Рішення № 137933711, 03.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2272/26

381/2468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року з використанням системи «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» Лановим Є.М. подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 12.02.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 3251823, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно Договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 року та Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3251823 від 12.02.2020 року.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором - ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 67837,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9999,00 грн; заборгованість за відсотками становить 57838,00 грн, яку позивач просив стягнути, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставин справи.

Так, судом встановлено, що 12.02.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 3251823, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 12000 грн, процентні ставки складають: базовий період з 12.02.2020 року по 03.03.2020 року (включно) 1,70 % за один день користування кредитом, спеціальний період з 04.03.2020 року до 30.08.2020 року (включно) 3 % за один день користування кредитом.

Також 12.02.2020 року ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12000 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника, що підтверджується випискою за договором АТ КБ «Приватбанк» від 10.06.2026.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно Договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 року та Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3251823 від 12.02.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 3251823 від 12.02.2020 року станом на 29.10.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 67837,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9999,00 грн; заборгованість за відсотками становить 57838,00 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 12.02.2020 року уклали в електронній формі кредитний договір № 3251823, який підписаний сторонами електронним підписом.

ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором PS3251823.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Алекскредит» перерахувало грошові кошти в розмірі 12000 грн на поточний рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується копією листа ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 18.11.2025.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула кредит і не сплатила проценти за користування кредитом.

Матеріали справи містять договори факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та виконаними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Солвентіс», як нового кредитора, слід стягнути заборгованість за кредитним договором.

Водночас суд зазначає наступне.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором з 12.02.2020 до 30.08.2020 року.

Позивачем Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит» щодо продовження узгодженого строку дії договору після 30.08.2020 року і на який термін матеріали справи не містять, позивачем не надано їх суду.

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження, що саме їх розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи кредитний договір. Названі Правила не можуть регулювати спірні правовідносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17).

ТОВ «ФК «Солвентіс» просить стягнути з ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 3251823 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Отже, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині нарахованих процентів після закінчення строку кредитування (30.08.2020 року) слід відмовити.

На день закінчення строку кредитування (30.08.2020 року) розмір заборгованості за процентами склав 16440,00 грн.

Крім того, в подальшому відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 9119,00 грн в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягнення на користь позивача з відповідача становить 17320,00 грн (9999,00 грн заборгованість за тілом кредиту + 16440,00 грн заборгованість за процентами 9119,00 грн сплачених процентів).

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп, то суд встановив наступне.

На підтвердження понесених витрат представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року (а.с.39-41), копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 43657029/03 від 02 січня 2026 року (а.с. 42), детальний опис робіт (а.с.19).

Оцінюючи наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Оцінюючи сукупність наданих позивачем документів, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими, проте, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує відповідні витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені на 26 %, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 560,00 гривень.

Керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки на користь позивача компенсацію витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 26% від первинно заявлених, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 692,22 гривні.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за договором № 3251823 від 12.02.2020 року у сумі 17 320 (сімнадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 1 560 гривень, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 692,22 гривні, як компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА