Рішення № 137926773, 16.06.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/811/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Соколенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Монофіламент,

код ЄДРПОУ 38137725, вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, 14014

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Боско.,

код ЄДРПОУ 39401260, вул. І. Мазепи, 78, м. Чернігів, 14014

Предмет спору: про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 073 885,95 грн,

представники учасників справи:

позивача: Сірий І.О.

відповідача: Скрипко-Бічук І.С.

Дії суду щодо розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Монофіламент звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Боско., у якому позивач просить стягнути з відповідача 1 073 885,95 грн, з яких 722 148,56 грн вартість безпідставно набутого майна (основний борг), 282 711,49 грн інфляційних втрат та 69 025,90 грн - 3% річних.

Ухвалою від 28.10.2025 суд закрив провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки в частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування спожитої електроенергії за період з січня по травень 2022 року у розмірі 722 148,56 грн вже є рішення суду у справі №927/961/22, що набрало законної сили.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/811/25 скасовано, справу №927/811/25 направлено до Господарського суду Чернігівської області для розгляду по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026, справу №927/811/25 передано на розгляд судді Моцьору В.В.

Ухвалою суду від 06.04.2026 справу №927/811/25 прийнято судом у складі судді Моцьора В.В. до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.04.2026.

16.04.2026 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності у справі №927/811/25.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Заяву про застосування строків позовної давності також прийнято судом до розгляду.

30.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.05.2026.

25.05.2026 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.

26.05.2026 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11.06.2026.

09.06.2026 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення щодо хронології подій, предмета доказування та оцінки доказів у справі, які долучено судом до матеріалів справи.

11.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

12.06.2026, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засіданні не відбулося.

Ухвалою суду від 12.06.2026 суд повідомив учасників справи, що судове засідання відбудеться 16.06.2026.

16.06.2026 суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини рішення).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018 позивач у період з січня по травень 2022 року забезпечував об`єкти відповідача електроенергією через власні технологічні мережі. Проте відповідач не відшкодував позивачу кошти за спожиту ним у спірний період електроенергію у розмірі 722 148,56 грн, у зв`язку з чим, на думку позивача, безпідставно набув зазначені кошти. На підставі ст. 1212, 1213 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 722 148,56 грн, а також нараховані на них інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що даний спір вже було вирішено у справі №927/961/22. Зокрема встановлено, що між сторонами існують договірні зобов`язання відповідно до Договору про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018. За змістом позову у попередній справі стороною позивача стверджувалося про отримання відповідачем електричної енергії та необхідність її відшкодування саме в межах вказаного вище договору. Позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження своїх доводів, які б беззаперечно свідчили про необхідність відповідача сплатити заявлену суму грошових коштів. Наявність податкових накладних не підтверджує безспірність заборгованості за компенсацією комунальних послуг відповідачем, оскільки податкова накладна могла бути подана на помилкову суму. Відповідач вважає, що позивач зловживає процесуальними правами, і просить суд у задоволенні даного позову відмовити в зв`язку з його безпідставністю.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого трирічного строку давності, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності у даній справі.

Позивач вважає, що відповідач у своїх процесуальних документах не спростовує і не заперечує: факту реєстрації податкових накладних, складених позивачем; факту включення відповідних податкових накладних до податкової звітності відповідача; факту формування відповідачем податкового кредиту за цими операціями; факту подальшого зняття такого податкового кредиту у 2025 році.

Обставини справи.

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю БОСКО. та Товариством з обмеженою відповідальністю МОНОФІЛАМЕНТ укладено договір про відшкодування витрат №1/01/18, відповідно до п. 1.1 якого, починаючи з 01.01.2018, ТОВ «БОСКО.» відшкодовує витрати ТОВ «МОНОФІЛАМЕНТ» на комунальні послуги (електропостачання) об`єктів, що належать ТОВ «БОСКО.» і отримує ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться у спільному використанні.

Договір діє з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно і вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодною із сторін за один місяць до закінчення строку дії даного договору не буде письмово заявлено про його припинення або зміну умов (п. 11, 12 договору).

Додатковою угодою №4 від 31.05.2022 до договору сторони домовились розірвати договір та припинити його дію з 01.06.2022.

Позивач у позові зазначає, що на виконання умов Договору у період з січня по травень 2022 року забезпечував об`єкти відповідача електроенергією через власні технологічні мережі. Відповідач спожив цю електроенергію, отримавши майнову вигоду у вигляді енергоресурсу, необхідного для ведення господарської діяльності.

