Ухвала суду № 137931110, 03.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10988/25

Провадження № 1-кп/638/1012/26

УХВАЛА

Іменем України

03 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

обвинуваченої ОСОБА_11 ,

обвинуваченої ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

обвинуваченого ОСОБА_15 ,

обвинуваченого ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001357 від 08.07.2023 року, за № 42024222030000046 від 29.02.2024 року, № 62025170020006946 від 27.05.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст 263, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст 368, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів без визначення розміру застави.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні протягом 2024 року ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_11 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_11 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 08.05.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 06.07.2026 року включно.

Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного їй покарання ОСОБА_11 може вчиняти дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з її негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, введеного на території України, та в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України, підтверджує можливість ОСОБА_11 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_11 була достовірно обізнана, що працівники НПУ ОСОБА_17 та ОСОБА_10 порушують присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності, їх поведінка порочить звання поліцейського, а співучасть ОСОБА_11 в складі злочинної організації з останніми у вчиненні злочинів пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, свідчить про нехтування останньою загально прийнятими принципами моралі та людяності. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_11 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_11 тривалий час вчинювала злочини в складі злочинної організації, у співучасті з працівниками правоохоронного органу НПУ ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , які під час підготовки учасників злочинної організації до вчинення злочинів, проводили інструктажі про методи та способи ведення досудового розслідування, проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. ОСОБА_11 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, не має офіційного працевлаштування та джерел доходу, що в сукупності з її фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене їй покарання, вона може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того ОСОБА_11 вчинила злочини у час, коли на території України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, а держава Україна перебуває у стані війни з російською Федерацією, що в свою чергу свідчить про явну неповагу ОСОБА_11 до суспільних інтересів та цінностей, нехтуванням законодавством України, в складний для суспільства час. Прокурор вважає, що обрання більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування тримання під вартою без визначення розміру застави. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_11 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування клопотання захисник зазначив, що станом на час подання даного клопотанняя ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні, а сторона обвинувачення не надала жодного доказу на підтвердження їх існування на теперішній час. ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні правопорушень, проте, навіть за версією сторони обвинувачення вона не є організатором їх вчинення. У контексті ст. 177 та ч. 1 ст. 178 КПК України фактичні обставини свідчать, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надмірно суворим, тому підлягає зміні. Крім того, станом на момент подання даного клопотання відносно ОСОБА_10 застосований запобіжний захід у вигляді застави. Отже, сам ОСОБА_10 не використовує «зв?язки у правоохоронній системі», тому до нього може бути застосована застава, а ОСОБА_11 , на думку сторони обвинувачення, обов?язково має перебувати під вартою, бо нібито може через ОСОБА_10 скористатися зв?язками, який останніми не користується. За таких умов застосування відносно ОСОБА_11 більш суворого запобіжного заходу ніж відносно ОСОБА_10 є необґрунтованим та алогічним.

Обвинувачена ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила відмовити в її задоволенні. Також підтримала клопотання захисника про зміну їй запобіжного заходу, просила його задовольнити. Зазначила, що в неї відсутній паспорт для виїзду за кордон. За адресою, за якою обвинувачена просить застосувати відносно неї домашній арешт, проживають її батьки.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_11 , вважав заявлене клопотання необгрунтованим, не з`ясована думка власників та інших осіб, які проживають в приміщенні за вказаною у клопотанні адресою, просив відмовити у задоволенні такого клопотання.

Інші учасники кримінального провадження у судовому засіданні підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_11 , просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_11 .

Заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 08.05.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 06.07.2026 року включно.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити зазначені вище дії.

На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.2 ст.255, ч.3 ст.307 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченою від суду.

Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність та наслідки, позицію ОСОБА_11 щодо не визнання своє вини на час розгляду клопотання, обставини вчинення кримінальних правопорушень в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України (в тому числі з ОСОБА_10 , з яким обвинувачена перебуває у родинних стосунках та який також є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні). Крім того, ОСОБА_11 не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків, що в сукупності разом з іншими обставинами свідчить про можливість переховування від суду та не виконання нею процесуальних обов`язків, а також про можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких вона обвинувачується.

Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у судовому засіданні, проте, свідки та потерпілі, експерти ще не допитані, тому існує ризик того, що обвинувачена буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об`єктивному розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Прокурор у клопотанні зазначає, що ОСОБА_11 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснити спроби щодо використання зв`язків в правоохоронній системі. Також, шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Такі доводи суд не може взяти до уваги в обгрунтування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурор конкретно не зазначив, яким саме чином ОСОБА_11 такими діями може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Інших доводів в обгрунтування даного ризику прокурором не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти встановленим ризикам, які продовжують існувати, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченій. Обставини, що свідчать про те, що ризики не зменшились, виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_11 під вартою.

Обвинуваченою ОСОБА_11 та її захисником під час розгляду даного клопотання, а також при обгрунтуванні клопотання про зміну запобіжного заходу не наведено достатніх доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення та наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу або про наявність підстав вважати, що ризики, які обумовили застосування та продовження обраного запобіжного заходу, зменшились. Посилання сторони захисту ОСОБА_11 на обставини застосування зпобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді застави судом не беруться до уваги, оскільки розглядається питання щодо продовження та зміни запобіжного заходу саме відносно обвинуваченої ОСОБА_11 , а не її сина ОСОБА_10 .

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Тобто, закон не зобов`язує суд, слідчого суддю при застосуванні або продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, підозрюваному враховувати наявність/відсутність або конкретний статус запобіжного заходу відносно інших обвинувачених, підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки в даному випадку діє принцип індивідуалізації застосування заходу забезпечення кримінального провадження з метою дієвості цього провадження. Такий принцип також розкривається і з аналізу положень ч.1 ст.178 КПК України, що визначають обставини, які суд зобов`язаний оцінити на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження в сукупності, і які стосуються конкретного обвинуваченого чи підозрюваного.

Таким чином, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту ОСОБА_11 , думку інших учасників справи, врахувавши інші обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона обвинувачується; вік та стан здоров`я ОСОБА_11 ; соціальні зв`язки обвинуваченої (в тому числі родинні зв`язки з обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_10 ), майновий стан та інші обставини, суд дійшов висновку, що підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_11 у виді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, відсутні. Існуючи та доведені прокурором під час розгляду питання ризики не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_11 під вартою.

Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотань підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_11 , оскільки вона обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 372, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_11 відмовити.

Клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 без визначення розміру застави задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 03 липня 2026 року до 31 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали визначити до 31 серпня 2026 року включно.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, іншим учасникам судового провадження та направити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для відома і виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя ОСОБА_1