Рішення № 13793488, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/32714.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МП та Партнери»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроект-Б»

про стягнення 86068, 41 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Коростенський В.В.

від відповідача: не з’явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 86068, 41 грн. за договором про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі від 19.06.2007 р., яких: 48689, 63 грн. основного боргу, 4334, 17 грн. 3 % річних, 28824, 26 грн. інфляційних нарахувань, 4220, 35 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору щодо сплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та невиконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог суду не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 14.02.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

19.06.2007 р. між сторонами було укладено договір про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі (надалі - договір), предметом якого є захист позивачем прав і представництво інтересів відповідача у Господарському суду м. Києва у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Артемівський завод скловиробів»(надалі - боржник) про стягнення з останнього на користь відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору № 04/04-СК від 04.04.2007 р.

Відповідно до п. 1.2 договору захист прав і представництво інтересів відповідача у Господарському суді м. Києва полягає у наданні позивачем наступних послуг правового характеру (надалі - послуги):

-          вивчення та аналіз фактичних даних та документів, наданих відповідачем;

          -          вивчення та аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини;

          -          підготовка проектів довіреностей на юристів позивача та передача їх відповідачу для підписання;

          -          підготовка позовної заяви від імені відповідача про стягнення заборгованості та подання до Господарського суду м. Києва;

          -          підготовка клопотання про забезпечення позову відповідача шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника;

          -          у разі необхідності підготовка доповнень, уточнень, пояснень до позовної заяви та/або інших документів правового характеру для забезпечення ефективного захисту прав та представництва інтересів відповідача у Господарському суду м. Києва;

-          представництво інтересів відповідача у судовому(-их) засіданні(-ях) Господарського суду м. Києва як суду першої інстанції у відповідній господарській справі, з правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 р. № 1798-XII.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно з п. 3.1 договору оплата послуг позивача здійснюється відповідачем в національній валюті України на підставі виставлених позивачем рахунків.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони домовляються про наступний порядок розрахунків за цим договором:

          1)          відповідач протягом 2-х банківських днів сплачує позивачу 5000, 00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 коп.), що розглядається сторонами як безповоротний авансовий платіж;

          2)          у разі винесення Господарським судом м. Києва ухвали про забезпечення позовних вимог відповідача зазначених у п. 1.1 цього договору, якою буде накладено арешт на грошові кошти боржника, відповідач сплачує позивачу додатково 5 (п’ять) відсотків від суми заборгованості, на яку накладено арешт, при цьому ПДВ не сплачується, оскільки відповідно до чинного законодавства України протягом 2007 року позивач не є платником ПДВ;

          3)          у разі прийняття Господарським судом м. Києва рішення, яким позовні вимоги відповідача до боржника (відповідача у відповідній господарській справі) будуть задоволені повністю або частково, відповідач сплачує позивачу додатково 13 (тринадцять) відсотків від задоволених позовних вимог, при цьому ПДВ не сплачується з підстав зазначених вище;

          4)          усі рахунки, які підлягають сплаті відповідачем згідно з цим договором, мають бути сплачені в гривнях, за курсом НБУ, встановленим на дату платежу, протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання відповідачем відповідного рахунку.

Сторони зобов’язуються сумлінно виконувати всі умови цього договору (п. 4.8 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що позивач зобов’язаний передати, а відповідач прийняти фактично надані послуги і підписати відповідний акт приймання-передачі.

Згідно з п. 7.7 договору всі можливі спори вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а в разі недосягнення згоди –в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до умов договору позивачем 25.06.2007 р. та 22.08.2007 р. були виставлені рахунки відповідачу на оплату наданих послуг, зокрема, рахунок № б/н від 25.06.2007 р. на суму 18726, 78 грн. та рахунок № 01-22/08/07 від 22.08.2007 р. на суму 48689, 63 грн.

Проте, відповідач до цього часу по вищезазначеним рахункам здійснив лише часткову оплату. Зазначені обставини підтверджуються платіжними дорученнями та довідкою з банку № 002-02-2/1099 від 05.11.2010 р. (у матеріалах справи).

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача за надані послуги становить 48689, 63 грн., а саме - залишився несплаченим рахунок № 01-22/08/07 від 22.08.2007 р.

Позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 68 від 03.03.2008 р. та № 91 від 24.04.2008 р. із проханням сплатити суму боргу.

Проте, як зазначає позивач, зазначені звернення були залишенні відповідачем без задоволення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо розрахунків відповідно до умов договору про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі від 19.06.2007 р. позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 48689, 63 грн. заборгованості за надані послуги.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов’язання за договором про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі від 19.06.2007 р. позивач виконав.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується довідкою з установи банку, відповідач до даного часу своє зобов’язання щодо сплати коштів за договором про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі від 19.06.2007 р. не виконав.

За таких обставин суд визнає заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48689, 63 грн. заборгованості за надані послуги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4220, 35 грн. пені за період з 01.09.2007 р. до 29.02.2008 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача пеня від простроченої суми за період з 01.09.2007 р. до 29.02.2008 р. становить 4220, 35 грн.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що ним допущено помилку у методиці її розрахунку.

Так, у відповідності до розрахунку суду, розмір пені за час прострочення сплати відповідачем за договором про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі від 19.06.2007 р. за період з 01.09.2007 р. до 29.02.2008 р. становить 4200, 28 грн.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором про захист прав і представництво інтересів у господарському спорі від 19.06.2007 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4334, 17 грн. та 28824, 26 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення - з 01.09.2007 р. до 18.08.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці їх розрахунку.

Таким чином, згідно розрахунку суду, сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01.09.2007 р. до 18.08.2010 р. складає 4334, 04 грн., а сума інфляційних нарахувань за період з 01.09.2007 р. до 18.08.2010 р. складає 27899, 16 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме 48689, 63 грн. основного боргу, 4200, 28 грн. - пені за період з 01.09.2007 р. до 29.02.2008 р., 4334, 04 грн. - 3 % річних та 27899, 16 грн. –інфляційних нарахувань за період з 01.09.2007 р. до 18.08.2010 р.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 85123, 11 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроект-Б»(04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, ідентифікаційний код - 32381932) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МП та Партнери»(04060, м. Київ, вул. Котовського, буд. 11, ідентифікаційний код - 34487343) 48 689 (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 63 коп. основного боргу, 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 28 коп. пені, 4334 (чотири тисячі триста тридцять чотири) грн. 04 коп. 3 % річних, 27 899 (двадцять сім тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 16 коп. інфляційних нарахувань, 851 (вісімсот п’ятдесят один) грн. 23 коп. державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                       Пригунова А.Б.