Рішення № 137936579, 03.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Київ справа №320/30567/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., суддів: Білоноженко М.А, Лиски І.Г., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність протиправною Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, щодо не встановлення порядку компенсації різниці в тарифах на 2023-2024;

- зобов`язати Кабінет Міністрів прийняти Постанову, якою затвердити Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» за період 2023- 2024 роки,

- стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Уманського Комунального Підприємства «Уманьтеплокомуненерго» суми збитків від невиконання зобов`язань відшкодування різниці в тарифах за:

Протоколом № 7 від 14 березня 2024 року засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» за період з 01.10.2023 по 31.12.2023 станом на 01 січня 2024 року з різниці в тарифах в обсязі (17 565 015,00 ) грн, у сумі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 коп.

Протоколом №18 від 14 травня 2024 року засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед УКП «Уманьтеплокомуненерго» за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 станом на 01 квітня 2024 року з різниці в тарифах в обсязі 16 011 921,00 грн, у сумі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач вказував на протиправну бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття Постанови, якою мав затвердити Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин та ринку природного газу та у сфері тепло постання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» за період 2023-2024 років.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 липня 2025 року адміністративний позов Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/30567/25, призначено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Кочанової П.В., призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2025 року об 11:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року об 11:00 год. перенесено на 2 грудня 2025 року об 11:00 годині, у зв`язку з перебуванням члена колегії у відпустці.

Підготовче засідання, призначене на 2 грудня 2025 року об 11:00 год. відкладено до 16 грудня 2025 року о 12:00 годині.

Підготовче засідання, призначене на 16 грудня 2025 року о 12:00 год. відкладено до 15 січня 2026 року о 14:00 годині, у зв`язку з перебуванням члена колегії на лікарняному.

Підготовче засідання, призначене на 15 січня 2026 року о 14:00 год. відкладено до 20 січня 2026 року о 12:30 годині, у зв`язку з перебуванням члена колегії на лікарняному.

Представником відповідача-2 долучено до матеріалів справи відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи - шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди. Таким чином, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди (збитків), має довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування статті 1173 ПК України, яка не потребує доведення вини, є безпідставним.

Наголошено, що заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» за період 2023 - 2024 роки повинна здійснюватися відповідно до положень Бюджетного кодексу України та згідно з порядком та умовами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України, а не шляхом стягнення збитків з Державного бюджету в судовому порядку.

Представник Кабінету Міністрів України подав до суду відзив та додаткові пояснення, в яких вказав, що відсутня бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не встановлення порядку компенсації різниці в тарифах на 2023-2024 на підставі абзацу 15 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ, оскільки реалізація законопроекту потребує фінансування витрат з державного бюджету на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах, як того вимагають Закони № 1730 та №2479.

Повідомлено, що листом від 21.10.2025 № 27463/8/10-25 Міністерство розвитку громад та територій України поінформувало Кабінет Міністрів України, що проектом Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» Мінрозвитку передбачено бюджетну програму за КПКВК 3121490 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що складається в поточному періоді» в сумі 15,2 млрд. грн. Уразі прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» Мінрозвитку буде розроблено та подано на розгляд Уряду України Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах підприємствам теплопостачання.

При цьому, зауважено, що позовну заяву щодо не встановлення порядку компенсації різниці в тарифах на 2023-2024 подано у липні 2025 року, натомість згідно частини дванадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

У судове засідання, призначене на 20 січня 2026 року, з`явилися представники відповідачів, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з тим, представником позивача подано до суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу № 320/30567/25 за відсутності позивача; позовні вимоги викладені в позовній заяві по справі №320/30567/25 підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представником Кабінету Міністрів України було подано клопотання, в якому просив суд залучити Міністерство фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 11, код ЄДРПОУ 00013480) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі № 320/30567/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року клопотання представника Кабінету Міністрів України про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства фінансів України задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство фінансів України (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд.11, код ЄДРПОУ 00013480). Відкладено розгляд справи до 24 лютого 2026 року о 13 год. 00 хв.

Представник третьої особи долучив до матеріалів справи письмові пояснення, в яких вказано, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах передбачено не було, а тому Кабінет Міністрів України, як орган виконавчої влади, не вчиняв бездіяльності щодо затвердження порядку, тобто процедури її надання, оскільки це було б поза межами бюджетних повноважень.

Також наголошено, що відсутнє порушене право позивача з боку Кабінету Міністрів України, оскільки субвенції є міжбюджетними трансфертами між відповідними бюджетами, тоді як позивач є підприємством комунального сектора економіки, а отже не може бути безпосереднім учасником бюджетних відносин щодо субвенції між державним та місцевими бюджетами.

До того ж, фактично позивач просить зобов`язати Уряд прийняти процедурні норми щодо бюджетних періодів минулих 2023 - 2024 років, однак бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Також наголошено, що вимоги про стягнення суми збитків з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету від невиконання зобов`язань відшкодування різниці в тарифах є безпідставною та невмотивованою.

Підготовче засідання, призначене на 24.02.2026 перенесено на 26.02.2026 о 12:30 год.

В підготовчому засіданні 26 лютого 2026 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 19 березня 2026 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 19 березня 2026 року на підставі клопотань представників позивача та відповідачів та відсутності заперечень зі сторони представника третьої особи суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 3 листопада 2016 року №1730-VIII (далі Закон № 1730), що передбачав врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ використаний для виробництва теплової енергії та підігріву води за рахунок різниці в тарифах, що залишилась не погашеною на момент укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

29 липня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України №2479-К «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479) та №2481-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» щодо фінансового забезпечення заходів, спрямованих на врегулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2481), які набрали чинності 19.08.2022.

Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства УКП «Уманьтеплокомуненерго" від 22.06.2022 за № 8/10.1/1893-22 підтверджено, що Наказом Мінрегіону від 12.07.2017 № 173 УКП «Уманьтеплокомуненерго» внесено до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону №1730 за номером особового запису в реєстрі 89.

Положеннями ч.1 ст. 1 Закон № 2481 встановлено заборону протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на:

послуги з розподілу природного газу;

теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Статтею 2 Закону № 2479 визначено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання, зокрема встановлено, що суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування та/або постачання теплової енергії, надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсується різниця в тарифах.

Положеннями статті 3 Закону № 2479 визначено, що фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"; Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (у редакції Закону на 24.12.2023р.).

Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2479 внесли зміни до статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та встановили, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Положеннями ч.1 ст.4 Закону 1730 (в редакції Закону 2479) визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків,

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1340, від 20 грудня 2022 року № 1403 затверджено на 2021 та 2022 роки відповідно Порядок та умов надання в 2021 та 2022 роках відповідно субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Порядок).

Відповідно до п.3 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1403 субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок та в межах коштів спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені пунктом 11 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Позивач вказував у позові, що відшкодування різниці в тарифах, установленої уповноваженими органами на 2022 рік профінансовано не було. А в подальшому, на його думку, в порушення вимог встановлених положеннями абзацу дев`ятого частини першої статті 4 Закону України №1730 Кабінет Міністрів України в наступні після 2022 року бюджетні періоди не встановив Порядку погашення заборгованості з різниці в тарифах на 2023-2024 роки.

Не погоджуючись з бездіяльністю Уряду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України (Уряд) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Між тим, організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України».

Відповідно частини першої статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; 5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; 6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Як вказувалось вище, відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначений Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідним категоріям споживачів та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідним категоріям споживачів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах), методика визначення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статі 1 Закону №1730).

Частиною першою статі 1 вищевказаного Закону визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єкт господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з частиною дванадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.

Казначейство зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді (частина друга статті 57 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.12 р. № 309 (далі - Порядок № 309) у міру прийняття рішень розпорядником коштів про оплату бюджетних зобов`язань/бюджетних фінансових зобов`язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишились не оплаченими на кінець 2022 року, у 2023 році реєструються на підставі поданого розпорядником коштів Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і відповідних підтвердних документів.

Бюджетні фінансові зобов`язання, які залишились не оплаченими на кінець минулого бюджетного періоду (бюджетна кредиторська заборгованість) та обліковуються органами Казначейства за бюджетними програмами, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених рішенням про місцевий бюджет на поточний бюджетний період бюджетних призначень, відображаються в обліку органами Казначейства у поточному бюджетному періоді після прийняття рішення головним розпорядником коштів за погодженням з місцевим фінансовим органом щодо визначення бюджетної програми за загальним та/або спеціальним фондами, в межах бюджетних асигнувань якої будуть оплачені бюджетні фінансові зобов`язання, на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів документів (п. 2.15 гл. 2 Порядку № 309).

Відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету з дотриманням вимог частини 2 статті 57 Бюджетного кодексу України (частина 2 статті 48 Бюджетного кодексу України).

Згідно зі статтею 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Казначейство України закриває всі рахунки, відкриті в поточному бюджетному періоді для виконання бюджету.

Зазначена норма передбачає відсутність залишків коштів на реєстраційних рахунках розпорядників за коштами загального та спеціального фондів бюджетів та на рахунках одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства. Винятком є залишки власних надходжень бюджетних установ, які зберігаються на відповідних рахунках, відкритих в органах Казначейства для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів.

