Ухвала суду № 137925716, 30.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.06.2026 Справа № 914/1669/26

Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» (вулиця Пирогівський шлях, будинок 34, місто Київ, 03083; код ЄДРПОУ 24185151);

до відповідача: Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» (вулиця Сахарова, будинок 2, місто Львів, 79013; код ЄДРПОУ 03328406);

про: стягнення коштів в сумі 42 458,79 грн, -

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення коштів в сумі 42 458,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 40 000,00 грн за отриманий, але не оплачений товар.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано штрафні санкції, зокрема: пеню 1 726,18 грн, інфляційні втрати 559,99 грн та три проценти річних 172,62 грн, які разом з основним боргом є предметом позову.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 09 червня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначивши засідання на 16 липня 2026 року.

12 червня 2026 року від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі та стягнення з відповідача судових витрат в сумі 15 328,00 грн, понесених позивачем, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн та 3 328,00 грн судового збору (вх.№2600/26).

Щодо закриття провадження суд вказує наступне

Як вбачається зі змісту поданої заяви, після подання позивачем до суду позовної заяви відповідач в добровільному порядку сплатив на користь позивача основну заборгованість та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання в загальному розмірі 42 458,79 грн, які були предметом позову.

Відповідач 11 червня 2026 року переказав на банківський рахунок позивача всього 42 458,79 грн чотирма транзакціями, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, згідно змісту якої призначення платежів: «кредиторська заборгованість згідно з договором 282 від 24 квітня 2026 року без тендеру» та «кредиторська заборгованість згідно з договором 282 від 24 квітня 2026 року, пеня 1 726,18 грн, три проценти річних 172,62 грн, інфляційні витрати 559,99 грн».

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/548/22 від 27 квітня 2023 року.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що після відкриття провадження у справі відповідачем в повному обсязі виконано грошове зобов`язання, яке становило предмет позовних вимог. Така поведінка відповідача свідчить про фактичне усунення порушення, з яким позивач пов`язував необхідність судового захисту.

З огляду на це спірне матеріальне правовідношення припинилося внаслідок його належного виконання, що виключає подальше існування предмета спору як об`єкта судового розгляду. За відсутності невиконаного обов`язку відповідача відсутні й підстави для ухвалення судового рішення по суті заявлених вимог.

При цьому суд враховує, що виконання відповідачем спірного зобов`язання є повним та охоплює всі складові заявлених до стягнення вимог, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а відтак не залишає неврегульованих питань між сторонами у межах спірних правовідносин. Жодних заперечень щодо обсягу або належності виконання зобов`язання позивачем не заявлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на час вирішення справи відпали як предмет спору, так і потреба у судовому захисті порушеного права, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає таке

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі №917/1161/25 викладено правовий висновок щодо тлумачення норми частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Так, терміни «відмова позивача від позову» та «позивач не підтримує своїх вимог», які використовуються в нормах Господарського процесуального кодексу України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.

Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 Господарського процесуального кодексу України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України мають застосовуватись у разі закриття провадження в справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що закриття провадження у справі №914/1669/26 у зв`язку із відсутністю предмета спору (з підстав сплати відповідачем заявленої до стягнення у цій справі суми боргу) не позбавляє позивача права на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Як передбачено частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві представник позивача повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» понесло витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн (гонорар адвоката за підготовку та подання позову, участь у розгляді справи судом в першій інстанції) та сплату судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Згідно із частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат в розмірі 12 000,00 грн позивачем подано до суду копію договору №2-05/2022 про надання професійної правничої допомоги від 25 травня 2022 року (надалі договір), укладеного між адвокатом Сологубом Сергієм Анатолійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» (клієнт), предметом якого є зобов`язання адвоката надати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнта оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється на підставі додаткових угод. Оплата здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідних рахунків адвоката.

Відповідно до пункту 4.2 договору, сума, зазначена в пункті 4.1 договору, є гонораром адвоката та поверненню не підлягає.

На виконання умов договору сторони уклали додаткову угоду №15 до договору про надання професійної правничої допомоги №2-05/2022 від 01 червня 2026 року (далі додаткова угода).

