Рішення № 137936788, 02.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1167/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення (форма Ф) №0517055-2406-1104-UA35020130000045875 від 28.08.2025 року в сумі 140867,55 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення (форма Ф) №0517058-2406-1104 від 28.08.2025 року в сумі 496517,20 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення (форма Ф) №0517056-2406-1104 від 28.08.2025 року в сумі 647132,34 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення (форма Ф) №0517057-2406-1104 від 28.08.2025 року в сумі 168387,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом нараховано позивачу податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Скалева, вул. Українська, 1, 1а, 1б, 1в, загальною площею 20463,45 кв.м. Вказує, що нежитлові будівлі (нерухоме майно), які перебувають на правах власності позивача, знаходяться у користуванні ТОВ Вись на підставі договору зберігання нерухомого майна з правом безоплатного користування від 10.10.2019, засновником якого є позивач. Позивач вважає, що оскільки вказане нерухоме майно є будівлею сільськогосподарського призначення та використовується безпосередньо у її сільськогосподарській діяльності, то, як наслідок, не є об`єктом оподаткування згідно з підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, на 06.04.2026 призначено підготовче засідання. (а.с.26).

Представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.29-31), у якому позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначає, що позивач як власник об`єктів нерухомого майна має обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно. Вказує, що згідно з пп."ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Нежитлові сільськогосподарські будівлі призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд НК 018-2023, та не здаються в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Крім цього, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-VI). ОСОБА_1 за даними інформаційних систем ДПС фізичною особою підприємцем не зареєстрована. Між тим, за даними інформаційних систем ДПС ОСОБА_1 є засновником ТОВ Вись, основний вид діяльності якого 01.11 Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур. Вказує, що облік об`єктів оподаткування здійснюється на підставі поданого платником податків повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, яке подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п. 8.4 розд. VIIІ Порядку № 1588). Відповідно до інформаційних даних ДПС України ТОВ Вись подано повідомлення за формою 20-ОПП, де відображено, що приміщення за адресою: Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Скалева, вул. Українська, буд. 1, буд. 1а, буд. 1б, буд. 1в використовується в діяльності ТОВ Вись з 24.10.2025 року. Зазначає, що під час розгляду заяви відсутні підтверджуючі документи щодо передачі майнового права до ТОВ Вись, крім цього, для нерухомості обов`язково потрібна державна реєстрація переходу права власності, яка фіксує факт зміни власника. Відповідно до витягу з реєстру речових прав ОСОБА_1 вищевказані об`єкти рахуються за нею, та речове право не припинено. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що 10.10.2019 року між ТОВ Вись та ОСОБА_1 було укладено договір зберігання нерухомого майна з правом безоплатного користування, так як нерухоме майно ще з 27.03.1998 року (дата державної реєстрації ТОВ Вись) знаходиться у користуванні ТОВ Вись, до вирішення питання, щодо внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ Вись ОСОБА_1 , яка в той же час являється засновником товариства з часткою в статутному капіталі розміром 93.5.% та директором такого товариства. Зокрема договір зберігання нерухомого майна з правом безоплатного користування не потребує держаної реєстрації права користування. Відповідач безпідставно стверджує, що для нерухомості обов`язково потрібна державна реєстрація переходу права власності, яка фіксує факт зміни власника (а.с.44-45).

У підготовчому засіданні 06.04.2026 оголошено перерву до 16.04.2026 для надання доказів. (а.с.47)

У підготовчому засіданні 16.04.2026 оголошено перерву до 12.05.2026 за клопотання представника позивача. (а.с.58)

У підготовчому засіданні 12.05.2026 усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засіданні у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи відмовлено.(а.с.62)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2026 р. (а.с.63).

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, подавши клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. (а.с.82)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником комплексу будівель загальною площею 20463,45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , 1а, 1б, 1в (а.с.34зв.-37) та не заперечувалося учасниками справи.

Головне управління ДПС у Кіровоградській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України 28.08.2025 прийняло податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2024 року:

- № 0517055-2406-1104-UA35020130000045875 (форми Ф) в розмірі 140867,55 грн (а.с.18, 42),

- №0517056-2406-1104 (форми Ф) в розмірі 647132,34 грн. (а.с.19, 42зв.),

- №0517058-2406-1104 (форми Ф) в розмірі 496517,20 грн (а.с.18зв., 42зв.).

- №0517057-2406-1104 (форми Ф) в розмірі 168387,86 грн (а.с.19зв., 42зв.).

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За приписами ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірним питанням, виходячи зі змісту позову та у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи має позивач пільгу по сплаті податку.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 або до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; 3) об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271)

У свою чергу клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000 (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд.

Фактично в описаній вище судом класифікації будівель сільськогосподарського призначення Класифікатор змін не зазнав.

