Рішення № 137935570, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа № 160/30097/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450017292 від 30.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою від 13.04.1989 серії НОМЕР_1 з 17.03.1994 до 29.02.1996, з 09.02.1996 до 02.04.1998 та з 06.10.1998 до 10.11.1999, та період здійснення підприємницької діяльності з 25.04.2000 до 31.12.2003, та здійснити призначення пенсії з моменту набуття права, тобто з 09.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, поданої 23.09.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 30.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення № 046450017292 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки з урахуванням періодів роботи, записи про які містяться у трудовій книжці, та періоду здійснення підприємницької діяльності, він має достатній страховий стаж, що підтверджується поданими із заявою про призначення пенсії документами. Неналежне оформлення записів у трудовій книжці позивача не може бути підставою для незарахування періодів його роботи, зазначених у рішенні, до страхового стажу. Період здійснення підприємницької діяльності підтверджується документами про реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності. Відсутність даних про систему оподаткування сама по собі не може бути підставою для незарахування вказаного у рішенні періоду до страхового стажу. Зазначає, що до 01.01.2004 під час призначення пенсії враховується трудовий стаж, а не страховий.

Ухвалою суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вважається врученою учасникам справи 22.10.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

06.11.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення № 046450017292 від 30.09.2025 про відмову у призначенні пенсії. Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є суб`єктом прийняття оскаржуваного рішення, відсутні правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити певні дії. У спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, тому саме цей орган має завершити процедуру призначення позивачеві пенсії.

Станом на час розгляду справи від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідача-1) відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідача-1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.09.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області № 046450017292 від 30.09.2025 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення 60 років 02 місяці 15 днів, страховий стаж становить 28 років 10 місяців 11 днів, страховий стаж для визначення прав на призначення пенсії за віком з урахуванням положень абзацу 3 підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 31 рік 02 місяці, необхідний страховий стаж 32 роки. До загального страхового стажу відповідно до трудової книжки від 13.04.1989 серії НОМЕР_1 не зараховано періоди роботи: з 17.03.1994 до 29.02.1996 у зв`язку з великим проміжком часу між датою прийняття і датою наказу про прийняття на роботу (17.03.1994 12.09.1994); з 09.02.1996 до 02.04.1998 у зв`язку з дописом дати звільнення та номерів і дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, які не обумовлені належним чином; з 06.10.1998 до 10.11.1999 у зв`язку з некоректною датою наказу про звільнення з роботи - 10.11.199, дані про періоди роботи в системі персоніфікованого обліку відсутні. Також до загального страхового стажу не зарахований період ведення підприємницької діяльності з 25.04.2000 до 31.12.2003, оскільки відповідно до довідки від 03.09.2025 № 77206/6/04-36-24-13-13 дані про систему оподаткування відсутні. Починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Трудова книжка ОСОБА_1 від 13.04.1989 серії НОМЕР_1 містить такі записи про спірні періоди його роботи:

запис № 5 17.03.1994 переведений з Малого підприємства «ТЕХСЕРВІС» на роботу в МК «ИРИС» (наказ № 25-ок від 17.03.1994);

запис № 6 17.03.1994 прийнятий за переведенням на посаду консультанта із зовнішньоекономічних зв`язків до Медичної компанії «ИРИС» (наказ № 45к від 12.09.1994);

запис № 7 29.02.1996 звільнений за переведенням у ТОВ «Гудрон» (наказ № 10к від 28.02.1996);

запис № 8 09.02.1996 вступив на посаду директора у ТОВ «Гудрон» (наказ № 01/02 від 09.02.1996);

запис № 9 02.04.1998 звільнений із займаної посади за власним бажанням (наказ № 01/04 від 02.04.1998);

запис № 10 08.04.1998 прийнятий комерційним директором ПП «Рондо» (наказ № 02/к від 08.04.1998);

запис № 11 03.09.1998 звільнений із займаної посади за власним бажанням (наказ № 15/к від 03.09.1998);

запис № 12 06.10.1998 прийнятий інженером механіком у ц. № 3 Новомосковського механічного заводу (наказ № 93к від 06.10.1998);

запис № 13 10.11.1999 звільнений за власним бажанням (наказ № 78к від 10.11.199).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 517238 ОСОБА_1 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 25.04.2000 виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 287156756343 від 20.09.2025 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було взято на облік як платника податків 25.04.2000 у Самарівській державній податковій інспекції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

На лист позивача від 02.09.2025 листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 77206/6/04-36-24-13-13 від 03.09.2025 повідомлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , з 25.04.2000 до 31.12.2011 перебував на обліку як фізична особа підприємець, дані щодо системи оподаткування відсутні; з 01.01.2012 і дотепер перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, платник спрощеної системи оподаткування. З огляду на встановлені строки (п`ять років) зберігання документів ро надходження податків і зборів (обов`язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди та особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) надати інформацію щодо сплачених сум податків, зборів та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплати фіксованої ставки податку з доходів фізичних осіб (що включав у себе внесок із соціального страхування), за період з 1994 року до 2003 року не надається можливим у зв`язку з її відсутністю. Державна податкова служба України розпочала здійснювати адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування починаючи з 01.10.2013. Адміністрування збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який сплачувався у період до 01.10.2013, належить до повноважень Пенсійного фонду України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

08.07.2025 позивач досяг віку 60 років, 23.09.2025 звернувся за призначенням пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п. 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.8 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 для підтвердження його страхового стажу достатньо, оскільки у трудовій книжці зазначено періоди роботи позивача, записи засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками.

Записи №№ 5, 6 узгоджуються між собою за датами та змістом. Записи №№ 8, 9 не містять виправлень. Дата наказу № 78к про звільнення позивача 10.11.1999 у записі № 13 зазначена як 10.11.199, що фактично є опискою.

Відповідач-1 не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що трудова книжка серії НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача з 17.03.1994 до 02.04.1998 та з 06.10.1998 до 10.11.1999, тому зазначені відповідачем-1 недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії. Визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не формальні неточності у документах.

Отже, наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.03.1994 до 02.04.1998 та з 06.10.1998 до 10.11.1999, які підтверджуються записами у його трудовій книжці.

Протиправно не зарахувавши вказані періоди роботи позивача до його страхового стажу, відповідач-1 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450017292 від 30.09.2025.

Щодо позовних вимог у частині зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 25.04.2000 до 31.12.2003 суд дійшов такого висновку.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV визначено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Відповідно до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сплата страхових внесків до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, застрахованими особами є фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99) було установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб`єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Указу суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов`язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450017292 від 30.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період період ведення підприємницької діяльності з 25.04.2000 до 31.12.2003, оскільки відсутні дані про систему оподаткування.

У рішенні пенсійним органом зазначено, що ОСОБА_1 працює, є фізичною особою підприємцем. Починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У матеріалах справи відсутня інформація з відповідними доказами на підвердження ведення позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або із застосуванням фіксованого податку у період з 25.04.2000 до 31.12.2003, зокрема сплати страхових внесків (єдиного внеску) з 01.07.2000 до 31.12.2003.

Отже, відсутні підстави для зобов`язання пенсійного органу зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зважаючи на встановлені обставини, із зарахуванням періодів роботи 17.03.1994 до 02.04.1998 та з 06.10.1998 до 10.11.1999 до страхового стажу позивача, такий стаж становить більше 32 років (враховуючи визнаний відповідачем-1 страховий стаж 28 років 10 місяців 11 днів).

Отже, на момент звернення за призначенням пенсії позивач набув достатньо стажу для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З метою ефективного відновлення порушеного права позивача, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом відповідачем-1 його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.03.1994 до 02.04.1998 та з 06.10.1998 до 10.11.1999, та призначити позивачу пенсію на за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.07.2025 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

Беручи до уваги, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем-1, а також, що відповідача-2 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог в частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 0033110005 від 13.10.2025.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046450017292 від 30.09.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.03.1994 до 02.04.1998 та з 06.10.1998 до 10.11.1999;

- призначити ОСОБА_1 з 09.07.2025 пенсію на за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення складено 03.07.2026.

Суддя В.В. Рянська