Рішення № 137927208, 24.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Номер провадження 2/754/130/26

Справа №754/2633/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

за участю:

прокурора - Намлієвої І.В.

представників відповідача ПП «Вадім» - Чеповського В.П.,

Змаженка Л.Я., Гаврилюка М.Д.

представника відповідачки ОСОБА_1 - Бубенка В.Г.

представника відповідачки ОСОБА_2 - Волошин В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом власності та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачів ПП «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянкою шляхом припинення володіння правом власності та повернення земельної ділянки.

Стислий виклад позицій сторін

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що 01.06.2019 державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47155961 та зареєстровано за ПП «Вадім» право власності на об`єкт нерухомого майна - кафе - павільйон з літнім майданчиком загальною площею 301,5 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1842972080000). В подальшому, на замовлення ПП «Вадім» проведено поділ вказаного об`єкту нерухомого майна, в результаті якого новоутворені частини відчужено на користь фізичних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , а також на частину приміщень реєстрацію права власності проведено за ПП «Вадім». Державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію за ПП «Вадім» права власності на групу нежитлових приміщень № 2 загальною площею 5,1 кв.м. , адреса - АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний об`єкт зареєстровано на підставі висновку про технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за № 18 від 08.07.2019, виданий ОСОБА_8 . У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2019, укладений між ПП «Вадім» та ОСОБА_3 право власності зареєстровано за останнім. Крім того, 16.07.2019 приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. прийнято рішення і проведено державну реєстрацію права власності за ПП «Вадім» на групу нежитлових приміщень № 4 загальною площею 22 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2019, укладеного між ПП «Вадім» з ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. за реєстровим № 2590, право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за ОСОБА_6 . Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Чуловського В.А. від 29.03.2021 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.03.2021 за № 996, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за ОСОБА_1 . Крім того, державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. 16.07.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ПП «Вадім» на групу нежитлових приміщень № 5 загальною площею 74, 4 кв.м. за адресою - АДРЕСА_2 . Також 18.11.2019 прийнято рішення про реєстрацію права власності за ПП «Вадім» права власності на приміщення загальною площею 29,7 кв.м. за адресою - АДРЕСА_3 . На підставі договору купівлі- продажу від 27.07.2020 укладеного між ПП «Вадім» та ОСОБА_7 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. за реєстровим № 1556 право власності на вказане приміщення перейшло та зареєстровано за ОСОБА_7 . Крім того, державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. 18.11.2019 прийнято рішення про реєстрацію права власності за ПП «Вадім» права власності на приміщення загальною площею 21,3 кв.м. за адресою - АДРЕСА_3 . Через два дні після реєстрації права власності за ПП «Вадім» на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2019 відчужено вказане приміщення ОСОБА_2 . Крім того, рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Горбуновою Л.В. на підставі висновку щодо технічної можливості поділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна за № 241121/3 від 24.11.2021, виданого ФОП ОСОБА_8 право власності на групу нежитлових приміщень № 3 загальною площею 122,3 кв.м. за адресою - АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_1 25.08.2022 право власності на групу нежитлових приміщень № 3 Б загальною площею 3, 6 кв.м. за адресою - АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_1 . Крім того державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. 29.09.2020 прийнято рішення про реєстрацію за ПП «Вадім» права власності на групу нежитлових приміщень № 3 А загальною площею 23,1 кв.м. за адресою - АДРЕСА_4 . В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2020 укладеного між ПП «Вадім» та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за ОСОБА_1 . Матеріали реєстраційних справ щодо вказаних об`єктів нерухомості не містять обов`язкових та необхідних документів визначених законодавством для реєстрації права власності, оскільки будь які відомості про присвоєння поштової адреси таким об`єктам, дані щодо наявності у ПП «Вадім» чинних правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 та зареєстрованого в установленому законодавством порядку права оренди на земельну ділянку відсутні. Спірні рішення про державну реєстрацію прав державним реєстратором прийняті без перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Вказані реєстраційні дії здійснено з метою створення уявної законності набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 по АДРЕСА_1 з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою комунальної власності у поза конкурентний спосіб. Відповідачі не мають правовстановлюючого документів на земельну ділянку. На виконання рішення КМР від 15.07.2004, між ПП «Вадім» та КМР укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 10 років, проте термін дії вказаного договору закінчився 08.04.2015, рішення щодо поновлення/відмови в поновленні договору КМР не приймалось, додаткові угоди про поновлення вказаного договору між сторонами не укладались. Таким чином, дія договору оренди землі від 08.04.2005 припинилась 08.04.2015, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Оскільки орендні відносини щодо земельної ділянки між ПП «Вадім», а КМР після 09.04.2015 не були оформлені, то товариство з цього часу не було орендарем вказаної земельної ділянки площею 0,0238 га з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063. Крім того право оренди на вказану земельну ділянку за іншими фізичними чи юридичними особами не реєструвалася. При цьому в Державному реєстрі речових прав 28.08.2014 зареєстровано за КМР право власності на вказану земельну ділянку. Враховуючи те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить комунальній власності територіальної громади міста Києва, виключно КМР має право розпоряджатися нею. У зв`язку чим Департаментом земельних ресурсів КМДА проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 на АДРЕСА_1 та встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташована будівля невстановленого призначення, до якої прибудовані споруди, які розташовані за межами зазначеної земельної ділянки, інформація щодо правового статусу будівлі та дозвільних документів на розташування зазначених споруд у Департаменті відсутня. В свою чергу КМР не приймала будь-яких рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність чи у користування зазначеним фізичним особам, правовстановлюючі документи на землю їм не видавались та не реєструвались, що свідчить про порушення ст. 125, 126 ЗК України. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, замовнику будівництва - ПП «Вадім» надано архітектурно - планувальне завдання (АПЗ) для проектування об`єкта будівництва - кафе з літнім майданчиком. В містобудівному кадастрі наявні відомості про реєстрацію схеми генерального плану щодо об`єкту, де замовником є ПП «Вадім» від 03.03.2010 № П07-23. На замовлення ПП «Вадім» у 2010 році була погоджена схема організації рельєфу стадія «П», інформація стосовно проведення будівельної експертизи по зазначеному об`єкту відсутня. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва не надавались. У разі внесення змін до архітектурного рішення проекту та його незмінних основних показників проектна документація підлягає пере погодженню з Управлінням до початку будівництва. Такий лист не є підставою для початку будівельних робіт, виконання будівельних робіт дозволяється лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт в установленому порядку. Перед затвердженням проектів у випадках, визначених КМУ, проводиться їх експертиза чи відповідна комплексна експертиза. Таким чином, будівництво кафе-павільйон з літнім майданчиком на земельній ділянці на АДРЕСА_1 у порушення вимог ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування», ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-3-2004 проведено без відповідного погодження органу містобудування та архітектури, без його затвердження у встановленому законодавством порядку, проект будівництва не проходив будівельну експертизу, не видавались містобудівні умови та обмеження забудови зазначеної земельної ділянки, спірний об`єкт є самовільним будівництвом. Крім того, факт незаконності проведення ПП «Вадім» будівництва павільйону - кафе встановлені судовими рішеннями, які мають преюдиційний характер. Отже спірний об`єкт нерухомості є самочинним, відтак в силу ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності у ПП «Вадім» та інших відповідачів, які заявлені у позовній заяві не виникало. Відтак, державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці фактично обмежує права власника землі. Враховуючи те, що ПП «Вадім» в установленому порядку право власності на спірний об`єкт нерухомості не набувало, тому не мало право його відчужувати шляхом укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, його частин в результаті поділу частки. При цьому на момент укладення ПП «Вадім» спірних правочинів з продажу об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка на якій самочинно споруджені такі об`єкти у власності ПП «Вадім» будь - яких інших осіб не перебувала, речові права на земельну ділянку оформлені не були. Оскільки відчуження спірного об`єкту нерухомого майна, а в подальшому його частини, здійснені особою, яка не набула права власності на таке майно - ПП «Вадім» на підставі договорів купівлі-продажу, які спрямовані на подальше незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальною власністю, такі договори є нікчемними, отже заявлені відповідачів не могли набуте право власності на приміщення. Перед купівлею відповідачі знали, або проявивши розумну обачність повинні були знати про те, що спірні об`єкти нерухомого майна самочинно збудовані на земельній ділянці територіальної громади міста Києва. Таким чином, особи, які використовували земельну ділянку з порушенням прав власника земельної ділянки повинні привести останню у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд за власний кошт. Вказана позовна заява відноситься до негаторного позову, який може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. КМР, знаючи про порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинила належних дій щодо захисту інтересів держави, тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити та здійснити розподіл судових витрат.

Представник Київської міської ради (далі КМР) - Поліщук М.В. подала письмові пояснення, відповідно до яких просила позов задовольнити з викладених підстав. Наголосила на тому, що єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення КМР. Так, 11.07.2002 КМР прийняла рішення, яким надано згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок згідно з додатком рішення у тому числі ПП «Вадім» щодо земельної ділянки площею 0,02 га на АДРЕСА_1 для розташування павільйону - кафе з літнім майданчиком. Рішенням КМР від 15.07.2004 ПП «Вадім» передано в оренду на 10 років земельну ділянку 0,0238 га. На виконання вказаного рішення між КМР та ПП «Вадім» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився 08.04.2015, рішення щодо поновлення /відмови в поновленні договору КМР не приймалось, додаткові угоди між сторонами не укладалися. Оскільки після 09.04.2015 орендні відносини не були оформлені, відтак ПП «Вадім» з цього часу не є орендарем земельної ділянки площею 0,0238 га. В результаті обстеження встановлено, що на земельній ділянці розташована будівля невстановленого призначення, а в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про проведення відповідачами реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади м. Києва. Крім того, будівництво кафе - павільйону з літнім майданчиком на земельній ділянці проведено відповідачами без відповідного погодження органу містобудування та архітектури, без його затвердження у встановленому законом порядку, проект будівництва не проходив будівельної експертизи та не видавались містобудівні умови та обмеження забудови зазначеної земельної ділянки. Таким чином, будівництво кафе - павільйону з літнім майданчиком на спірній земельній ділянці проведено у відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та в силу положення ЦК України та ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» є самочинним будівництвом. Знаходження на земельній ділянці, власником якої є КМР самочинно збудованих об`єктів нерухомості істотно обмежує права власника землі, оскільки КМР не може використовувати земельну ділянку, що є обмеженням прав власника землі.

Представник ПП «Вадім» - Чеповський В.П. подав відзив на позовну заяву (Т. 2 а.с. 1-137), відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позов безпідставний та необґрунтований. Вважає, що саме КМР повинна захищати свої інтереси держави і звертатися до суду в разі порушення прав, оскільки прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати суб`єкта владних повноважень. На орендованій земельній ділянці, ОСОБА_9 побудував приміщення кафе «Гендляр». Для визначення капітальної споруди було замовлено будівельно - експертне дослідження будівлі. Висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2012 встановлено, що об`єкт завершеного будівництва - кафе площею 241,31 кв.м. по АДРЕСА_1 є капітальною спорудою. Однак зареєструвати вказану будівлю в установленому законом порядку було неможливо. На підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2015 Департамент ДАБІ України у м. Києві було зобов`язано вжити дії щодо реєстрації декларації про готовність об`єкту. 07.10.2016 отримано Декларацію КВ 202161891713 від 07.07.2016 про готовність об`єкта до експлуатації. Вказана декларація залишена без розгляду Деснянською РДА. Після незаконного демонтування будівлі, ПП «Вадім» вимушене припинити свою діяльність. У грудні 2014 року ПП «Вадім» звернувся з листом до Київського міського голови Клічка В.В. про продовження договору оренди земельної ділянки, відтак виконало умови договору та дотрималось норм, передбачених ЗУ «Про оренду землі». 17.02.2015 ПП «Вадім» подало клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки до якого долучено документи, передбачені ЗУ «Про оренду землі». Проте, КМР у визначені строки не прийняла рішення щодо поданого клопотання. Таким чином, враховуючи відсутність заперечень з боку КМР, ПП «Вадім» вважає, що договір оренди земельної ділянки поновлений на той самий термін. З метою перспективного розвитку підприємства ПП «Вадім» вирішило покращити матеріальну базу для ведення підприємницької діяльності, побудувала на земельній ділянці нову капітальну споруду. Твердження прокурора про відсутність поштової адреси заперечує. Виділ в натурі частки з об`єкта нерухомого майна та продаж окремих приміщень підприємств здійснювалось в межах законодавства, яке діяло на той час.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Волошин В.В. подав відзив на позовну заяву (Т. 2 а.с 138-156), відповідно до кого просить у задоволенні позову відмовити. У 2019 році власник ПП «Вадім» - ОСОБА_9 звернувся до чоловіка відповідачки з пропозицією придбати за договірною ціною частину з належного йому нежитлового приміщення, яке потребувало відновлення внаслідок часткової руйнації КП «Київблагоустрій». Для підготовки для укладення нотаріальної угоди з купівлі-продажу нерухомого майна, власником ПП «Вадім» надані документи на ознайомлення. За наслідком вивчення наданих документів у ОСОБА_2 не виникло сумнівів в праві власності ПП «Вадім» на належне йому майно та праві його відчуження, неправомірного користування земельною ділянкою. Протягом місяця частина приміщення, яка зазнала руйнації була відновлена, з власником було погоджена вартість майна, а 20.11.2019 укладено договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом. Після укладеного договору, ОСОБА_9 передав технічний паспорт на майно. Таким чином, вказане нерухоме майно придбано на законних підставах.

Адвокат Гасанов І.Д., який представляє інтереси відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_10 подав відзиви на позовну заяву (Т. 3 а.с. 106-119), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 пристали на пропозицію власника ПП «Вадім» та уклали договори купівлі-продажу нерухомого майна, відтак володіють останнім на законних підставах. Представник відповідачів вважає, що позивач не достатньо обґрунтував наявність порушеного суспільного інтересу та необхідність втручатися у права власності осіб.

Позивач подав відповідь на відзив ПП «Вадім» (Т. 2 а.с. 162-186), відповідь на відзив ОСОБА_2 (Т. 3 а.с. 36-50), відповідь на відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , які подані адвокатом Гасановим І.Д. (Т. 3 а.с. 51-64), заперечення щодо пояснень представника ОСОБА_1 (Т. 4 а.с. 23-33), пояснення на заперечення ПП «Вадім» (Т. 4 а.с.34-49) та вважає аргументи ПП «Вадім», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи позовної заяви. При цьому заперечення на відзиви аналогічні за змістом доводам, що вказані у позовній заяві.

Представник ПП «Вадім» - Чеповський В.П. подав заперечення на відповідь на відзив (Т. 3 а.с. 78-105).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В.Г. подав письмові пояснення (Т. 3 а.с. 120- 125), відповідно до яких просить у задоволенні позову відмовити. Вказує на те, що на момент виникнення права власності на кафе - павільйон з літнім майданчиком до ПП «Вадім» перейшло право користування земельною ділянкою на правах оренди. Украдені договори купівлі-продажу є законними, відтак права відповідачки на володіння своїм майном не може бути порушеним. Крім того заперечує законність здійснення представництва інтересів КМР органами прокуратури.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Волошин В.В. подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Вважає, що заявлений позов не відноситься до негаторного позову, відтак позивачем пропущений строк позовної давності. Право власності відповідачки набуто 20.11.2019 на підставі договору купівлі-продажу, яке зареєстроване в ДРРП, державна реєстрація є чинною та не скасована. Реєстр є публічним та відкритим, відтак КМР та органи прокуратури мали всі можливості дізнатися про реєстрацію права власності. Отже початок перебігу трирічної позовної давності - 20.11.2019, дата повного спливу строку позовної давності - 20.11.2022, проте прокурор звернувся до суду із вказаним позовом лише у 2024 році.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26.02.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано копію кадастрової справи А21497 від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса КМНО Горбунову Л.В.

