Ухвала суду № 137934610, 02.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22506/25

1-кп/569/2261/25

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

02 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які приймали участь в режимі відео конференції з ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №22025180000000092 від 06.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Рівненським міським судом Рівненської області здійснюється розгляд кримінального провадження №22025180000000092 від 06.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 прокурор обґрунтовує тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України. Ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час існують і не перестали існувати. Обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, і даний ризик продовжує існувати враховуючи суворість покарання, яке йому загрожує, останній не має стійких соціальних зв`язків, не працює, вживає наркотичні засоби, та має зв`язки у відповідних кримінальних соціальних групах, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Необхідність дослідження доказів та встановлення усіх обставин кримінальних правопорушень, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_4 перешкоджати цьому. Ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків продовжує існувати, з метою їх зміни показань. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, вчинені на прохання інших, не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які можуть спонукати обвинуваченого до вчинення нових злочинів. Запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, неможливо. Даних, які б вказували про неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор обґрунтовує наступним.

ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1, ч.2 ст. 258 КК України. Обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх суворість та тяжкість відповідно до ст. 12 КК України, свідчать про наявність ризиків передбачених у п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду існує з огляду на суворість покарання, яке загрожує. Окірм цього, обвинувачений не мє стійких соціальних зв`язків, не має постійного місця роботи, є особою яка вживає наркотичні засоби, та має зв`язки у відповідних кримінальних соціальних групах, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Дослідження доказів та встановлення усіх обставин кримінальних правопорушень, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_5 перешкоджати цьому. Також, ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни показань в суді. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 продовжує існувати, оскільки кримінальні правопорушення вчинені на прохання інших, не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які можуть спонукати обвинуваченого до вчинення нових злочинів, шляхом підкупу або ж психологічного впливу.

З метою уникнення вищевказаних ризиків, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, неможливо. Даних, які б вказували про неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 просила застосувати запобіжний захід домашній арешт цілодобово, або визначити альтернативний захід у виді мінімального розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 , просив застосувати запобіжний захід домашній арешт цілодобово, або визначити альтернативний захід у виді мінімального розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк застосування кого в ході судового провадження неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України.

Прокурором доведено, що ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та в подальшому продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного обвинуваченого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжують існувати, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, та суворість покарання яке загрожує кожному.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263-1 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є тяжкими злочинами, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.258 КК України є особливо тяжким, та є кримінальними правопорушеннями проти громадської безпеки.

При вирішенні клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинення яких останній обвинувачується, відповідно до ст. 12 КК України, їх суспільну небезпеку .

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому беручи до уваги обставини кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , їх тяжкість відповідно ст. 12 КК України, суспільну небезпеку, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слід продовжити строк тримання останнього, під вартою.

Згідно ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п.80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, враховуючи обставини їх вчинення, суспільну небезпечність та тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, враховуючи відсутність доказів про наявність стійких соціальних зв`язків, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , їх суспільну небезпечність та тяжкість, наявність вищевказаних ризиків, відсутність доказів про наявність стійких соціальних зв`язків останнього, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов`язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Отже, безальтернативно, щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стосовно кожного окремо, слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, враховуючи обставини кримінальних правопорушень які є злочинами проти громадської безпеки під час дії воєнного стану, існування вищевказаних ризиків згідно абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України.

Даних, про незадовільний стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чи неможливість останніх утримувати під вартою, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , без визначення розміру застави, задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 30.08.2026.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали щодо строку тримання під вартою ОСОБА_4 до 30.08.2026.

Клопотання прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення розміру застави, задовольнити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 30.08.2026.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали щодо строку тримання під вартою ОСОБА_5 до 30.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1