Рішення № 137936175, 03.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/3726/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, яким просить:

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 04.03.2026 року № 071850007456, винесене на заміну рішення про призначення пенсії від 20.02.2026 року (відображене в електронному кабінеті рішення ПФУ від 24.02.2026 року);

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25.11.2025 року, виходячи з розміру пенсії 3323,00 грн та із зарахуванням страхового стажу тривалістю 33 роки 4 місяці 9 днів;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 25.11.2025 року встановлено ІІІ групу інвалідності на підставі рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи. На підставі встановлення групи інвалідності, та маючи необхідний страховий стаж 33 роки 4 місяці 9 днів, позивачем 12.02.2026 року подано заяву з необхідними документи на призначення пенсії по інвалідності, згідно Закону 1058. Разом із заявою було подано необхідні документи. Зазначає, що з електронного пенсійного кабінету Пенсійного фонду України позивачу стало відомості про призначення йому пенсії з 25.11.2025 року на підставі Рішення № 071850007456, відображеного в системі електронного кабінету 24.02.2026 року. Розмір призначеної пенсії становив 3323,00 гривні, а зарахований страховий стаж 33 роки 4 місяці 9 днів. Однак у подальшому відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, надіславши Рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.03.2026 року № 071850007456, у тексті якого зазначено, що воно винесене «на заміну рішення про призначення пенсії від 20.02.2026 року». Підставою для відмови зазначено те, що за результатами розгляду документів до заяви нібито не надано відомостей про місце проживання особи. При цьому відповідач у цьому ж рішенні підтвердив факт зарахування всіх періодів трудової діяльності позивача 33 роки 4 місяці 9 днів.

Позивач вказує, що така розбіжність у датах первинного рішення (24.02.2026 р. в електронному кабінеті та 20.02.2026 р. у тексті відмови) додатково свідчить про непослідовність, правову хаотичність дій відповідача та порушення ним принципу належного урядування. Вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

29.06.2026 року Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечило, просило суд відмовити у задоволенні позову, як безпідставному. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що позивачем не надано відомості про місце проживання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.11.2025р. встановлено ІІІ групу інвалідності на підставі рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи, що підтверджується Втягом з РЕКЗОПФО, номер витягу 95/25/2763/В, дата прийняття рішення 25.11.2025 року, номер рішення 95/25/2763/Р (а.с. 41, на звороті - 43).

12.02.2026 року позивачем подано заяву з необхідними документи на призначення пенсії по інвалідності, згідно Закону №1058. Разом із заявою було подано необхідні документи.

На підставі принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії роглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Київській області, (надалі відповідач, Головне управління ПФУ у Київській області).

Позивач зазначає, що з його електронного пенсійного кабінету на порталі Пенсійного фонду України йому стало відомості про призначення йому пенсії з 25.11.2025 року на підставі Рішення № 071850007456, відображеного в системі електронного кабінету 24.02.2026 року. Розмір призначеної пенсії становив 3323,00 гривні, а зарахований страховий стаж 33 роки 4 місяці 9 днів (а.с. 44-45).

Разом з тим, відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, надіславши Рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.03.2026 року за № 071850007456 на заміну рішення про призначення пенсії від 20.02.2026 року. (а.с. 45, на звороті - 46).

Із вказаного рішення вбачається, що вік заявника 50 років; встановлено ІІІ групу інвалідності від загального захворювання; страховий стаж особи становить - 33 роки 4 місяці 9 днів.

Водночас зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди, однак заявником не надано відомості про місце реєстрації.

Таким чином, підставою для винесення оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії слугувала відсутність відомостей про місце проживання позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини, що склалися між учасника справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, факт постійного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , на момент подання заяви від 12.02.2026 року підтверджується наступними документами:

1. Витягом з реєстру територіальної громади від 12.02.2026 року (34, на звороті), що є офіційним державним підтвердженням зареєстрованого місця проживання особи;

2. Довідкою про встановлення факту проживання/непроживання особи за місцем реєстрації № 102 від 12.02.2026 року (а.с. 35);

3. Актом про встановлення проживання/не проживання особи за місцем реєстрації від 12.02.2026 року (а.с. 35, на звороті);

