Рішення № 13793707, 08.02.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 15/213/10

За позовом: ОСОБА_1, 73000, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1;

До відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства “Братський сирзавод”, 55400, Миколаївська обл., Братський р-н, смт Братське, вул. Промислова, 17, код ЄДРПОУ 00446581; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис”, 01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, 14, кв. 27, код ЄДРПОУ 31927605;

про: визнання недійсним сертифікату акцій.

Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1256 від 03.12.10,

від 1-го відповідача - Кудінов В.С. довіреність б/н від 20.02.2010р.

від 2-го відповідача Луцива І.С. довіреність б/н від 12.04.2010р.

В судове засідання, призначене на 08.02.2011р. зявились представники сторін.

Представник відповідача 2 клопотав про не допуск до участі у справі представників ВАТ «Братський сирзавод», які діють на підставі довіреностей, виданих виконуючим обовязки голови правління Денисенко О.В. або іншими особами, відомості про яких не внесено до ЄДРПОУ.

Господарським судом клопотання відповідача 2 відхилено на підставі положень ст. 33 ГПК України, враховуючи, що останнє ґрунтується на доводах про відсутність повноважень керівних органів підприємства відповідача, зокрема, виконуючого обовязки голови правління, які однак спростовуються поданими відповідачем 1 доказами, а саме, копією рішення Наглядової ради ВАТ «Братський сирзавод»від 17.03.2010р. про призначення Денисенка О.В. виконуючим обовязки голови правління. Доказів визнання зазначеного рішення Наглядової ради недійсними відповідачем 2 не надано, таких позовних вимог в цій справі не заявлено, що виключає можливість господарського суду виходити за межі заявлених в цій справі позовних вимог та давати правову оцінку згаданому акту.

Також господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 28 ГПК України, документом, який підтверджує повноваження представника юридичної особи, є довіреність. При цьому, обовязковими вимогами до довіреності є те, що її має бути підписано керівником або іншою уповноваженою ним особою та посвідчено печаткою підприємства, організації.

Враховуючи, що довіреність представника відповідача 1 Кудінова В.С. в цій справі вимогам зазначеної норми відповідає, в господарського суду відсутні процесуальні підстави визнавати зазначену особу неповноважною.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

ОСОБА_1 08.12.2010р. звернулась в господарський суд Миколаївської області з позовом до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства “Братський сирзавод”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис” про визнання недійсним сертифікату акцій серії А №508 від 11.05.2010р. виданий Товариству з обмеженою відповідальністю “Оазис”.

Позов обґрунтовано невідповідністю форми та змісту зазначеного сертифікату вимогам чинного законодавства, зокрема, п. 5 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Так, позивач зазначає, що спірний сертифікат не містить відомостей щодо виду цінного паперу, міжнародного ідентифікаційного номеру, в ньому зазначено номінальну вартість акцій, яка не відповідає вартості, визначеній Статутом ВАТ «Братський сирзавод», сертифікат підписано неповноважною особою та засвідчено недійсною печаткою.

Відзивом відповідача 1, підписаним Денисенко О.В. позов визнано.

У відзиві, підписаному Дюженко В.І., а також відзиві, поданому представником відповідача 2, останні проти задоволення позову заперечують, посилаючись на його необгрунтованіть, а також вважають, що даний спір не є корпоративним, позивачкою не підтверджено її особу та той факт, що вона є акціонером відповідача 1, не порушено жодного з її прав та обрано невірний спосіб захисту, внаслідок чого провадження у справі підлягає припиненню.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до сертифікату акцій Серії А №510 (оригінал якого оглянуто судом), а також виписки з реєстру власників іменних цінних паперів №48 станом на 05.01.2011р., ОСОБА_1 є власником 16905 простих іменних акцій ВАТ «Братський сирзавод».

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з положеннями ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Підставою подання позову є видання відповідачем 2 Сертифікату акцій А №508 від 11.05.2010р. на імя Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис”.

Факт порушення корпоративних прав позивачка обґрунтовує обставинами, повязаними зі зверненнями відповідача 2 з позовами до ВАТ «Братський сирзавод», а також із заявами про порушення провадження у справі про банкрутство відносно останнього. На її думку, це свідчить про умисні дії відповідача 2 по блокуванню діяльності підприємства, що порушує її право на отримання прибутку.

Господарський суд відхиляє наведені доводи з наступних міркувань.

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів

Відповідно до пункту "д" частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.

Право на отримання частини прибутку акціонерного товариства належить кожному власнику акцій цього товариства. Усі власники простих акцій мають рівні права на отримання дивідендів, якщо загальними зборами акціонерів прийнято рішення про спрямування прибутку (частини прибутку) на їх виплату. При цьому прибуток (частина прибутку) розподіляється між усіма акціонерами пропорційно кількості належних їм акцій.

Відповідно до п.п. 61, 63 Статуту ВАТ «Братський сирзавод», дивіденди виплачуються один раз на рік. Розмір дивідендів визначається загальними зборами акціонерів в розрахунку на одну акцію за пропозицією Правління, порядок та строки виплати дивідендів встановлюються Правлінням у відповідності з діючим законодавством.

За відсутності в матеріалах справи відомостей стосовно фактичного розподілу прибутку товариства відповідача 1, документів, (зокрема протоколів загальних зборів акціонерів, рішень Правління тощо), які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на неправомірний розподіл прибутку, визнати доводи позивачки про порушення її корпоративних прав в цій частині обґрунтованими не можна.

Доводи позивачки, які ґрунтуються на реалізації відповідачем 2 свого права на звернення до суду, безпосередньо свідчити про порушення її прав не можуть.

Обставини можливості порушення діями відповідачів інших корпоративних прав позивачки, господарським судом не досліджується оскільки за відсутності відповідного клопотання останньої, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в даній справі, господарський суд виходить також з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законом визначено, що судовий захист прав та законних інтересів здійснюється виключно у спосіб, визначений чинним законодавством або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства,включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»не встановлює правових наслідків у вигляді недійсності сертифікату акції у разі відсутності зазначених в п. 5 ст. 6 Закону реквізитів. Посилань на інші нормативні акти, які б передбачали такі наслідки позивачем не здійснено.

Пунктом 17 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. N 1000, зар. в Міністерстві юстиції України 22 січня 2007 р. за N 49/13316, встановлено випадки недійсності сертифікату акцій, а саме, якщо власника цінних паперів, за рішенням (вироком) суду позбавлено права власності на цінні папери, сертифікат уважається недійсним з дати набрання рішенням (вироком) суду законної сили. Сертифікат, не наданий реєстроутримувачу разом з документом, що підтверджує рішення (вироку) суду, уважається недійсним, про що реєстроутримувачем здійснюється відповідний запис у журналі обліку сертифікатів іменних цінних паперів та повідомляється особі, на ім'я якої він був оформлений. Про факт визнання сертифіката недійсним повідомляється Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку протягом двох робочих днів. Інформація опубліковується в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Наявності таких підстав позивачкою не доведено.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна особа повинна довести т обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Таким чином, обраного позивачкою в даній справі способу захисту ані наведені статті, ані нормативні акти, на які останній посилається в своїй позовній заяві не містять.

Зазначене вище з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в Постанові від 13.07.2004р. у справі №10/732, зумовлює відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 11.02.2011р.

Суддя В.О.Ржепецький