Рішення № 13792488, 10.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 лютого 2011 р. Справа 7/227-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", смт. Крижопіль, Вінницька область

про стягнення 519 572,86 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: Галков І.О. - довіреність № б/н від 30.12.2010 року, паспорт серія НС 194772 виданий 20.01.2003 року.

відповідач: Купрій О.М. - представник, довіреність № б/н від 22.07.2010 року, посвідчення водія НОМЕР_1 видано 06.03.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київзвернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", смт.Крижопіль, Вінницька область про стягнення 519572,86 грн. заборгованості, з яких 470619,07 грн. боргу, 29477,05 грн. неустойки, 5214,29 грн. 3 % річних та 14262,45 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою від 17.12.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/227-10 та призначено до розгляду на 27.01.2011 року.

27.01.2011 року через канцелярію суду від представника ТОВ "Ласка Лізинг" надійшло клопотання в якій останній клопоче відкласти розгляд справи посилаючись на службові обставини.

У зв'язку з неявкою в судове засідання позивача (подане ним клопотання) та з метою надання представниками сторін додаткових документів розгляд справи відкладено до 10.02.2011 року.

10.02.2011 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій останній просить стягнути з відповідача борг у сумі 546 457,42 грн., неустойку у розмірі 46 635,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 960,87 грн. та 8 554,92 грн. - 3% річних. Заява про збільшення розміру позовних вимог мотивована настанням строку сплати після порушення провадження у справі чергових платежів згідно укладеного між сторонами договору фінансового лізингу.

Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.03.2007 року між ТОВ "Ласка Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ "Торговий дім "Соколівський цукор" (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 700/03/2007 відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку згідно з установленою Лізингоодержувачем Специфікацією: Тип- Спецтехніка; Марка, модель-оприскувач Uniport 3000/24 4х4 VORTEX (одна одиниця); рік випуску-2006 рік; та передати її без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету Лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах вказаного Договору.

Майно придбавається Лізингоодержувачем у Продавця на умовах договору купівлі-продажу (п.2.1 Договору).

Вартість майна, яке передається Лізиногодавцем Лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 239304,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 39884,00 у.о., яке виражається виражена в гривнях України (п.2.3 Договору).

Передача Лізингоодержувачу майна і приймання його Лізиногоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна (п.3.1 Договору).

З моменту підписання акту здачі-приймання майна права володіння і користування переходять до Лізингоодержувача і зобов'язання Лізингодавця по передачі майна в фінансовий лізинг Лізингоодержувачу рахуються виконаними (п.3.5 Договору).

В розділі 6 Договору сторони регламентували загальну суму Лізингових платежів і порядок розрахунків, передбачивши зокрема наступне: валютою договору являється у.о. під якою розуміється сума виражена в гривнях України і рівна одному долару США по курсу згідно п.6.1 Договору; передбачено введення поняття курс 1 (курс встановлений НБУ для одного долара США станом на 19.03.2007 року) і курс 2 (курс встановлений НБУ для одного долара США на дату здійснення чергового Лізингового платежу згідно Графіку внесення платежів) тощо.

Крім Договору між сторонами було підписано додаток № 1 "Графік сплати лізингових платежів", додаток № 2 "Акт здачі та прийому майна", додаток № 3 "Акт повернення майна", додаток № 4 "Договір купівлі-продажу майна", додаток № 5 "Специфікація" тощо.

Факт отримання майна ЗАТ "Торговий дім "Соколівський цукор"" за договором фінансового лізингу підтверджується видатковою накладною від 29.03.2007 року № РН-0000086 та довіреністю серія ЯМЦ № 075107 від 29.03.2007 року.

19.03.2010 року між ЗАТ "Торговий дім "Соколівський цукор"" (Первісний боржник), ТОВ "Подільські цукроварні" (Новий боржник) та ТОВ "Ласка Лізинг" (Кредитор) було укладено договір про передання боргу згідно п.2 якого Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 76329,91 у.о., що виник на підставі графіку внесення платежів, який є додатком № 1 до Основного договору, а також переуступає всі права та обов'язки, що випливають з Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання та приймає на себе права та обов'язки по Основному договору (Договору фінансового лізингу №700/03/2007 від 19.03.2007 року).

