Рішення № 137930145, 03.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3756/24

2/214/455/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:головуючого судді Ковтун Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Фартушної Є.К.

представника позивача - Зайця П.Л. ( в режимі відеоконференції)

представника відповідача - Олешицької В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу № 214/3756/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Заєць Павло Леонідович до ОСОБА_2 , треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про зміну розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заєць П.Л. звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою відповідно до якої просить суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , що стягуються з нього на підставі судового наказу виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 214/911/24 від 30 січня 2024 року на користь відповідача - ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 29 січня 2024 року;

Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі наказу виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу № 214/911/24 від 30 січня 2024 року з ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 29 січня 2024 року;

припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , що стягуються з нього на підставі виконавчого листа (дублікат) № 2-909/11, виданий 05.03.2024 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі частин заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 16 лютого 2011 року і до повноліття;

зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі виконавчого листа (дублікат) № 2-909/11, виданий 05.03.2024 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 01 березня 2022 року.

В обгрунтування вимог вказав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Від шлюбу у них двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час сімейних розладів позивачем була подана заява про розірвання шлюбу у 2011 році, але фактично вони продовжили проживати разом, що підтверджується народженням сина у 2013 році.

У 2015 році ОСОБА_2 виїхала до Ізраїлю.

Діти, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , проживали весь час з батьком на території України. Коли ОСОБА_1 виїжджав в інші міста для несення військової служби, діти знаходилися з його матір`ю (бабусею).

У подальшому позивач познайомився з ОСОБА_7 та вони проживали однією сім`єю разом з її донькою та його синами.

Довідкою від 19.07.2023 №3236 комунального закладу освіти «Спеціалізована шкода № 134 гуманістичного навчання та виховання Дніпровської міської ради» підтверджується факт навчання з 2021 року по 09.02.2022 року ОСОБА_8 (донька дружини ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (сини ОСОБА_1 ).

Довідкою від 21.07.2023 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восход 147» підтверджується, що з 25.01.2022 року і по кінець березня 2022 року у будинку за адресою АДРЕСА_1 проживала сім`я із 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Отже, з 2015 року коли ОСОБА_2 виїхала до Ізраїлю і до лютого 2022 року включно, діти проживали разом з батьком на території України.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 року встановлено факт проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2020 року.

Також даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2022 року перебуває у полоні і те, що ні його рідна мати ні сестра не роблять ніяких дій щодо його розшуку.

Взяття у полон позивача підтверджується довідкою ВЧ № 1035/48/639 від 08.09.2023 року.

Суть звернення з даною заявою полягає в тому, що ОСОБА_2 (колишня дружина) отримала дублікат виконавчого листа № 2-909/11 від 05.03.2024 року та пред`явила його до виконавчої служби - Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і відповідно до постанови по виконавчому провадженні № 74364087 про стягнення з 16 лютого 2011 року у розмірі доходів з ОСОБА_1 на користь його сина ОСОБА_4 .

Щодо даного виконавчого провадження та строк оплати аліментів повинен становити з березня 2022, але аж ніяк не з 2011 року, оскільки довідками, рішенням суду та довідкою про перетин кордону підтверджується проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 .

Довідкою, щодо ОСОБА_2 підтверджується її виїзд до Ізраїлю у 2015 році та забрання дітей наприкінці лютого 2022 року.

Також 30 січня 2024 ОСОБА_2 отримала судовий наказ Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу № 214/911/24 про стягнення з ОСОБА_1 частини доходів на користь його ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 .

Тобто ОСОБА_2 не скористалася вимогами ст. 192 Сімейного кодексу України, щодо подання заяви до суду, а зробила штучне збільшення розміру аліментів шляхом стягнення в окремих виконавчих провадженнях по 25% на кожну дитину, що у загальному розмірі становить 50 відсотків.

У зв`язку з відсутністю нормального спілкування з колишньою дружиною, дуже складних сімейних відносин з матір`ю та сестрами ОСОБА_1 , останні дізналися що йому при знаходженні в полоні постійно нараховується та належить до виплати досить значна сума грошових коштів котра обраховується мільйонами гривень і останні прагнуть такими діями стягнути їх. Колишня дружина шляхом стягнення аліментів у розмірі 50% від доходу.

Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

31 липня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без розгляду.

23 жовтня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду скасовано ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 липня 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного суду від 18 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтерсах якої діє адвокат Ткаченко Є.В.

Постановою Верховного суду від 10 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року позовну прийнято до розгляду та призначено справу в загальному позовному провадженні.

07 квітня 2026 року від представника відповідача адвоката Олешицької В.Е. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання вказує, щодо невідповідності предмета позову та позовних вимог.

Так, позовна заява заявлена як така, що стосується зміни розміру аліментів однак за змістом цьому не відповідає. У позовних вимогах позивач одночасно просить про припинення розміру аліментів та зменшення розміру аліментів. Таким чином, вказані вище вимоги є взаємовиключними та не можуть бути задоволені одночасно.

Крім того, така суперечливість свідчить про невизначеність предмету позову. Фактично позивач об`єднав різні способи захисту без належного правового обгрунтування.

Також, щодо обов`язку утримувати дітей, позовні вимоги спрямовані на зменшення рівня матеріального забезпечення дітей, що суперечить принципам Сімейного кодексу України та Конвенції ООН.

Щодо відсутності підстав для припинення аліментів, зазначає, що сам факт проживання дітей з батьком не припиняє аліментного зобов`язання автоматично. Також, позивач не звертався до суду у відповідний період (коли діти проживали з ним) із вимогою про звільнення від сплати аліментів.

Крім того на момент звернення до суду з позовною заявою діти проживають разом зі своєю матір`ю та перебувають на її утриманні.

Тобто представник позивача, фактично просить припинити стягнення аліментів вже за минулий час, заднім числом, що суперечить принципу правової визначеності. Отже, підстави для припинення аліментів відсутні.

Щодо безпідставності вимог про зменшення аліментів, вказує, що підстави та доводи позивача є необгрунтованими та не законними, тобто не відповідають нормам матеріального права, а саме позивачем не доведено погіршення його матеріального стану, не надано доказів неможливості сплати аліментів, не обгрунтовано доцільності зменшення аліментів з частини до 1/6 частини доходу, при тому, що витрати на дітей з віком лише збільшуються, що потребує належного рівня їх матеріального забезпечення, тому відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Щодо законності стягнення аліментів у сукупному розмірі , вказує, доводи представника позивача про «штучне збільшення» аліментів на утримання дітей є безпідставними. Фактично, отримання судового наказу та виконавчого листа і звернення до державної виконавчої служби щодо стягнення аліментів є законною реалізацією прав відповідача в інтересах дітей.

Посилання представника позивача на перебування у полоні не є підставою про припинення або зменшення аліментів. (т.2 а.с. 98-103).

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Будучи присутнім у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Вказав на те, що відповідачка маніпулятивним шляхом отримує аліменти на 2 дітей в розмірі, більш, ніж переджбачено законом, замість 1/3 частини - 1/2 частину доходу. Жодних доказів тому, з часу постановлення судових рішень змінився матеріальний стан позивачка, його стан здоров`я чи склад родини, надати не може. Позивач наразі перебуває у полоні, а за цей час відповідачка отримує значні за розміром аліменти, які неспівмірні з її доходами. Вважає, що вона тратить аліменти на своє утримання, але, як представник позивача, не звертася з питаннями щодо цільового використання аліментів, оскільки наразі відповідачка з дітьми за кордоном. Крім того, просить припинити стягнення аліментів, оскікльи доводить те, що діти певний час проживали з позивачем, але за цей період були нараховані аліменти на їх утримання з позивача. За який період він сказати не може. Ввважає, що суд може самостійно визначити спосіб захисту порушених прав позивача. Копії судових рішень, по яким стягнуто аліменти суду не надає, оскільки є посилання на виконавчі провадження.

Будучи присутньою у судовому засідання представник відповідачки Олешицька В.Е. заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі. Зазначила на те, що закон не забороняє стягнення аліментів на двох дійтей в розмірі, що перевищує 1/3 частину. Крім того, представником позивача обрано два взаємовиключних способи судового захисту. Просить в позові відмовити.

Треті особи будучи повідомленими про дату та час розгляду справи, до суду не з`явилися, пояснень суду не надавали.

Суд вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію або інші заходи боржника від 11.03.2024 року винесеної старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бубернак Т.В. про примусове стягнення по виконавчому листу (дублікат) № 2-909/11 від 05.03.2024 року виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, що встановлено для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 лютого 2011 року і до повноліття дитини. (ВП №74364087) (т.1 а.с.19-20).

Постановою про звернення стягнення заробітну плату, пенсію, стипендію або інші доходи боржника від 20.03.2024 року винесеної державним виконавцем Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Качур О.В. про примусове стягнення по судовому наказу № 214/911/24 виданого 13.02.2024 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму, що встановлено для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.01.2024 року і до повноліття дитини. (ВП №74256440) (т.1 а.с.22-24);

Відповідно до витягу із акту службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 від 21.05.2022 року військовослужбовець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вважається таким, що 20.05.2022 був захоплений у полон російсько-окупаційними військами, під час виконання бойового завдання на територію Донецької області.

За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Стаття 27 Конвенції Про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів..

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими. Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації). Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Поряд з цим, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 статті 77 ЦПК).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд звертає увагу, що предствником позивача не надано судові рішення, виконання яких від просить припинити, стягнення по яким він просить зменшити.

Звертаючись до суду з позовом в частині зміни розміру аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , представник позивача посилався на те що відповідач не скористалася вимогам ст. 192 Сімейного Кодексу України та дублікат виконавчого листа №2-909/11 від 05.03.2024 року відповідач отримала у березні 2022 року, і повинна була просити нарахування по аліментів саме з цього часу, а не з 2011 року.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, саме позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду в особі свого представника ОСОБА_10 з позовом в частині зміни розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, як на підставу для зміну розміру аліментів (фактично їх зменшення).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено правовий висновок про те, що законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в Постанові від 05.02.2014 в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу цих правових норм встановлено, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти, має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у тих випадках, коли погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 зазначив, що обов`язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Суд звертає увагу, на те що представник позивача звертаючись до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів також просив суд припинити стягнення аліментів , однак зазначені вимоги є взаємовиключними та не можуть бути задоволені одночасно. В ході судового розгляду представник позивача зазначив, що вимоги щодо припинення стягнення аліментів пов`язані з нарахуванням аліментів за період, коли діти проживали з позивачем, а не відповідачкою, однак, ні при пред`явлені позову, ні під час судовго розгляду, сформувати спосіб цивільно-правого порушеного права, представник позивача не зміг. Крім того, така суперечливість свідчить про невизначеність предмета позову, порушує вимоги ст. 175 ЦПК України.

Також відсутнє правове обгрунтування , яке стосується безпосередньо вимог про припинення стягнення аліментів.

З наведених вище підстав у задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Заєць Павло Леонідович до ОСОБА_2 , треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про зміну розміру аліментів відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровському апеляційному суді через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 ., ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, буд. 41, ЄДРПОУ 34545897.

Третя особа: Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), адреса Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 7, ЄДРПОУ 34893684.

Суддя Н.Г. Ковтун