4. Військово-обліковим документом від 23.04.2025 р. № 031120236132696700010 (а.с. 36);

5. Електронним документом у додатку «Резерв+» (що підтверджує статус тимчасово непридатного з 12.11.2025 по 25.11.2027 р.), де в обов`язковому порядку зазначаються актуальні дані про місце проживання військовозобов`язаного (а.с. 37);

6. Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.03.2026 року № 12/1/332 про перебування на військовому обліку за місцем проживання (а.с. 37, на звороті);

7. Декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-МА9Р-8К10 (а.с. 38, на звороті);

8. довідка Великоберезнанської КНП про отримання медичних послуг, яка прив`язана до фактичного місця перебування та проживання пацієнта (а.с. 38);

9. Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП від 14.02.1995 року (а.с. 39);

10. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 39, на звороті - 40);

11. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 40, на звороті - 41);

12. Витяг з реєстру платників єдиного податку № 2307043400011 від 01.06.2023 року (а.с. 41, на звороті);

13. Витяг № 95/25/2763/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.11.2025 р. (номер рішення 95/25/2763/Р), на підставі якого встановлено ІІІ групу інвалідності. Оцінювання здійснюється за територіальним принципом або із зазначенням місця проживання особи (а.с. 42-43).

Як встановлено судом, позивач, отримавши оскаржуване рішення від 04.03.2026 року, подав на нього скаргу керівнику Головного управління Головного управління ПФУ у Київській області, в якій просив скасувати рішення від 04.03.2026 року за №071850007456 та поновити дію рішення від 20.02.2026 року та призначити пенсію по інвалідності з дати звернення - 12.02.2026 року.

У відповідь на адвокатський запит 18.05.2026 року, Головне управління ПФУ у Київській області повідомило адвоката, що зареєстровану скаргу від 26.03.2026 року направлено листом від 08.04.2026 року на адресу, зазначену в зверненні, засобами поштового зв`язку (просте поштове повідомлення) (а.с. 50).

Із листа Головного управління ПФУ у Київській області вбачається, що під час розгляду скарги від 26.03.2026 року, були використані такі документи:

заява про призначення пенсії від 12.02.2026 рок;

паспорт № НОМЕР_1 ;

довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

трудова книжка НОМЕР_2 від 09.07.1990 року;

виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА №699555 від 17.04.2012 року;

витяг з реєстру Великоберезнянської територіальної громади від 12.02.2026 року;

довідка від 12.02.2026 року №102, видана Великоберезнянською селищною радою про факту проживання/непроживання особи за місцем реєстрації;

акт про встановлення факту проживання/не проживання особи за місцем реєстрації від 12.02.2026 року;

витяг з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи ід 25.11.2025 року №95/25/2763/Р.

Також зазначено, що за результатами перевірки електронної пенсійної справи, Головним управлінням в Закарпатській області було встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області безпідставно прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону №1058, оскільки до матеріалів електронної пенсійної справи долучено витяг з реєстру територіальної громади з датою скасування 17.01.2019 року місця реєстрації. Вказано про те, що до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області 05.03.2026 року за №2101.4.7-2080/2101.3-26 надійшло повідомлення з Головного управління ДМС України в Закарпатській області, про те, що згідно картотечних обліків сектору з питань еміграції Головного управління ДМС у Закарпатській області гр. ОСОБА_1 17.01.2019 року знятий з реєстраційного обліку в зв`язку із виїздом на постійне проживання в Словацьку Республіку (а.с. 50, на звороті - 51).

Однак, суд не може погодитися із доводами відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності з мотивів відсутності відомостей про місце проживання позивача, яка базується на міграційних відомостях 2019 року, так як такі є безпідставними та прямо суперечать обов`язковій правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 (справа № 1- 32/2009).

Так, вказаним Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які передбачали припинення або обмеження виплати пенсій громадянам у зв`язку з їхнім виїздом на постійне місце проживання за кордон. Оцінюючи сутність пенсійного забезпечення, Суд констатував, що право на пенсію є невід`ємним конституційним правом особи (стаття 46 Конституції України) та підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння своїм майном), оскільки пенсійні виплати є результатом правомірного очікування особи, яка тривалий час працювала та сплачувала відповідні внески. Конституційний Суд України наголосив, що держава не має права ставити право на соціальний захист у залежність від факту проживання особи, її реєстрації чи зміни міграційного статусу, а будь-які обмеження за ознакою місця проживання є порушенням принципу рівності та неприпустимою дискримінацією (стаття 24 Конституції України).

У контексті спірних правовідносин це означає, що навіть за наявності фактів офіційного оформлення позивачем у минулому виїзду на постійне проживання за кордон, органи Пенсійного фонду України позбавлені законних повноважень використовувати цей факт як підставу для відмови у реалізації його права на пенсію по інвалідності.

Судом встановлено, що Позивач набув 33 роки 4 місяці 9 днів страхового стажу та у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності від 25.11.2025 року набув право на отримання пенсію по інвалідності, що не заперечується позивачем.

Аналізуючи досліджені судом докази, суд зазначає, що Позивач є громадянином України та фактично проживає на території України.

Єдиною обставиною, на яку посилається відповідач, є наявність зняття позивача 17.01.2019 року з реєстраційного обліку, у звязку із виїздом на постійне проживання в Словацьку Республіку, що саме по собі не передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як підстава для відмови у призначенні чи виплаті пенсії.

Крім того, суд враховує, що позивач подав до пенсійного органу докази, які підтверджують його місце проживання на момент звернення із заявою про призначення пенсії за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вже зазначалося судом, Конституційний Суд України у Рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначив, що: право громадянина України на отримання пенсії не може ставитися у залежність від місця проживання особи.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №826/14837/16 дійшов висновку, що: законами України не передбачено таких підстав для відмови у призначенні пенсії, як проживання за кордоном або відсутність реєстрації в Україні.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №475/164/17 суд прямо зазначив, що Закон №1058-IV не містить обмежень щодо призначення пенсії громадянам України, які проживають за кордоном.

У постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №204/1134/17 встановлено, що після ухвалення Рішення КСУ №25-рп/2009 відсутні підстави для обмеження пенсійних прав особи у зв`язку з проживанням за межами України.

Таким чином, навіть фактичне постійне проживання особи за кордоном не є законною підставою для відмови у пенсії, а тому сама лише реєстрація місця проживання за межами країни, тим більше не може бути підставою для обмеження конституційного права на соціальний захист, оскільки такі обмеження суперечать статтям 24, 46 Конституції України та правовим висновкам Конституційного Суду України та Верховного Суду.

Відтак доводи відповідача на міграційну історію Позивача (щодо виїзду до Словаччини у 2019 році), суд розцінює як формальний привід для незаконної відмови у призначенні пенсії».

Водночас, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування того, що приймаючи рішення від 04.03.2026 року №071850007456 на заміну рішення про призначення пенсії від 20.02.2026 року, суб`єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та із забезпеченням усіх прав особи.

Оскаржуване рішення не є пропорційним з огляду на те, що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем при розгляді даної справи не доведено обґрунтовані підстави для винесення оскаржуваного рішення, а відтак оскаржуване рішення від 04.03.2026 року №071850007456 на заміну рішення про призначення пенсії від 20.02.2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, суд звертає увагу, що позбавлення позивача права на призначення пенсії по інвалідності, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи викладене, та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 12.02.2026 року всіх необхідних документів, зокрема відомостей щодо підтвердження місця проживання, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (досягнення 50 років, страховий стаж складає понад 33 років, встановлення ІІІ групи інвалідності, що не заперечується пенсійним органом), суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленим гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення, а тому, на думку суду, останній має право на призначення пенсії по інвалідності.

Що стосується дати призначення пенсії, то суд враховує, що пенсія позивачу була призначена з 25.11.2025 року, з моменту встановлення йому ІІІ групи інвалідності.

Водночас суд зазначає, що зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу не є в даному випадку дискреційним повноваженням відповідача, оскільки єдиною підставою для винесення оскаржуваного рішення, відповідач зазначив не надання позивачем відомостей про місце проживання, яка в ході судового розгляду даної справи не знайшла свого підтвердження.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 04.03.2026 року № 071850007456, винесене на заміну рішення про призначення пенсії від 20.02.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 25.11. 2025 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Фастівський район, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.А. Гебеш