Рішення № 13793525, 14.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11 Справа № 9/12/2011

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об’єднання", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ

про стягнення 812 198 грн. 58 коп.

в присутності представників:

від позивача –Усов Р.Ю., дов. № 26 від 01.01.11,

від відповідача – Буланна О.С., дов. № 281 від 05.05.10

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ТОВ "ЛЕО", заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 639135,49 грн., компенсації за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 25169,64 грн., пені у розмірі 2987,04 грн., донарахованої пені –126184,56 грн., 3% річних –8858,13 грн., інфляційних втрат –9863,63 грн. та судових витрат.

Відповідач, ТОВ "Луганськвода", відзивом на позовну заяву, поданим у судовому засіданні, визнав заборгованість з активної та реактивної електроенергії та підписав акт звірення розрахунків.

Разом з тим, представник відповідача звернувся з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір про постачання електричної енергії № А2277 від 01.08.08, за яким він постачав, а відповідач споживав електроенергію та повинен був розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчать акти про використану електроенергію, надані відповідачем за період жовтень-листопад 2010 року.

Відповідно до п. 9 додатку Порядок розрахунків до договору кінцевий розрахунок за спожиту активну електроенергію та інші платежі відповідач повинен здійснювати на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5-ти днів з дня після їх отримання, однак відповідач не розрахувався за використану активну електроенергію.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату спожитої електроенергії, а саме:

- № 2277/10/1 на суму 333693,68 грн., отриманий відповідачем 02.11.10,

- № 2277/11/1 на суму 305441,81 грн., отриманий відповідачем 01.12.10,

Таким чином, загальна сума до сплати за активну електроенергію становила 639135,49 грн.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за вказаний вище період у розмірі 639135,49 грн.

Пунктом 7.5 договору передбачено, якщо сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку складає 5000 кВт/год та більше, відповідач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.

На підставі цієї умови та згідно з п. 6.33 Правил користування електричною енергією, затв. постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 № 910 та зареєстр. в Мін’юсті України за № 1390/11679 відповідачу була нарахована плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затв. наказом Мінпаливенерго України від 17.01.02 № 19 та за реєстр. в Мін’юсті України 01.02.02 за № 93/6381, рахунки за спірний період з реактивної електроенергії були надані відповідачу:

- № 2277/10/3 на суму 12437,24 грн., отриманий відповідачем 02.11.10,

- № 2277/11/3 на суму 12732,40 грн., отриманий відповідачем 01.12.10.

Таким чином, загальна сума до сплати за реактивну електроенергію становила 25169,64 грн., яка відповідачем не була сплачена.

Пунктом 4.4.1 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків розрахунків за активну електроенергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електроенергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності тощо у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

На підставі цієї умови за період прострочення платежів відповідачу нарахована пеня за період прострочення платежу у розмірі 2987,04 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 1038,39 грн. та 3% річних у розмірі 597,45 грн. за час прострочення платежів.

Крім того, за порушення термінів оплати з активної та реактивної електроенергії, спожитої з листопада 2009 року по вересень 2010 року, відповідачу нараховані за період з 01.06.10 по 01.12.10 пеня в загальній сумі 126184,56 грн., інфляційні втрати в загальній сумі 8825,24 грн. та річні відсотки в загальній сумі 8260,68 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірний інтерес та право позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за активну та реактивну електроенергію з урахуванням пені, інфляції та 3% річних.

За правилами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № А2277 від 01.08.08, за яким він постачав, а відповідач споживав електроенергію та повинен був розраховуватися за неї згідно з умовами договору.

Позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчать акти про використану електроенергію, надані відповідачем за період жовтень-листопад 2010 року.

Відповідно до умов договору позивачем були виставлені рахунки на оплату спожитої електроенергії за спірний період на загальну суму 639135,49 грн.

Відповідач порушив грошове зобов'язання, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за активну електроенергію за вказаний вище період у розмірі 639135,49 грн.

На підставі п. 7.5 договору відповідачу була нарахована плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії, рахунки за спірний період з реактивної електроенергії були надані відповідачу.

Таким чином, загальна сума до сплати за реактивну електроенергію становила 25169,64 грн., яка відповідачем не була сплачена.

Вирішуючи цей спір, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми заборгованості за реактивну електроенергію за вказаний період та заборгованості за спожиту активну електричну енергію, і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач нарахував відповідачу за весь період прострочення платежів інфляційні втрати у розмірі 9863,63 грн. та 3% річних у розмірі 8858,13 грн. згідно з розрахунком, з яким суд погоджується, оскільки ці суми відповідають фактичним обставинам.

На підставі пп. 4.4.1 договору позивачем правомірно нарахована пеня за час прострочення платежів в загальній сумі 2987,04 грн. та донарахована пеня –126184,56 грн. (загалом –129171,6 грн.) відповідно до рахунку, який був вручений відповідачу та з яким суд погоджується, оскільки відповідає фактичним обставинам.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

· ступінь виконання зобов'язання боржником,

· майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

· не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 ЦК України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги:

Ш штрафні санкції, заявлені позивачем за цим позовом, надмірно великі порівняно з його збитками, крім того, позивач скористався своїм правом нарахування 3% річних, частково компенсувавши свої збитки,

Ш значна частина існуючих водопровідних мереж фізично зношені та технологічно застаріли,

Ш відповідач є нерентабельним підприємством, отримуючи субвенцію з державного бюджету для покриття різниці в тарифах, оскільки собівартість води значно вище, ніж її випускна ціна,

Ш постановою КМУ № 1741 від 22.09.99 про внесення змін до постанови КМУ від 24.03.99 № 441 з метою задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах та поліпшення фінансового становища підприємств і організацій ЖКГ рекомендовано енергопостачальним організаціям не застосовувати до підприємств та організацій, що надають житлово-комунальні послуги населенню з водопостачання і водовідведення стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за використану електроенергію.

За таких обставин суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені за весь період нарахування до суми 64500,0 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість за активну електроенергію у розмірі 639135,49 грн. на рахунок 260343249060 у філії ЛОУ ВАТ "Державний ощадбанк України", МФО 304665.

3. Стягнути з відповідача, ТОВ "Луганськвода", 91047, м. Луганськ, кв-л Пролетаріату Донбасу, 166, код 35554719, на користь позивача, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", 91021, м. Луганськ, кв-л Гайового, 35а, код 31443937:

- заборгованість з оплати перетоків реактивної електроенергії у розмірі 25169,64 грн., інфляційні втрати –9863,63 грн., 3% річних –8858,13 грн., пеню –64500,0 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 8121,99 грн. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 236,0 грн. на рахунок 2600418745 в ЛОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007.

4. В решті позову –відмовити.

Накази видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 15.02.11.

Суддя А.Г.Ворожцов