Рішення № 137934961, 03.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2457/26

2/703/1936/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

21.04.2026 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через підсистему «Електронний суд», звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1469-6091 від 09.11.2024 в розмірі 103092,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.11.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, що є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено електронний договір про надання кредиту №1469-6091, за яким відповідачці надано кредит в сумі 22000,00 грн строком на 300 днів із датою повернення 04.09.2025. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, однак відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 18.03.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 103092,00 грн, включає заборгованість за кредитом 22000,00 грн; заборгованість за процентами 65692,00 грн; заборгованість за процентами річних, що нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 11000,00 грн; заборгованість по комісії 4400,00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрите провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та сторонам встановлено процесуальний строк для подання до суду письмових заяв по суті справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

13.05.2026 представником відповідачки, адвокатом Дем`яненком О.А. через систему «Електронний суд» поданий письмовий відзив, за яким відповідач проти задоволення позову заперечує.

За доводами відзиву, відповідач заперечує укладення кредитного договору із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та отримання коштів від останнього. До позову додано текст договору про відкриття кредитної лінії від 09.11.2024 №1469-6091, який позивач намагається видати за нібито укладений з відповідачкою, однак в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Враховуючи відсутність доказів як того, що саме відповідачка пройшла верифікацію та будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання цього одноразового ідентифікатора, наявні достатні правові підстави для судового захисту її прав та інтересів шляхом відмови в позові.

Отже, матеріали справи не містять жодного доказу, укладення кредитного договору і що воно відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством.

Також позивач зазначає в позові про те, що відповідач отримувала одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору. Разом з тим, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами. При цьому в позовній заяві взагалі не зазначено позивачем, у який спосіб відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор. Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження способу надсилання відповідачу одноразового ідентифікатор, наприклад інформацію від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачу, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, або роздруківки листа, направленого на електронну поштову скриньку відповідача тощо.

Позивач безпідставно стверджує про перерахування відповідачці коштів у сумі 22000,00 грн, докази, що підтверджують вказане відсутні, що є іще одним доказом неукладеності кредитного договору.

Належними доказами, які підтверджують перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідачеві певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такі документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. Розрахунок заборгованості за кредитним договором є виключно внутрішнім документом позивача, підготовленим його працівником та відображає односторонню арифметичну калькуляцію і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Інших доказів позивачем не надано.

При цьому, як докази перерахування коштів, позивачем надано довідку (без дати) про перерахування суми кредиту, складену самим позивачем, та квитанцію LiqPay.

Однак, як вбачається із тексту вказаних документів, в них відсутня інформація щодо особи отримувача коштів, повного карткового рахунку (чи будь-яких інших реквізитів), на який було перераховано кошти, що унеможливлює ідентифікувати особу отримувача та позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем довідка та квитанція не можуть бути належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів від позивача, бо серед іншого, не є первинними документами.

Інших письмових заяв по суті справи сторонами не подано.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач посилається на ту обставину, що 09.11.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1469-6091, що підписаний останньою за допомогою одноразового ідентифікатора.

За умовами договору, кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію (п. 2.1 договору) на наступних умовах: загальний розмір кредиту 22000,00 грн; дата надання кредиту 09.11.2024 (п. 4.1 договору); строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 04.09.2025 (п. 4.9); базовий період 14 календарних днів (п. 4.4); комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту (одноразово) (п. 4.7).

В п. 2.3 сторонами погоджений графік здійснення позичальником ануїтетних платежів.

За п. 4.6 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Відповідно до п. 10.2 договору знижена процентна ставка становить 0,90% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є додатком 2 до цього договору). У разі несплати позичальником нарахованих згідно умов договору процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) або частини суми кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є додатком 2 до цього договору) не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та суми кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості). З дати, наступної за днем повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та частини суми кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою.

Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 0,946% (п. 4.12).

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 5835,45% (п. 4.10 договору).

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору 84436,43 грн (п. 4.11 договору).

Згідно з п. 4.18 договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають 62436,43 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.

Згідно з п. 8.2. договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100,00 грн.

За аргументами позовної заяви, враховуючи положення наведеного договору, такий укладений сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладання цього договору, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані кредитодавцю через систему BankID НБУ. При цьому відбувається реєстрація позичальника у ІКС кредитодавця через веб-сайт кредитодавця або мобільний додаток та формується позичальнику його особистий розділ у ІКС кредитодавця (особистий кабінет).

Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що наданий позичальником згідно п. 3.2 договору, зокрема але не виключно в один із наступних способів: у СМС-повідомленні; з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо); електронним листом; шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора.

Номер особистого електронного платіжного засобу відповідача у договорі вказаний №5457-08**-****-8693 (розділ 13 договору).

Позивач посилається на ту обставину, що договір був укладений сторонами в електронній формі, що відповідачкою заперечується.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В даному випадку договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважає зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, отже правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, відсутні відомості про те, що укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача (постанови ВС від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20).

Крім того, ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписано Правила відкриття кредитної лінії, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1469-6091 від 09.11.2024 відповідно до Методики Національного банку України, а також паспорт споживчого кредиту.

Згідно з квитанцією від 09.11.2024 ОСОБА_1 на виконання умов договору були перераховані кредитні кошти у сумі 2000,00 грн 09.11.2024 на картку № НОМЕР_1 . Вказаний номер картки співпадає з номером, який вказаний у договорі, підписаному позичальником.

Згідно з квитанцією від 09.11.2024 на виконання умов договору №1469-6091 були перераховані кредитні кошти у сумі 22000,00 грн 09.11.2024 на картку № НОМЕР_1 . Вказаний номер картки співпадає з номером, який вказаний у договорі, підписаному позичальником.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За обставин даної справи позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір від 09.11.2024, укладений між сторонами, підписаний відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Також у матеріалах справи наявні довідка про перерахунок на виконання умов кредитного договору від 09.11.2024 погодженої суми кредиту розміром 22000,00 грн.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі, що спростовує доводи відзиву про те, що під час укладення спірного договору в електронній формі відповідач не проходив верифікацію, адже у такому випадку він не мав би можливості укласти відповідний правочин.

Крім того, для укладення кредитного договору технічно потрібно застосовувати технологію BankID - спосіб електронної автентифікації громадянина за допомогою даних в банку, де він обслуговується, що свідчить про належну точність та достовірність з`ясування даних особи позичальника.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Відтак позивачем достатньо переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження скаржника про те, що відповідний договір фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану ним же банківську картку саме у день укладення кредитного договору від 07.05.2024.

За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

З урахуванням викладеного вище, відповідачкою не доведено існування обставин, які б у суду викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 18.03.2026 виникла заборгованість за кредитним договором №1469-6091. Заборгованість нарахована за період з 09.11.2024 по 04.09.2025 в сумі 103092,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 22000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 65692,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 11000,00 грн; заборгованість по комісії 4400,00 грн.

Відповідно до вказаного розрахунку в період з 09.11.2024 до 22.11.2025 відсотки нараховувалися за зниженою процентною ставкою 0,90%, а в період з 23.11.2025 по 04.09.2025 відсотки нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1% щоденно. При цьому відомості про внесення позичальником платежів на виконання власних зобов`язань за договором відсутні.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за кредитом та процентами обґрунтованими та такі слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісіями, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України від 15.11.2016 №1734-VIII «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитним договором від 09.11.2024 №1469-6091 встановлено розмір комісії 20% від суми кредиту, яка нараховується та обліковується кредитодавцем в день видачі кредиту. Дана дія за своєю природою є такою, що здійснюються кредитодавцем на власну користь, однак за чітко вказану послугу факт надання кредиту в користування.

Відповідно до висновку про застосування норм права, сформульованого Верховним Судом 01.02.2023 в справі № 199/7014/20, з огляду на положення Законів України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», Верховний Суд не заперечує право банку встановлювати комісію, зокрема за розрахунково-касове обслуговування.

Чинне законодавство не містить наразі заборони встановлювати в умовах кредитного договору комісію. Для цього сторонами має бути погоджений перелік послуг, за надання яких вона нараховується, а також порядок і база нарахування. Відтак не вбачається підстав вважати умови укладеного сторонами кредитного договору в частині встановлення комісії, нікчемними, а отже застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова ВП ВС від 18.02.2020 в справі №129/1033/13-ц).

Отже позовні вимоги в частині заборгованості за комісією слід задовольнити.

Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судами касаційної інстанції зроблено висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в період із 23.11.2024 до 11.01.2025 здійснив неправомірне нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, у зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами, що нарахована відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 11000,00 грн, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 03.04.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, належить стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1469-6091 від 09.11.2024 у загальному розмірі 92092,00 грн, а також 2378,32 грн судового збору, всього 94470 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят) грн 32 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 03.07.2026.

Суддя І.В. Овсієнко