Ухвалами Деснянського районного суду міста Києва від 26.09.2024 відмовлено у задоволенні заяв представника ПП «Вадім» Змаженка Л.Я. та представника ОСОБА_2 - адвоката Волошин В.В. про відводи судді Сенюти В.О.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки Волошин О.О. про зупинення провадження.

В судовому засіданні прокурор поданий позов підтримала, просила задовольнити з викладених підстав.

Представники ПП «Вадім» - Чеповський В.П., Змаженко Л.Я., Гаврилюк М.Д. заперечували проти задоволення позову, з підстав викладених у заявах по суті.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бубенок В.Г. проти задоволення позову заперечував, просив відмовити як безпідставний та необґрунтований.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Волошин В.В. проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві та просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

В судове засідання представник ОСОБА_3 та ОСОБА_10 - адвокат Гасанов І.Д. не з`явився, письмові матеріали справи містять заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- приватний нотаріус КМНО Горбунова Л.В. в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, письмові матеріали справи містять заяву про розгляд справи у її відсутність.

Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи

24.10.1995 ПП «Вадім» було зареєстровано у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації за № 1066 105 0001 0010678, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 064247.

Рішенням Київської міської ради від 11.07.2002 № 128/128 «Про питання погодження місць розташування об`єктів» вирішено вважати матеріали погодження місць розташування об`єктів, згідно з додатком, підставою для одержання відповідними особами архітектурно-планувального завдання та вихідних даних на проектування в установленому порядку; дати згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок згідно з додатком. В додатку до означеного рішення зазначено, що ПП «Вадім» надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,02 га за адресою: АДРЕСА_5 для розташування павільйону-кафе з літнім майданчиком.

Рішенням Київської міської ради № 419-5/1829 від 15.07.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Вадім» для будівництва та експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_5 .

28.03.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП « Вадім» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 232.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 08.04.2005 за № 62-6-00216 записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець на підставі п. 12 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно п. 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1 ; розмір - 238 кв м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком; кадастровий номер - 8000000000:62:025:0063.

Договір укладено на 10 років (п. 3.1 договору оренди).

Пунктом 8.3 договору оренди надано право орендарю після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Пунктом 11.7 договору оренди передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має на інших рівних умовах переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

08.04.2005 сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, яким підтверджено отримання ПП «Вадім» в оренду земельної ділянки площею 238 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:025:0063.

Оскільки державна реєстрація договору оренди була здійснена 08.04.2005, то термін дії останнього до 08.04.2015.

ПП «Вадім» звернувся до Київського міського голови - Кличка В.В. з листом № 1 від 17.12.2014, в якому просив продовжити договір оренди земельної ділянки від 08.04.2005 № 62-6-00216.

У відповідь на дане звернення Департаментом земельних ресурсів було направлено ПП «Вадім» лист від 19.01.2015 № 057023-6ОР, в якому зазначив, що для вирішення поставленого у листі № 1 від 17.12.2014 питання орендар має звернутись до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди землі (листом-повідомленням) через приймальню Київради з земельних питань. До відповіді долучено бланк клопотання.

Також Департаментом земельних ресурсів ПП «Вадім» було адресовано лист від 09.02.2015 №ЛПВ-4056 до якого долучено бланк клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення) та зазначено про необхідність звернутись з приводу поновлення договору оренди.

До матеріалів справи долучено клопотання ПП «Вадім» про поновлення договору оренди земельної ділянки (лист-повідомлення), зареєстроване відповідачем 17.02.2015. До повідомлення долучено проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 № 62-6-00216 на 10 років.

Також серед додатків до повідомлення зазначено довідку про відсутність заборгованості по орендній платі та докази використання земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема докази щодо будівництва кафе-павільйону.

В матеріалах справи наявна довідка Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2015 № 1764/10/26-52-15-04, в якій зазначено, що станом на 12.02.2015 ПП «Вадім» перебуває на обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві та сплачує до бюджету орендну пату за землю, згідно договору оренди від 08.04.2005 № 62-6-00216 за земельну ділянку площею 238 кв м (кадастровий номер 8000000000:62:025:0063), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 12.02.2015 заборгованість по сплаті орендної плати за землю відсутня.

Згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації КВ 202161891713 від 07.07.2016, виданою Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві. кафе-павільйон, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8:000:000:000:62:025:0063 на АДРЕСА_1 , введено в експлуатацію як капітальну будівлю (І, ІІ групи капітальності).

Право власності ПП «Вадім» на кафе-павільйон, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8:000:000:000:62:025:0063 на АДРЕСА_1 зареєстроване 30.05.2019 на підставі вказаної Декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ 202161891713 від 07.07.2016, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 366008222 від 15.02.2024.

Згідно стенограми пленарного засідання Київської міської ради від 15.02.2018 (продовження пленарного засідання 08.02.2018), на голосування було поставлено проект рішення про поновлення договору оренди ПП «Вадім». За результатами голосування рішення про поновлення договору оренди прийнято не було, натомість прийнято рішення про відхилення проекту рішення про поновлення договору оренди.

Згідно рішення Київської міської ради від 15.02.2018 № 239/4303 відхилено проект рішення «Про поновлення ПП «Вадім» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1 (справа А-21497) - (Т. 3 а.с. 139-223).

01.06.2019 державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47155961 та зареєстровано за ПП «Вадім» право власності на об`єкт нерухомого майна - кафе - павільйон з літнім майданчиком загальною площею 301,5 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1842972080000).

16.07.2019 державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Горбуновою Л.В. прийнято рішення індексний номер 47797361 про реєстрацію за ПП «Вадім» права власності на групу нежитлових приміщень № 2 загальною площею 5,1 кв.м. за адресою - АДРЕСА_6 .

10.09.2019 між ПП «Вадім» та ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 2 за адресою АДРЕСА_1 , площею 5,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1873039680000 (Т. 1 а.с. 79).

15.08.2019 між ПП «Вадім» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 4 за адресою АДРЕСА_7 , загальною площею 22, 0 кв.м. - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1873068480000 (Т. 1 а.с. 92).

20.11.2019 між ПП «Вадім» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким є приміщення 1А площею 21,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1963884380000 (Т. 1 а.с. 116).

27.07.2020 між ПП «Вадім» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нерухомо майна - приміщення 1, площею 29,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1963880880000 (т. 1 а.с. 108).

01.10.2020 ПП «Вадім» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, яким є група нежитлових приміщень № 3А за адресою АДРЕСА_4 , площею 23,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно2180844980000 (Т. 1 а.с.138).

29.03.2021 між ПП «Вадім» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень № 3 загальною площею 125,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с.123-125).

29.03.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 4 загальною площею 22 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт належить продавцю на прав власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.08.2019 Горбуновою Л.В. за реєстровим № 2590 (Т.1 а.с.90-91).

05.10.2021 Департамент земельних ресурсів КМДА склав акт № 21-0703/03 обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:62:025:0063 та встановив, що термін дії оренди скінчився 08.04.2015, площа згідно відводу 0,0238 га, площа по факту не встановлена. Під час обстеження виявлено будівлю невстановленого призначення, разом з тим до вказаної будівлі прибудовано споруди, які розташовані за межами зазначеної земельної ділянки, інформація щодо правового статусу вказаної будівлі та дозвільних документів на розташування зазначених споруд у Департаменті відсутні з чого вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки (Т. 1 а.с.184-185).

Відповідно до листа Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.03.2023 (Т. 1 а.с. 167), розпоряджень Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про присвоєння поштових адрес будь-яким об`єктам нерухомості за адресою - АДРЕСА_1 не виявлено.

10.03.2023 Департамент містобудування та архітектури у своєму листі повідомив про те, що у реєстр адрес у місті Києві, затверджений КМР від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» відсутні відомості про документи щодо присвоєння об`єкту нерухомості поштової адреси АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 168).

10.04.2023 Департамент містобудування та архітектури у своєму листі повідомив про те, що за даними електронної бази документообігу Департаменту та даними Міської інформаційно - аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:025:0063) не надавались (Т. 1 а.с. 169). При цьому в містобудівному кадастрі наявні відомості про реєстрацію схеми генерального плану щодо об`єкту «Будівництво кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 » де замовником є ПП «Вадім» від 03.03.2010 № П07-23. Інформація стосовно проведення будівельної експертизи по вказаному об`єкту відсутня. У 2010 році була погоджена схема організації рельєфу стадія «П», розроблена проектною організацією ТОВ «Сан-Сіті».

Відповідно до змісту відповіді від 09.03.2023 № 073-573 (Т. 1 а.с. 177) Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкта за адресою АДРЕСА_1 . Матеріали перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідно до Порядку № 553 за цією адресою Департаментом не складались.

Департамент економіки та інвестицій у своєму листі від 23.03.2023 (Т. 1 а.с. 176) повідомив, що ПП «Вадім», будь-якими фізичними та /або юридичними особами у зв`язку із будівництвом павільйону - кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1 з Департаментом економіки та інвестицій договори пайової участі не укладались, пайові кошти на створення і розвиток соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва до міського бюджету не перераховувались, довідки про виконання умов пайової участі або про відсутність зобов`язання по сплаті пайової участі не надавались.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20.06.2013, яке залишено без змін на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 02.10.2013, у задоволенні позову ОСОБА_9 до КМР про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна відмовлено.

19.02.2026 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову ПП «Вадім» про визнання укладеною додаткової угоди відмовлено (Т. 5 а.с.177-187). Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом зазначає про те, що відповідачі не мають правовстановлюючих документів на земельну ділянку, здійснено самочинне будівництво об`єктів нерухомого майна, наявні ознаки незаконної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на спірній ділянці, у зв`язку із чим просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом власності та повернення земельної ділянки.

Мотивувальна частина

У чч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положення ч. 1, 2 ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Згідно п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положення ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема на землю.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 та від 06.11.2019 у справі №910/14328/17.

Відповідно до ст 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає ЗУ «Про оренду землі».

16.01.2020 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8 цього Закону, з урахуванням його прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 ЗУ «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін щодо продовження (поновлення) договору оренди виникли у 2015 році, до набрання чинності нової редакції ст 33 ЗУ «Про оренду землі», суд має встановити дотримання сторонами вимог чинного на момент виникнення правовідносин законодавства.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Господарський суд міста Києва у справі № 910/5218/25 ухвалив рішення 19.02.2026, яке набрало законної сили, де встановив, що позивач дотримався вимог п. 11.7 договору та у визначені ним строки звернувся до орендаря з повідомленням про намір продовжити договір оренди, шляхом звернення з листом від 17.12.2014 № 1.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційною, та не підлягає додатковому доказуванню.

Однак, конструкція ч. 2 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Тобто, перевагу має саме договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі. Отже, встановлення у договорі більш тривалого строку (180 днів) не є відступом від імперативної норми, як це мало місце у справі № 902/1207/22, а становить реалізацію диспозитивного елементу процедури, прямо передбаченої статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Вказаний висновок закрпілений у постанові ВС від 28.01.2026 у справі № 918/614/25.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 ЗУ «Про оренду землі» є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (статті 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин (п. 41 постанови ВП ВС від 31.08.2021 у справі № 903/1030/16).

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (п. 68, 74 постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16).

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України представники відповідача ПП «Вадім» не надали суду докази укладення додаткової угоди до договору оренди, на підставі якої останньому було б передано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 на новий строк.

Крім того, суд звертає увагу на порушення ПП «Вадім» положення п. 8.3 договору оренди, оскільки останній не отримав письмової згоди Орендодавця на зведення будівель і споруд.

Відтак суд погоджується із доводами позивача про те, що відсутність рішень власника земельної ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради щодо передачі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 у власність чи користування, фактичне її використання без правовстановлюючих документів для розміщення об`єктів нерухомості, реєстрацію права власності на які проведено за ПП «Вадім» та фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , свідчить про порушення вимог ст.ст. 125,126 ЗК України.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном.

Нормами ст. ст. 90, 95, 102-1 ЗК України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Положенням ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житловий будинок, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, з яких об`єкти нерухомості вважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак може свідчити про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частиною 2 ст. 376 ЦК України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 910/1439/20 та від 31.01.2023 у справі № 913/443/20.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб.

Підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст. 4 ЗУ «Про архітектурну діяльність» (на час виникнення спірних правовідносин) для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку вихідних даних на проектування; здійснення у необхідних випадках передпроектних робіт, у т.ч. заходів з охорони нововиявлених під час будівельних робіт об`єктів , що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення; пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту; виконання робочої документації для будівництва; будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль та авторський нагляд під час виконання будівельних робіт; прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію.

Відсутність інформації стосовно проведення будівельної експертизи по зазначеному об`єкту, а також не надання містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 8000000000:62:025:0063), свідчить, що будівництво кафе-павільйону з літнім майданчиком на земельній ділянці на АДРЕСА_1 проведено у порушення вимог ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування», ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-3-2004, проведено без відповідного погодження органу містобудування та архітектури, без його затвердження у встановленому законодавством порядку, проект будівництва не проходив будівельної експертизи.

Статтею 29 ЗУ «Про планування і забудову територій» (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведенн земляних робіт. Дозвіл на виконання виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в т.ч. на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування: комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне відповідальність згідно з законодавством.

Отже, враховуючи відсутність документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 суд приходить до висновку, що будівництво павільйону-кафе з літнім майданчиком на АДРЕСА_1 на спірній земельній ділянці проведено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, тобто в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України та ст. 29 ЗУ «Про планування та забудову території» є самочинним будівництвом.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17(916/2791/13) зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. .

При цьому, укладення правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.

Водночас, знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, самочинно збудованих об`єктів нерухомості істотно обмежує права власника землі, оскільки Київська міська рада не може використовувати земельну ділянку ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може надати цю землю в оренду будь-кому, окрім осіб, за якими зареєстровано нерухоме майно, тобто на даний час, ПП «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 .

Таким чином, здійснення державної реєстрації прав відносно самочинно збудованого нерухомого майна, правовий статус нерухомості, яка самочинно збудована, не змінюють.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку визначеному ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19 до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12- 234гс18), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23, а також у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 та у постановах від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 та від 08.04.2020 у справі № 910/10353/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 920/728/18, від 04.11.2021 у справі № 725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі № 927/934/20, від 16.01.2024 у справі № 910/78/23.

Відтак, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Аналогічні висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-Ц, у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19, від 23.11.2022 у справі № 910/1439/20 та від 31.01.2023 у справі № 913/443/20.

Проведення поділу самочинно збудованого нерухомого майна, укладання правочинів щодо новоутворених його частин, а також здійснення щодо них державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.

Такі реєстраційні дії вчинено з метою утруднення та створення перешкод Київській міській раді у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою та поновленні порушених прав громади на вказану земельну ділянку.

Відтак, суд приходить до висновку, що ПП «Вадім» не набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості - кафе-павільйон з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером: 8000000000:62:025:0063, тому не мало права в процесі його поділу на частини відчужувати на користь інших осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 шляхом укладання договорів купівлі-продажу.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо майна і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Проте, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності 3 фактом його державної реєстрації.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) (в редакції на час проведення реєстрації) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Пунктом 1 ч. З ст. З цього Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, за умови якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (зокрема, реєстрація права власності на нерухоме майно в Бюро технічної інвентаризації).

Відповідно до ч. З ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Частиною 2 ст. 12 Закону передбачено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону та цим Порядком.

Так, пунктом 41 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається вичерпний перелік документів, в тому числі, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. всупереч зазначеній інформації, положенням Закону та Порядку № 1127, перед проведенням реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності за ПП «ВАДІМ», відомості про присвоєння адреси кафе-павільйону з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 з ЄДЕССБ не були отримані, а також не враховано відсутність в Державному реєстрі речових прав відомостей про зареєстровані за ПП «ВАДІМ», будь-якими іншими особами речових прав (права оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 на АДРЕСА_1 .

Отже, передбачені законодавством відомості, а саме: документ, що підтверджує присвоєння вказаному об`єкту нерухомого майна поштової адреси в матеріалах реєстраційної справи відсутні.

Також відсутні дані щодо наявності у ПП «Вадім», інших осіб речових прав на земельну ділянку. Договір землі від 08.04.2005 припинив дію 08.04.2015 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Крім того, необхідно зазначити, що право власності ПП «Вадім» на кафе- павільйон з літнім майданчиком загальною площею 301,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , припинено у зв`язку з його поділом на частини (розділ Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно закрито щодо цього об`єкта нерухомого майна).

Декларацію про готовність об`єкта експлуатації від 07.07.2016 суд до уваги не приймає, оскільки до останньої були внесені неправдиві дані.

Отже, державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти нерухомості на земельній ділянці комунальної власності по АДРЕСА_1 проведено на підставі рішень державних реєстраторів, які не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи те, що об`єкт нерухомості - кафе-павільйон з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке було зареєстроване за ПП «Вадім» є самочинно збудованим, власник земельної ділянки своєї згоди на легітимізацію права власності на вказане майно не надавав, тому у ПП «Вадім» не могло виникнути право власності на нього та відповідно, у подальшому, здійснювати будь-які дії щодо нього, в ході його поділу/виділу на частини відчужувати на користь інших осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , шляхом укладання договорів купівлі-продажу, які є нікчемними.

Відтак, належним способом захисту порушених прав є саме усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом припинення володіння ПП «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 правом власності на спірні об`єкти нерухомості. При цьому, судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про припинення права власності відповідачів у справі та для закриття розділу Державного реєстру прав на спірні об`єкти.

З метою ефективного способу захисту порушених прав та інтересів, а також враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22 суд приходить до висновку, що в даному випадку для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки площею 238 кв.м. на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:025:0063), яка перебуває під нерухомим майном, належним способом захисту порушених прав є усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою шляхом припинення володіння ПП «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 правом власності на об`єкти нерухомості. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права.

Враховуючи положення ст. 152, 212 ЗК України особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд за власний кошт.

Доводи представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Волошин В.В. щодо застосування строків позовної давності суд вважає неспроможними та не бере останні до уваги, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Чинення перешкод власнику земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею шляхом самочинного будівництва на ній об`єкту нерухомого майна, реєстрації права власності на нього свідчить про порушення прав територіальної громади на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Положенням ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Отже, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням ст.ст. 376, 391 ЦК України і ст.ст. 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірної земельної ділянки щодо користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи рішення щодо державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна та вимагаючи повернути таку ділянку.

Крім того, представник ОСОБА_2 обґрунтовуючи свою заява щодо строків позовної давності не враховував положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Доводи представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Гасанова І.Д. та представника ОСОБА_2 - адвоката Волошин В.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Бубенка В.Г. щодо порушення прав законних власників та приписів ст. 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.11.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

При цьому, необхідно зазначити, що стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Так, при укладенні договору купівлі-продажу від 10.09.2019 між ПП «Вадім» та ОСОБА_3 , тобто не пройшло 2 місяці від дня державної реєстрації права власності за ПП «Вадім» та договору купівлі-продажу від 27.07.2020 між ПП «Вадім» та ОСОБА_10 , а договір купівлі-продажу між ПП «Вадім» та ОСОБА_2 укладено через 2 дні після реєстрації права власності за ПП «Вадім» щодо об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, відтак відповідачі не діяли добросовісно, а тому мали усвідомлювати можливість виникнення у подальшому ситуації, за якої до них буде пред`явлено вимогу про усунення перешкод у володінні та розпорядженні комунальною земельною ділянкою.

Крім того, представника ОСОБА_2 у відзиві та поясненнях вказав про те, що - мали можливість ознайомитися із документами наданими ПП «Вадім», відтак проявивши розумну обачність, могли перевірити інформацію, маючи кадастровий номер земельної ділянки, поцікавитись наявністю у ПП «Вадім» дозвільних документів, які надають право проводити будівельні роботи (реконструкцію), документів про готовність об`єкта до експлуатації, документа про присвоєння поштової адреси об`єкту, за відсутності доказів готовності такого майна до експлуатації, що свідчить про те, що останні знали чи могли знати про незаконність відчуження майна продавцем.

Суд звертає увагу на те, що придбання відповідачами спірних об`єктів нерухомого майна за договорами купівлі-продажу здійснено згідно балансових довідок ПП «Вадім», за очевидь заниженою ціною (по ціні 10 тис. грн. кожне приміщення), що не відповідає ринковій (дійсній) вартості ставить під сумнів добросовісність сторін при укладенні ними правочинів та наявність волі на настання правових наслідків.

Таким чином, відповідачі повинні були знати про те, спірний об`єкт нерухомого майна самочинно збудований на земельній ділянці територіальної громади міста Києва та мали усвідомлювати можливість виникнення у подальшому ситуації, за якої до них буде пред`явлено вимогу про повернення спірної земельної ділянки, що спростовує добросовісність дій відповідачів.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 203/4439/18.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський Суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Прокурор звернувся до суду з даним позовом для захисту інтересів не конкретної особи, а територіальної громади міста Києва, що свідчить про наявність суспільного інтересу, який превалює над інтересом індивідуальним і потребує захисту.

Порушення інтересів територіальної громади полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку за відсутності правових підстав зареєстровано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно з подальшим його поділом та перереєстрацією права власності на інших осіб на підставі правочинів, які не відповідають вимогам закону та спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності.

В свою чергу, здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київради як органу уповноваженого розпоряджатися землями міста Києва. Внаслідок незаконної реєстрації об`єкта самочинного будівництва Київська міська рада як власник землі втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій він розташований.

У даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Зокрема, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів.

Отже, звернення прокурора до суду з вказаним позовом спрямоване на захист та відновлення порушених прав Київської міської ради на самостійне розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, оскільки проведена державна реєстрація права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна на вказаній земельній ділянці за ПП «Вадім» та фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , надає вказаним особам привілейоване право користуватися землею та виключає розпорядження позивачем земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі на конкурентних засадах відповідно до положень ст. 134 ЗК України.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

Відповідно до ст. 661 ЦК України кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об`єкт, про відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 122-126 постанови від 15.09.2020 по справі №469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку позбавлення кінцевого набувача його прав на певний об`єкт законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-251 Оце 15, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 125.6.3).

.

Відповідачі не позбавлені права у подальшому на підставі ст. 661 ЦК України звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування їм компенсації шкоди, що сприятиме принципу пропорційності.

Порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування. що потребує реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Бубенка В.Г. щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, суд вважає неспроможними з огляду на наступне.

Згідно змісту положення ч. 3 ст. 131-1 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 Рекомендацій СМ/Rec 2012 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів про роль прокуратури за межами сфери кримінального права прокурор має реалізувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням ВАС України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України, від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України визначаючи поняття інтереси держави висловив свою позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Відтак, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокуророві право звернутися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно до закону. Державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені територіальної громади виконує відповідна рада.

У даному випадку КМР позбавлена можливості вільно розпоряджатися земельною ділянкою на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 000000000:62:025:0063 внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на нерухоме майно за вказаною адресою, наявність якого наділяє власника привілейованим правом на земельну ділянку, а тому необхідність захисту порушеного права є очевидною.

Прокурор, виявивши такі порушення інтересів держави, зобов`язаний вжити заходи, спрямовані на їх захист. Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «Суспільний інтерес».

Крім того Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.43), від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 (п. 72) виснувала про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Враховуючи вище викладене, а також не звернення КМР самостійно із відповідним позовом, свідчить про наявність підстав, для здійснення представництва інтересів держави в особі КМР прокурором.

Отже, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову як підставного та обгрунтованого, інші доводи представників відповідачів не спростовують висновків суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь Київської міської прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 27252,00 грн по 5450,40 грн з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 203-207, 264, 265, 280-284, 351,352,354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння правом власності та повернення земельної ділянки - задовольнити.

Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 238 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 на АДРЕСА_1 , шляхом:

припинення володіння Приватного підприємства «Вадім» (м. Київ, проспект Лісовий, буд. 25 д, ЄДРПОУ 23160396) правом власності на групу нежитлових приміщень № 5 загальною площею 74,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873087280000);

припинення володіння ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) правом власності на групу нежитлових приміщень № 2 загальною площею 5,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873039680000);

припинення володіння ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 ) правом власності на приміщення загальною площею 29,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1963880880000);

припинення володіння ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 ) правом власності на приміщення загальною площею 21,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1963884380000);

припинення володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ) правом власності на:

групу нежитлових приміщень № 4 загальною площею 22 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873068480000);

групу нежитлових приміщень № 3 загальною площею 122,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2626566480000);

групу нежитлових приміщень № 3 А загальною площею 23,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2180844980000);

групу нежитлових приміщень № 3Б загальною площею 3,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2626569280000).

Зобов`язати Приватне підприємство «Вадім» (м. Київ, проспект Лісовий, буд. 25 д, ЄДРПОУ 23160396), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 ) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (м. Київ,в ул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:025:0063 площею 238 кв.м. на АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного збудованого об`єкту нерухомого майна, який складається з: групи нежитлових приміщень № 2 загальною площею 5,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 ; групи нежитлових приміщень № 4 загальною площею 22 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 ; групи нежитлових приміщень № 5 загальною площею 74,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ; приміщення загальною площею 29,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; приміщення загальною площею 21,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; групи нежитлових приміщень № 3 загальною площею 122,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ; групи нежитлових приміщень № 3 А загальною площею 23,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ; групи нежитлових приміщень № 3Б загальною площею 3,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .

Стягнути з Приватного підприємства «Вадім», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 27252,00 грн по 5450,40 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено - 03.07.2026.

Суддя: В.О.Сенюта