Рішення № 13792906, 02.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.11 р. Справа № 9/222

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Дослідне господарство „Покровське” селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, с.Маринівка

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ

про стягнення заборгованості в розмірі 111634грн.20коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Дослідне господарство „Покровське” селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, с.Маринівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ, про стягнення заборгованості в розмірі 111634грн.20коп, яка складається з суми основного боргу в розмірі 97200грн.00коп., 3% річних в розмірі 1701грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 3013грн.20коп. та штрафу в розмірі 9720грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р., накладні №367, №368 від 06.04.2010р., лист б/н від 06.04.2010р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПЛ №669249 від 05.04.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7780384 Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м.Артемівськ станом на 09.12.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа підприємець.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

06.04.2010р. між Державним підприємством „Дослідне господарство „Покровське” селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, с.Маринівка та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м.Артемівськ укладений договір купівлі-продажу №53, відповідно з п.п.1.1, 3.2 якого за даним договором продавець (позивач) зобов`язується продати покупцю (відповідачу) насіння. Покупець зобовязаний отримати та оплатити товар згідно умов даного договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу товару за договором купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 97200грн.00коп., що підтверджується накладними №367, №368 від 06.04.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені накладні не містять безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р., оскільки найменування, кількість та ціна без ПДВ, визначені у спірних накладних, відповідають найменуванню, кількості та ціні з ПДВ визначених у договорі купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 02.12.2010р., 23.12.2010р. та 17.01.2011р. зобовязав відповідача представити письмові пояснення стосовно отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №368 від 06.04.2010р., №367 від 06.04.2010р. на умовах договору купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №367, №368 від 06.04.2010р. на підставі договору купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р. підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на вищезазначених накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПЛ №669249 від 05.04.2010р., посилання на яку містять вищезазначені накладні, а отже прийнятий відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №53 від 06.04.2010р. без заперечень.

Згідно наявного у матеріалах справи листа б/н від 06.04.2010р. відповідач звернувся до позивача з проханням відпустити 54 т. ярового ячменю з відстроченням платежу до 06.06.2010р.

Розділом 2 договору сторони передбачили, що розрахунки за отриманий товар здійснюються 06.06.2010р.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком сплати отриманого товару за накладними №367, №368 від 06.04.2010р. є 06.06.2010р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 97200грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 97200грн.00коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 97200грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства „Дослідне господарство „Покровське” селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, с.Маринівка в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 97200грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1701грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 3013грн.20коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 1701грн.00коп. за період прострочення з 06.04.2010р. по 06.11.2010р. та розмір інфляційних витрат становить 3013грн.20коп. за період прострочення з квітня 2010р. по жовтень 2010р. включно.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1701грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 3013грн.20коп. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 1222грн.32коп. та 2447грн.21коп. відповідно, оскільки при встановлені моменту початку нарахування зазначених сум, позивач визначає дату 06.04.2010р. та квітень 2010р. відповідно. Однак, як вище встановлено судом, кінцевим строком оплати отриманої продукції за накладними №367, №368 від 06.04.2010р. є 06.06.2010р., у звязку з чим, моментом початку нарахування 3% річних та інфляційних витрат за наведеними накладними є 07.06.2010р. та червень 2010р. відповідно.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 9720грн.00коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Розділом 4 договору встановлено, що у разі невиконання п.3.2 даного договору покупець відшкодовує продавцю понесені збитки, недоотриманий прибуток, пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення та штраф 10% від суми договору.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до розділу 4 договору, розмір штрафу за розрахунком позивача складає 9720грн.00коп.

Перевіривши наданий розрахунок, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 9720грн.00коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім зазначеного, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову відповідно до ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених розяснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтована надана заява, не зазначено яким способом, на думку позивача, необхідно забезпечити позов, а також доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову відповідно до ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованою, недоведеною, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Дослідне господарство „Покровське” селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, с.Маринівка до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Артемівськ, про стягнення заборгованості в розмірі 111634грн.20коп, яка складається з суми основного боргу в розмірі 97200грн.00коп., 3% річних в розмірі 1701грн.00коп., інфляційних витрат в розмірі 3013грн.20коп. та штрафу в розмірі 9720грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1, 84500, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Дослідне господарство „Покровське” селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” (за адресою: с.Маринівка, Біляївський район, Одеська область, 67631, р/р 2600844858 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 21017051) суму основного боргу в розмірі 97200грн.00коп., 3% річних в розмірі 1222грн.32коп., інфляційні витрати в розмірі 2447грн.21коп., штраф в розмірі 9720грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1105грн.90коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233грн.79коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 02.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 07.02.2011р.