Рішення № 137936438, 03.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року Київ справа №320/10010/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ПФУ в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 07.02.2025 № 262540018119 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій врахувати ОСОБА_1 страховий стаж за періоди роботи за трудовою книжкою:

- з 28.12.1984 по 26.06.1995;

- з 27.06.1995 по 25.01.1996;

- з 25.01.1996 по 02.06.1997

та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 28.01.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 28.01.2025 він звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, згідно із ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №262540018119 від 07.02.2025 у призначенні пенсії за віком відмовлено та не зараховано до страхового стажу період роботи з 28.12.1984 по 26.06.1995; з 27.06.1995 по 25.01.1996; з 25.01.1996 по 02.06.1997. Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний стаж роботи позивача підтверджено даними трудової книжки. Також зазначає, що позивач не може відповідати за відповідність та правильність заповнення трудових книжок.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2025 відкрив провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві відповідач щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач не підтвердив наявність необхідного страхового стажу. За результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача було визначено у розмірі 23 роки 5 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідач зазначає, що до страхового стажу не було зараховано період роботи з 28.12.1984 по 26.06.1995, оскільки назва підприємства, зазначена у відтиску печатки, не відповідає назві підприємства, на яке був прийнятий позивач, при цьому у трудовій книжці відсутній запис про реорганізацію (перейменування) підприємства, а історичну довідку про таку реорганізацію позивач не надав. Також не були зараховані періоди роботи з 27.06.1995 по 25.01.1996 та з 25.01.1996 по 02.06.1997, оскільки відповідні записи у трудовій книжці не містять підписів відповідальних осіб, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Крім того, відповідач звернув увагу, що відповідно до Порядку №637 у разі наявності неточностей або недоліків у трудовій книжці стаж може підтверджуватися іншими документами, зокрема архівними довідками, виписками з наказів, довідками підприємств, особовими рахунками чи іншими документами, які містять відомості про періоди роботи. Однак позивач таких документів не надав, а також не скористався іншими способами підтвердження стажу, передбаченими законодавством. З огляду на викладене відповідач вважає, що діяв у межах наданих законом повноважень, правомірно не зарахував спірні періоди роботи до страхового стажу позивача та обґрунтовано відмовив у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Також, позивачем 01.06.2026 гадано суду інформаційну довідку АТ "Київський радіозавод" щодо реорганізацій підприємства.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 28.01.2025 до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

Надана позивачем заява розглянута в порядку екстериторіальності відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням №262540018119 від 07.02.2025 відповідач у призначенні пенсії за віком відмовив.

В рішенні зазначено:

Вік заявника складає 60 років 02 місяці 27 днів.

Страховий стаж особи становить 23 роки 05 місяців 07 днів.

До страхового стажу позивача було зараховано наступні періоди: 12.11.1982 - 24.10.1984 Військова служба строкова 10.06.1997 - 31.12.2003 01.01.2004 - 29.03.2019.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 :

- період роботи з 28.12.1984 по 26.06.1995, оскільки назва підприємства у реквізитах відтиску печатки не відповідає назві підприємства, куди заявника зараховано на роботу; запис про реорганізацію підприємства відсутній, історична довідка про реорганізацію підприємства не надана;

- періоди роботи з 27.06.1995 по 25.01.1996 та з 25.01.1996 по 02.06.1997, оскільки відсутні підписи відповідальних осіб, що є порушенням Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерство юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV), у редакціях, чинних на момент спірних правовідносин.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, має письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

Частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що у разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Подібні положення містяться у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX(надалі - Закон № 2073-IX).

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону № 2073-IX передбачає, що адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається, зокрема, за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.

Частиною 1 ст. 48 Закону № 2073-IX встановлено, що адміністративний орган витребовує документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.

Статтею 16 вказаного закону передбачено, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637 в редакції на час спірних відносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 ( далі - Інструкція №162) та Інструкція, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (надалі Інструкція № 58).

Згідно з пунктами 1.1. Інструкцій № 162 та № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Підпунктами 2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищий орган організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 1.4. Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки працівників та службовців (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, тому не може впливати на його особисті права.

