Рішення № 137925740, 02.07.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3783/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Ковтонюка Я.В., представника позивача за ордером адвоката Орябко М.В., відповідачки ОСОБА_1 , представника третьої особи органу опіки та піклування Берегівської міської ради Садварі О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, батьком ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 20 червня 2013 року між ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області, про що зроблено запис у книзі реєстрації шлюбів за №52 від 20 червня 2013 року.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та обов`язки щодо ведення спільного господарства, систематичне вживання нею алкогольних напоїв, а також грубе поводження з малолітнім сином. Зазначені обставини призвели до втрати фізичних та духовних зв`язків між подружжям, фактичного припинення сімейних відносин та неможливості збереження сім`ї.

Наразі сторони проживають окремо, ведуть самостійне життя та не підтримують шлюбних стосунків. Син ОСОБА_4 від народження проживає разом із позивачем, який самостійно здійснює його догляд та виховання. Відповідачка не цікавиться життям та вихованням дитини, не надає матеріальної допомоги. Її поведінка щодо сина є аморальною: під час зустрічей вона сварить його із застосуванням ненормативної лексики, принижує перед іншими людьми, що негативно впливає на психоемоційний стан дитини.

11 грудня 2023 року відповідачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується постановою Берегівського районного суду Закарпатської області №297/3444/23, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 визнала себе винною у вчиненні проступку та підтвердила перебування у стані алкогольного й наркотичного сп`яніння.

Позивач наголошує, що відповідачка ніколи не виявляла бажання матеріально забезпечувати дитину чи брати участь у її вихованні. Натомість він самостійно виховує сина, знає його потреби та звички, ставиться до нього з розумінням і терпінням. Проживають вони у житлі батьків позивача, які допомагають у вихованні. Позивач має постійну роботу в ІТ-сфері, є врівноваженою, відповідальною та цілеспрямованою особою. Водночас відповідачка характеризується як мінлива, безвідповідальна, не має постійної роботи та житла.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 11.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с. 25).

07 січня 2025 року судом отримано висновок від органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради (а.с. 43-44).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23.01.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 48-49).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.04.2025 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі зупинено для надання сторонам строку 3 місяці для примирення, тобто до 07.07.2025 року включно (а.с. 53).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 12.11.2025 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження у справі повторно зупинено для надання сторонам строку 3 місяці для примирення, тобто до 12.02.2026 року включно (а.с. 63).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.04.2026 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду по суті (а.с. 72).

Представник позивача адвокат Орябко М.В. у вступному слові підтримав позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_1 відзив у порядку ст. 178 ЦПК України у справі не подала. Водночас у вступному слові просила відмовити у задоволенні позовних вимог щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, стверджуючи, що позивач ніколи не працював, а матеріальне забезпечення сім`ї переважно здійснювала вона.

Представник органу опіки та піклування Берегівської міської ради Садварі О.В. підтримала висновок органу опіки та піклування.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області, про що вчинено актовий запис №52 (а.с. 22).

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Із матеріалів справи вбачається, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, взаєморозуміння між ними втрачено. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, а надані судом строки для примирення результатів не дали.

Відповідачка відзив на позовну заяву не подала, доказів на спростування доводів позивача чи підтвердження можливості відновлення сімейних відносин суду не надала. Наданий судом двічі строк для примирення сторін результату не дав.

За таких обставин суд доходить висновку, що подальше збереження шлюбу носило б виключно формальний характер, суперечило б інтересам сторін та не відповідало б інтересам дитини, у зв`язку з чим позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що після фактичного припинення спільного проживання сторін малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком, який самостійно забезпечує його належне утримання, виховання, навчання та повсякденний догляд.

Як убачається з довідки Берегівського ліцею імені Ф. Потушняка Берегівської міської ради Закарпатської області №82 від 30.04.2024 року, батько дитини ОСОБА_2 бере активну участь у вихованні сина, цікавиться його навчальними успіхами, відвідує батьківські збори та позакласні виховні заходи (а.с. 10).

Таким чином, позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки, бере участь у розвитку та вихованні дитини, забезпечує їй необхідні умови для гармонійного розвитку.

Водночас із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради №03-13/32 від 14.01.2025 року вбачається, що відповідачка проживає окремо від дитини, його вихованням та розвитком не займається, лише одноразово цікавилася у класного керівника навчальними успіхами сина. Дитина періодично відвідує матір та спілкується з нею, однак мати часто спричиняє сварки та принижує його із застосуванням нецензурної лексики, що може негативно впливати на розвиток дитини.

З огляду на наведене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі розірвання шлюбу між батьками разом із батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4344).

Окрім цього, судом враховано письмові докази у вигляді скріншотів листування відповідачки з дитиною, надані позивачем, зі змісту яких убачається використання відповідачкою на адресу дитини грубої нецензурної лексики, принижень, образ та погроз, що свідчить про неналежний стиль спілкування матері з дитиною та може негативно впливати на її психоемоційний стан, почуття безпеки та психологічний розвиток (а.с. 11-19).

Наведені обставини є істотними для вирішення спору, оскільки вказане свідчить про відсутність з її боку фактичного належного піклування, а отже про неспроможність забезпечити дитині стабільні умови життя та розвитку порівняно з батьком, з яким дитина проживає постійно.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що визначення місця проживання дитини разом із батьком відповідає її найкращим інтересам та забезпечує стабільність умов життя, навчання і розвитку.

Крім того, відповідачка не надала суду жодних належних та допустимих доказів існування більш сприятливих умов для проживання дитини з нею чи підтвердження своєї активної участі у вихованні та розвитку сина.

При цьому відповідачка ОСОБА_1 вважала недоцільним, щоб суд у порядку ст. 171 СК України вислуховував думку малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо спору про його місце проживання, просила його не викликати, зазначивши, що їй відомо про бажання сина проживати разом із батьком.

Враховуючи наданий органом опіки та піклування висновок щодо доцільності проживання дитини з батьком позивачем ОСОБА_2 , а також підстави на які посилається позивач у позовній заяві та відсутність відзиву з боку відповідачки, суд вважає необхідним задовольнити позов та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання останнього.

При цьому визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні відповідно до ст. 157 СК України, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 265, 267-268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, ч. 2 ст. 112, 161 СК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Берегове, вул. Б. Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 20 червня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом №52, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 розірвати.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 03 липня 2026 року.

Суддя: Лайош ГАЛ