Рішення № 137925336, 30.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1629/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сечко С.В., довіреність №1324/18 від 28.11.2025;

від відповідача: Дирдіна І.В., ордер серія АІ №2108340 від 26.01.2026;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 25.02.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія" Домком Житомир" (м.Житомир)

про стягнення 6 308,51грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2026 в задоволенні позову відмовлено повністю.

25.02.2026 від ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" надійшла заява про поновлення відповідачу строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача 3000,00грн витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 26.02.2026 заяву ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 25.02.2026 про ухвалення додаткового рішення від 25.02.2026 щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1629/25 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 10.03.2026.

05.03.2026 від ПРАТ "СК "АРКС" надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 25.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн, посилаючись на те, що розмір витраченого адвокатом часу на відповідні види робіт є завищеними (а.с.101-102).

06.03.2026 до суду надійшов запит з Північно-західного апеляційного господарського суду про витребування справи у зв`язку з тим, що до вищезазначеного суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/1629/25 від 17.02.2026 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" про стягнення 6 308,51грн.

Ухвалою суду від 09.03.2026 зупинено розгляд заяви ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 25.02.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі до розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/1629/25 від 17.02.2026.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2026 у справі №906/1629/25 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в решті рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2026 у справі №906/1629/25 залишено без змін; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" 2 000грн витрат на професійну правничу допомогу.

15.06.2026 на адресу господарського суду повернулися матеріали справи №906/1629/25.

Ухвалою суду від 18.06.2026 поновлено розгляд заяви ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 25.02.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1629/25; призначено судове засідання на 30.06.2026.

Представник заявника в судовому засіданні 29.06.2026 підтримала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн у повному обсязі.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні заяви від 25.02.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №906/1629/25 від 25.02.2026, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог ч.8 ст.129, ст.221 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву зазначений орієнтовний розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі 10 000,00грн.

Крім того, відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00грн.

Суд бере до уваги, що у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може також відступити від вказаного у частині четвертій статті 129 ГПК України загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зауважує, що відповідні докази були подані в межах строку, визначеного ч.8 ст.129 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога в Господарському суді Житомирської області Товариству з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" надавалася адвокатом Дирдіною Іриною Володимирівною.

Зокрема, 26.01.2026 між адвокатом Дирдіною Іриною Володимирівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги (далі договір від 26.01.2026) (а.с.88), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Адвокат здійснює юридичне представництво інтересів клієнта з усіх питань господарської діяльності клієнта, в тому числі, але не виключно, підготовку процесуальних документів до суду та представництво інтересів клієнта в судовій справі № 906/1629/25 в судах всіх інстанцій (п. 2.1. договору від 26.01.2026).

Пунктом 3.1. договору від 26.01.2026 до обов`язків клієнта віднесено сплатити гонорар адвокату за домовленістю, а також вказано, що розмір оплати встановлюється додатковою угодою.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2027 (п.5.1. договору від 26.01.2026).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 26.01.2026 до договору від 26.01.2026 (а.с.89) адвокат зобов`язується надати Клієнту послуги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді Житомирської області під час розгляду господарської справи №906/1629/25 (далі - послуги).

Згідно із п.2 додаткової угоди №1 вартість послуг встановлюється у такому розмірі:

- за підготовку відзиву на позовну заяву - 3 000,00грн;

- за підготовку інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи - 1000,00грн/год;

- за участь в одному судовому засіданні - 2 000,00грн.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 визначений порядок розрахунків, а саме після повного надання послуг за цим договором, а адвокат складає розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг), та, у разі відсутності зауважень клієнта, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Клієнт здійснює оплату протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі та виставлення адвокатом рахунку на банківські реквізити адвоката, зазначені в рахунку.

21.02.2026 між адвокатом та клієнтом був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 26.01.2026 (а.с.90), відповідно до якого адвокатом в межах розгляду судової справи №906/1629/25 у Господарському суді Житомирської області були надані такі послуги клієнту:

Підготовка відзиву на позовну заяву ПрАТ "СК "АРКС" про стягнення 6 308,51грн; Витрати часу 3 год; Вартість наданих послуг 3 000,00грн.

Відповідно до п.п.3, 4, 5 акту загальна сума, яка підлягає оплаті клієнтом на рахунок адвоката, становить 3 000грн. Клієнт не має претензій до адвоката з приводу наданих послуг. Клієнт здійснює оплату протягом 15 календарних днів з моменту підписання приймання-передачі та виставлення адвокатом рахунку.

Крім того, 21.02.2026 адвокатом складений розрахунок (детальний опис робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 26.01.2026 (а.с.91), в якому вказано:

- найменування послуги - підготовка відзиву на позовну заяву ПрАТ "СК "АРКС" про стягнення 6 308,51грн;

- витрати часу 3 год.;

- вартість наданих послуг 3 000,00грн.

Суд враховує, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Суд зазначає, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

За ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Як вказано вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5, 7 та 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому, з огляду на викладене, враховуючи розумну необхідність судових витрат для цієї справи, незначну складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги принципи пропорційності та співмірності, оцінюючи надані юридичні послуги та враховуючи заперечення позивача, критерій розумної необхідності судових витрат для конкретної цієї справи, суд враховує таке.

Зі змісту відносин, що склалися між відповідачем та адвокатом вбачається, що ними був погоджений фіксований розмір гонорару за підготовку відзиву на позовну заяву в сумі 3 000,00грн.

При цьому, суд вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребувала при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів. Крім того суд зважає на те, що відзивна позовну заяву не є значним за своїм обсягом.

При наданні оцінки послугам з правничої допомоги суд також врахував, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24, від 19.11.2024 у справі №873/103/24).

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що обсяг наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" юридичних послуг та їх вартості, є обґрунтованим та підтвердженим в загальному розмірі 2000,00грн, і в такій сумі підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 25.02.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, Україна, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 20474912)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Домком Житомир" (10020, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, проспект Миру, будинок 2, код ЄДРПОУ 39374379)

- 2 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд".