Рішення № 137935406, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/4805/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" через систему Електронний суд звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 01.09.2025 року №4695-/ІПК/99-00-07-05-02 ІПК.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до ДПС України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації у зв`язку з тим, що контрагент ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ» Є ВСЕ» здійснював поставки на декілька об`єктів платника податків, зокрема на території Херсонської області, яка станом на 24.02.2022 стала тимчасово окупованою, що унеможливило вивезення первинних документів. У вказаному зверненні позивач просив надати відповідь на питання, чи вірно підприємство розуміє, що відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ мораторій на проведення документальних перевірок може бути запроваджений за умови надання платником податків належних доказів щодо неможливості надати первинні документи за зазначений у повідомленні податковий (звітний) період, у зв`язку з їх втратою та/або неможливістю вивезення; при цьому мораторій стосується саме документів, які неможливо надати, якщо ж частина документів за відповідний період не втрачена, то саме така частина підлягає перевірці. У відповідь на запит відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, у якій сформував висновок, що до платника податків може застосовуватися мораторій на проведення документальних перевірок лише у випадках, коли такий платник подав до контролюючого органу повідомлення про неможливість пред`явлення первинних документів та документально підтвердив втрату або неможливість надання повного обсягу первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена у правилах ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку за відповідний податковий (звітний) період. Таким чином, мораторій на проведення документальних перевірок платників податків, які подали повідомлення про часткову втрату первинних документів відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» кодексу, не застосовується. Подання повідомлення про часткову втрату документів (щодо окремих контрагентів чи операцій) не є підставою для поширення мораторію, оскільки норми кодексу не передбачають його застосування вибірково, у тому числі щодо окремих господарських операції та/або контрагентів. На думку позивача, надана відповідачем індивідуальна податкова консультація суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.04.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

19.03.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що податковим органом виконано вимоги ст. 52 ПК України та надано податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання щодо нарахування відповідно до чинних вимог ПК України. Зазначає, що знаходження первинних документів на територіях на яких велись бойові дії, не є автоматичною підставою неможливості їх пред`явлення, у т.ч. в електронному вигляді.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" листом №М-2025-3719 від 23.07.2025 звернулось до Державної податкової служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації, яка зареєстрована за вх. ДПС №4550/ІПК/6 від 24.07.2025.

У своєму зверненні позивач зазначив, що контрагент ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ» Є ВСЕ» (код ЄДРПОУ 41662515) здійснював поставки на декілька об`єктів платника податків на склад РЦ 11 (Херсонська обл., Олешківський р-н, м. Олешки, вул. Промислова, буд. 1) та склад РЦ-22 (Одеська обл., Біляївський р-н, с/рада Нерубайська, Масив 2, будинок б/н) у період з вересня 2021 року по лютий 2022 року. Територія РЦ-11 силовим збройним способом була захоплена військовослужбовцями збройних сил рф. Відповідно до затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - «Перелік №376»), є м. Олешки, яке входить до Херсонського району Олешківської міської територіальної громади, зазначено у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією у розділі І «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України». Дата початку тимчасової окупації - 24.02.2022 року. Можливості на відновлення документів, які зберігались на РЦ-11 немає, так як контрагент станом на дату направлення запиту перебуває на тимчасово окупованій території, зв`язок з контрагентом втрачено (місцезнаходження ТОВ "ТД "Є ВСЕ" Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 164 згідно Переліку №376 м. Каховка Каховської міської територіальної громади тимчасово окуповане з 24.02.2022 року), що унеможливлює з його сторони відновлення/або надання копій документів за період втрачених документів вересень 2021 - лютий 2022 року. У зв`язку з чим просив податковий орган надати відповідь, в порядку ст. 52 ПК України, з питання чи вірно підприємство розуміє, що відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України мораторій на проведення документальних перевірок може бути запроваджений за умови надання платником податків належних доказів щодо неможливості надати первинні документи за зазначений у повідомленні податковий (звітний) період, у зв`язку з їх втратою та/або неможливістю вивезення; при цьому мораторій стосується саме документів, які неможливо надати, якщо ж частина документів за відповідний період не втрачена, то саме така частина підлягає перевірці.

Листом від 01.09.2025 №4695/ІПК/99-00-07-05-02 Державна податкова служба України надала індивідуальну податкову консультацію згідно якої повідомлено наступне:

«До платника податків може застосовуватися мораторій на проведення документальних перевірок лише у випадках, коли такий платник подав до контролюючого органу повідомлення про неможливість пред`явлення первинних документів та документально підтвердив втрату або неможливість надання повного обсягу первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена у правилах ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку за відповідний податковий (звітний) період.

Таким чином, мораторій на проведення документальних перевірок платників податків, які подали повідомлення про часткову втрату первинних документів відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, не застосовується. Подання повідомлення про часткову втрату документів (щодо окремих контрагентів чи операцій) не є підставою для поширення мораторію, оскільки норми Кодексу не передбачають його застосування вибірково, у тому числі щодо окремих господарських операції та/або контрагентів».

Позивач вважає, що надана індивідуальна податкова консультація суперечить нормам чинного законодавства та змісту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.28 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України з-поміж функцій контролюючих органів визначено надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого, покладено на контролюючі органи.

Індивідуальна податкова консультація в розумінні підпункту 14.1.172-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);

підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;

дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України Про звернення громадян.

За змістом пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п. 52.3 ст. 52 ПК України).

Згідно з пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації та щодо змісту податкової консультації, та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання.

Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12.07.2022 у справі № 240/5009/20.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації з питання того, чи може мораторій на проведення документальних перевірок бути запроваджений за умови надання платником податків належних доказів щодо неможливості надати первинні документи за зазначений у повідомленні податковий (звітний) період, у зв`язку з їх втратою та/або неможливістю вивезення; при цьому мораторій стосується саме документів, які неможливо надати, якщо ж частина документів за відповідний період не втрачена, то саме така частина підлягає перевірці.

Так, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями пунктів 6.2, 6.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Водночас, як виключення із загального правила, відповідно до положень пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами),

та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Так, з оскаржуваної індивідуальної податкової консультації вбачається, що відповідач дійшов висновку, що мораторій на проведення документальних перевірок не застосовується у випадку подання повідомлення про часткову втрату первинних документів, оскільки норми ПК України не передбачають його вибіркового застосування щодо окремих господарських операцій або контрагентів.

Разом з тим, суд звертає увагу податкового органу, що пп. 69.28 ПК України не містить вимоги про втрату повного обсягу первинних документів за відповідний податковий період. Фактично відповідач шляхом тлумачення доповнив закон новою умовою застосування зазначеної норми, а саме вимогою про втрату або недоступність повного обсягу первинних документів за відповідний податковий період.

Отже, викладене в індивідуальній податковій консультації тлумачення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не випливає зі змісту відповідної норми, звужує обсяг гарантій, наданих платнику податків законом, та фактично встановлює додаткові умови її застосування.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновку, викладеного в індивідуальній податковій консультації від 01.09.2025 року №4695-/ІПК/99-00-07-05-02 ІПК, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 2662,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №501734 від 27.02.2026.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2662,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ""АТБ-МАРКЕТ" (49031, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 01.09.2025 року №4695-/ІПК/99-00-07-05-02 ІПК.

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49031, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 40, код ЄДРПОУ 30487219) сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець