Постанова № 137934343, 01.07.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2179/26

Провадження № 3/545/446/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Путря О.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , інші дані суду не відомо,

за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

27.04.2026 року о 22:09 год. військовослужбовець ОСОБА_1 самовільно залишив лікувальний заклад. 30.04.2026 року його було затримано військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі командира 1 взводу охорони 2 роти о 16-45 30.04.2026 року та повернуто до постійного пункту дислокації військової частини. Тобто протягом вказаного часу, перебував за межами військової частини, обов?язки військової частини не виконував та проводив час на власний розсуд, тобто самовільно залишив лікувальний заклад, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП.

ОСОБА_1 у судові засідання, що були призначені 22.05.2026 року, 03.06.2026 року, 01.07.2026 року, не з`явився, повідомлявся належним чином про місце, день та час слухання справи, шляхом направлення повістки на адресу реєстрації. Крім того, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом оголошенням на веб-порталі «Судова влада України», причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв та клопотань не надавав.

Згідно повідомлення військової частини, де проходив військову службу ОСОБА_1 , військовослужбовець ОСОБА_1 , перебуває у самовільному залишенні військової частини з 01.05.2026 року. Відомості за цим фактом, внесені до ЄРДСР.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.172-11 КУпАП при розгляді адміністративного матеріалу, не є обов`язковою, а тому вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, серії А4467 №30 від 30.04.2026 року (а.с.3-5), довідкою-доповіддю командира військової частини ОСОБА_2 про самовільне залишення лікувального закладу від 28.04.2026 року (а.с.9), доповіддю №7/63 командира військової частини ОСОБА_3 від 28.04.2026 року (а.с.10), рапортом командира військової частини ОСОБА_4 , згідно якого вказав, що військовослужбовець ОСОБА_1 27.04.2026 року самовільно залишив лікувальний заклад та 30.04.2026 року був доставлений до пункту постійної дислокації військової частини. (а.с.12).

Таким чином, дії ОСОБА_1 , слід кваліфікувати за ч.3 ст. 172-11 КУпАП, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу ОСОБА_1 обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, необхідно визнати його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП правопорушник зобов`язаний сплатити судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст.283-284,287-289 КУпАП , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-11 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн. (одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Казначейство України ( ЕАП ), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Копія платіжного документу подається до суду.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя О.Г.Путря