Отже, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.

Судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії стало незарахування Пенсійним фондом до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.12.1984 по 26.06.1995 у зв`язку з тим, що назва підприємства у відтиску печатки не відповідала назві підприємства, на яке був прийнятий позивач, а також через відсутність у трудовій книжці запису про його реорганізацію (перейменування).

Крім того, до страхового стажу не були зараховані періоди роботи з 27.06.1995 по 25.01.1996 та з 25.01.1996 по 02.06.1997 з підстав відсутності підписів відповідальних осіб у відповідних записах трудової книжки.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 28.12.1984 по 26.06.1995.

Наведені норми свідчать про те, що під час розгляду заяви про призначення пенсії на орган Пенсійного фонду покладається не лише обов`язок оцінити подані заявником документи, а й обов`язок вживати заходів для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, необхідних для вирішення питання про наявність у особи права на пенсію.

Так, відповідно до ст. 16 та ч. 1 ст. 48 Закону № 2073-IX адміністративний орган зобов`язаний діяти за принципом офіційності, самостійно встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, та за необхідності з власної ініціативи витребовувати документи і відомості, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення. При цьому адміністративний орган не вправі перекладати на особу обов`язок щодо отримання документів, якщо такий обов`язок прямо не передбачений законом.

Аналогічні повноваження передбачені і ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, якою органам Пенсійного фонду надано право витребовувати від підприємств, установ, організацій та інших осіб документи, необхідні для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Крім того, відповідно до абз. 3 п.1.8 розділу І Порядку №22-1 у разі подання не всіх необхідних документів орган, що призначає пенсію, зобов`язаний письмово повідомити заявника про необхідність подання додаткових документів та роз`яснити, які саме документи необхідно надати.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не був позбавлений можливостей для усунення сумнівів щодо правильності оформлення трудової книжки позивача. Навпаки, за наявності сумнівів, викликаних невідповідністю назви підприємства у відтиску печатки назві підприємства, до якого був прийнятий позивач, а також відсутністю запису про його реорганізацію (перейменування), відповідач повинен був реалізувати надані йому законом повноваження щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Зокрема, Пенсійний фонд мав можливість витребувати архівні довідки, документи про перейменування чи реорганізацію підприємства, відомості від архівних установ або правонаступника підприємства, які могли підтвердити безперервність діяльності роботодавця та належність спірного запису до періоду роботи позивача з 28.12.1984 по 26.06.1995. У разі якщо таких документів у матеріалах справи не вистачало, відповідач також був зобов`язаний повідомити позивача про необхідність їх подання.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював будь-які дії, спрямовані на витребування архівних документів, звертався до відповідних архівних установ чи правонаступників підприємства або письмово повідомляв позивача про необхідність подання додаткових документів. За таких обставин відповідач фактично обмежився формальною констатацією недоліків оформлення трудової книжки, не використавши надані йому законом повноваження для всебічного та повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

Суд звертає увагу, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Крім цього, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та наявність у ній печатки підприємства, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Відповідно до запису № 2 трудової книжки НОМЕР_1 позивача, 28.12.1984 на підставі наказу № ПР-310/к від 21.01.1985 прийнято до цеху зі складання мікроелектронних виробів учнем срібляра на Київський радіозавод.

Відповідно до запису № 7 трудової книжки НОМЕР_1 позивача, 26.09.1995 на підставі наказу № ПР-1458/к від 27.06.1995 звільнено за власним бажанням. Вказаний запис скріплений печаткою підприємства та засвідчений підписом відповідальної посадової особи.

Отже, записи наявні у трудовій книжці НОМЕР_1 підтверджують, що записи про прийняття на роботу та звільнення позивача внесені на підставі відповідних наказів роботодавця, а запис про звільнення належним чином засвідчений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.

За таких обставин сама по собі невідповідність назви підприємства у відтиску печатки назві підприємства, зазначеній у записі про прийняття на роботу, за відсутності інших доказів недостовірності записів у трудовій книжці, не може свідчити про відсутність факту роботи позивача та бути підставою для неврахування відповідного періоду до страхового стажу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.12.1984 по 26.06.1995 є необґрунтованою.

Проте, у даному випадку суд зазначає, що під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідач не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження поданих документів і обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію.

Зокрема, відповідач не вжив усіх передбачених законом заходів щодо витребування та перевірки додаткових документів, які могли б підтвердити спірний період трудової діяльності позивача, обмежившись формальною оцінкою наданих матеріалів.

Водночас, з огляду на те, що адміністративний орган не завершив процедуру всебічного з`ясування всіх обставин справи та не використав надані йому повноваження щодо витребування необхідних уточнюючих документів, вимога позивача про зобов`язання зарахувати відповідні періоди роботи до страхового стажу на цій стадії є передчасною та не може бути предметом задоволення судом до моменту належного завершення адміністративної процедури.

Водночас, щодо наданої до суду інформаційної довідки АТ "Київський радіозавод" про реорганізацію підприємства, суд приймає її до уваги, проте відзначає, що докази наявності такої у відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення, відсутні.

У зв`язку з цим такій має бути надана оцінка ГУПФУ, у зв`язку з скасуванням рішення про відмову в призначенні пенсії та повторному розгляді заяви про призначення пенсії.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи 27.06.1995 по 25.01.1996 та з 25.01.1996 по 02.06.1997, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови в зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду відповідачем зазначено, що даний період неможливо зарахувати оскільки після запису про звільнення відсутній підпис відповідальної особи.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 запис № 8, позивач з 27.06.1995 відповідно до наказу № Пр 10-к від 27.06.1995 прийнятий на роботу на посаду інженера з постачання до кооперативу «Метро».

25.01.1996 відповідно до наказу № Пр 4-к від 25.01.1996 позивач звільнений у порядку переведення до АК «Метро» (запис № 9).

Записом № 10 підтверджено, що 25.01.1996 відповідно до наказу Пр № 3-к від 25.01.1996 позивач прийнятий на роботу у порядку переведення з кооперативу «Метро» до ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «МЕТРО» на посаду інженера з постачання.

Відповідно до запису № 11 трудової книжки НОМЕР_1 позивача, 02.06.1997 на підставі наказу Пр № 10-к від 02.06.1997 звільнено за власним бажанням. Вказаний запис скріплений печаткою підприємства та засвідчений підписом відповідальної посадової особи «Инспектор ОК Кирилюк».

Із системного аналізу пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 вбачається, що законодавець пов`язує належне оформлення запису про звільнення із його внесенням на підставі відповідного наказу та засвідченням печаткою підприємства. Водночас зазначені положення не встановлюють обов`язковості засвідчення такого запису підписом відповідальної особи. Відтак відсутність підпису відповідальної особи за наявності печатки підприємства не є порушенням вимог Інструкції № 58 та не може бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Суд звертає увагу, що відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені відповідно до вимог законодавства, з зазначенням номерів, дат, наказів та скріплені печаткою підприємства, - мітяться в трудовій книжці.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи згідно трудової книжки.

Однак, згідно розрахунку стажу роботи позивача, цей період органом пенсійного фонду не був зарахований до його загального страхового стажу.

Суд не вважає мотиви відмови пенсійним органом в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача достатніми для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, оскільки незважаючи на окремі незначні недоліки в оформленні трудової книжки, в останній наявні записи трудової діяльності позивача, з яких точно можна встановити місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 27.06.1995 по 25.01.1996 та з 25.01.1996 по 02.06.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відповідні записи містяться у його трудовій книжці, внесені на підставі належних наказів роботодавця та засвідчені у встановленому порядку, що дає підстави вважати їх належними та допустимими доказами трудової діяльності позивача.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви в частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи, шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для передчасного прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262540018119 від 07.02.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, отже останньому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 262540018119 від 07.02.2025 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 :

- з 27.06.1995 по 25.01.1996 на посаді інженера з постачання у кооперативі «Метро»;

- з 25.01.1996 по 02.06.1997 на посаді інженера з постачання ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «МЕТРО».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.