Пунктом 2 додаткової угоди сторони встановили, що гонорар адвоката становить 12 000,00 грн за підготовку та подання позову, участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Оплата послуг адвоката за договором здійснюється наступним чином: клієнт протягом трьох робочих днів з дня підписання додаткової угоди перераховує адвокату аванс в сумі 12 000, 00 грн на підставі рахунку, виставленого адвокатом (пункт 3 додаткової угоди).

Матеріали справи містять рахунок на оплату №12 від 02 червня 2026 року за: «аванс за представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» у Господарському суді Львівської області щодо підготовки та подання позову до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення заборгованості за договором поставки» на суму 12 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» 02 червня 2026 року здійснило оплату 12 000,00 грн ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №6794 з призначенням платежу: «аванс за представництво інтересів в Господарському суді Львівської області, позов до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» по договору №2-05/2022 від 25 травня 2022 року, додаткова угода №15 від 01 червня 2026 року, згідно з рахунком №12 від 02 червня 2026 року»

У матеріалах справи наявні ордер на надання правничої допомоги адвокатом Сологубом Сергієм Анатолійовичем Товариству з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» серії АН №1994885 від 02 червня 2026 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5015 від 28 березня 2018 року.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання товариству професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» 12 червня 2026 року подало до суду клопотання, в якому просило зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги з огляду на те, що ця справа не є складною, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не змінюваною вже тривалий час, справа не потребує детального вивчення проблеми, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи, з огляду на що відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірною нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, Верховним Судом деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови Касаційного господарського суду від 10 жовтня 2018 року у справі №910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі №921/2/18, від 11 грудня 2018 року у справі №910/2170/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №909/116/19, від 18 березня 2021 року у справі №910/15621/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

2) вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 01 червня 2018 року у справі №904/8478/16).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є непропорційною відносно предмета спору, враховуючи, що відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем у ході розгляду справи.

Суд зауважує, що позивачем не доведено виняткового значення цього спору для нього або ризиків впливу результатів його розгляду на ділову репутацію. Крім того, дана справа позбавлена суспільного чи публічного інтересу. Суд також акцентує увагу на тому, що додані до позову матеріали вже містили докази визнання відповідачем суми боргу та його зобов`язання здійснити погашення.

Окремо суд зазначає, що за містом додаткової угоди № 15, гонорар адвоката в сумі 12 000, 00 грн охоплює не тільки вартість підготовки та подання позову, але і послуги щодо участі у розгляді справи судом першої інстанції. Водночас, відповідачем оплачено суму боргу до першого засідання суду, у зв`язку з чим послуга щодо участі у розгляді справи судом адвокатом фактично не надавалася.

Зважаючи на такі обставини, фактичний обсяг роботи представника позивача обмежився складанням і поданням позовної заяви та клопотання про закриття провадження та стягнення судових витрат: у цій справі не було проведено жодного судового засідання, а жодних інших процесуальних документів (клопотань, заяв по суті справи тощо) представником не складалося та суду не надавалося.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для розподілу на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн та стягнення вказаної суми з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Судовий збір

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6793 від 02 червня 2026 року.

Позовна заява подана позивачем за допомогою підсистеми «Електронний суд». Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи коефіцієнт пониження розміру ставки судового збору, позивачу при поданні позовної заяви необхідно було сплатити 2 662,40 грн.

З огляду на наведене, суд роз`яснює позивачу про його право на повернення надлишково сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн як надмірно сплаченого судового збору, у порядку та на підставах, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі, що підлягав сплаті з урахуванням передбаченого коефіцієнта.

Керуючись статтями 2, 16, 42, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника позивача про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Провадження у справі №914/1669/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення коштів в сумі 42 458,79 грн - закрити.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (вулиця Сахарова, будинок 2, місто Львів, 79013; код ЄДРПОУ 03328406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Технокомплект» (вулиця Пирогівський шлях, будинок 34, місто Київ, 03083; код ЄДРПОУ 24185151) 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 662,40 грн судового збору.

4. Ухвала суду, відповідно до частини другої статті 235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

5. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

6. Веб-адреса сторінки суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Бургарт Т.І.