідні дії, необхідні для відновлення порушених прав позивачки.

Позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що поданий позов належить задовольнити частково, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 червня 2025 року № 134550004633, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести з 06 червня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої нею заяви від 06 червня 2025 року, зарахувавши до стажу її роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, період роботи з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13 червня 2025 року № 134550004633, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести з 06 червня 2025 року ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі поданої нею заяви від 06 червня 2025 року, зарахувавши до стажу її роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, період роботи з 04 лютого 1993 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах місцевого самоврядування.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03 липня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна