Рішення № 137933489, 12.06.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1408/25

2/368/279/26

Рішення

Іменем України

"12" червня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Іванюти Т.Є.

При секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кагарлику цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (м.Київ, пр.Леоніда Каденюка, 23) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту № 4229527 від 28.11.2020 року у розмірі 17620,50 гривень та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.11.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено Договір про надання кредиту № 4229527, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Відповідача №PS4229527.

Відповідно до умов п.1.3. Договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 2550 гривень перерахувавши кошти на картковий рахунок котрий надано ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 , номер операції: НОМЕР_2 (що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335 про переказ коштів від 18.10.2017 р.). Платіж був виконаний 28.11.2020 р

Як зазначено, ТОВ «Алекскредит» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а саме надано відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору. Натомість, відповідачем порушені взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 30.06.2026 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 17620,50 гривень та яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просять справу слухати в їх відсутність..

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, та просила зменшити суму нарахованих відсотків за користування кредитом.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.11.2020 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено Договір про надання кредиту № 4229527, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Відповідача №PS4229527.

Відповідно до умов п.1.3. Договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 2550 гривень перерахувавши кошти на картковий рахунок котрий надано ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 , номер операції: НОМЕР_2 (що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335 про переказ коштів від 18.10.2017 р.). Платіж був виконаний 28.11.2020 р.

Не заперечуючи щодо розміру пред`явленої до стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням- сумою кредиту в розмірі 2500,00 гривень, відповідач не погоджується із розміром нарахованих процентах по кредиту сумі 15070,50 грн гривень.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14 грудня 2021 року №1953-IX захист прав споживачів здійснюється відповідно до законодавства про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону №1734-VIII несправедливими є зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 509 ЦКУ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦКУ та Закону №1734-VIII у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61- 1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на частину 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Слід звернути увагу, що позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки у розмірі, що вп`ятеро перевищує розмір заборгованості за тілом (сумою) кредиту, а, отже, змістовне навантаження встановлення таких відсотків (процентів) полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків (процентів) є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦКУ.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про споживчий кредит» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (далі Закон №1734-VIII) встановлено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, позивач не має права вимагати від відповідача оплати сукупної суми відсотків за Кредитним договором, яка перевищує половину суми, одержаної відповідачем суми кредиту.

Враховуючи, що відповідач фактично отримав у кредитора грошові кошти в сумі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень, то загальна сума відсотків (процентів) за користування ним, згідно вимоги частини 2 статті 21 Закону №1734-VIII, не може перевищувати 1250,00 (одну тисячу двісті п`ятдесят) гривень.

Отже, з урахуванням вищенаведеного відповідач зобов`язаний повернути кредитору тіло кредиту в сумі 2500,00 грн. та 1250,00 грн. відсотків за користування ним.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.

Таким чином, позивач має право просити про стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування та такий розмір сукупної суми відсотків за договором позики, який не перевищує половину суми позики, одержаної позивачем.

А тому, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2500 грн., проценти за користування кредитом в сумі 1250 грн., врешті позову відмовити.

Керуючись ст. ст.205, 207, 626, 639, 1054, 1055, Цивільного Кодексу України, ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2500 грн., проценти за користування кредитом в сумі 1250 грн., врешті позову відмовити.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя Т.Є. Іванюта