Ухвала суду № 137935612, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 липня 2026 року Справа №160/22622/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенко А.Ю. розглянувши в порядки письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калугіної Н.Є в адміністративній справі № 160/22622/25, -

УСТАНОВИВ:

05.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення №300/8 Дніпровської міської ради від 23.06.2021 року «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним договір оренди землі від 27.08.2021 року, укладений між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балівська виробничо-будівельна компанія", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. та зареєстрований в реєстрі за №319.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 160/22622/25 скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В постанові зазначено, що спір як щодо позовної вимоги про оскарження рішення міськради так і про оскарження договору оренди, як адміністративного договору, має публічно-правовий характер, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір в цій частині належить до юрисдикції господарських судів, а не адміністративних, є помилковими.

Матеріали справи №160/22622/25 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16.06.2026.

Ухвалою від 18 червня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позовну заяву - залишив без руху. Надав позивачеві термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 2129,92 грн або доказів на підтвердження підстав для застосування норми ст. 8 Закону України «Про судовий збір»;

- заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, із наданням доказів на підтвердження їх поважності.

22.06.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якому позивач також просив відвести від розгляду справи суддю Калугіну Н.Є. та передати справу до канцелярії суду для повторного авторозподілу

В обґрунтування заяви про відвід позивачем зазначено, що численні суттєві помилки судді, щодо повернення позову, причин для залишення його без руху - свідчить про підстави для відводу судді, оскільки вказане свідчить про явні ознаки дисциплінарного проступку, з необхідністю скористатись своїм правом на звернення до ВРП та подальшим відкриттям дисциплінарної справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі № 160/22622/25 - визнано необґрунтованою.

Передано матеріали адміністративної справи № 160/22622/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Калугіної Н.Є., відповідно до ст. 31 КАС України

Згідно із протоколом від 02.07.2026 автоматизованого розподілу між суддями, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Калугіної Н.Є.. передано для розгляду судді Рищенко А.Ю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши вказану заяву, суд зазначає про таке.

Порядок вирішення заявленого відводу встановлений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною одинадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Частинами першою - другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частин 1-3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України", заява №33949/02, ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд зазначає, що обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях, що у відповідності до зазначених вище вимог законодавства, не може бути підставою для відводу.

Щодо доводів позивача про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, з необхідністю скористатись своїм правом на звернення до ВРП та подальшим відкриттям дисциплінарної справи суд зазначає, що вказана обставина, в розумінні ст.36 КАС України, не є підставою для відводу судді Калігіної Н.Є

Виходячи з вищевикладеного, наявність дисциплінарної скарги на розгляді Вищої ради правосуддя не є підставою для відводу судді.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

З огляду на викладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі № 160/22622/25 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.12 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Згідно із ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Калугіної Н.Є в адміністративній справі № 160/22622/25 відмовити.

Адміністративну справу №160/22622/25 передати для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А. Ю. Рищенко