На підтвердження факту споживання відповідачем електроенергії позивачем надано акти наданих послуг щодо компенсації комунальних послуг, а саме: №107 від 31.01.2022 на суму 362489,52 грн; №258 від 28.02.2022 на суму 281583,22 грн; №478 від 31.03.2022 на суму 24993,83 грн; №292 від 30.04.2022 на суму 153395,68 грн; №496 від 31.05.2022 на суму 113278,55 грн.

Також позивачем додано до матеріалів справи складені ним податкові накладні від 31.01.2022 №176, від 28.02.2022 №117, від 31.03.2022 №2, від 30.04.2022 №4, від 31.05.2022 №21 та квитанції про їх реєстрацію в ЄРПН від 15.02.2022, від 17.06.2022, від 22.06.2022, від 23.06.2022.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.04.2023 ТОВ «БОСКО.» в поданих звітних деклараціях з податку на додану вартість відобразило податковий кредит по вищевказаних податкових накладних відповідно до періоду їх складання.

У відповіді Головного управління ДПС У Чернігівської області від 30.07.2025, наданої на адвокатський запит від 24.07.2025, зазначено, що станом на 29.07.2025 платником знято податковий кредит по зазначеним у запиті податковим накладним за відповідні періоди шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Позивач зазначає, що включивши суми ПДВ до свого податкового кредиту, відповідач офіційно задекларував перед державою, що він отримав послуги від позивача на зазначені суми, а згодом відмовився від своїх попередніх дій, щоб уникнути сплати боргу. Не здійснивши оплату, відповідач фактично користується майном позивача без достатньої правової підстави.

Як встановив суд, Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/961/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Монофіламент до ТОВ Боско. про стягнення з відповідача 882 702,06 грн основного боргу, 143 089,46 грн пені, 17 935,21 грн 3% річних та 152 039,24 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018.

Суд у справі №927/961/22 встановив, що 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Боско. та Товариством з обмеженою відповідальністю Монофіламент укладено договір про відшкодування витрат №1/01/18, відповідно до п. 1.1 якого, починаючи з 01.01.2018, ТОВ Боско. відшкодовує витрати ТОВ Монофіламент на комунальні послуги (електропостачання) об`єктів, що належать ТОВ Боско. і отримує ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться у спільному використанні.

Згідно із п. 2 договору облік спожитої електроенергії здійснюється за показаннями лічильників: LZQJ-XC №4541781; CA ЗУ-И687 №315226; СР ЗУ-И671 №135342; СА ЗУ-И687 №712417; СР ЗУ-И671 №137099.

Зняття показань лічильників проводиться представником ТОВ Боско. разом із представником ТОВ Монофіламент (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору ТОВ Боско. відшкодовує витрати на забезпечення електроенергією своїх об`єктів на підставі виставлених ТОВ Монофіламент рахунків у термін трьох банківських днів з дня надання такого рахунку.

У п. 7 договору сторони погодили, що ТОВ Боско. зобов`язується щомісяця до 5 числа місяця, що передує розрахунковому, подавати ТОВ Монофіламент в письмовій формі Заявку на обсяги споживання електричної енергії в розрахунковому місяці. У разі якщо ТОВ Боско. не надало щомісячну заявку на черговий місяць поставки у встановлений термін, обсяг заявленої електроенергії визначається у відповідності з фактичним обсягом споживання попереднього місяця.

За умовами п. 8 договору ТОВ Боско. зобов`язується погоджувати з ТОВ Монофіламент збільшення обсягу купованої електроенергії у місяці поставки не пізніше 10 числа (включно) розрахункового місяця. Збільшення обсягу придбаної електроенергії допускається лише при дотриманні наступних умов:

- ТОВ Боско. не пізніше 10 числа (включно) розрахункового місяця надало ТОВ Монофіламент у письмовій формі відкориговану Заявку на обсяг споживання електричної енергії у розрахунковому місяці;

- ТОВ Боско. не пізніше 10 числа (включно) розрахункового місяця оплатило ТОВ Монофіламент грошові кошти у сумі, що становить 100% вартості електроенергії, визначеної на підставі обсягу, зазначеного у відкоригованій Заявці на збільшення обсягу купованої електроенергії.

