Ухвала суду № 137925513, 03.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

м. Київ

03.07.2026Справа № 910/2088/26Суддя Господарського суду міста Києва Курдельчук І.Д., дослідивши матеріали (вх. №8138/26 від 02.07.2026) позовної заяви Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва (02224, м. Київ, вул. Каштанова, 9) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код 04633423, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) до Приватного акціонерного товариства "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" (код 01190178, вул. Радистів, . 40, м. Київ, 02089) без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва подано вказаний позов із вимогою: стягнути з Приватного акціонерного товариства "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (одержувач: ГУК у м. Києві; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); код доходів: 24170000; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок IBAN: UA 538999980314131921000026001; призначення платежу: "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту") 9 916 849,38 грн коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно транспортної інфраструктури міста Києва; 942 100,69 грн інфляційних втрат та 350 390,15 грн 3 проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 повернуто Першому заступнику керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва позов в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "РЕМБУДЗВ`ЯЗОК" про стягнення грошових коштів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 апеляційну скаргу Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 по справі № 910/2088/26. Справу направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Північний апеляційний господарський суд в постанові від 23.06.2026, обґрунтовуючи підстави скасування ухвали суду від 05.03.2026, дав оцінку щодо обставин неврахування судом осбтавини чинності окремих положень Закону України "Про прокуратури".

Прокурор зазначає, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, їх стягнення безумовно становить собою інтерес територіальної громади та держави, пов`язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування інституцій місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення.

Прокурор повідомляє, що з наданих Департаментом листів не вбачається наміру самостійно звернутись з позовом до суду для захисту порушених прав.

Прокурор, підсумовуючи підстави представництва, зазначив, що звернення прокурора з вказаним позовом до суду в повній мірі кореспондується з вимогами статті 131-1 Конституції України, оскільки несвоєчасне перерахування коштів до бюджету в умовах воєнного стану порушує інтереси держави, а уповноваженим органом заходи щодо стягнення коштів не вживаються тривалий час, унаслідок чого порушення інтересів держави триває.

У зв`язку з цим, такий випадок у розумінні чинного законодавства є тим виключним, який визначено Конституцією України, щоб інтереси держави не залишились не захищеними.

Оцінка судом першої інстанції питання виключності підстав звернення прокуратури на підставі статті 131-1 Конституції України не висвітлена у вказаній постанові апеляційної інтанції, як підстава для скасування ухвали суду від 05.03.2026.

Слід враховувати, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять "інтереси держави" та "представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Унаслідок унесення Законом № 1401 змін до Конституції України відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України також указував, що "стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом" . Це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання" (перше, третє, четверте речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

У цьому аспекті суд враховує сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Водночас системний аналіз судової практики і відомостей ЄДРСР свідчить, що звернення прокурора з вимогами про стягнення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є непоодинокими (зокрема справи під номером: 910/5457/24; 910/5630/24; 910/6373/24; 910/7288/24; 910/9020/24; 910/11061/25; 910/13783/25; 910/16410/25; 910/16416/25; 910/16562/25 910/805/26; 910/1441/26; 910/1530/26; 910/1641/26; 910/2228/26; 910/2355/26; 910/2863/26; 910/3368/26; 910/4385/26; 910/4869/26), а систематичними, що вказує на нездійснення або неналежне здійснення суб`єктами місцевого самоврядування захисту інтересів громади у сфері розвитку інфраструктури і ставить під загрозу можливість ефективного поновлення порушених прав держави, що в свою чергу не може називатись виключним (-ими) випадком (-ами).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи необхідність підтвердження права прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокурор зобов`язаний повідомити обставини та надати докази таких обставин, які підтверджують виключність випадку, описаного у поданому позові.

Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також указував, що «стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі У країни міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом".

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього .

Конституційний Суд України враховує низку вимог щодо діяльності прокурора поза сферою кримінального права, що їх висунуто на міжнародному рівні. Передусім це стосується дотримання ним принципів поділу влади, суддівської незалежності та забезпечення кожному права на судовий захист.

Загальновизнаним є те, що прокурор не може набувати особливої ролі в судових провадженнях, що не є кримінальними, а будь-яка його діяльність у цій сфері має бути повно, чітко і зрозуміло регламентована законом, обумовлена правомірною метою захисту інтересів держави та бути обґрунтованою й виправданою.

Конституційний Суд України наголошує, що участь прокурора в судових провадженнях поза сферою кримінального права не має ставити під сумнів реалізацію конституційного права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України, для суб`єктів, прав та інтересів яких це стосується, а також дотримання основних засад судочинства, що їх визначено, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходив із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

У разі відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави суддя повертає позовну заяву й додані до неї документи пункт 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавче порушення конституційних меж такого представництва може призвести до втручання у зміст права на судовий захист.

Нечіткість визначення окремими приписами абзацу першого частини третьої статті 23 Закону відповідних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді та підстав його звернення до суду не забезпечує юридичної визначеності для інших суб`єктів владних повноважень та заінтересованих учасників суспільних відносин. Це створює суттєві ризики, реальну загрозу порушення основних засад судочинства, закріплених пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, ще на стадії звернення прокурора до суду та Істотно ускладнює реалізацію учасниками процесу конституційного права на судовий захист.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 дійшов висновку, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать також статті 55, пунктам 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 11 ГПК України к разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Питання про підстави представництва прокурора підлягає вирішенню у підготовчому провадженні на підставі наданих прокурором пояснень та доказів. Водночас вирішення вказаного питання у підготовчому провадженні надасть можливість іншим учасникам справи повідомити свою позицію щодо даного процесуального питання.

Беручи уваги предмет позову, характер спірних правовідносин, предмет доказування, категорію спору, суд згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями 12, 29, 176, 177, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі.

3. Підготовче засідання призначити на 30.07.26 о 17:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 5.

4.1. Зобов`язати Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в строк до 20.07.2026 включно надати пояснення про обставини, які підтверджують право прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі на підставі пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням позиції КСУ у Рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 щодо необхідності встановлення ознаки виключності для даного випадку здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

4.2. Зобов`язати Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в строк до 20.07.2026 включно надати пояснення щодо реалізації функцій представництва прокурором у даній справі.

5. Визначити строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відповіді на відзив та заперечення (якщо такі буде подано) - протягом 5 днів з дня отримання відзиву та/або відповіді.

6. Заяви по суті справи та з процесуальних питань необхідно подавати у електронній чи паперовій формі з доказами надсилання/вручення іншим учасникам справи у визначені даною ухвалою та ГПК України строки.

7. Повідомити учасників справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

7.1. Повідомити учасників справи про подання до суду заяв/клопотань окремим документом з доказами надсилання/вручення іншим учасникам справи.

7.2. Повідомити учасників справи, що додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи можуть бути подані учасником справи з дозволу суду (частина 5 статті 161 ГПК України).

7.3. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/.

7.4. Повідомити учасників справи про можливість відповідно до вимог статті 197 ГПК України брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програми захищеного відеоконференцзв`язку із судом "ВКЗ" (vkz.court.gov.ua) у порядку статті 197 ГПК України.

8. Повідомити учасників справи про дату, час і місце засідання.

Ухвала набрала законної сили 03.07.2026 та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ігор Курдельчук