Рішення № 137936391, 03.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року № 320/16149/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса 04208, Україна, місто Київ, проспект Гонгадзе, будинок, 5б ЄДРПОУ 34482497) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко Ольги Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження № 74621576 на підставі Постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 №4А-160. 3.

-Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 74621576.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Вісьтак М.Я. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 адміністративну справу постановлено передати за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.04.2026 постановлено адміністративний позов передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Супровідним Подільського районного суду міста Києва від 01.05.2026 скеровано адміністративну справу до Київського окружного адміністративного суду. Отримано судом 14.05.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 ухвалено прийняти адміністративну справу до провадження та продовжити розгляд справи.

Позиція позивача зводиться до того, що відкриття головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження № 74621576 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160.3 є протиправним, у зв`язку з чим позивач просить визнати відповідні дії протиправними та скасувати постанову про відкриття зазначеного виконавчого провадження.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 02.03.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив.

Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судомо обставини.

17.02.2025 головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко Ольгою Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77176897.

Зі змісту постанови вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови № 4А-160 від 28.10.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення штрафу на користь держави.

У постанові зазначено, що боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Стягувачем визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також у постанові зазначено, що виконавчий документ набрав законної сили 18.11.2024.

Постановою відкрито виконавче провадження, боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також зазначено про стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі 5100 грн.

Судом встановлено, що до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ІНФОРМАЦІЯ_2 подано заяву про стягнення штрафу на користь держави.

У заяві зазначено прохання прийняти до примусового виконання постанову № 4А-160 від 28.10.2024 про стягнення штрафу в дохід держави.

Також у заяві наведено реквізити рахунку, на який проситься перерахувати стягнуті кошти, та зазначено, що додатком до заяви є постанова № 4А-160 від 28.10.2024.

28.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 4А-160 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові зазначено, що розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У постанові викладено, що 18.10.2024 ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений строк, чим, як зазначено у постанові, порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.

Судом встановлено, що відповідно до інформації про виконавче провадження, сформованої 27.02.2025 о 19:52, за параметрами запиту в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень містяться відомості щодо виконавчого провадження № 77176897.

У документі зазначено, що виконавче провадження перебуває у статусі «Відкрито».

Як виконавчий документ зазначено постанову № 4А-160 від 28.10.2024, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата надходження виконавчого документа до органу державної виконавчої служби визначена 12.02.2025.

Органом державної виконавчої служби зазначено Подільський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).

Категорія виконавчого документа визначена як стягнення з фізичних осіб адміністративних правопорушень (крім безпеки дорожнього руху).

Боржником зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Стягувачем зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У документі зазначено, що дата набрання рішенням законної сили становить 18.11.2024, резолютивна частина виконавчого документа передбачає стягнення штрафу на користь держави, а сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом, становить 51 000 грн.

ОСОБА_1 не погоджується з відкриттям державним виконавцем виконавчого провадження № 74621576, посилаючись на те, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160, на підставі якої відкрито виконавче провадження, не містить окремих реквізитів, передбачених законодавством для виконавчих документів, у зв`язку з чим, на його думку, не могла бути прийнята до примусового виконання.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Щодо доводів позивача про протиправність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 74621576 та відсутність правових підстав для прийняття до виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що зазначена постанова була пред`явлена до примусового виконання до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку з чим 17.02.2025 головним державним виконавцем Бабенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74621576.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на те, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160 не містить окремих реквізитів, передбачених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не зазначено дату набрання постановою законної сили, строк пред`явлення до виконання, стягувача, його код ЄДРПОУ та місцезнаходження, у зв`язку з чим, на думку позивача, державний виконавець був позбавлений правових підстав для відкриття виконавчого провадження.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із того, що відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови органів (посадових осіб), уповноважених законом розглядати справи про адміністративні правопорушення, належать до виконавчих документів та підлягають примусовому виконанню у порядку, визначеному цим Законом.

При цьому сама по собі відсутність у виконавчому документі окремих реквізитів не є безумовною підставою для висновку про неможливість його прийняття до виконання або протиправність відкриття виконавчого провадження.

Такий правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 686/3941/19, у якій зазначено, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

У зазначеній справі державний виконавець повернув виконавчі листи без прийняття до виконання з підстав незазначення у них дати народження боржника та його реєстраційного номера облікової картки платника податків, посилаючись на невідповідність вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд не погодився з таким підходом та зазначив, що хоча стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює перелік реквізитів виконавчого документа, сама лише відсутність окремих відомостей про боржника не свідчить про неможливість виконання такого документа.

Верховний Суд звернув увагу, що положення пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» наділяють державного виконавця правом безоплатно отримувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, сторін виконавчого провадження необхідні пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, необхідну для здійснення виконавчих дій. Отже, законодавець передбачив механізм отримання відсутніх відомостей у разі їх недостатності у виконавчому документі.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що обов`язком державного виконавця відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» є вживання передбачених законом заходів щодо своєчасного, ефективного та повного виконання рішень, а тому формальний підхід до оцінки виконавчого документа не повинен призводити до необґрунтованого перешкоджання виконанню рішення.

Верховний Суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює не лише право на ухвалення судового рішення, а й право на його ефективне виконання, а тому державні органи повинні забезпечувати виконання остаточних рішень без невиправданих перешкод.

За результатами розгляду справи Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а дії державного виконавця щодо повернення такого документа суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Цей висновок Верховний Суд підтвердив також посиланням на свою усталену практику, викладену у постановах від 26.12.2018 у справі №749/1181/16-ц, від 08.05.2019 у справі №813/2125/16, від 19.09.2019 у справі №469/1357/16-ц та від 24.12.2020 у справі №639/2561/18-ц.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вони не містять доказів існування на момент відкриття виконавчого провадження обставин, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» унеможливлювали прийняття постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4А-160 від 28.10.2024 до примусового виконання.

Отже, наведені позивачем доводи самі по собі не свідчать про відсутність у державного виконавця правових підстав для відкриття виконавчого провадження № 74621576 та не підтверджують протиправність оскаржуваних дій.

Суд також вважає, що сам по собі факт посилання позивача на відсутність окремих реквізитів виконавчого документа не свідчить про неможливість його примусового виконання. Позивачем не наведено обґрунтування, яким саме чином відсутність зазначених ним відомостей унеможливлювала ідентифікацію виконавчого документа, сторін виконавчого провадження чи виконання рішення державним виконавцем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Так, як встановлено, до відповідача надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове виконання постанови № 4А-160 від 28.10.2024 про накладення адміністративного стягнення, до якої було додано зазначену постанову.

17.02.2025 головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74621576 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4А-160 від 28.10.2024.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку її оскарження, за винятком випадків, прямо визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 289 КУпАП скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.

Водночас статтею 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений особою не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі її оскарження, не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Статтею 308 КУпАП визначено, що у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, частиною другою статті 300-3 КУпАП спеціально врегульовано порядок виконання постанов про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, відповідно до якої у разі несплати штрафу протягом тридцяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова підлягає примусовому виконанню.

Отже, постанова територіального центру комплектування та соціальної підтримки про накладення адміністративного стягнення після набрання нею законної сили та за наявності передбачених законом підстав для примусового виконання є самостійним виконавчим документом, який може бути пред`явлений до примусового виконання без ухвалення окремого судового рішення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 травня 2020 року у справі №815/6844/17, відповідно до якої органи державної виконавчої служби під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження не здійснюють перевірку законності виконавчого документа по суті, а діють у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Отримавши виконавчий документ та заяву стягувача, державний виконавець зобов`язаний вирішити питання про відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому статтею 26 цього Закону.

Такий висновок узгоджується з положеннями статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», яка покладає на виконавця обов`язок вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за наявності виконавчого документа та заяви стягувача.

Таким чином, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 74621576 у державного виконавця були наявні виконавчий документ та заява стягувача про його примусове виконання, що відповідало вимогам статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак у державного виконавця були наявні передбачені законом підстави для відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам позивача, проаналізувавши положення Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про виконавче провадження», а також правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження № 74621576 у державного виконавця були наявні визначені законом підстави для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому позивачем не доведено наявності обставин, які відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» унеможливлювали прийняття постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160 до примусового виконання або свідчили про протиправність дій державного виконавця.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо невідповідності постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 № 4А-160 вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» самі по собі не спростовують наявності у державного виконавця передбачених законом підстав для відкриття виконавчого провадження № 74621576.

Встановлені судом обставини не свідчать про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 74621576, а наведені позивачем доводи не підтверджують наявності правових підстав для визнання протиправними дій головного державного виконавця щодо відкриття зазначеного виконавчого провадження та скасування постанови про його відкриття.

За таких обставин, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса 04208, Україна, місто Київ, проспект Гонгадзе, будинок, 5б ЄДРПОУ 34482497) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.