З наданих суду доказів вбачається, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна, зокрема телятник, склади, ферми, тамбури, свиноферми, кормокухня, погріб, майстерна, вбиральня, критий тік, вагова, тощо, на який контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 №575-VI у редакції до 04.12.2020 виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону №575-VI, у редакції з 04.12.2020 виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Аналіз вказаного дає підстави суду дійти висновку, що наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 140/2700/149, від 26.11.2020 у справі № 560/168/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18.

Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вись з 27.03.1998 зареєстроване як юридична особа, основним видом його економічної діяльності є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) (а.с.5).

ОСОБА_1 є керівником та одним із засновником ТОВ Вись з розміром частки статутного капіталу 99,61%.

10.10.2019 року між ОСОБА_1 (Поклажодавець) та ТОВ Вись (Зберігач) укладено договір зберігання нерухомого майна з правом безоплатного користування (а.с.10-11).

Відповідно до умов договору Поклажодавець передає Зберігачу на зберігання нерухоме майно з правом безоплатного користування, а саме:

- комплекс, площею 1984,05 м2 розташований за адресою Кіровоградська обл., Новоархангельський район с. Скалева, вул. Українська, 1;

- комплекс, площею 9114,54 м2 розташований за адресою Кіровоградська обл., Новоархангельський район с. Скалева, вул. Українська, 1а;

- комплекс, площею 2371,66 м2 розташований за адресою Кіровоградська обл., Новоархангельський район с. Скалева, вул. Українська, 1б;

- комплекс, площею 6993,20 м2 розташований за адресою Кіровоградська обл., Новоархангельський район с. Скалева, вул. Українська, 1в.

Майно передається для забезпечення його збереження та використання у господарській діяльності Зберігача відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що майно передається на строк з 10.10.2019 до 10.10.2026.

Відповідно до п.4.2 Договору визначено, що цей Договір не є договором оренди, лізингу, позички та не передбачає отримання доходу Поклажодавцем.

Передачу вказаного нерухомого майна здійснено на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 10.10.2019 р. (а.с.40).

Довідкою №43 від 12.05.2026 ТОВ Вись підтверджує, що у своїй господарській діяльності використовує об`єкти нерухомого майна комплекси будівель, розташовані за адресою: Кіровоградська обл., Новоархангельський район с. Скалева, вул. Українська, 1, 1а, 1б, 1в. В 2019 2025 роках об`єкти нерухомого майна використовувались товариством з метою зберігання власно вирощеної сільськогосподарської продукції (а.с.68).

У заяві про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) ТОВ Вись вказано нерухоме майно, розташоване за адресою: Кіровоградська обл., Новоархангельський район с. Скалева, вул. Українська (а.с.49-53, 55-57).

При цьому, суд завуважує, що вказана заява подана лише 24.10.2025. (а.с.49-51)

Представником позивача надані первинні документи ТОВ Вись (договори поставки, купівлі-продажу, специфікації на поставку товару, накладні, товарно-транспортні накладні) щодо реалізації сільськогосподарської продукції, так і щодо надання послуг по сушінню сільськогосподарської продукції за 2023-2024 роки (а.с.68зв.-80).

Разом з тим, суд доходить висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами те, що будівля використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності саме позивача, що необхідно для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком, відсутні докази, що позивач займається у нежитлових приміщеннях зберіганням, виробництвом сільськогосподарської продукції.

За наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником, матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Варто додати, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Зазначена правова позиція відображена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Так, зокрема, Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №380/18104/21 сформулював висновок, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відтак, при визначенні права на пільгу, передбачену підпунктом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо вид діяльності, якою займається платник податку у цьому приміщенні.

У справі мають бути докази того, що позивач безпосередньо використовує у своїй сільськогосподарській діяльності комплекс будівель за адресами по вул. Українська, 1, 1а, 1б, 1в, с. Скалева Новоархангельський район, Кіровоградська область, або остання передала вказане майно у власність товариства, як внесок до статутного капіталу.

У ході дослідження поданих сторонами доказів судом з`ясовано, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкти нерухомого майна не знаходилися у праві користування ТОВ «Вись», а саме комплекс будівель загальною площею 20463,45 кв.м. за адресами по вул. Українська, 1, 1а, 1б, 1в, с. Скалева Новоархангельський район, Кіровоградська область.

Таким чином вищезазначені будівлі, споруди не належали сільськогосподарському товаровиробнику (ТОВ «Вись») у 2024 році, а знаходились у приватній власності позивача.

ОСОБА_1 , яка не є виробником сільськогосподарської продукції згідно норм законодавства, то відповідно позивач не має права на застосування пільги, передбаченої абзацом ж) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА