Рішення № 137925427, 03.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/50/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 Справа № 908/1061/26

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

до відповідача: Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7»,

2. Комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ»

про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до відповідача: Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю» з позовними вимогами про звільнення нежитлового приміщення IX підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 85,7 м.кв. по вул. Олександрівська, 65 у м.Запоріжжі шляхом виселення Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.04.2026 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1061/26, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено її до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1061/26, присвоєно номер провадження справи 9/50/26. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7» та Комунальне підприємство «ГРАДПРОЕКТ». Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, зазначено, що Договір оренди від 01.11.2000 нежитлового приміщення по вул. Олександрійській припинився за закінченням терміну його дії 25.11.2020. Однак орендоване майно в порядку п. 2.4 Договору за актом приймання-передачі відповідачем (орендарем) не повернуто. Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

07.05.2026 до суду від «ВРЕЖО №7» надійшли пояснення третьої особи (документ сформований в системі «Електронний суд»), в яких, зокрема, зазначено, що КП «ВРЕЖО №7» позовні вимоги підтримує.

08.05.2026 до суду від КП «Градпроект» надійшли пояснення третьої особи (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.05.2026), в яких, в тому числі, зазначено про підтримку позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Заяви/клопотання з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд судом відповідач повідомлений належним чином, з урахуванням наступного.

В частині 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З матеріалів справи вбачається, що у юридичної особи Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю», код ЄДРПОУ 20525503 (відповідач), який відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, зареєстрований електронний кабінет відсутній (відповідь №34330374 від 04.05.2026; арк.с. 51).

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю» (код ЄДРПОУ 20525503), є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 65.

Ухвала суду від 04.05.2026 про відкриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача, була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, зазначена ухвала 25.05.2026 була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) за закінченням терміну зберігання.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців.

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Зі змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 31.10.2000 прийнято рішення №389/72 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення, розташованого в будинку №65 по вул. Дзержинського, Запорізькому обласному конгресу інвалідів» загальною площею 85,6 кв.м, строком на 3 роки.

01.11.2000 Державне комунальне підприємство «ВРЕЖО №2» (Орендодавець) та Громадська організація «Запорізький обласний конгрес інвалідів» (Орендар, на сьогодні Громадська організація «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю»; відповідач у справі) уклали Договір оренди нежитлового приміщення № 409/2 (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 85,60 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського (на сьогодні Олександрівська), 65.

Згідно з п. 2.1 Договору вступ Орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням настає одночасно із підписанням Договору оренди та Акту приймання-передачі вказаного приміщення.

З положень п. 2.2 Договору слідує, що передача приміщення не спричиняє передачу Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого майна залишається Запорізька міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.4 Договору, після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку узгодження сторін про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання, Орендар зобов`язаний в 10- ти добовий строк здати Орендодавцю приміщення у відповідності з Актом прийому передачі.

Згідно з п. 10.1 Договору, останній діє з 01.11.2000 по 31.10.2003, строком на 3 роки.

В подальшому, сторонами неодноразово вносились зміни до Договору шляхом укладання відповідних додаткових угод.

Так, зокрема, Додатковою угодою від 01.10.2002 змінено Орендодавця на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, в преамбулу Договору КП «ВРЕЖО №2» внесено як Балансоутримувача об`єкта оренди.

25.05.2006 виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №199/39 «Про продовження строку дії договору оренди від 01.11.2000 №409/2 нежитлового приміщення в будинку №65 по вул. Дзержинського, укладеного з Запорізьким обласним конгресом інвалідів», строком на 3 роки.

Додатковою угодою від 12.07.2006 термін дії Договору продовжено на 3 роки до 25.05.2009.

23.06.2009 виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №232/10 «Про продовження строку дії договору оренди від 01.11.2000 №409/2 нежитлового приміщення в будинку №65 по вул. Дзержинського, укладеного з Запорізьким обласним конгресом інвалідів» загальною площею 85,6 м.кв. строком на 3 роки.

Додатковою угодою від 07.07.2009 термін дії Договору продовжено на 3 роки до 25.05.2012 під офіс.

Додатковою угодою від 01.06.2011 змінено Орендодавця на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Листом від 24.04.2012 відповідач звернувся до позивача щодо продовження терміну дії Договору оренди на 3 роки.

Позивач листом від 08.05.2012 на вищевказане звернення повідомив відповідача, що для розгляду його питання відповідачу потрібно надати довідку, видану КП «ВРЕЖО №2», про відсутність заборгованості з орендної плати та звіт про незалежну оцінку об`єкту оренди.

Листом від 06.06.2012 за вих. №1600-11/61 КП «ВРЕЖО №2» повідомило позивача про відсутність заборгованості за Договором оренди та відсутністю заперечень щодо продовження терміну дії Договору на 3 роки.

Додатковою угодою від 06.06.2012 термін дії Договору продовжено на 3 роки до 25.05.2015 під розміщення організації.

Додатковою угодою від 01.08.2012 змінено Балансоутримувача на МКП «Основаніє».

Додатковою угодою від 28.07.2015 термін дії Договору продовжено на 3 роки до 25.05.2018.

Додатковою угодою від 16.11.2016 змінено Балансоутримувача на КП «Наше місто» Запорізької міської ради.

Листом від 23.07.2018 за вих. №3782/01/01-07/ позивач звернувся до відповідача та Балансоутримувача щодо продовження терміну дії Договору та повідомив останніх, що відповідачем порушений його обов`язок за Договором оренди, передбачений п. 5.2, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, у зв`язку з чим запропонував продовжити термін дії Договору оренди на 1 рік.

Додатковою угодою від 25.05.2018 Договір викладено у новій редакції; термін дії Договору продовжено на 1 рік до 25.05.2019, в п. 1.1 Договору внесено зміни до характеристики орендованого приміщення з «…нежитлового приміщення підвалу (літ. А-4) загальною площею 85,6 м.кв...» на «…нежитлове приміщення IX підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 85,7 м.кв...».

Додатковою угодою від 01.10.2018 змінено Балансоутримувача на КП «ВРЕЖО №7»; змінені умови та порядок оплати орендної плати в п. 3.4 Договору.

Листом від 13.06.2019 за вих. №2839/01-/01-07 позивач звернувся до відповідача та КП «ВРЕЖО №7» із пропозицією продовжити термін дії Договору строком на 1 рік 6 місяців.

Додатковою угодою від 15.08.2019 термін дії Договору продовжено на 1 рік 6 місяців до 25.11.2020.

Як зазначено у позовній заяві, зважаючи на умови п. 5.15 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.05.2018, згідно з яким, у разі, якщо на момент продовження дії Договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження Договору оренди проводиться нова оцінка орендованого майна, та у зв`язку з тим, що остання оцінка орендованого майна проводилась 30.04.2018 і заява про продовження терміну дії Договору оренди разом із звітом про оцінку орендованого майна для укладення додаткової угоди про продовження терміну дії Договору від Орендаря не надійшли, Договір оренди продовжено не було і термін його дії скінчився 25.11.2020. Нерухоме майно з орендного користування в порядку п. 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.05.2018 за Актом приймання-передачі Орендарем не повернуто.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

З положень статті 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, який був чинним на момент виникнення договірних відносин (втратив чинність 01.02.2020), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як встановлено та зазначено судом вище, Додатковою угодою від 15.08.2019 продовжено строк дії Договору оренди від 01.11.2000 № 409/2 на 1 рік 6 місяців до 25.11.2020.

В п. 11.9 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.05.2018), зокрема, визначено, що дія Договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Зважаючи на вищевикладене, Договір оренди від 29.12.2000 №409/2 є припиненим з 26.11.2020 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено.

За змістом ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.05.2018) у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання, Орендар передає комунальне майно Балансоутримувачу (Орендодавцю), одночасно із підписанням Акта приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з п. 5.12 Договору (в редакції Додаткової угоди від 25.05.2018) у разі припинення дії Договору оренди або дострокового розірвання Договору, Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, оскільки Договір оренди від 29.12.2000 №409/2 є припиненим з 26.11.2020 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, відповідач повинен повернути позивачу нежитлове приміщення з орендного користування.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не спростував. Доказів виконання зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору не надав. І докази такого повернення в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, вимоги позивача про звільнення нежитлового приміщення IX підвального поверху (літ.А-4), загальною площею 85,7 м.кв. по вул. Олександрівській, 65 у м. Запоріжжі, шляхом виселення Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю», є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, підпункту 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду з позовом у даній справі № 908/1061/26 позивач за платіжною інструкцією №15 від 27.06.2025 сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», за подання цієї позовної заяви позивач, із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору, мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).

Тобто позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 365,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

У позовній заяві позивачем, в тому числі, було викладено клопотання про повернення позивачу з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору у розмірі 365,60грн.

З огляду на зазначене, а також у зв`язку з тим, що від позивача надійшло відповідне клопотання, судовий збір у розмірі 365,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до приписів ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити нежитлове приміщення IX підвального поверху (літ. А-4) загальною площею 85,7 кв.м. по вул. Олександрівська, 65 у м. Запоріжжі, шляхом виселення Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю» (69002, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, 65, код ЄДРПОУ 20525503) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ко ЄДРПОУ 37573068).

Стягнути з Громадської організації «Запорізький обласний конгрес осіб з інвалідністю» (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 65, код ЄДРПОУ 20525503) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя на розрахунковий рахунок (IBAN) №UA028201720344280003000078540, отримувач Департамент КВП Запорізької МР/ТГ м.Запоріжжя / 22080402, код отримувача (ЄДРПОУ) 37573068, код класифікації доходів бюджету 22080402, банк отримувача Казначейство України (Ел.Адм.Подат.) суму 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ко ЄДРПОУ 37573068) з Державного бюджету України суму 365 (триста шістдесят п`ять) грн 60 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією №15 від 27.06.2025 на суму 3028,00 грн.

Дане рішення є підставою для повернення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ко ЄДРПОУ 37573068) з Державного бюджету України судового збору у розмірі 365 (триста шістдесят п`ять) грн 60 коп., перерахованого за платіжною інструкцією №15 від 27.06.2025 на суму 3028, 00 грн.

Рішення складено та підписано 03.07.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва