Рішення № 137930065, 24.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/3966/26

Номер провадження2/205/3621/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 26 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі первісний кредитор, ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 було укладено Договір № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» (далі Договір).

Згідно з умовами Договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн 00 коп. строком на 210 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,2 % на добу.

Позивач зазначає, що відповідач не виконала умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Також позивач зазначає, що 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 01022024-1. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «Селфі Кредит», у тому числі до ОСОБА_1 за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року.

Позивач вказує, що відповідач порушила умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, передбачених умовами Договору, у зв`язку із чим станом на 01.02.2024 року за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 840 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом 15 840 грн 00 коп.

За твердженням позивача, відповідача було письмово повідомлено про те, що права вимоги за вказаним кредитним договором були відступлені ТОВ «Селфі Кредит» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 року.

Відповідно до умов зазначеного договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 року позивач є новим кредитором за зобов`язанням ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року станом на 01.02.2024 року у загальному розмірі 17 840 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо того: 1) чи була успішною транзакція, здійснена 03.02.2023 року на суму 2 000 грн 00 коп. на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 ; 2) чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 .

На виконання зазначеної ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок, пов`язаний із зазначеною банківською карткою, було зараховано грошові кошти у сумі 2 000 грн 00 коп.

Інші процесуальні дії у справі, зокрема забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення чи поновлення провадження, судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак будь-яких заяв чи клопотань від неї до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їхні представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення, з огляду на таке.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short», за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 2 000 грн 00 коп. строком на 210 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,2 % на добу.

Цей Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н670.

Судовим розглядом також встановлено, що 01.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024-1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року у загальному розмірі 17 840 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом 15 840 грн 00 коп.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 03.02.2023 року на рахунок, пов`язаний із зазначеною банківською карткою, було зараховано грошові кошти у сумі 2 000 грн 00 коп.

Позивач посилається на те, що відповідач порушила умови вказаного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого станом на 01.02.2024 року за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 840 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом 15 840 грн 00 коп.

Оскільки позивач вважає, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, а відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором суду не надала, між сторонами виник спір щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду.

Частиною другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як встановлено судом, 03.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н670 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Крім того, матеріали справи містять підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому визначено розмір кредиту, строк кредитування, порядок його надання, розмір процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача та інші істотні умови кредитування.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що Договір № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року був належним чином укладений сторонами у письмовій електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства.

На підтвердження факту виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором матеріали справи містять інформацію АТ КБ «ПриватБанк», надану на виконання ухвали суду, відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок, пов`язаний із зазначеною банківською карткою, було зараховано грошові кошти у сумі 2 000 грн 00 коп.

Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами, отриманими безпосередньо від банківської установи, а тому у відповідача виник обов`язок повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах укладеного договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, умови кредитного договору та інші письмові докази у справі, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов договору в частині повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 000 грн 00 коп. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд враховує, що шляхом підписання кредитного договору та паспорта споживчого кредиту відповідач була належним чином ознайомлена з розміром процентної ставки, загальною вартістю кредиту для споживача, реальними витратами за кредитом та іншими істотними умовами кредитування, передбаченими Законом України «Про споживче кредитування».

Оскільки відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за процентами у розмірі 15 840 грн 00 коп.

Вказана заборгованість підтверджується поданим позивачем розрахунком, узгоджується з умовами кредитного договору та не спростована відповідачем будь-якими належними й допустимими доказами.

Щодо переходу до позивача права вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, тобто відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на підставі Договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 року право грошової вимоги за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року станом на 01.02.2024 року у загальному розмірі 17 840 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом 15 840 грн 00 коп.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подала, доказів належного виконання своїх зобов`язань суду не надала, а тому при ухваленні заочного рішення суд виходить із наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. Водночас розмір таких витрат має відповідати критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності з урахуванням складності справи, обсягу фактично наданих послуг, витраченого адвокатом часу, ціни позову та значення справи для сторін.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ордер адвоката Усенко М.І. на надання правничої допомоги, Акт № 976 про надання послуг, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги становить 8 000 грн 00 коп., а також детальний опис наданих послуг до Акта № 976 за Договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року за період з 01.12.2025 року по 08.12.2025 року у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 593703, боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи. Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише тоді, коли доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Суд враховує, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, не є складною за предметом доказування, не потребувала значного обсягу процесуальних дій, участі представника позивача у судових засіданнях, підготовки складних процесуальних документів або дослідження значного обсягу доказів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона містить типові для цієї категорії справ обставини, стандартне правове обґрунтування, посилання на норми законодавства, прохальну частину та перелік додатків. Сам по собі обсяг позовної заяви не свідчить про підвищену складність справи або необхідність витрачання значного часу на її підготовку.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн 00 коп. не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично наданої правничої допомоги та витраченим адвокатом часом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справах «Баришевський проти України», «Гімайдуліна та інші проти України», «Двойних проти України» та «Меріт проти України», відповідно до якої відшкодуванню підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані витрати.

З огляду на викладене, з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, ціни позову, обсягу фактично наданих адвокатом послуг та принципу розумності суд вважає співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн 00 коп.

Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором № 593703 про надання споживчого кредиту на продукт «New Short» від 03.02.2023 року станом на 01.02.2024 року у загальному розмірі 17 840 грн 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 2 000 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом 15 840 грн 00 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.