Крім того, за вимогами частини 2 статті 57 Бюджетного кодексу України на кінець бюджетного періоду органи Казначейства зберігають залишки коштів субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 9 Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 № 1132 (у редакції постанови Кабміну від 23 січня 2015 р. № 12), обсяг субвенцій з державного бюджету, не використаний на кінець бюджетного періоду, перераховується в останній робочий день такого періоду органами Казначейства до державного бюджету, якщо інше не передбачено Бюджетним кодексом України та/або законами про Державний бюджет України на 2023 та 2024 роки.

Відповідно до приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (Дію абзацу дев`ятого частини першої статті 4 зупинено на 2025 рік згідно із Законом № 4059-ІХ від 19.11.2024) взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Підтвердження наявних станом на 1 червня 2021 року обсягів заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, експортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, здійснюється територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, до складу яких включаються представники Державної аудиторської служби України та територіальних органів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Типове положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, подані суб`єктами господарювання до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, розміщуються на офіційному веб-сайті відповідної обласної, Київської міської державної адміністрації (або обласної, Київської військової/цивільної адміністрації - у разі їх створення), а також передаються для оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пізніш як за три робочих дні до їх розгляду.

Для проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цією статтею, може використовуватися заборгованість з різниці в тарифах, право вимоги на відшкодування якої набуто кредитором відповідно до законодавства (стаття 4 Закону №1730).

Отже, для відшкодування заборгованості з різниці в тарифах підприємствам теплопостачання, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості послуг тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, необхідно передбачити відповідні видатки шляхом внесення змін до Закону № 4059 та до статті 3 Закону № 2479 в частині визначення механізму фінансування гарантій і компенсацій у 2025 році.

Разом з тим, статтею 49 Закону № 4059 у 2025 році встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Податковим кодексом України на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя), зараховується до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад у розмірі 64 відсотки. З метою забезпечення своєчасних розрахунків за комунальні послуги та енергоносії у 2025 році додаткові надходження до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад у розмірі 4 відсотки спрямовуються на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Водночас, статтею 112 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 31.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що тимчасово, на період процедури урегулювання заборгованості згідно із Законом № 1730, органи місцевого самоврядування при формуванні бюджетів територіальних громад передбачають видатки на фінансування заходів із врегулювання заборгованості, передбачених Законом № 1730.

Окрім цього, суд бере до уваги, що з метою виконання вимог законодавства та відповідно до пункту 151 Плану пріоритетних дій Уряду України на 2023 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.03.2023 № 221-р, Мінінфраструктури розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» щодо компенсації різниці в тарифах підприємствам теплопостачання, водопостачання та водовідведення».

Згідно з проєктом акта вносились зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік в частині:

визначення видатків спеціального фонду державного бюджету за програмою «Субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» у сумі 36.0 млрд.грн;

листом Мінінфраструктури від 26.05.2023 № 336//25/63-23 проєкт Закону подано на розгляд Уряду України та 05.06.2023 його схвалено на засіданні Урядового комітету з питань економічної, фінансової політики, паливно-енергетичного комплексу, стратегічних галузей промисловості, розвитку громад і територій та інфраструктури.

На виконання підпункту 1 пункту 6 витягу з протоколу № 64 засідання Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 Мінінфраструктури разом з Мінфіном та Міненерго неодноразово взято участь у консультаціях із Міжнародним валютним фондом стосовно основних положень проєкту Закону.

Листами Мінінфраструктури від 21.06.2023 № 5461/25/14-23, від 26.06.2023 № 5619/25/14-23, від 28.06.2023 № 5689/25/14-23, 29.06.2023 № 5743/25/14-23, а також електронними листами від 05.07.2023, від 10.07.2023 від 13.07.2023 та від 25.07.2023 надано Мінфіну відповідну інформацію згідно з питанням МВФ.

Крім того, що Мінінфраструктури надало Мінфіну пропозиції щодо передбачення коштів у державному бюджету на 2024 році для компенсації заборгованості з різниці в тарифах підприємствам теплопостачання в обсязі 17,0 млрд. грн, оскільки дія мораторію на підвищення тарифів продовжується протягом періоду воєнного стану та шести місяців після його скасування.

Проте, проєктом Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» цих коштів також не було передбачено.

Також це питання неодноразово порушувалось на засіданнях Уряду України, штабів щодо підготовки до опалювального сезону 2023/2024 року та Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.

