Рішення № 137936572, 02.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ №320/54528/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,62411;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 13.08.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,62411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при призначенні пенсії коефіцієнт її заробітної плати становив 1,62411 та був визначений із заробітної плати за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000. Після призначення пенсії вона продовжувала працювати, у зв`язку з чим орган Пенсійного фонду здійснював перерахунки пенсії, використавши інший період заробітної плати, внаслідок чого коефіцієнт заробітку зменшився до 1,27114. Позивач вважає, що під час перерахунку пенсії відповідач був зобов`язаний застосувати найбільш вигідний для неї варіант обчислення пенсії та залишити коефіцієнт заробітної плати 1,62411, який враховувався при первинному призначенні пенсії. На думку позивача, Пенсійний фонд безпідставно змінив показники заробітної плати при перерахунку пенсії, чим порушив вимоги статті 42 Закону України №1058-IV та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.06.2022 у справі №160/1052/19. У зв`язку з цим позивач просить визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати здійснити перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1,62411.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову та зазначає, що пенсія позивачу призначена і перерахована відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що з 14.11.2000 позивач отримувала пенсію по інвалідності, згодом за її заявою від 12.03.2008 було проведено перерахунок пенсії зі зміною стажу та заробітку, а з 15.05.2014 її переведено на пенсію за віком. При цьому заробітна плата була визначена за періоди 01.06.1995 30.06.2000 та 01.07.2000 31.03.2014, а страховий стаж склав 44 роки 11 місяців 22 дні. Відповідач вказує, що осучаснена середня заробітна плата становить 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,27114, а розмір пенсії станом на 01.08.2024 складає 4714,87 грн. На думку відповідача, пенсію обчислено відповідно до чинного законодавства, а підстав для проведення перерахунку із застосуванням коефіцієнта 1,62411 немає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що спочатку, починаючи з 14.11.2000, позивачу була призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Під час її призначення для обчислення пенсії була врахована заробітна плата за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 (24 календарні місяці), а коефіцієнт заробітної плати становив 1,62411. На той час страховий стаж позивача становив 23 роки 03 місяці 24 дні.

Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

На підставі заяви позивача від 12.03.2008 органом Пенсійного фонду було проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною стажу та заробітку відповідно до Закону №1058-IV. При цьому для обчислення пенсії було враховано заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2007. Загальний страховий стаж на той момент становив 30 років 05 місяців 03 дні, а додатковий стаж 4 роки 10 місяців 13 днів.

Надалі, з 15.05.2014, на підставі поданої заяви та відповідних документів позивача було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому для визначення розміру пенсії була врахована заробітна плата за періоди 01.06.1995 30.06.2000 та 01.07.2000 31.03.2014. Станом на дату звернення страховий стаж позивача складав 44 роки 11 місяців 22 дні, а коефіцієнт страхового стажу 0,44917.

У результаті проведених перерахунків індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача змінився з 1,62411 до 1,27114, оскільки при обчисленні пенсії були враховані також періоди роботи після призначення пенсії.

Вважаючи, що при проведенні перерахунку відповідач неправомірно змінив коефіцієнт заробітної плати та не застосував найбільш вигідний для неї варіант обчислення пенсії, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 та із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1,62411, який використовувався під час первинного призначення пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 27.08.2024 повідомило позивача про відмову у проведенні такого перерахунку, зазначивши, що пенсію розраховано відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до інформації, наданої Пенсійним фондом, осучаснена середня заробітна плата, застосована для обчислення пенсії, становить 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,27114, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 10162,09 грн, а загальний розмір пенсії станом на 01.08.2024 складає 4714,87 грн, з яких 4564,51 грн основний розмір пенсії та 150,36 грн доплата за понаднормовий страховий стаж (14 років).

Не погодившись із відмовою органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з цим адміністративним позовом, вважаючи, що відповідач під час проведення перерахунків пенсії без її волевиявлення змінив період заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, що призвело до зменшення коефіцієнта заробітної плати з 1,62411 до 1,27114, тоді як, на її думку, при здійсненні перерахунку мала застосовуватися заробітна плата, з якої пенсію було призначено первинно, як найбільш вигідний для пенсіонера варіант відповідно до статті 42 Закону №1058-IV та правових висновків Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV.

16. 01.10.2017 вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2010р.

Згідно з п.43 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деякі законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Судом встановлено, що позивачу з 14.11.2000 було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При первинному призначенні пенсії для її обчислення було враховано заробітну плату за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000, у зв`язку з чим індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,62411.

Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

За її заявою від 12.03.2008 органом Пенсійного фонду було проведено перерахунок пенсії із врахуванням додатково набутого страхового стажу та заробітної плати за інші періоди роботи, а з 15.05.2014 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час зазначених перерахунків відповідачем для обчислення пенсії було враховано заробітну плату за періоди з 01.06.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.03.2014, тобто, у тому числі, заробітну плату, отриману позивачем після первинного призначення пенсії, у зв`язку з чим індивідуальний коефіцієнт заробітної плати був визначений у розмірі 1,27114.

Відповідно до ст. 40 Закону України №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з ч.4 ст. 42 Закону України №1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться і заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що станом на день призначення позивачу пенсії по інвалідності 14.11.2000 органом Пенсійного фонду для обчислення розміру пенсії було враховано її заробітну плату за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 (24 календарні місяці), а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,62411.

Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати, у зв`язку з чим відповідно до положень статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набула право на перерахунок пенсії з урахуванням набутого після її призначення страхового стажу.

Як встановлено судом, на підставі заяви позивача від 12.03.2008 органом Пенсійного фонду було проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням страхового стажу та зміною заробітної плати, врахованої для її обчислення. При цьому для розрахунку пенсії було враховано заробітну плату за періоди роботи з 01.06.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.12.2007. У подальшому, з 15.05.2014, позивача переведено на пенсію за віком, при обчисленні якої враховано заробітну плату за періоди з 01.06.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 31.03.2014, у зв`язку з чим індивідуальний коефіцієнт заробітної плати був визначений у розмірі 1,27114.

Відповідно до п.3 п. 4 п. 7 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 № 10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах. Перерахунок пенсії проводиться на підставі заяви пенсіонера у строки, встановлені частиною четвертою статті 45 Закону.

Судом встановлено, що під час проведення перерахунків пенсії відповідач застосував спосіб обчислення заробітної плати, за якого було враховано як заробітну плату, що бралася до уваги при первинному призначенні пенсії, так і заробітну плату, отриману позивачем після її призначення. Наслідком такого обчислення стало зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати з 1,62411 до 1,27114. Саме зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки вона вважає, що відповідач повинен був застосувати найбільш вигідний для неї варіант обчислення пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час проведення перерахунку пенсії пенсіонеру надано право обрати заробітну плату (дохід), з якої обчислюватиметься пенсія, а саме: заробітну плату, з якої пенсію було призначено (попередньо обчислено), або заробітну плату за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 цього Закону.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець надав право вибору саме пенсіонеру, тоді як орган Пенсійного фонду під час розгляду відповідної заяви зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії із застосуванням того варіанта обчислення заробітної плати, який відповідає волевиявленню особи та не суперечить вимогам закону. Орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями відмовити у застосуванні більш вигідного для пенсіонера варіанта обчислення пенсії лише з тих підстав, що під час попередніх перерахунків використовувався інший показник заробітної плати.

Судом установлено, що при первинному призначенні пенсії позивачу було враховано заробітну плату за період з 01.11.1998 по 31.10.2000, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,62411. Під час подальших перерахунків пенсії відповідач застосував інший варіант обчислення заробітної плати, унаслідок чого індивідуальний коефіцієнт заробітної плати було визначено у розмірі 1,27114.

Разом із тим, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка просила здійснити такий перерахунок із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,62411, який було визначено при первинному призначенні пенсії та який є більш вигідним для неї. Однак відповідач, розглядаючи зазначену заяву, не надав належної правової оцінки доводам позивачки щодо можливості застосування такого коефіцієнта, фактично обмежившись посиланням на проведені раніше перерахунки пенсії та правильність здійснених розрахунків.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.06.2022 у справі №160/1052/19, а також постанову Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі №21-104а12, відповідно до яких під час перерахунку пенсії орган Пенсійного фонду не вправі ігнорувати право пенсіонера на вибір заробітної плати, яка є найбільш вигідною для обчислення пенсії.

За таких обставин суд доходить висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 27.08.2024, є необґрунтованою та прийнятою без належного застосування положень статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,62411 починаючи з дати звернення позивачки із відповідною заявою про перерахунок пенсії, оскільки саме з цього моменту виник обов`язок відповідача вирішити питання про проведення такого перерахунку відповідно до вимог закону.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до копій квитанцій позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 969,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,62411.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 13.08.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.11.1998 по 31.10.2000 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,62411.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 969 грн (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область, 08500).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.