Ухвала суду № 137935383, 22.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 червня 2026 року Справа №160/16769/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2025 року №349305-2416-0436 та №349224-2416-0483-UA12060270000017282.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Одночасно із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, в якому позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про прийняття податкових повідомлень-рішень №349305-2416-0436 та №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року, оскільки зазначені рішення йому не вручалися та їх копії він не отримував. Як вказує позивач, про існування спірних податкових повідомлень-рішень він дізнався лише після отримання відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області №12441/6/04-36-13-06-22 від 19.02.2026 року на адвокатський запит представника позивача, який був поданий у зв`язку із виявленням податкової застави та необхідністю з`ясування підстав її виникнення. Зазначена відповідь була отримана представником позивача електронною поштою 25.02.2026 року. До цього моменту позивачу не було відомо про прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, а, відтак, він був позбавлений можливості своєчасно реалізувати право на їх адміністративне чи судове оскарження. Позивач вважає, що саме 25.02.2026 року він дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів, а тому строк звернення до суду має обчислюватися саме з цієї дати. З огляду на викладене, просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Так, п. 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

При цьому у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Разом з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20) дійшов висновку, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 (адміністративне провадження №К/9901/19455/20), з урахуванням наведеного відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював наступний правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування щодо тривалості строку звернення до суду у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних санкцій) без використання досудового порядку вирішення спору, яке продемонстровано у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року в справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року в справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року в справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з таким позовом протягом встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Вирішуючи це питання, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року в справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) зазначила, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, при цьому ПК України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).

Отже, у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року в справі №500/2486/19, судова палата Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року в справі №160/11673/20 (адміністративне провадження №К/9901/30170/21) відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року в справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

При цьому пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що правове поняття «отримання» у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України не означає виключно фактичне отримання податкового повідомлення-рішення та не є тотожним поняттю «вважається врученим» в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України. Строк на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, встановлений пунктом 56.18 статті 56 ПК України, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому пунктом 58.3 статті 58, п.42.2 та п.42.5 ст.42 ПК України.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №640/21350/18, який у постанові від 1 жовтня 2019 року вказав на те, що окрім встановлення факту пропуску позивачкою строку звернення до суду у зв`язку із її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов`язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку.

Також аналогічний висновок викладено колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №826/17798/18 (адміністративне провадження №К/9901/22597/19).

Як зазначалося вище, у позовній заяві позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №349305-2416-0436 та №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року.

При цьому з клопотання про поновлення строку звернення до суду встановлено, що про існування оскаржуваних рішень відповідача позивач дізнався 25.02.2026 року з відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №12441/6/04-36-13-06-22 від 09.02.2026 року, внаслідок з`ясування підстав податкової застави.

Водночас, як слідує з вказаної відповіді, платнику сформовано податкові повідомлення-рішення (форма «Ф) щодо суми нарахованого податкового зобов`язання по орендній платі за землю за 2024-2025 роки, а саме: ППР №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року, ППР №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року. Контролюючим органом 16.05.2025 року направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 (трек номер відправлення №0601144043409). Копії корінців вищевказаних ППР надати неможливо, у зв`язку із втратою внаслідок агресії Російської Федерації та прямого влучання в будівлю, де зберігалися вище зазначені документи, про що складено акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації №26 від 18.12.2025 року.

Також листом №35541/6/04-36-24-16-15 від 08.05.2026 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомлено про те, що копію корінця ППР №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року за 2024 та ППР №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року по ОСОБА_2 з доказами направлення/вручення неможливо надати в зв`язку із знищенням документів відповідно до акта №26 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської федерації від 18.12.2025, акта фіксації факту знищення майна, документів (справ) тощо, які знаходилися в адміністративній будівлі ГУ ДПС за адресою: просп. Героїв-підпільників, 42, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50074 від 23.02.2026 та акта про невиправні пошкодження справ (документів) від 20.02.2026 №2.

Таким чином, наданими доказами не спростовано, що фактично про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач дізнався лише 25.02.2026 року (в день отримання відповіді контролюючого органу на адвокатський запит представника позивача), після чого 16.06.2026 року позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, а також те, що про спірні податкові повідомлення-рішення позивач фактично дізнався 25.02.2026 року після отримання відповіді контролюючого органу №12441/6/04-36-13-06-22 від 09.02.2026 року, суд доходить висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №349305-2416-0436 та №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року та необхідність поновлення пропущеного процесуального строку звернення із вказаними позовними вимогами.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно з приписами згідно з приписами частин 1, 2 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.

Так, згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ця справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить:

- витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року, №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року.

Вирішуючи клопотання позивача про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Так, в силу приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому ч.ч. 3-4 ст. 73 КАС України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Водночас, частиною четвертою статті 9 КАС України встановлено обов`язок суду вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Зважаючи на предмет спору у цій справі, а також з метою виконання обов`язку, покладеного на суд частиною 4 статті 9 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засвідчені належним чином копії податкових повідомлень-рішень №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року, №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року, а також витребувати з власної ініціативи додаткові докази у сторін, а саме: 1) витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року, №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року, із зазначенням періодів, за який вони нараховані; засвідчену належним чином копію інформації Софіївської селищної ради №233 від 29.01.2025 року (вх. ГУ ДПС від 29.01.2025 року за №12656/5); засвідчену належним чином копію листа Софіївської селищної ради (вх. ГУ ДПС від 07.05.2026 року за №62875/5); засвідчену належним чином копію рішення Софіївської селищної ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, з метою надання її в користування фізичній особі по договору особистого строкового сервітутут» №2228-45./VIII від 29.05.2024 року; докази того, що земельна ділянка, кадастровий номер 1225255100:04:003:0236, на яку виготовлена технічна документація, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) використав для встановлення конструкцій для тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності, у 2024-2025 роках; 2) витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ): письмові пояснення та докази на їх підтвердження відносно того, чи використовувалася фактично земельна ділянка, кадастровий номер 1225255100:04:003:0236, ОСОБА_1 для встановлення конструкцій для тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності у 2024-2025 роках.

Керуючись статтями 9, 72, 48, 171, 243, 248 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/16769/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.07.2026 року за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачеві строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов`язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Клопотання позивача про витребування доказів - задовольнити повністю.

Витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658):

- засвідчені належним чином копії податкових повідомлень-рішень №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року, №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року;

- детальний розрахунок грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №349305-2416-0436 від 10.04.2025 року, №349224-2416-0483-UA12060270000017282 від 10.04.2025 року, із зазначенням періодів, за який вони нараховані;

- засвідчену належним чином копію інформації Софіївської селищної ради №233 від 29.01.2025 року (вх. ГУ ДПС від 29.01.2025 року за №12656/5);

- засвідчену належним чином копію листа Софіївської селищної ради (вх. ГУ ДПС від 07.05.2026 року за №62875/5);

- засвідчену належним чином копію рішення Софіївської селищної ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, з метою надання її в користування фізичній особі по договору особистого строкового сервітутут» №2228-45./VIII від 29.05.2024 року;

- докази того, що земельна ділянка, кадастровий номер 1225255100:04:003:0236, на яку виготовлена технічна документація, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) використав для встановлення конструкцій для тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності, у 2024-2025 роках.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- письмові пояснення та докази на їх підтвердження відносно того, чи використовувалася фактично земельна ділянка, кадастровий номер 1225255100:04:003:0236, ОСОБА_1 для встановлення конструкцій для тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності у 2024-2025 роках.

Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви з додатками.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Суддя О.М. Турова