Рішення № 137924549, 03.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7553/25

№ провадження 2/646/795/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Литвинова А.В.,

за участю секретаря Білецької А.К.,

прокурора Штефана Є. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування та зобов`язання повернути і передати нежитлові приміщення., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Білодід І.М. звернувся до Основ`янського районного суду міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування недійсним та зобов`язання повернути нежитлові приміщення, в якій просить суд:

- Визнати недійсним договір дарування від 24.03.2021 № 1134, укладений між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Нескородовою О.А. (реєстровий № 1134) щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1548261063101).

- Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути, а фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1548261063101)

- Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Позовна заява обгрунтована тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, було задоволено вимоги про повернення Харківській міській територіальній громаді нежитлових приміщень № 1-6 першого поверху та 1/2 частини місць загального користування № 7-10 загальною площею 69,8 кв.м у будинку по АДРЕСА_1 . Після набрання судовим рішенням законної сили відповідачка ОСОБА_2 24.03.2021 уклала договір дарування № 1134, за яким безоплатно передала спірне нерухоме майно своїй матері ОСОБА_1 . Договір був укладений через дев`ять днів після ухвалення апеляційним судом остаточного рішення у спорі щодо цього майна та після оприлюднення відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Позивач вважає, що спірний договір є фраудаторним, оскільки майно було безоплатно передане близькому родичу, а після його відчуження у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо забезпечити виконання судового рішення. Крім того, обдарована особа, як мати відповідачки, не могла не знати про наявність судового спору та судових рішень щодо цього майна. Прокурор вважає договір дарування таким, що укладений всупереч принципам добросовісності та спрямований на приховування майна від виконання судового рішення. У зв`язку з цим просить визнати договір дарування недійсним, застосувати наслідки його недійсності та повернути спірне майно у власність ОСОБА_2 для забезпечення подальшого виконання рішення суду про його повернення Харківській міській територіальній громаді.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 02 вересня 2025 року позовну заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда І.М. в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова О.А. про визнання недійсним договору дарування прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 02 вересня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об`єкт нерухомого майна, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а саме: - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6 загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частину місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташованих в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1548261063101).

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 06 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по справі за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова О.А. про визнання недійсним договору дарування та зобов`язання повернути і передати нежитлові приміщення.

Представник Харківської міської ради про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу Харківської міської ради, яку доставлено до електронного кабінету, про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позовну заяву задовольнити.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова О.А. про час та місце судового засідання повідомлялася шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу. Надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі про час та місце судового засідання повідомлялися шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації місця проживання. У судове засідання не з`явилися, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, відзив не надали.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18 вирішено провести відчуження ФОП ОСОБА_2 об`єкту комунальної власності Харківської міської територіальної громади, розташованого у АДРЕСА_1 , шляхом викупу, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65, 9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 .

12.07.2018 між ФОП ОСОБА_2 та Управлінням комунального майна укладено договір купівлі - продажу № 5603-В-С, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 приватизувала вказані нежитлові приміщення за 177 200 грн без ПДВ.

Актом прийому-передачі № 5603-В-С від 20.07.2018 засвідчено факт передачі за вищевказаним договором купівлі - продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_2 та факт сплати коштів у повному обсязі за договором № 5603-В-С.

Рішенням приватного нотаріуса Тихонової І.В. Харківського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42579595 від 16.08.2018 (запис про його державну реєстрацію № 27524987 від 13.08.2019) зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65, 9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19 визнано незаконним та скасовано пункт 26 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.07.2018 № 5603-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В., і зареєстрований в реєстрі за № 175 та зобов`язано скасувати, та зобов`язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м, розташовані в будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду прийняти вказані приміщення.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19 - без змін.

Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/3960/19 касаційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і Харківської міської ради залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19 залишено без змін.

Відповідно до рішення № 57260334 від 24.03.2021 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Нескородової О.А. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна 1548261063101 за ОСОБА_1 (номер запису 41144547 від 24.03.2021). Підставою для виникнення права власності став договір дарування № 1134, виданий 24.03.2021, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Нескородовою О.А.

Згідно з п. 1 Договору дарування № 1134 від 24.03.2021 ОСОБА_2 подарувала, тобто передала безоплатно у власність своїй матері, а ОСОБА_1 прийняла в дар від своєї доньки нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частину місць загального користування №7-:-10, площею 3,9 кв.м, які розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1548261063101.

Таким чином, ОСОБА_2 відчужила нерухоме майно після набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою вимог про визнання договору дарування недійсним позивач вказує, що договір дарування від 24.03.2021 № 1134, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , є фраудаторним правочином, вчиненим з метою унеможливити виконання судового рішення про повернення спірного нерухомого майна.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі № 922/3960/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 та постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17.09.2024, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.07.2018, укладений між Управлінням комунального майна Харківської міської ради та ФОП ОСОБА_2 , а останню зобов`язано повернути спірні приміщення на користь територіальної громади.

Постанова апеляційного господарського суду набрала законної сили 15.03.2021. Інформація про неї стала загальнодоступною на сайті «Судова влада України» 19.03.2021. Договір дарування спірного майна укладено вже 24.03.2021, тобто через дев`ять днів після набрання судовим рішенням законної сили та через п`ять днів після забезпечення публічного доступу до нього.

Постановою Верховного Суду у справі № 755/17944/18 від 07 жовтня 2020 року визначено, що договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Постановами Верховного суду від 24.07.2019 у справах №405/1820/17, №372/3541/16-ц від 13.05.2020, від 28.11.2019 №910/8357/18, від 20.05.2020 №922/1903/18, №619/82/19 від 11.11.2020, сформульована позиція, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність у спірному правочині сукупності ознак, які за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 11.11.2020 у справі № 619/82/19) дозволяють кваліфікувати договір як фраудаторний, а саме:

- договір дарування укладено безпосередньо після того, як судове рішення про повернення майна набрало законної сили, тобто в період, коли відповідач ОСОБА_2 достеменно знала або не могла не знати про наявність судового спору щодо предмета дарування;

- правочин є безвідплатним, ОСОБА_2 не отримала жодної зустрічної майнової вигоди від відчуження майна, що виключає економічну доцільність такої дії поза контекстом ухилення від виконання зобов`язання;

- після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого можливе виконання судового рішення, оскільки предметом останнього є індивідуально визначене нерухоме майно, а не грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що потрібно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до роз`яснень викладених у пункті 10 постанови пленуму Верхового суду від 06 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», після визнання недійсним першого в ланцюжку договорів купівлі продажу майна, визнання всіх інших договорів недійсними не вимагається вони всі є нікчемними, такими, що не породжують юридичних наслідків.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що оспорюваний договір дарування не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а мав на меті виключно унеможливити звернення стягнення на майно та убезпечити його від повернення законному власнику, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 203, ст. 13 ЦК України щодо недопустимості зловживання правом та використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним та застосування наслідків його недійсності шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути, а ФОП ОСОБА_2 прийняти спірні нежитлові приміщення, є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 1978 від 21.07.2025 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4844,80 грн.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 4844,80 грн за відшкодування судових витрат.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215,216 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування та зобов`язання повернути і передати нежитлові приміщення задовольнити.,

Визнати недійсним договір дарування від 24.03.2021 № 1134, укладений між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Нескородовою О.А. (реєстровий № 1134) щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1548261063101)

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути, а фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-6, загальною площею 65,9 кв.м та 1/2 частина місць загального користування №7-:-10 площею 3,9 кв.м, розташовані в будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1548261063101).

Солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Слобідська окружна прокуратура м. Харкова Харківської області; ЄДРПОУ: 0291010826, м. Харків, вул. Тепловозна, 8 в інтересах держави в особі Харківська міська рада Харківської області, ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Нескородова Ольга Анатоліївна, адреса: 61162, м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 6.

Суддя А.В. Литвинов