З листа Міністерства фінансів України від 21.02.2024 № 47030-02/3-3/5255 вбачається, що відповідно до спільної з МВФ 4-річної Програми ЕЕБ Україна взяла на себе зобов`язання щодо реформування енергетичного сектору у рамках Листа про наміри Уряду України та НБУ України до МВФ від 01.12.2023 та Меморандуму про економічну та фінансову політику (далі - Меморандум).

Міністерство розвитку громад та територій України на виконання доручення доручення Премєр-міністра України Юлії Свириденко від 16.08 2024 № 26733/0/1-25 за результатами наради, проведеної під головуванням Прем`єр-міністра України 14.08.2025, щодо визначення можливих шляхів погашення у 2025 році заборгованості з різниці в тарифах, зокрема на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та проведення відповідних консультацій з Міжнародним валютним фондом, проінформувало, що попередньо консультації з МВФ планувалося провести 20.08.2025. Мінрозвитку підготовлено відповідні інформаційно-аналітичні матеріали для зустрічі з МВФ.

Листом від 21.10.2025 № 27463/8/10-25 Міністерство розвитку громад та територій України повідомляло Кабінет Міністрів України, що проєктом Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» Мінрозвитку передбачено бюджетну програму за КПКВК 3121490 «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що складається в поточному періоді» в сумі 15,2 млрд. грн.

Таким чином, у разі прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» Мінрозвитку буде розроблено та подано на розгляд Уряду України Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах підприємствам теплопостачання.

Окрім цього, слід зазначити, що процедурою, визначеною Законом № 1730, врегульовується заборгованість за спожитий природний газ, яка утворилася у підприємств теплопостачання перед НАК «Нафтогаз України» до 01.06.2021. З метою урегулювання кредиторської заборгованості за спожитий природний газ перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Товариство) після 01.06.2021, на сайті Верховної Ради України зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств 3 тепло-, водопостачання та водовідведення» від 20.05.2024 за реєстр № 11273 (далі - законопроєкт), яким, зокрема, передбачено: - визначення механізму реструктуризації заборгованості перед Товариством за природний газ, спожитий після 01.06.2021, а також особливостей нарахування (списання) неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість; - внесення змін до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» в частині визначення особливостей вчинення виконавчих дій до підприємств теплопостачання щодо заборгованості за природний газ перед Товариством на умовах, визначених Законом № 1730.

Прийняття законопроєкту дозволить врегулювати питання кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення, а також формування і встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляться з використанням альтернативних джерел енергії. Разом з тим, реалізація законопроєкту потребуватиме фінансування витрат з державного бюджету на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах, як того вимагають Закони № 1730 та №2479.

Отже, оскільки в законах про Державний бюджет на 2023-2024 роки не було передбачено окремої субвенції на покриття різниці в тарифах, Кабінет Міністрів України, як орган виконавчої влади, не вчиняв бездіяльності щодо затвердження порядку, тобто процедури її надання, оскільки це було б поза межами бюджетних повноважень.

Таким чином, позивачем не доведено наявності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо не встановлення порядку компенсації різниці в тарифах на 2023-2024 на підставі абзацу 15 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ.

Згідно з пунктом 4 Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів від 15.12.2010 № 1132, субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам перераховуються Казначейством в обсягах, установлених законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Статтею 48 БК України встановлені правила взяття бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів, зокрема:

- ч.3 ст. 48 БК України: розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

- ч.4 ст. 48 БК України: зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо необхідності прийняття Урядом процедурних (тобто похідних) підзаконних нормативно-правових актів щодо бюджетних коштів та порядку їх використання, є необґрунтованою у т.ч. й враховуючи частину першу статті 23 БК України, відповідно до якої виникнення відповідних платіжних зобов`язань можливе виключно при наявності відповідного бюджетного призначення та, відповідно, бюджетного асигнування. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.

Вимога про стягнення суми збитків з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету від невиконання зобов`язань відшкодування різниці в тарифах суд вважає також безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Що стосується наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача та шкодою, суд зазначає, що частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з порушенням його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що ґрунтується на документах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями/бездіяльністю. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювана, а викликана якимись іншими обставинами.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1173 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди.

Як вже зазначалось, згідно з п. 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України субвенції міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Враховуючи наведене та попередньо викладені висновки, суд резюмує, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення шкоди (збитків) з Державного бюджету.

Окрім цього, суд зауважує, що заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» за період 2023 - 2024 роки повинна здійснюватися відповідно до положень Бюджетного кодексу України та згідно з порядком та умовами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України, а не шляхом стягнення збитків з Державного бюджету в судовому порядку.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно з приписами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення збитків відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 3 липня 2026 року.

Головуючий суддя Кочанова П.В.

Судді Білоноженко М.А.

Лиска І.Г.