Одночасно з підписанням договору про переведення боргу 19.03.2010 року було між ТОВ "Подільські цукроварні" та ТОВ "Ласка Лізинг" укладено додаткову угоду № 700/03/2007-ДС/ЗС до договору фінансового лізингу № 700/03/2007 від 19.03.2007 року в якій сторони домовились внести змінити до Графіку внесення платежів, відбулася реструктуризація боргу та заміна Лізингоотримувача на ТОВ "Подільські цукроварні".

За твердженням позивача відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті лізингових платежів у строки визначені Графіком внесення платежів належним чином не виконує.

Так, згідно Графіку відповідач зобов'язувався сплатити позивачу 07.04.2010 року та 21.04.2010 року в рахунок погашення заборгованості Первісного боржника по 8984,10 у.о. відповідно, а згодом в останню дату кожного наступного місяця сплатити лізингові платежі та платежі в рахунок погашення вартості майна (з 38 по 44 періоди - починаючи з 30.04.2010 року по 31.10.2010 року).

Як вказувалось раніше, позивач під час розгляду справи подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, мотивовану тим, що 30.11.2010 року та 31.12.2010 року наступив строк сплати чергових лізингових платежів (45-46 періоди).

Загалом відповідач повинен був сплатити 76329,91 у.о. лізингових платежів за період з 07.04.2010 року по 31.12.2010 року, що в еквіваленті гривні становить 619912,24 грн..

Однак відповідачем за вказаний період було сплачено лише сплачено 73454,82 грн..

На підтвердження вказаного суду надано розрахунок суми позовних вимог, договори тощо.

Виходячи з наведеного борг відповідача по сплаті лізингових платежів становить 546457,42 грн. (619912,24-73454,82).

Слід вказати, що 21.01.2010 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків в якому зафіксовано наявність у відповідача заборгованості за договором від 19.03.2007 року № 700/03/2007 в розмірі 546457,42 грн..

Непроведення оплати відповідачем лізингових платежів в строки обумовлені Графіком в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалось раніше, у розділі 6 Договору та додатку № 1 до Договору сторони погодили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з наведеного вище, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по лізинговим платежам підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 46635,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 23960,87 грн. та 8554,92 грн. - 3% річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п.8.5 Договору сторонами погоджено, що якщо Лізингоодержувач в установлені законом строки на проведе оплати встановлених договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,1 % від поточного боргу Лізингоодержувача за кожний день прострочення платежу, а Лізингоодержувач зобов'язується її заплатити.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат в межах вказаних позивачем періодів та визначених сум боргу взятих для обрахунку судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 17.12.2010 року та 27.01.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд приходить до висновку про повне задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 6256,10 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.11.2010 року № 15994 (5195,75 грн.) та від 08.02.2011 року № 1362 (1060,35 грн.).

Як вбачається із позовної заяви ціна позову, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 625608,27 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 6256,08 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.75, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", вул. Чкалова, 16 б, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24634 (ідентифікаційний код - 36327881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", вул. Фізкультури, 28, Бізнес-центр "Оксі", м. Київ, 03150 (ідентифікаційний код - 33104543) - 546 457 грн. 42 коп. заборгованості по лізингових платежах, 46 635 грн. 06 коп. пені, 8 554 грн. 92 коп. - 3 % річних, 23 960 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 6 256 грн. 08 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 02 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", вул. Фізкультури, 28, Бізнес-центр "Оксі", м. Київ, 03150 (ідентифікаційний код - 33104543) сплаченого за платіжними дорученнями від 15.11.2010 року № 15994 (5195,75 грн.) та від 08.02.2011 року № 1362 (1060,35 грн.) оригінали яких знаходиться в матеріалах справи № 7/227-10.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 лютого 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи