Ухвала суду № 137924362, 03.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6672/26

Провадження № 1-кп/643/918/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 42024222040000005 від 07.02.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,

УСТАНОВИВ:

До Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 42024222040000005 від 07.02.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою суду від 06.04.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.05.2026 продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , на два місяці, тобто до 21.07.2026 включно.

Цією ж ухвалою обвинувальний акт направлено до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з поданням до Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження з Салтівського районного суду міста Харкова до Центрального районного суду міста Дніпра, за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Листом Харківського апеляційного суду від 19.06.2026 № 643/6672/26 матеріали кримінального провадження повернуто до Салтівського районного суду міста Харкова, оскільки Голова Харківського апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для звернення із відповідним поданням до Верховного Суду.

Відмову мотивовано тим, що з огляду на невстановлення місця вчинення кримінального правопорушення підсудність підлягає визначенню за місцем закінчення досудового розслідування

(ч. 9 ст. 615 КПК України), яким є місце розташування службового кабінету № 37 Харківської окружної прокуратури Харківської області за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 52, де підписано та затверджено обвинувальний акт. Названа адреса знаходиться на території Новобаварського району м. Харкова та перебуває в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

В підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо підсудності даного кримінального провадження Салтівському районному суду міста Харкова та наявність підстав для звернення до Харківського апеляційного суду з поданням про направлення кримінального провадження до Новобаварського районного суду міста Харкова (за місцем закінчення досудового розслідування).

Прокурор наполягала, що кримінальне провадження підсудне Салтівському районному суду міста Харкова. Зазначила, що свою позицію з цього питання висловила в попередньому підготовчому судовому засіданні.

Одночасно прокурор заявила письмове клопотання від 21.07.2026 про продовження дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, які покладені на обвинуваченого.

Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2026 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , продовжено до 21.07.2026.

Враховуючи закінчення строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а також те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати до цього часу, прокурор просила їх продовжити на 2 місяці.

Розкриваючи зміст кожного із ризиків, прокурор зазначила, що ризик переховування від суду продовжує існувати, через тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому. Зокрема, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим, у тому числі, за наявності високого ступеню суспільного інтересу до інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

Ризик незаконного впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, на переконання прокурора, існує у зв`язку з тим, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. За таких обставин, ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. При цьому, слід взяти до уваги, що обвинуваченому стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, висновки експертів, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.

Враховуючи наведене, прокурор наполягала, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена лише шляхом продовження дії обов`язків, покладених на нього.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, визначених ст. 194 КПК України. Також адвокат просив врахувати, що його підзахисний наразі проходить військову службу, а тому це є додатковим стримуючим фактором, який унеможливлює порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків.

В частині підсудності даного кримінального провадження Салтівському районному суду

міста Харкова та наявність підстав для звернення до Харківського апеляційного суду з поданням про направлення кримінального провадження до Новобаварського районного суду міста Харкова захисник покладався на розсуд суду, а обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін обвинувачення та захисту, дійшов до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Як визначено ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 04.02.2026 (справа № 630/61/26) застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» на період досудового розслідування, тобто до 13.03.2026 із можливістю внесення застави в розмірі 998400 грн.

06.02.2026 ОСОБА_4 , був звільнений з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, та на обвинуваченого покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Також суд зазначає, на даній стадії кримінального провадження при оцінці ризиків здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, здебільшого покладається на висновки слідчого судді, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас суд не позбавлений можливості надати оцінку наявності ризиків, з урахуванням висунутого відносно ОСОБА_4 обвинувачення та особи обвинуваченого, у зв`язку з цим зазначає наступне.

Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду, то даний ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та суворістю передбаченого покарання. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким корупційним злочином, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тож усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставиною, що свідчить про наявність ризику переховування від суду. При цьому доводи сторони захисту щодо перебування обвинуваченого на військовій службі не впливають на наявність вказаного ризику, оскільки сам факт проходження військової служби не виключає можливості самовільного залишення військової частини.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів суд зазначає, що відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження. На даний час судом не розпочато розгляд кримінального провадження по суті, водночас суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

За таких обставин, ризик впливу на свідків, потерпілих існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Тому на даній стадії кримінального провадження існує ризик, що обвинувачений з метою уникнення відповідальності може незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою зміни їх показів, які отримані на стадії досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених

п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов до висновку про необхідність продовження строк дії покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків ще на два місяці.

Щодо подальшого руху кримінального провадження та вирішення питання про його підсудність суд зазначає таке.

Одним із завдань, яке має вирішити суд у підготовчому судовому засіданні, є визначення підсудності йому даного кримінального провадження, з огляду на правила встановлення територіальної підсудності.

За правилами ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України (нетяжкий злочин), ч. 5 ст. 191 КК України (особливо тяжкий злочин). Отже, кримінальне провадження у даному випадку повинен здійснювати суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, органом досудового розслідування не встановлено.

За приписами ч. 1 ст. 32 КПК України, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2026 обвинувальний акт було направлено до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з поданням до Верховного Суду про направлення даного кримінального провадження до Центрального районного суду міста Дніпра за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «АЙЕР СКАЙ», директором якого був обвинувачений.

Разом з тим, листом Харківського апеляційного суду від 19.06.2026 № 643/6672/26 у зверненні із поданням до Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що з огляду на неможливість встановлення місця вчинення кримінального правопорушення підсудність визначається за місцем закінчення досудового розслідування (ч. 9 ст. 615 КПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України у разі неможливості встановлення місця закінчення досудового розслідування за загальними правилами місцем закінчення досудового розслідування вважається місце вчинення відповідної процесуальної дії.

В аспекті застосування приписів ч. 9 ст. 615 КПК щодо встановлення місця закінчення досудового розслідування необхідно виходити із положень Глави 24 КПК України, якими визначаються загальні положення, поняття і форми закінчення досудового розслідування. Відповідно до положень

ч. 2 ст. 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після закінчення досудового розслідування здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Оскільки за змістом наведеної норми певну форму закінчення досудового розслідування визначає прокурор, а тому, як убачається зі змісту дії, яку зобов`язаний вчинити прокурор, місцем закінчення досудового розслідування слід вважати місце вчинення відповідної процесуальної дії.

Із змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні вбачається, що він підписаний та затверджений в приміщенні службового кабінету № 37 Харківської окружної прокуратури Харківської області за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 52. Названа адреса знаходиться на території Новобаварського району м. Харкова та перебуває в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Таким чином, з урахуванням позиції, викладеної у листі Харківського апеляційного суду від 19.06.2026 № 643/6672/26, підсудність даного кримінального провадження підлягає визначенню за місцем закінчення досудового розслідування, яким є місце розташування Новобаварського районного суду міста Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.

Положенням ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади, проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006, «Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини» від 12.07.2007).

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відтак, враховуючи, що місце вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , під час досудового розслідування не встановлено, а місцем закінчення досудового розслідування є місце підписання та затвердження обвинувального акта приміщення Харківської окружної прокуратури за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 52, що відноситься до територіальної підсудності Новобаварського районного суду міста Харкова, дане кримінальне провадження не підсудне Салтівському районному суду міста Харкова.

Оскільки Новобаварський районний суд міста Харкова та Салтівський районний суд міста Харкова перебувають у межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, питання про направлення кримінального провадження за підсудністю підлягає вирішенню Харківським апеляційним судом за поданням місцевого суду в порядку ч. 2 ст. 32 КПК України.

Отже, суд дійшов висновку, що вказане кримінальне провадження не підсудне Салтівському районному суду міста Харкова, у зв`язку з чим відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України вважає за необхідне звернутися до Харківського апеляційного суду з поданням про направлення даного кримінального провадження з Салтівського районного суду міста Харкова до Новобаварського районного суду міста Харкова, за місцем закінчення досудового розслідування.

Керуючись ст. 32, 34, 314, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого задовольнити.

Продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/місця роботи/місця військової служби; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими експертами, залишивши на зберіганні у відповідних органах державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, звернено в дохід держави кошти, внесені в якості застави, а також може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Строк дії ухвали - два місяці, тобто до 03.09.2026 включно.

Звернутися до Харківського апеляційного суду з поданням про направлення кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024222040000005 від 07.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, з Салтівського районного суду міста Харкова до Новобаварського районного суду міста Харкова, за місцем закінчення досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_6