Рішення № 13793448, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/1214.02.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Іскра»

до Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес»

про стягнення 65399,74 грн.

                                                                                           Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Дачишин Г.Я. - представник по довіреності № 01/07 від 10.01.2011р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес»заборгованості за Договором № 046/08 від 26.08.2008 в розмірі 65399,74 грн., в тому числі 52900,00 грн. основного боргу, 7808,12 грн. пені, 1293,59 грн. 3% річних та 3398,03 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 порушено провадження по справі № 53/12, розгляд справи призначено на 24.01.2011. Цією ж ухвалою позивачу відмовлено у вжитті заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011, у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 14.02.2011.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

26.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Іскра»(позивач, перевізник) та приватним підприємством «Сі Рейл Експрес»(відповідач, експедитор) укладено договір № 046/08 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір) який регулює та визначає порядок взаємовідносин перевізника та експедитора, які пов’язані із здійсненням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів експедитора автомобільним транспортом на території України та за її межами, а також з надання експедитору інших послуг, узгоджених в заявках до даного договору, які є його невід’ємною частиною (п. 1.1. договору).

Виконання кожного перевезення, що здійснюється в рамках даного договору, здійснюється на підставі окремих заявок замовника на конкретні перевезення, узгоджених перевізником (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюються розрахунки між сторонами.

Розділом 5 договору визначається порядок здійснення платежів за договором та порядок розрахунків, відповідно до якого вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі заявок експедитора, узгоджених перевізником, які є невід’ємною частиною даного договору, та вказується у виставлених перевізником рахунках. Розрахунки за виконанні послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля протягом 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання документів, вказаних у п. 5.2. даного договору, згідно рахунку перевізника (п. 5.1. договору).

Для проведення замовником оплати послуг по виконаній заявці перевізник протягом 5-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля покинення надати замовнику оригінали наступних документів: акт виконаних робіт, рахунок за надані послуги, податкова накладна (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться експедитором в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі, в банк і на поточний рахунок перевізника, який вказаний в договорі.

Відповідно до заявки від 24.09.2009 вартість перевезення становить 22200,00 грн.; умови оплати: протягом 12-ти банківських днів по факту отримання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної та оригіналів СМR з відміткою про отримання вантажу.

Відповідно до заявки від 18.11.2009 вартість перевезення становить 22200,00 грн.; умови оплати: протягом 14-ти банківських днів по факту отримання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної та оригіналів СМR з відміткою про отримання вантажу.

Відповідно до заявки від 15.02.2010 вартість перевезення становить 21700,00 грн.; умови оплати: протягом 14-ти банківських днів по факту отримання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної та оригіналів СМR з відміткою про отримання вантажу.

Відповідно до актів № Т-00000440 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2009, № ТІ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.11.2009, № ТІ-0000075 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.02.2010 позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажу, загальна вартість яких складає 66100,00 грн.

При дослідженні поданих позивачем актів № Т-00000440 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2009, № ТІ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.11.2009 суд встановив, що акти № Т-00000440 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2009, № ТІ-0000067 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.11.2009 підписані сторонами у справі та скріплені печатками. Сторони претензій одна до одної не мають.

Акт № ТІ-0000075 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.02.2010 відповідачем не підписаний.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 66100,00 грн.

Однак, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем покладених на нього договором та заявками обов’язків.

Отже, незважаючи на те, що акт № ТІ-0000075 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.02.2010 не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг не зроблено.

За таких обставин суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від сплати наданих послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

За наслідками здійснених перевезень позивачем було складено та надіслано відповідачу визначений умовами договору та заявок до договору перелік документів на доказ чого надав належним чином завірені копії супровідних листів № 835/11 від 21.10.2009р., № 967/11 від 09.12.2009р., № 1249/11 від 17.03.2010р. та списків згрупованих поштових відправлень (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати вартості робіт по перевезенню належним чином не виконав, сплативши позивачу 13200,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку позивача.

Вартість робіт у розмірі 52900,00 грн. відповідач не оплатив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості послуг перевізника на загальну суму 52900,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

За таких обставин та з урахуванням строку оплати, передбаченого в заявках (протягом 12-ти та 14-ти банківських днів по факту отримання оригіналів рахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної та оригіналів СМR з відміткою про отримання вантажу) позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 52900,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7808,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з листопада 2009 р. по листопад 2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений заявками строк свого обов'язку по перерахуванню коштів по першій заявці до 11.11.2009, по другій заявці до 31.12.2009, по третій заявці до 08.04.2010 не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 12.11.2009 по 1-ій заявці, з 01.01.2010 по 2-ій заявці, з 09.04.2010 по 3-ій заявці він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 7.2.8 Договору у випадку затримки оплати послуг перевізника експедитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої на заборгованість по 1-ій заявці в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з листопада 2009 р. по листопад 2010 р., по 2-ій заявці в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з січня 2010 р. по листопад 2010 р., по 3-ій заявці в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у період з квітня 2010 р. по листопад 2010 р. проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється по 1-ій заявці 28.05.2010, по 2-ій заявці 30.06.2010, по 3-ій заявці 05.10.2010. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 11.11.2009 по 10.05.2010 у розмірі 1039,98 грн. по 1-ій заявці, за період з 31.12.2009 по 30.06.2010 у розмірі 2248,28 грн. по 2-ій заявці, за період з 08.04.2010 по 05.10.2010 в розмірі 1941,11 грн. по 3-ій заявці. Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5229,37 грн. В іншій частині пені необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1293,59 грн. та 3398,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1293,59 грн. та 3398,03 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 52900,00 грн. основного боргу, 5229,37 грн. пені, 1293,59 грн. 3% річних та 3398,03 грн. збитків від інфляції.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-а, ідентифікаційний код 33993952) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на Відкритого акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний номер 00214244) 52900 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот) грн.. 00 коп. основного боргу, 5229 (п’ять тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. 37 коп. пені, 1293 (дна тисяча двісті дев’яносто три) грн.. 59 коп. 3% річних, 3398 (три тисячі триста дев’яносто вісім) грн.. 03 коп. збитків від інфляції, витрати по сплаті державного мита у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 21 коп. та 226 (двісті двадцять шість) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної вили видати наказ.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 14.02.2011