Ухвала суду № 137935751, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 липня 2026 рокуСправа №360/153/23Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява державного виконавця, в якій заявник просить:

- змінити спосіб та порядок виконання рішення по справі №360/153/23 шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24.02.2022 року по 18.07.2022 року у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 року по 07.09.2022 року - у розмірі до 30 000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, в сумі 187 357,14 грн.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що потреба в коштах на виплату позивачу додаткової винагороди за рішенням суду склала 222 581,43 грн., у тому числі: додаткова винагорода 187 357,14 грн., компенсація ПДФО 33 724,29 грн., відшкодування правничої допомоги 1500,00 грн., а отже державний виконавець зазначає про наявність обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим.

08.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлено ОСОБА_1 та Територіальному управлінню Служби судової охорони у Луганській області п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали суду для подання пояснень щодо заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

12.06.2026 року Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поясненнями щодо заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

У вказаних поясненнях відповідач зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень. Також відповідач зауважив, що оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості з грошового забезпечення (додаткової винагороди) позивача.

ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду від 08.06.2026 року 15.06.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Позивач у встановлений судом строк пояснень щодо заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду не надав.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд виходить із наступного.

28.12.2023 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у період з 24.02.2022 по 07.09.2022.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000,00 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 07.09.2022 - у розмірі до 30000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у період з 08.09.2022 по 20.01.2023.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 08.09.2022 по 20.01.2023 - у розмірі до 30000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 року по справі №360/153/23 набрало законної сили 30.01.2024 року.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України, що узгоджується з приписами статті 129-1 Конституції України, встановлює, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З аналізу положень частин 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 року у справі №800/203/17.

Суд зазначає, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 року у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 року у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 року у справі №295/16238/14-а викладено правовий висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 року у справі №490/9519/16-а та від 30.07.2019 року у справі №281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов`язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Так, з матеріалів справи вбачається, що резолютивна частина рішення суду має зобов`язальний характер, тобто способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем нараховано позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 187 357,14 грн., що не заперечується сторонами, виплата якої має бути здійснена при відповідному фінансуванні відповідача за рахунок бюджетних коштів.

При цьому суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Окрім того, суд враховує, що грошові кошти у виді заборгованості із додаткової винагороди, які належать стягувачу, не є власністю відповідача і не знаходяться на його рахунках.

Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.

Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, виконання рішення суду у справі №360/153/23 залежить від бюджетного фінансування, та його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.

У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із додаткової винагороди позивачу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди, суд вважає безпідставними доводи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №360/153/23.

Так, суд зазначає, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із додаткової винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, у спірному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026 року по справі №160/6451/24.

Отже, суд доходить висновку про відсутність підстав для зміни способу або порядку виконання судового рішення, оскільки об`єктивні обставини, які ускладнюють або унеможливлюють таке виконання не змінюються від встановленого способу (стягнення сум).

Керуючись ст.248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський