Ухвала суду № 137937040, 02.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

02 липня 2026 року справа № 380/13518/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в м. Львові у порядку письмового провадження заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Миколайчука Ореста Ігоровича про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі за текстом відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 26.01.2026 року №2936/6/13-01-24-11 про виключення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 02.03.2021 року та включити до Реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою від 02.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також 30.06.2026 до суду подана заява за підписом представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Миколайчука Ореста Ігоровича (далі за текстом представник позивача) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 26.01.2026 року №2936/6/13-01-24-11 до набрання законної сили рішенням суду у судовій справі.

Заява обґрунтована тим, що наслідком виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку є зміна системи оподаткування перехід на загальну систему та обов`язок реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 183.4 статті 183 ПК України та як наслідок, на позивача покладається додаткове податкове навантаження у вигляді сплати податку на доходи фізичних осіб (ставка 18%), військового збору (ставка 5%) та податку на додану вартість (ставка 20%), «заднім числом» з 31.12.2025 року. Анулювання реєстрації з 31.12.2025 тягне за собою застосування до позивача штрафних санкцій за неподання декларацій про доходи від підприємницької діяльності та декларацій з ПДВ. Відновлення порушених прав апелянта без ужиття заходів забезпечення позову вимагатиме значних додаткових зусиль, у разі задоволення позову буде поновлено право перебувати на спрощеній системі оподаткування, що потребуватиме повторної зміни порядку звітування, коригування сплати податків, а також вирішення питання про повернення надмірно сплачених сум у тому числі ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Також, внаслідок оподаткування ПДВ виникне ситуація втягування у стан податкової та фінансової невизначеності багатьох контрагентів позивача.

Резюмуючи викладене, представник позивача акцентує на тому, що незастосування заходів щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що позивача буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнить та унеможливить у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення у разі задоволення позову та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Окрім того, наголошує на тому, що функціонування позивача у якості платника ПДВ неминуче викличе наслідки для податкового обліку за весь період розгляду справи не тільки для самого позивача, потенційно доведеться проводити перерозрахунок з підстав оподаткування податком на доходи фізичних осіб та ПДВ на підстави оподаткування єдиним податком, але й для інших осіб платників ПДВ, які отримують послуги позивача і які також матимуть перерозраховувати зобов`язання з ПДВ за весь період розгляду справи.

Метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку другої групи позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить застосування штрафних санкцій та призведе до зупинення діяльності, розірвання договірних відносин, й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На думку представника позивача, обраний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом. Звернув увагу суду на релевантні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.02.2025 у справі № 280/8758/24, від 06.03.2025 у справі № 420/25688/24

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи подані представником позивача докази, суддя вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 300/5005/22, від 21.09.2023 у справі № 600/1531/23-а.

Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України).

Так, відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно із пунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, 29.01.2026 Головне управління ДПС у Львівській області прийняло рішення №2936/6/13-01-24-11, яким виключило фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , платника єдиного податку 3 групи, ставка податку 5%, з реєстру платника єдиного податку з 31.12.2025.

З урахуванням наведених вище норм права, суд погоджується з доводами представника позивача, що незастосування міри щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що ФОП ОСОБА_1 буде зобов`язаний весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнить чи унеможливить у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення.

Крім цього, у разі реєстрації платником ПДВ, позивач повинен буде включити у вартість послуг ПДВ, реєструвати податкові накладні та змінити формат розрахункового документа - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ».

Таким чином, суд вважає, що у заяві про забезпечення позову наведені достатні аргументи, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003 Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд заважує, що вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.01.2026 №2936/6/13-01-24-11на період до набрання законної сили рішенням у справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований виключно на збереження існуючого становища суб`єкта господарювання до ухвалення остаточного рішення у справі, відповідає принципу збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, та інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.10.2023 у справі №160/11784/23.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області №2936/6/13-01-24-11від 29.01.2026 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі.

Відтак що про вжиття заходів забезпечення позову підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Миколайчука Ореста Ігоровича задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області №2936/6/13-01-24-11від 29.01.2026 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі №380/13518/26.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає до негайного виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мричко Н.І.