Рішення № 137934855, 02.07.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/143/26

Провадження № 2/702/365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Карабань З.І.,

представник позивача, відповідач не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі по тексту також ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», позивач), в інтересах якого діє представник Пархомчук С. В., звернулося до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 (далі по тексту також відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13965,90 грн., сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 25.08.2021 між ТОВ «ФК «Джобер» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №718326, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в кредит 3900,00 грн. на погоджений умовами Договору строк у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, зобов`язався повернути їх і сплатити позикодавцю проценти за користування цими коштами.

30.11.2023 ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК «ФК Айкон Дебт Коллекшн» уклали Договір відступлення прав вимоги №1-30/11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Джобер» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФК Айкон Дебт Коллекшн» приймає належні ТОВ «ФК «Джобер» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 26.12.2025 загальний розмір заборгованості за правочином складає 13965,90 грн, з яких 3900,00 грн основного боргу (тіла кредиту), 10065,90 грн простроченої заборгованості за відсотками.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути на свою користь борг за Кредитним договором №718326 від 25.08.2021, а також понесені ним судові витрати.

Постановленою 23.02.2026 ухвалою у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін та визначений термін для подачі відповідачем відзиву, заперечень на відповідь на відзив, позивачем - відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 02.04.2026 у позивача витребуваний детальний розрахунок заборгованості, вимогу про стягнення якої заявлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 , про час та місце проведення судового засідання з розгляду цивільної справи повідомлявся шляхом надсилання на його зареєстроване місце проживання судової повістки про виклик, однак поштове відправлення повернуте суду з відміткою про відсутність адресата за цією адресою.

Пункт 4 частини 8 ст. 128 ЦПК України унормовує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З аналізу цієї норми випливає, що відповідач вважається таким, що про час та місце проведення судового засідання повідомлений у визначеному нормами процесуального законодавства порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.

Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Дослідженням паперової копії Кредитного договору №718326 суд встановив, що 25.08.2021 ТОВ «Джобер» та ОСОБА_1 дійшли згоди про те, що ТОВ «Джобер», як кредитодавець, зобов`язується надати ОСОБА_1 , як позичальнику, кредит в сумі 3900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним.

Сторони обумовили, що кредит надається строком на 29 днів зі сплатою 1,9% за один день користування коштами і його загальна вартість становить 6048,90 гривень.

Відповідно до п 1.8. Договору кредит надається позичальнику за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи у мережі Інтернет на веб-сайті кредитодавця.

Порядок укладення даного Договору, порядок та умови надання кредиту, визначені внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» №10 від 10 серпня 2021 року, розміщеними на веб сайті кредитодавця: https://topcredit.ua/, (п.1.11. Договору).

Кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору (п. 2.1.Договору)

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що датою надання кредиту вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок банківської платіжної картки позичальника.

За користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього Договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії Договору (п. 3.1.Договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день його надання у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит (п. 3.2.Договору).

Позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених Договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії Договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії Договору (п. 4.2.Договору).

Графіком платежів, сторони узгодили, що отримані в кредит 3900,00 гривень підлягають поверненню 22.09.2021. Також в означену дату відповідач зобов`язався сплатити 2148,90 гривень процентів за користування кредитом, в сумі платіж складає 6048,90 гривень (п.4 Договору).

За умовами п.9.4.1.Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у визначений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати його повернення шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих і несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично пролонговується на тих самих умовах на наступні 10 днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

У такому випадку продовження строку кредитування та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів (а.с.16).

Договір зі сторони клієнта підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором G6534, який направлений на номер телефону НОМЕР_1 25.08.2021 (а.с.20).

Згідно з підписаною директором ТОВ «ФК «Джобер» ОСОБА_2 довідкою про ідентифікацію позичальник за Договором №718326 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , акцептував правочин в інформаційно телекомунікаційній системі https://topcredit.ua/ одноразовим ідентифікатором G6534, який відправлений 25.08.2021 на телефон номер НОМЕР_1 (а.с.20).

Паспорт споживчого кредиту містить істотні умови Договору №718326, згоди щодо яких сторони досягли (а.с.10, 11).

Довідкою за вих №1102/2026-1 від 11.02.2026 ТОВ «Санрайз Фінанс» підтверджує успішність проведеної 25.08.2021 операції з переказу ТОВ-м «ФК «Джобер» 3900,00 грн ОСОБА_1 на картку, маска якої НОМЕР_3 (а.с.29).

За змістом виписки з особового рахунку за Кредитним договором №718326 від 25.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 становить 13965,90 грн. з яких заборгованість за сумою кредиту 3900 грн., заборгованість за відсотками 10065,90 грн. (а.с.18).

30.11.2023 між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладений договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору в особі ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінив кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором.

Загальна вартість прав вимоги за договором становить 10000,00 гривень (п.2.1.Договору).

За змістом п.1.2. Договору відступлення права вимоги в дату підписання цього Договору кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за кредитним договором (а.с.21).

Факт сплати ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Джобер» грошових коштів згідно Договору №1-30/11/2023 від 30.11.2023 підтверджує досліджена судом квитанція про виконання платіжної інструкції №1063 від 27.11.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перерахувало «ФК «Джобер» 10000,00 гривень оплати згідно Договору відступлення прав вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 (а.с. 32).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 13965,90 грн. і складається вона із простроченого боргу за основним зобов`язанням в сумі 3900,00 грн. і заборгованості за відсотками в сумі 10065,90 грн. (а.с.19).

26.12.2025 позивач склав вимогу на адресу ОСОБА_1 , в якій запропонував погасити борг за Кредитним договором в загальній сумі 13965,90 грн., а також повідомив про відступлення прав вимоги та надав реквізити для перерахування заборгованих сум (а.с.9).

Доказів надсилання або вручення вимога позичальнику суду не надано.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи юридичний спір між ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та ОСОБА_1 суд встановив, що 25.08.2021 відповідач уклав з кредитором ТОВ «ФК «Джобер» Кредитний договір №718326, умови якого передбачали обов`язок відповідача повернути кредитодавцю отримані в позику 3900,00 гривень, сплатити проценти за користування ними.

ТОВ «ФК «Джобер» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в позику у розмірі 3900,00 гривень.

Отже, між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81 ЦПК України на спростування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», а також своїх заперечень проти позову.

Відтак, в силу зазначених вище вимог матеріального закону, суд, керуючись ст. 627 ЦК України та умовами Договору №718326, встановив, що розмір боргу за основним зобов`язанням складає 3 900,00 гривень.

Перевіривши вимогу позивача про стягнення з відповідача 10065,90 грн. боргу за нарахованими процентами, суд встановив, що відповідач пролонгацію Договору не ініціював, заборговані відсотки до спливу визначеного у 29 днів строку кредитування не сплачував.

Однак, за користування кредитом відповідачу з 25.08.2021 по 22.09.2021 включно нараховані проценти з розрахунку 1,9% за 1 день, а з 23.09.2021 по 01.12.2021 з розрахунку 2,9% за один день.

Вирішуючи спірні правовідносини у цій частині суд враховує, що за змістом статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Аналізуючи зміст укладеного кредитного договору суд встановив, що сторони погодили строк кредитування 29 днів з 25.08.2021 по 22.09.2021 включно, розмір відсотків 1,90 % від суми кредиту в день (п.1.3., 1.4. Договору).

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту суду не надано.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Отже, борг відповідача за несплаченими процентами складає 2148,90 гривень (3900,00х1,9%х29).

За змістом договору відступлення прав вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 та додатків до нього, позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за Кредитним договором. Після відступлення прав вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», ні на рахунки попереднього кредитора.

Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» підлягають до часткового задоволення в сумі 6048,90 гривень або 43,31%.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1153 гривні 09 коп. сплаченого при подачі позову судового збору.

За змістом п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копії таких доказів: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 8096/10 адвоката Пархомчука С.В.; договору № 09/07/2025 від 09.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В. про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором; додаткової угоди №1 до договору № 09/07/2025 від 09.07.2025, акту про отримання правової допомоги від 25.03.2026 на суму 13000,00 грн, довіреності від 09.07.2025, платіжної інструкції №1366 від 25.03.2026 про перерахування 13000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав, доводів щодо їх не співмірності не заявляв.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа позовної заяви, зміст якої є типовим і майже повністю дублює умови Кредитного договору, тому заявлений позивачем розмір витрат на правничу (правову) допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором №718326 в сумі 6048 (шість тисяч сорок вісім) гривень 90 копійок, з яких заборгованість за основним зобов`язанням 3900,00 гривень, борг за процентами 2148,90 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір у розмірі 1153,09 гривні та 2000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» місцезнаходження: вул. Саперне Поле, 12, інше нежитлове приміщення, 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення ухвалене і підписане 02.07.2026.

Суддя Тетяна БАРСЬКА