Ухвала суду № 137925473, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/2636/26За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги п`ятої Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2026 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 08.04.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2026 відкрито провадження у справі у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за номером 79038 від 09.04.2026р. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 190 від 12.02.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.05.2026 р.

22.04.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Південно-західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України з грошовими вимогами до боржника на суму 138 270,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 заяву Південно-західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України з грошовими вимогами до боржника на суму 138 270,00 грн. прийнято та призначено до розгляду у попередньому засіданні на 22.05.2026.

08.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з грошовими вимогами до боржника на суму 101 352,74 грн.

08.05.2026 до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду вимог Південно-західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Повідомлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС про недоліки заяви про грошові вимоги кредиторів, що виявилися у відсутності доказів сплати судового збору за подання такої кредиторської заяви. Встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС строк в П`ЯТЬ днів з моменту отримання ухвали для усунення вищевказаних недоліків заяви про визнання кредитором.

21.05.2026 до суду надійшло клопотання Південно-західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 визнано кредитором у справі № 910/2636/26 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з грошовими вимогами на суму 143 594,80 грн., з яких 5 324,80 грн. витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 2 270,00 грн. вимоги другої черги, 136 000,00 грн. вимоги третьої черги. Зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Встановлено дату проведення зборів кредиторів: 01.06.2026. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 24.06.2026.

25.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з грошовими вимогами до боржника на суму 3 505 320,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС № б/н від 08.05.2026 з грошовими вимогами до боржника на суму 101 352,74 грн. повернуто без розгляду.

02.06.2026 до суду надійшло повідомлення по справі від Головного управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 прийнято заяву Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання кредитором боржника на суму 3 505 320,00 грн., розгляд якої відбудеться у судовому засіданні 24.06.2026.

17.06.2026 до суду надійшла заява керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінської Н.О. про долучення до матеріалів справи плану реструктуризації боргів ОСОБА_1

22.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про відкладення розгляду справи.

23.06.2026 до суду надійшла заява керуючого реструктуризацією про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів.

23.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінської Н.О. про виконану роботу у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 станом на 22.06.2026.

23.06.2026 до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду заявлених Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці грошових вимог до боржника.

24.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку для подання заяви із грошовими вимогами до ОСОБА_1 .

У судове засідання, призначене на 24.06.2026, представники учасників справи та заявленого кредитора не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Заява Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з грошовими вимогами до боржника на суму 3 505 320,00 грн. надійшла до суду 24.06.2026, тобто подана із пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо клопотання управління про поновлення строку для подання заяви із грошовими вимогами до ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Указане клопотання мотивовано тим, що:

- управління не має законних підстав та інструментів для відстеження (моніторингу) оголошень про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність;

- управління до 05.05.2026 не було учасником справи, а тому жодних документів не отримувало ні поштою, ні через систему «Електронний суд»;

- ухвала Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 про відкриття провадження у справі № 910/2636/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 отримана управлінням 05.05.2026;

- лист керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінської Н.О. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 отриманий управлінням 13.05.2026;

- управління не могло знати про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до моменту отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 про відкриття провадження у справі № 910/2636/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 або моменту отримання повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінської Н.О. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, управління у поданому клопотанні просить суд поновити визначений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк для подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника.

Відповідно до абзаців першого, другого частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац третій частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 93-1 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному Кодексу України з процедур банкрутства обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.

За визначенням наведеним у частині першій статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом першим частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Абзацом третім частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.

Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частини перша статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у Господарському процесуальному кодексі України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення (висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями Господарського процесуального кодексу України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.

Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.

Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

Така специфіка Кодексу України з процедур банкрутства як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.

Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Тобто норми Господарського процесуального кодексу України є загальними по відношенню до норм Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципомspecialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").

Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства, які є спеціальними стосовно норм Господарського процесуального кодексу України

Одним з таких питань є питання строк заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 902/207/22.

Частиною 6 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оголошення про відкриття провадження у справі № 910/2636/26 про неплатоспроможність Вікоброди Лілії Мирославівни оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 09.04.2026 за № 79038 та знаходиться у мережі Інтернет за посиланням https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/og_pov/?d=79038&v=226eb2bf32&t=6 у вільному та публічному доступі.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, що початок відліку визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-ти денного строку на подання кредиторами заяв із вимогами до боржника пов`язаний виключно з моментом оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.

При цьому, суд наголошує, що обов`язок здійснювати аналіз даних щодо своїх контрагентів на предмет перебування їх у судових процедурах банкрутства, в тому числі і на підставі відомостей, що містяться на офіційному веб-порталі судової влади України, доступ до якого є вільним та безоплатним, лежить саме на кредиторові незалежно від його правового статусу, організаційно-правової форми, тощо.

Враховуючи зазначене, клопотання управління про поновлення строку для подання заяви з кредиторськими вимогами до Вікоброди Л.М. задоволенню не підлягає, оскільки визначений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк на подання кредиторами заяв із вимогами до боржника не підлягає поновленню незалежно від поважності причин його пропуску.

Дослідивши заяву Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з грошовими вимогами до боржника на суму 3 505 320,00 грн. по суті заявлених вимог, судом встановлено наступне.

Постановою Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ3986/155/АН/П/ТД-ФС від 23.04.2019 накладено на ФОП Вікоброду Лілію Мирославівну штраф у розмірі 3 505 320,00 грн.

Зазначена постанова була винесена заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Великою Н.М. за результатом розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 09.04.2019 № ПЛ3986/155/АВ щодо порушень ФОП Вікобродою Л.М. законодавства про працю і встановлення уповноваженою особою порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону №877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частин 1, 3 та 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено частиною першою статті 6 Закону № 877-V, відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу про накладення штрафу, ОСОБА_1 було оскаржено його у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 640/9284/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця Вікоброди Л.М. до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ3986/155/АН/П/ТД-ФС від 23.04.2019 відмовлено повністю.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини існування зазначеної заборгованості викладені ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, доказів погашення якої матеріали справи станом на 24.06.2026 не містять. Законність та обгрунтованість указаного штрафу, накладеного контролюючим органом за порушення боржником законодавства про працю, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно з повідомленням керуючого реструктуризацією заявлені кредитором грошові вимоги до боржника визнані у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов обгрунтованого висновку про визнання Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 3 505 320,00 грн. з віднесенням до третьої черги задоволення вимог кредиторів.

Ураховуючи визнання у даному засіданні Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці кредитором Вікоброди Л.М., суд зазначає про неактуальність поданого керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Белінською Н.О. плану реструктуризації боргів боржника у редакції станом на 17.06.2026, відтак, суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 216, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати кредитором у справі № 910/2636/26 Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці з грошовими вимогами на суму 3 505 320,00 грн. вимоги третьої черги.

2. Зобов`язати керуючого реструктуризацією внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів.

3. Відкласти розгляд справи у судовому засіданні, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 24.07.26 о 10:50 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О. скликати та провести засідання зборів кредиторів ОСОБА_1 , на якому вирішити питання про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника чи про закриття провадження у справі, та надати суду у строк до 20.07.2026 (включно) протокольне рішення зборів кредиторів.

5. Копію ухвали направити учасникам справи та визнаному кредитору.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст ухвали складено 02.07.2026

Суддя Д.В. Мандичев