Рішення № 137930574, 03.07.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/208/26

Провадження № 2/347/427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального Управління міністерства юстиції України про визнання батьківства,

встановив:

30.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства, посилаючись на те, що протягом 2021-2022 року вона та відповідач ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін народилась дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент народження дитини сторони разом не проживали.

Позивач стверджує, що відповідач є батьком їхньої малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак через те, що вони з відповідачем на момент народження дочки разом не проживали та не перебували у шлюбі то запис про народження доньки зроблено за вказівкою позивача, тому дочка була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч.1 ст. 135 СК України, оскільки відповідач не мав можливості з`явитись до органів реєстрації для подачі спільної заяви для реєстрації їхньої дочки.

Тобто до народження дитини позивач та відповідач спільно вже не проживали, однак незважаючи на цю обставину їхні відносини залишилися дружніми, своє батьківство відносно доньки відповідач не заперечує.

Позивач вказує, що вони з відповідачем планували подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання його батьком їхньої дочки ОСОБА_4 , однак оскільки позивач з 2022 року з відповідачем спільно не проживає, на даний час відповідач вже більше пів року відтягує час, щоб разом піти до органів РАЦС та визнати батьківство, що стало причиною подачі даного позову.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 18 січня 2023 року (актовий запис №5), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Як свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України №00038177191 від 18.01.2023 року, відомості про батька дитини ОСОБА_4 , 08.01.2023 року зроблено за вказівкою її матері.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, обґрунтовуючи тим, що вона до 2018 року перебувала у шлюбі. Після чого проживала разом із ОСОБА_3 . Завагітніла у середині літа 2022 року, після чого навесні вони із ОСОБА_3 посварились і вона поїхала жити до себе додому. Дитину народжувала в м.Вижниця та записала дитину сама, по батькові дитини з її слів було записано « ОСОБА_6 » по своєму по-батькові. Потім сторони помирились і хрестили дитину вже разом.Визнання свого батьківства відповідачем підтверджується тим, що останній допомагав їй із дитиною матеріально, разом вони їздили в лікарню в м.Чернівці, проживали у відповідача, а у 2025 році його призвали на військову службу. Зважаючи на те, що батько дитини ОСОБА_3 є військовослужбовцем вона позивається про визнання його батьківства аби дитина мала передбачені законодавством привілеї.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю, не заперечує проти їх задоволення та пояснив, що відповідач перебуває в складі ЗСУ та немає можливості пройти генетичну експертизу для встановлення свого батьківства, сторони протягом 2021-2022 років проживали разом та у них народилася дочка, запис якої на себе ОСОБА_3 вважав формальністю і не звернувся до РАЦСу із відповідною заявою, в подальшому сторони планували разом піти до ДРАЦСу та записати дитину на ОСОБА_3 , але його мобілізували. ОСОБА_3 дійсно є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але запис про батька дитини було здійснено зі слів матері в порядку ст.135 СК України.

Орган опіки та піклування Вижницької міської ради у своєму поясненні просить справу розглядати без їхньої участі, при винесенні судового рішення врахувати найкращі інтереси дитини та надані пояснення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що він 2020 року дружить із сторонами, разом їздили на відпочинок, він є хрещеним дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 є батьком цієї дитини. Йому відомо, що сторони періодично жили разом у відповідача у с.Яблунів Косівського району. Відповідач позивачу допомагав в усьому, відносився до дитини як до своєї.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він дружить із відповідачем близько 20 років. Відповідач мав СТО та вони разом із ним волонтерили на ЗСУ. У розмовах між ними ОСОБА_3 йому стверджував, що ОСОБА_4 є його дочкою і сумнівів у нього щодо цього не було. Протягом 2021-2022 років сторони жили разом.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 18 січня 2023 року (актовий запис №5), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_5 , а матір`ю єОСОБА_1 (а.с.9).

На виконання ухвали суду від 24.03.2026 року Органом опіки та піклування Вижницької міської ради Чернівецької області надано письмові пояснення, в яких зазначається, що згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 виданого 18.01.2023 Вижницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матір`ю дитини є ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 18.01.2023 №00038177191 - відомості про батька дитини зазначені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_9 з 2022 року проживала разом із дітьми за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_3 у громадянському шлюбі. У сім`ї ОСОБА_10 та ОСОБА_3 виховуються троє малолітніх дітей ОСОБА_11 . ОСОБА_3 виявляє бажання визнати батьківство стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечує та виконує свої обов`язки як батько у повній мірі.

Зважаючи на вище викладене, орган опіки та піклування Вижницької міської ради вважає, що при вирішенні питання про визнання батьківства необхідно провести судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу. Саме ДНК тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.

У даній справі запис про батька дитини здійснено в порядку ст.135 СК України та сторони у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували.

Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21.

Доказами батьківства конкретного чоловіка можуть бути різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18).

В даному випадку судом встановлено, що сторони вели переписку, де відповідач визнавав дитину своєю та виявляв турботу і намір фінансової допомоги позивачу із дитиною, перераховував кошти на лікування (а.с.37-41).

Крім того, на звернення до Косівського відділу ДРАЦС щодо внесення змін до актового запису про народження дитини позивач отримала відповідь від 06.06.2026 року про необхідність вирішення питання визнання батьківства в судовому порядку.

Наразі, відповідач, перебуваючи в складі ЗСУ, доручив представництво своїх інтересів адвокату Курко В.М., який позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Свідки підтвердили факт спільного проживання сторін протягом 2021-2022 років та факт визнання відповідачем дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Судово-генетична експертиза у цій справі проведена не була.

Суд також оглянув надані позивачем фотокартки, де зображені сторони разом (а.с.43-45).

Під час з`ясування думки дитини в судовому засіданні остання нічого не пояснила в силу свого малолітнього віку.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини. При врахуванні такого балансу доцільно надавати оцінку висновкам органів у справах дітей щодо сімейної ситуації та думці дитини, яка здатна її висловити.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.09.20245 року у справі № 183/2690/21).

Суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Вижницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального Управління міністерства юстиції України про визнання батьківства задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити відомості з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про ОСОБА_5 , як батька дитини.

Внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 03.07.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч