Рішення № 137936135, 03.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/2366/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області щодо неналежного оформлення рішення про відмову у доступі до публічної інформації;

зобов`язати відповідача надіслати рішення за результаатми розгляду запиту з дотриманням чинного законодавства.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.04.2026 року звернувся до Виноградівської міської ради Закарпатської області із запитом щодо доступу до публічної інформації, однак відповідач надіслав незавершений електронний документ, згідно якого можна припустити, що відповідач відмовив у доступі до публічної інформації. Зазначає, що надісланий відповідачем незавершений електронний документ не містить електронно-цифрового підпису або електронної печатки, що унеможливлює довести його цілісність та справжність, електронний документ не набув юридичної сили.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме уточнити позовні вимоги та докази на підтвердження позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду, позивач подав до суду клопотання, в якому просив діяти у спосіб визначений чинним законодавством та невідкладно відкрити провадження у справі, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду України від 31.08.2023 року по справі №990/114/23.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано у позивача копію рішення про відмову у доступі до публічної інформації та поданий ним запит до Виноградівської міської ради від 06.04.2026 року щодо доступу до публічної інформації.

04.05.2026 року позивач подав до суду заяву про неможливість подати доказ та зазначив, що оригінал або належним чином завірену копію рішення про відмову у доступі до публічної інформації він не отримував станом на 03.05.2026 року. Одночасно повідомив, що такий доказ знаходиться у відповідача.

Разом з тим, позивач вказав, що подачу запиту щодо доступу до публічної інформації до Виноградівської міської ради від 06.04.2026 року здійснив через заповнення форми на вебсайті відповідача.

Водночас, посилаючись на ст. 77 КАС України зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

07.05.2026 року Виноградівська міська рада подала до суду заяву, в якій просила суд застосувати передбачені КАС України процесуальні наслідки невиконання ухвали суду та залишити позовну заяву без розгляду.

08.05.2026 року ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, головним чином, покладений захистити права та інтереси суб`єкта приватного права, що знаходиться у нерівному становищі із суб`єктом владних повноважень, з яким у нього виник спір.

12.05.2026 року Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення щодо позовних вимог. Вказав, що 06.04.2026 року позивач звернувся до Виноградівської міської ради із запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив надатидоступ до анкет оцінки стану оприлюднення і оновлення відкритих даних Виноградівською міською радою за 2011-2026 роки, у відповідь на який 10.04.2026 року було направлено йому відповідь про відмову у задоволенні запиту. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивач жодним чином не оскаржує зміст наданої йому ввідповід по суті запиту, не спростовує правомірність відмови у наданні інформації та не доводить, що запитувана інформація перебуває у володінні міської ради. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12.05.2026 року позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що станом на 12.05.2026 року не отримав відповіді, за результатами розгляду запиту щодо доступу до публічної інформації.

Крім того, в той же день до суду надійшло клопотання позивача про вжиття заходів процесуального примусу з метою спонукання відповідача до добросовісного виконання процесуальних обов`язків та запобііганню створенню протиправних перешкод у встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.04.2026 ОСОБА_1 подав запит щодо доступу до публічної інформації Виноградівської міської ради, у якому просив надати доступ до анкет оцінки стану оприлюднення і оновлення відкритих даних Виноградівсью міською радою, що не заперечується відповідачем.

Позивач зазначає, що вказаний запит він здійснив через заповнення форми на вебсайті Виноградівської міської ради.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 10.04.2026 року Виноградівською міською радою було направлено ОСОБА_1 відповідь про відмову у задоволенні запиту, у якій його повідомлено, що оскільки до повноважень міської ради не входить здійснення такої оцінки, то відповідно у розпорядженні Виноградівської міської ради відсутній запитуваний ОСОБА_1 документ, що є підставою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для відмови задоволенні запиту.

Разом з тим, суд констатує, що відповідач вказану відповідь до матеріалів справи суду не надав.

Вважаючи, що відповідач надіслав йому незавершений електронний документ, згідно якого можна припустити, що такий відмовив у доступі до публічної інформації, та вказуючи, що надісланий відповідачем незавершений електронний документ не містить електронно-цифрового підпису або електронної печатки, що унеможливлює довести його цілісність та справжність, електронний документ не набув юридичної сили, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VІ (далі також Закон №2939-VІ).

