Ухвала суду № 137936773, 03.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 липня 2026 року м. Київ № 320/25214/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України (код за ЄДРПОУ 00034039, адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 26), що полягає у не здійсненні повного розрахунку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за всіма видами належного на день звільнення грошового забезпечення у належних розмірах, та рішення Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунків та доплати до належних розмірів грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 25 жовтня 2024 року, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, грошової компенсації за всі невикористані дні основної відпустки та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у належних розмірах;

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання ОСОБА_2 за період з 20 травня 2023 року по 25 жовтня 2024 року виходячи з розміру 1762 гривні помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_3 за період з 20 травня 2023 року по 25 жовтня 2024 року, визначеного з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та здійснити доплату недоотриманих сум грошового забезпечення із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з таких виплат;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, виплаченої ОСОБА_3 , із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та здійснити доплату недоотриманих сум допомоги із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з таких виплат;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, виплаченої ОСОБА_3 , із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та здійснити доплату недоотриманих сум допомоги із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з таких виплат;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошової компенсації за 20 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, 45 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 17 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки за 2016-2024 рр., передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій, виплаченої ОСОБА_3 , із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення за жовтень 2024 року, визначеного з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та здійснити доплату недоотриманих сум такої компенсації із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з таких виплат;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні з військової служби, виплаченої ОСОБА_3 , із розрахунку розміру місячного грошового забезпечення за жовтень 2024 року, визначеного з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2024 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та здійснити доплату недоотриманих сум такої допомоги із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з таких виплат;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з зрушенням строків виплати грошового забезпечення у належних розмірах за період з 20 травня 2023 року по 25 жовтня 2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» від 29.10.2000 № 2050-111 та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, з моменту виникнення права на виплату грошового забезпечення кожного окремого місяця по день повного розрахунку та здійснити виплату такої компенсації втрати частини доходів із одночасною виплатою рівноцінної та повної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з таких виплат;

- відповідно до сг. 117 Кодексу законів про працю України стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_5 середній заробіток (з урахуванням здійснених перерахунків та доплат грошового забезпечення) за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 26 жовтня 2024 року по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, враховуючи наступне.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).

Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивача виключено зі списків особового складу Адміністрації Державної прикордонної служби України 25.10.2024.

При цьому, підставою звернення позивача до суду з даним позовом є його не згода з правильністю нарахуванням та виплатою відповідачем грошового забезпечення під час проходження служби за період з 20.05.2023 по 25.10.2024, додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших виплат.

Водночас, з позовною заявою позивач звернувся до суду 18.06.2026, з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Наведена позиція суду узгоджується із практикою Верховного суду, зокрема ухвалою від 07.12.2023 по справі № 990/242/23, а також з висновками, викладеними у рішенні від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, а також у постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

Крім того, правовий висновок про необхідність застосування тримісячного строку для звернення колишнього працівника до суду викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). Верховний Суд України свого часу також дотримувався цього принципу, про що зазначав у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.

Варто зауважити, що така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у Рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

У випадку ж який склався у цій справі, позивач 25 жовтня 2024 року припинив трудову діяльність у відповідача та при звільненні мав можливість отримати відомості про заробітну плату.

При цьому визначення моменту звільнення, як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.01.2026 по справі № 200/8730/24.

Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Водночас суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Стосовно посилання позивача на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався після одержання відповіді від відповідача, суд зазначає, що при визначенні початку строку для звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 805/3881/18-а.

Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття ж повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому навіть у випадку отримання позивачем від відповідача відповіді на наведений лист (запит) не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тому позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якому зазначити поважні причини пропуску строку та надати відповідні докази на підтвердження даного факту.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень статті 161 КАС України і позивачу належить усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Надати позивачу 10 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Діска А.Б.