Відповідно до п. 10 договору у редакції додаткової угоди №2 від 18.04.2019 до договору компенсація витрат ТОВ Монофіламент за послуги постачання електроенергії здійснюється щомісяця у розмірі 50% від заявленої ТОВ Боско. кількості кВт до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, 50% від заявленої ТОВ Боско. кількості кВт до 5 числа розрахункового місяця, згідно виставлених ТОВ Монофіламент рахунків. Фактичний розмір компенсації витрат за комунальні послуги визначається ТОВ Монофіламент відповідно до показників лічильників.

Договір діє з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно і вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодною із сторін за один місяць до закінчення строку дії даного договору не буде письмово заявлено про його припинення або зміну умов (п. 11, 12 договору).

Додатковою угодою №3 від 01.04.2020 до договору сторони внесли зміни до п. 2 договору, виклавши його у такій редакції: облік спожитої електроенергії здійснюється за показаннями лічильників: №2538, №3466, №0310149.

Додатковою угодою №4 від 31.05.2022 до договору сторони домовились розірвати договір та припинити його дію з 01.06.2022, внесли дані показників лічильника на дату розірвання договору, тобто станом на 01.06.2022, а саме: лічильник №2538: актив 2050,59кВт, реактив 816,77 кВт, генерація 1,56 кВт; лічильник №3466: актив 796,38 кВт; реактив 433,66 кВт; генерація 38,46к Вт; лічильник №0310149: актив 8,76 кВт; реактив 3,37 кВт; генерація 4,36кВт.

ТОВ Монофіламент виставило ТОВ Боско. рахунки на оплату компенсації комунальних послуг: №1899 від 14.12.2021 на суму 415 166,04 грн (компенсація комунальних послуг за січень), №73 від 14.01.2022 на суму 311 886,86 грн (компенсація комунальних послуг за лютий), №228 від 14.02.2022 на суму 273 838,82 грн (компенсація комунальних послуг за березень), №518 від 30.04.2022 на суму 127 829,73 грн (компенсація комунальних послуг), №526 від 31.05.2022 на суму 113 278,55 грн (компенсація комунальних послуг).

Сторонами підписані акти надання послуг щодо компенсації комунальних послуг, а саме:

- №107 від 31.01.2022 (на підставі рахунку №1899 від 14.12.2021) на суму 362 489,52 грн;

- №258 від 28.02.2022 (на підставі рахунку №73 від 14.01.2022) на суму 281 583,22 грн;

- №478 від 31.03.2022 (на підставі рахунку №228 від 14.02.2022) на суму 24 993,83 грн;

- №292 від 30.04.2022 (на підставі рахунку №518 від 30.04.2022) на суму 153 395,68 грн;

- №496 від 31.05.2022 (на підставі рахунку №526 від 31.05.2022) на суму 113 278,55 грн.

Акти підписано з боку виконавця (позивача) - генеральним директором Олефіренко С.Є. та скріплено печаткою підприємства, з боку замовника (відповідача) підпис (без зазначення прізвища, імені та по-батькові, відсутня посада особи, яка підписала акти) та скріплено печаткою підприємства.

За доводами позивача, відповідач в обумовлений договором строк частково розрахувався за вказаними рахунками, станом на 31.10.2022 заборгованість склала 882 702,06 грн, а саме: за грудень на суму 309 450,78 грн, за січень на суму 281 583,22 грн, за лютий на суму 24 993,83 грн, за квітень на суму 153 395,68 грн, за травень на суму 113 278,55 грн.

Позивач направив відповідачу претензію щодо сплати заборгованості №155 від 05.10.2022, у якій просив оплатити заборгованість у сумі 882 702,06 грн.

Позивач склав і підписав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 - 28.10.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором станом на 28.10.2022 становила 882 702,06 грн. У акті включена заборгованість відповідно до актів надання послуг з урахуванням проведених відповідачем оплат. Вказаний акт не підписаний відповідачем.

Заборгованість у сумі 882 702,06 грн заявлена позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.03.2023 у справі №927/961/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суди у судових рішеннях справі №927/961/22 дійшли висновку, що матеріали справи не містять жодних обґрунтувань і доказів щодо порядку визначення вказаних сум компенсації і позивачем, позивач не надав доказів спільного зняття показів лічильників сторонами відповідно до умов договору, а також не підтвердив документально фактичних показів лічильника (-ів), місця їх розташування, доказів використання електроенергії відповідачем саме на суму, зазначену позивачем у позові, та, відповідно, не довів виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати компенсації послуг з електропостачання за спірний період у заявленій сумі.

Оцінка суду. Висновки суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема договори та інші правочини.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монофіламент" вказує на те, що предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів як вартості майна, яке було отримано відповідачем та не підлягає поверненню в натурі.

