Вирок № 137930115, 03.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/486/26

№ 1-кп/183/79/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.02.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. 05.09.2024 звільнений з Олексіївської ВК Харківської області (№25), на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року умовно-достроково на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 , невідбутий строк покарання: 3 роки 2 місяці 14 днів;

- 19.09.2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра за ч. 1 ст. 309 КК України, і застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців 14 днів,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 за №49, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно з ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, з метою виконання завдань за призначенням особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і солдат ОСОБА_4 розташувались поблизу населеного пункту Добропілля Донецької області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану).

Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом на особливий періоді проходячи її на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 13 березня 2025 року самовільно залишив місце розташування підрозділу в районі населеного пункту Добропілля Донецької області, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися до 05 січня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Самар Дніпропетровської області.

Крім того, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі Указами Президента України №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 р. № 3891-ІХ, від 29.10.2024 р. № 4024-ІХ, від 15.01.2025 р. № 4220-ІХ та від 16.04.2025 р. № 4356-ІХ.

Відповідно до наказу командира військової частина НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2025 за №49, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 11,16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі Статут), бути взірцем виконання службового обов`язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

28 листопада 2025 року о 17 годині 19 хвилин, перебуваючи поблизу відділення №3 ТОВ «НОВА ПОШТА», що розташована за адресою: вул. Гетьманська 47/47Г, м. Самар Дніпропетровської області, де шляхом вільного доступу підійшов до вказаного будинку з-за кута та побачив бензиновий генератор ААР8000Е, марки «AKSA» (міні електростанція / паливо бензин / максимальна потужність 6,5 кВт), жовто-чорного кольору та в цей момент у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного генератор.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, таємно викрав поблизу вищевказаного відділення №3 ТОВ «НОВА ПОШТА» бензиновий генератор ААР8000Е, марки «AKSA» (міні електростанція / паливо бензин / максимальна потужність 6,5 кВт), жовто-чорного кольору, що належить ТОВ «НОВА ПОШТА», спричинивши матеріальну шкоду на загальну суму 69 610 гривень 35 копійок. З викраденим генератором ОСОБА_4 втік з місця вчинення кримінального правопорушення.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , що виразились у таємному викраденні бензинового генератора ААР8000Е, марки «AKSA» (міні електростанція / паливо бензин / максимальна потужність 6,5 кВт), жовто-чорного кольору, потерпілому ТОВ «НОВА ПОШТА» спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 69 610 гривень 35 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та зазначив, що дійсно, за наведених у обвинувальних актах обставинах, самовільно залишив місце служби, а також скоїв крадіжку генератора. Зазначив, що у скоєному щиро кається, готовий нести відповідальність, а також бажає продовжувати проходити військову службу та захищати Батьківщину. Цивільний позов визнає у повному обсязі та готовий відшкодовувати спричинену ним шкоду.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у пред`явленому обвинуваченні підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України:

- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 січня 2026 року, відповідно до якого військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 самовільно залишив місце дислокації військової частини в умовах воєнного стану та на теперішній час переховується на території Самарівського району Дніпропетровської області;

- довідкою військово-лікарської комісії №2026-0105-1213-1969-7 від 05.01.2026 року відповідно до висновку якої солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби;

- протоколом огляду документа від 05 січня 2025 року відповідно до якого об`єктом огляду є документи службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини колишнім стрільцем 1 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_4 , а саме: - наказ командира військової частини НОМЕР_1 №456 від 23.03.2025 на 5 арк.; - акт службового розслідування на 14 арк.; - наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №373 від 13.03.2025 на 2 арк.; - доповідь про факт самовільного залишення військової частини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 №8014 від 13.03.2025 року на 1 арк.; - рапорт №7989 від 13.03.2025 року на 1 арк.; - витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №311 від 14.10.2024 року на 1 арк.; - витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №324 від 26.10.2024 року на 1 арк.; - витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 17.02.2025 року на 1 арк.; - витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №74 від 13.03.2025 року на 1 арк.; - пояснения ОСОБА_6 на 2 арк.: - пояснення ОСОБА_7 на 2 арк.: - паспорт ОСОБА_4 та картка платника податків на 2 арк.; - військовий квиток ОСОБА_4 на 6 арк.; - військово-обліковий документ на 4 арк. - службова характеристика на ОСОБА_4 на 1 арк.; - медична характеристика ОСОБА_4 на 1 арк.

- постановою про визнання документом та долучення документу до матеріалів кримінального провадження від 05 січня 2026 року відповідно до якої матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 визнано документами у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2026 року за № 12026042350000015 за ч.5 ст.407 КК України та долучено до матеріалів кримінального провадження та передано на зберігання до військової частини НОМЕР_1 ;

- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12026042350000011 від 03.01.2026 року, згідно з яким 28.11.2025 року військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись поблизу відділення №3 ТОВ «Нова Пошта» по вул. Гетьманській, 47/47Г в м. Самар таємно викрав генератор (ЖЄО №120 від 02.01.2026 року);

- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 89/26 від 15.01.2026 року, відповідно до якого, ринкова вартість бензинового генератора ААР8000Е, марки «AKSA», жовто-чорного кольору, бувшого у використанні, у технічно-справному стані, (з урахуванням зносу), станом на 28.11.2025 року, становила 69610,35 грн. (шістдесят дев`ять тисяч шістсот десять гривень тридцять п`ять копійок).

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог Закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.

Суд, дослідивши докази в межах пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримала в судовому засіданні, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, а також у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану доведена в повному обсязі, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України відповідно.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкі злочини.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності нести передбачену законом відповідальність.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який визнав свою вину, неодружений, раніше судимий, за місцем служби характеризується негативно, має намір продовжувати проходити військову службу та захищати Батьківщину.

За таких обставин, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі на певний строк у межах, визначених відповідними санкціями статей КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

До призначеного покарання по даному вироку, суд вважає необхідним, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_4 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19.09.2025 року.

Вирішуючи цивільний позов ТОВ «Нова Пошта» до обвинуваченого про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 69610 грн 35 коп., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

При цьому, суд керується відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Враховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження було доведено вину обвинуваченого, наслідки цих дій у вигляді завданої шкоди потерпілому та причинно-наслідковий зв`язок між такими діями та наслідками, обвинувачений цивільний позов визнав у повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що позов на суму завданої шкоди в розмірі 69610 гривень 35 копійок підлягає задоволенню.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Крім того, під час досудового розслідування у кримінальному провадженню було проведено судово-товарознавчу експертизу, вартість проведення якої склала 400 гривень, яку було проведено судовим експертом ОСОБА_8 . Разом з тим, в силу вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Враховуючи, що експерт ОСОБА_8 не є державним експертом, тому вказані витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 19.09.2025 року до покарання, призначеного за цим вироком, і призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за даним вироком строк тримання під вартою, з моменту його затримання 05 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Нова Пошта» (ЄДРПОУ 31316718) шкоду, завдану злочином у розмірі 69610 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот десять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок.

Речові докази: матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , які зберігаються у військовій частині НОМЕР_1 залишити військовій частині НОМЕР_1 ; договір №00017477766 від 02.12.2025 року та DVD-R диск білого кольору на зворотній частині якого наявний напис «691АС503» залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1