Метою цього Закону є надання запитувачам доступу до відкритої, конкретної інформації, інтерес до якої з боку запитувача є легітимним, зважаючи на мету запитувача, природу запитуваної інформації, роль запитувача та перевагу його інтересу в отриманні цієї інформації над інтересом в обмеженні доступу до неї. Така інформація може стосуватись особистих прав / обов`язків запитувача, а також інших осіб / подій, якщо інтерес до такої інформації пов`язаний з професійною, журналістською, громадською діяльністю запитувача тощо.

Згідно ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону №2939-VІ кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону №2939-VІ розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону №2939-VІ відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Згідно ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно ч.1, 2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним.

Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (частина перша статті 22 Закону №2939-VI).

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.

Аналогічний за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 9901/105/20.

Отже, вказані положення закону вимагають від розпорядника публічної інформації надати повну та достовірну інформацію на запит, який йому адресований.

При цьому, відмова в задоволенні запиту можлива лише з виключних підстав, передбачених частиною 1 статті 22 Закону №2939-VІ.

Частина 2 статті 22 Закону №2939-VI визначає, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Таким чином, положеннями вказаного Закону перебачено лише дві можливі дії (рішення) суб`єкта-розпорядника інформації, якому надійшов відповідний запит:

- прийняття запиту на інформацію, його розгляд і надання відповіді;

- відмова у задоволенні такого запиту із викладом відповідних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону № 2657-XI суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Досліджуючи у межах спору відповідність сторін ознакам запитувача та розпорядника інформації, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач наділений правом у порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідача, тобто є запитувачем інформації, а у свою чергу Виноградівська міська рада є розпорядником публічної інформації.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивач звернувся 06.04.2026 року до відповідач із запитом про надання доступу до публічної інформації.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що 10.04.2026 року Виноградівською міською радою було направлено ОСОБА_1 відповідь про відмову у задоволенні запиту, у якій його повідомлено, що оскільки до повноважень міської ради не входить здійснення такої оцінки, то відповідно у розпорядженні Виноградівської міської ради відсутній запитуваний ОСОБА_1 документ, що є підставою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для відмови задоволенні запиту, хоча на підтвердження зазначеного вказану відповідь суду не надав.

Натомість, позивач зазначає, що відповідач надіслав йому незавершений електронний документ, так як такий не містить електронно-цифровий підпис або електронної печатки, що унеможливлює довести його цілісність та справжність.

Водночас, вказаний документ суду не надано а ні позивачем, а ні відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в силу вимог ст. 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з тим, надаючи оцінку таким доводам позивача, суд вказує на наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначаються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV (далі - Закон №851-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №851-IV, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Частинами 1-3, 4 статті 6 Закону №851-IV визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Суд зазначає, що згідно з пп. 8 п. 6 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, електронна копія оригіналу паперового документа (фотокопія) - це візуальне подання паперового документа в електронній формі, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа, відповідність оригіналу та правовий статус якого засвідчено кваліфікованою електронною печаткою установи.

Відповідно до пп. 8 п. 2 розд. ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Мін`юсту від 11.11.2014 № 1886/5 (зі змінами від 29.10.2022), «для оформлення електронної копії оригіналу документа у паперовій формі він оцифровується (сканується, фотографується) та зберігається у форматі для фотоелектронних документів, визначеному в Переліку форматів.

Оформлення електронної копії документа у паперовій формі завершується накладанням кваліфікованої електронної печатки установи або кваліфікованого електронного підпису, якщо установа у своїй діяльності не використовує кваліфіковану електронну печатку».

Аналізуючи наведене, та оскільки під час судового розгляду встановлено, що поданий позивачем запит від 06.04.2026 року про доступ до публічної інформації не розглянутий відповідачем належним чином, суд вважає за необхідне визначити, що належним та ефективний способом судового захисту позивача при вирішенні цієї справи є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 06.04.2026 року та надати ОСОБА_1 обґрунтовану за наслідками розгляду такого запиту відповідь, з урахуванням висновків суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Згідно частини 1 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Відповідно частини 3 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 та 2 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Аналіз наведених норм чинного процесуального законодавства дає підстави вважати, що застосування заходів процесуального примусу, обрання виду такого засобу, є правом суду, а не його обов`язком.

Між тим, підстави для витребування судом доказів і дії суду у разі їх ненадання, врегульовані положеннями статей 77 та 80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами 1, 2, 4, 6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з частинами 3, 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Суд вказує на те, що суд не витребовував у відповідача доказів, а відтак відсутні підстави для застосування заходів процесуального примусу до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 06.04.2026 року щодо доступу до публічної інформації.

Зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) розглянути запит від 06.04.2026 року щодо доступу до публічної інформації та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) обґрунтовану, за наслідками розгляду такого запиту відповідь, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяС.А. Гебеш