Отже, для вирішення даного спору необхідно з`ясувати правову природу статті 1212 Цивільного кодексу України, яка стосується зобов`язань, що виникають із безпідставного збагачення. Суд має встановити, чи відповідають обставини, виявлені під час розгляду справи, та вимоги, заявлені позивачем, конструкції та умовам цієї статті. Зокрема, слід визначити, чи наявне безпідставне збагачення та чи є підстави для повернення майна або відшкодування відповідно до принципів і норм, закладених у статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Отже, для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Як зазначено позивачем, у період з січня по травень 2022 року забезпечував об`єкти відповідача електроенергією через власні технологічні мережі. Відповідач спожив цю електроенергію, отримавши майнову вигоду у вигляді енергоресурсу, необхідного для ведення господарської діяльності.

Як на доказ поставки електроенергії та прийняття її відповідачем позивач посилається на складені ним податкові накладні від 31.01.2022 №176, від 28.02.2022 №117, від 31.03.2022 №2, від 30.04.2022 №4, від 31.05.2022 №21 та квитанції про їх реєстрацію в ЄРПН від 15.02.2022, від 17.06.2022, від 22.06.2022, від 23.06.2022.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Позивачем на підтвердження фактичного споживання відповідачем електроенергії надано акти наданих послуг щодо компенсації комунальних послуг, а саме: №107 від 31.01.2022 на суму 362489,52 грн; №258 від 28.02.2022 на суму 281583,22 грн; №478 від 31.03.2022 на суму 24993,83 грн; №292 від 30.04.2022 на суму 153395,68 грн; №496 від 31.05.2022 на суму 113278,55 грн.

Судом встановлено, що вищевказані акти наданих послуг щодо компенсації комунальних послуг складено на виконання умов договору №1/01/18 від 01.01.2018 на підставі виставлених рахунків на оплату, що свідчить про наявність договірних зобов`язань між сторонами у період з січня по травень 2022 року.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.

Суд у даній справі та у справі №927/961/22 встановив, що 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Боско. та Товариством з обмеженою відповідальністю Монофіламент укладено договір про відшкодування витрат №1/01/18, відповідно до п. 1.1 якого, починаючи з 01.01.2018, ТОВ Боско. відшкодовує витрати ТОВ Монофіламент на комунальні послуги (електропостачання) об`єктів, що належать ТОВ Боско. і отримує ці послуги через технологічні електричні мережі, які знаходяться у спільному використанні.

Сторонами на виконання умов договору про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018 підписані акти надання послуг щодо компенсації комунальних послуг, а саме:

- №107 від 31.01.2022 на суму 362 489,52 грн;

- №258 від 28.02.2022 на суму 281 583,22 грн;

- №478 від 31.03.2022 на суму 24 993,83 грн;

- №292 від 30.04.2022 на суму 153 395,68 грн;

- №496 від 31.05.2022 на суму 113 278,55 грн.

При цьому позивачем у даній справі також не заперечується факт постачання відповідачу електроенергії у період з січня по травень 2022 року саме на виконання умов договору про відшкодування витрат №1/01/18 від 01.01.2018

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність між сторонами договірних зобов`язань, на виконання яких позивачем поставлено відповідачу електроенергію у період з січня по травень 2022 року, складено акти надання послуг №107 від 31.01.2022; №258 від 28.02.2022; №478 від 31.03.2022; №292 від 30.04.2022; №496 від 31.05.2022, та податкові накладні від 31.01.2022 №176, від 28.02.2022 №117, від 31.03.2022 №2, від 30.04.2022 №4, від 31.05.2022 №21, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна.

При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з огляду на встановлені обставини, вимоги ТОВ «Монофіламент», з підстав, які визначені позивачем, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 722 148,56 грн вартості безпідставно набутого майна (основного боргу).

Оскільки вимоги щодо стягнення 282 711,49 грн інфляційних втрат та 69 025,90 грн - 3% річних є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті, суд не розглядає питання застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Додатково суд зауважує, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із цим, пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено з 12.03.2020 карантин строком до 03.04.2020, який в подальшому продовжувався та був скасований постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 год 00 хв 30.06.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який в подальшому продовжувався та станом на момент прийняття рішення у справі досі діє. Отже, строки, які визначені у статі 257 Цивільного кодексу України були продовжені на час карантину та на період військового стану.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову судом у задоволенні позові, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2026, в день виходу судді Моцьора В.В. з відпустки.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор