Ухвала суду № 137923976, 29.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/6337/26

Провадження №1-кс/751/2274/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року місто Чернігів

Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,., підозрюваного ОСОБА_4 , захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у кримінальному провадженні старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області капітан поліції ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За версією органів досудового слідства ОСОБА_4 підозрюється в наступному.

Згідно Рішення № 1/2022 Засновника Товариства з обмеженою відповідальність «Заготівельно-виробниче підприємство» (код ЄДРПОУ 44747098, Івано-Франківська область, Івано-Франкіський район, смт. Букачівці, вулиця Б. Лепкого, будинок 19А) (далі ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство») від 15.06.2022 прийнято рішення створити ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» та призначити директором ОСОБА_4 .

Згідно з наказом директора ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» ОСОБА_4 «Про призначення директора ОСОБА_4 » №01 від 15.06.2022, ОСОБА_4 з 15.06.2022 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство».

Відповідно до статуту ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство», затвердженого Рішенням засновника № 1/2022 ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» від 13.07.2024 передбачено:

п. 1.6. Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації. Товариство відповідно до чинного законодавства може набувати у власність, користуватись та відчужувати будівлі. приміщення, земельні ділянки та інші об`єкти нерухомості. Товариство згідно з чинним законодавством може бути власником рухомого майна та інтелектуальної власності. Товариство може самостійно та/або спільно з іншими юридичними та фізичними особами створювати інші юридичні особи, дочірні підприємства, філії, представництва, як на території України так і за кордоном, бути членом об`єднань, асоціацій та ін.

п. 1.7. Товариство має самостійний баланс, поточні (розрахункові), вкладні (депозитні) та інші рахунки в банках як на території України так і за її межами, включаючи рахунки в іноземних валютах, круглу печатку, штампи, торгові марки, знаки для товарів і послуг, бланк, емблему, девіз та інші реквізити і символіку юридичної особи.

п. 1.8. Товариство має право від свого імені укладати правочини, договори, угоди, набувати майнові та немайнові права, нести зобов`язання, виступати позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції, загальних, господарських, адміністративних, третейських, міжнародних комерційних та арбітражних судах та інших судах, а також мати інші права, що надаються юридичній особі.

п. 7.22 У Товаристві створюється виконавчий орган - директор, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

п. 7.23. До компетенції Директора товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

п. 7.24. Директор підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконання їхніх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників Товариства.

п. 7.25. Директор Товариства діє від імені Товариства в межах встановлених законодавством України та цим статутом, а також має право діяти від імені Товариства без довіреності.

п. 7.26. Директор може прийматися на роботу на контрактній основі. Повноваження директора можуть бути доповнені або обмежені за рішенням загальних зборів учасників з оформленням відповідного протоколу. Копія протоколу в обов`язковому порядку направляється директору. кандидатури яких запропоновані учасниками. Якщо на посаду директора обрано учасника Товариства, то він може виконувати свої обов`язки на безоплатній основі без укладення трудового договору. Інші посадові особи і працівники, приймаються на роботу директором.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи в ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, відповідно до ст. 18 КК України, є службовою особою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2022 №739 «Деякі питання надання грантів для виробництв переробної промисловості», затверджено Порядок надання грантів на створення, розвиток або оновлення виробництв переробної промисловості (далі - Порядок).

Метою надання грантів є сприяння зайнятості населення, створення нових робочих місць, створення нових, розвиток існуючих виробництв переробної промисловості або оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, збільшення надходжень від сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Джерелами фінансування надання грантів отримувачам є кошти державного бюджету, в тому числі ті, що надходять на рахунок «Фонд відновлення та трансформації економіки» Мінекономіки, відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права для забезпечення здійснення заходів з відновлення, підтримки і розвитку України у національній та іноземній валюті.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінекономіки.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що гранти надаються за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні для грантів отримувачами яких є суб`єкти господарювання, які зареєстровані та провадять/планують провадити підприємницьку діяльність на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції, для яких визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, до 80 відсотків вартості проекту - за рахунок грантів, не менше 20 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних).

Відповідно до п. 5 Порядку, отримувач може отримувати один грант або для створення одного нового виробництва переробної промисловості, або для збільшення потужностей існуючого виробництва переробної промисловості.

Отримувач може отримати грант на оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, з урахуванням розміру отриманого гранту для створення одного нового виробництва переробної промисловості або для збільшення потужностей існуючого виробництва переробної промисловості. В такому разі розмір гранту розраховується шляхом віднімання від розміру гранту, встановленого в абзаці першому пункту 4 цього Порядку, розміру отриманого гранту.

Грант надається лише одному отримувачу з урахуванням пов`язаних із ним осіб, крім випадків оновлення основних засобів виробництва, знищених або пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до п.6 Порядку, гранти надаються для створення нових виробництв переробної промисловості, збільшення потужностей наявних виробництв переробної промисловості або оновлення основних засобів виробництва, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для покриття таких напрямів витрат, зокрема, як придбання основних засобів виробництва (машини та обладнання, ручні механічні знаряддя, що працюють на електричній енергії), які не підлягають відчуженню до виконання умов договору гранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на них уповноваженим банком відповідно до договору застави).

Відповідно до п.7 Порядку, надання грантів отримувачам здійснюється Мінекономіки та Державним центром зайнятості через банки, більше 50 відсотків акцій яких належить державі. Обмін інформацією та даними здійснюється відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, Мінцифри, технічним адміністратором Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, Державним центром зайнятості та уповноваженим банком.

Відповідно до п.8 Порядку, для виплати отримувачам грантів за рахунок коштів бюджетної програми «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» Мінекономіки відкриває в Казначействі реєстраційний рахунок та спеціальний реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 9 Порядку, заяву про отримання гранту, зокрема, подають юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни України.

Відповідно до п.10 Порядку, заява формується отримувачем особисто засобами Порталу Дія після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу заявника.

Відповідно до 15 Порядку, відповідальність за надання недостовірної інформації, зазначеної у заяві, несе заявник відповідно до закону.

Відповідно до п.18 Порядку, протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв уповноважений банк подає Мінекономіки в електронній формі перелік висновків, які включають результати перевірки отримувача, оцінки бізнес-плану і співбесіди.

Відповідно до п.20 Порядку, Мінекономіки на підставі переліку висновків уповноваженого банку приймає рішення про затвердження переліку фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та суб`єктів господарювання, які набрали необхідну кількість балів для отримання грантів або відмову в наданні грантів.

Відповідно до п.23 Порядку, Мінекономіки на підставі переліку висновків, приймає рішення про надання грантів або про розгляд заяв у наступному періоді.

Рішення про надання грантів приймається в межах помісячних бюджетних асигнувань, передбачених планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету та/або планом спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на відповідний бюджетний період.

Рішення про надання грантів приймається Мінекономіки та Державним центром зайнятості протягом 20 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв.

Уповноважений банк на підставі отриманої від Мінекономіки та/або Державного центру зайнятості інформації про прийняті рішення:

- забезпечує інформування отримувачів про прийняті рішення відповідно до договору про взаємодію шляхом надсилання листа на адресу електронної пошти, зазначену в заяві, або смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в заяві, чи іншими засобами зв`язку;

- організовує укладення договорів про надання гранту (далі - договір гранту) та відкриття рахунків отримувачам для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувачів і передає до Мінекономіки або Державного центру зайнятості інформацію щодо укладених договорів та відкритих рахунків у вигляді переліку відповідно до договору про взаємодію.

На підставі інформації, отриманої від уповноваженого банку щодо укладених договорів гранту та відкритих рахунків отримувачам:

Мінекономіки формує подання на перерахування коштів для надання грантів (далі - подання) та подає його Казначейству разом з платіжною інструкцією на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, на спеціальний рахунок, відкритий уповноваженим банком, відповідно до договору про взаємодію для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в такому банку для забезпечення супроводження видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача);

Державний центр зайнятості для надання грантів за рахунок коштів Фонду подає в Казначейство платіжну інструкцію на перерахування коштів з рахунка Фонду на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку для Державного центру зайнятості відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунки отримувачів.

Уповноважений банк перераховує кошти на рахунки отримувачів у порядку та строки, встановлені договором про взаємодію.

Гранти надаються у безготівковій формі.

Кошти перераховуються у національній валюті (гривні).

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2022 році, точної дати слідством не встановлено, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел спрямований на заволодіння шляхом зловживання службовим становищем чужим майном грошовими коштами, які передбачені у державному бюджеті для надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, за наступних обставин.

ОСОБА_4 15.06.2022 створив ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство».

Рішенням № 1 Єдиного учасника ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» від 11.08.2023, змінено місцезнаходження ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» на Чернігівська область, Чернігівський район, с. Убіжичі, вул. Нова, буд. 1.

У подальшому, ОСОБА_4 22.09.2023, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, відкрив рахунок НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк» для обслуговування ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» та рахунок НОМЕР_2 у АТ «Ощадбанк» який передбачений тарифним пакетом Грант.

На підставі розгляду поданої заяви та відомостей, що є необхідними для її подання, наказом Міністерства економіки України від 14.09.2023 №13579 «Про надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості», відповідно до пунктів 12 та 19 Порядку надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №739 (зі змінами), наказу Міністерства економіки України від 15.07.2022 №2109 «Про затвердження Порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття рішень щодо надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств, форми бізнес-плану, форми договору про надання гранту, а також кінцевих строків подання заяв та граничної суми грантів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2022 за №840/38176 (зі змінами), наказу Міністерства економіки України від 10.07.2024 №16485 «Про надання права підпису наказів щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №739», переліку висновків акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» як уповноваженого банку від 08.09.2023, який включає оцінку бізнес-плану, співбесіди та результати перевірки заявника згідно з абзацами шостим - тринадцятим пункту 19 Порядку, та переліку фізичних осіб - підприємців та суб`єктів господарювання, які набрали необхідну кількість балів для отримання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженого наказом Мінекономіки від 14.09.2023 №13579, ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» надано грант в сумі 7,36 млн. грн на створення або розвиток виробництв переробної промисловості суб`єктами господарювання.

Після цього, 26.09.2023-27.09.2023 ФОП ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) з метою співфінансування у розмірі 20% вартості проекту перерахували на рахунок ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 353553), грошові кошти в сумі 1,84 млн грн з призначеннями платежів: поворотна фінансова допомога згідно договорів.

В подальшому, 18.10.2023, уповноваженим банком АТ «Ощадбанк» на рахунок ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» UA443365030000026039300549507 зараховано 7 360 000 грн грантових коштів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 739.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, директор ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство» ОСОБА_4 , у період з 25.10.2023 по 14.11.2023 з метою створення видимості виконання умов грантового договору перерахувало з рахунку НОМЕР_2 на рахунки суб`єктів господарської діяльності 9,2 млн грн з призначенням платежів щодо закупівлі лісопильного обладнання та устаткування, а саме: ФОП ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) 1,17 млн грн, ФОП ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) 1,865 млн грн, ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) 3,885 млн грн та на рахунок ТОВ «Станіславська сервісна компанія» (ЄДРПОУ 43450916, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 4, кімн. 205) 2,28 млн грн.

При цьому, фактично господарська діяльність за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Убіжичі, вул. Нова, буд. 1, приміщення якої орендує ТОВ «Заготівельно-виробниче підприємство», не здійснюється та лісопильне обладнання та устаткування не постачалось.

Зазначеними грошовими коштами ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд чим завдав державі Україна в особі Міністерства економіки України матеріальну шкоду в сумі 7 360 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У вчиненні вказаного злочину підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Букачівці Рогатиського району Івано-Франкіської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

18.06.2026 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, з подальшим утриманням його в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_12 проти задоволення клопотання заперечували. Зазначили, що підозру у кримінальному провадженні неможливо визнати обґрунтованою. Крім того, розмір застави є непомірним. Просили відмовити у задоволенні клопотання або застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за процесуального керівництва Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026270000000025 від 04.03.2026, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У вчиненні вказаного злочину підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Букачівці Рогатиського району Івано-Франкіської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

18.06.2026 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано (для даної стадії досудового розслідування) підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та підозра підтверджується зібраними у справі доказами, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, а саме:

- рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 25.02.2026;

- протоколом огляду речей та документів від 28.04.2026 разом з додатками;

- протоколом огляду місця події від 31.03.2026.

Щодо доводів про необґрунтованість підозри, слідчий суддя зауважує наступне. Визначений чинним законодавсвтом механізм повернення грантових коштів в разі невиконання умов гранту, на який посилається сторона захисту, являє собою господарьско-правовий механізм захисту інтересів держави. Однак він не замінює собою механізм кримінально-правових та кримінально-процесуаьних відносин в тому випадку, якщо особа обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень в межах правовідносин щодо надання грантів.

Інших переконливих аргументів щодо необгрунтованості підозри слідчому судді надано не було.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, правильності кваліфікації дій, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, у межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, до завдань слідчого судді не належить оцінка достовірності та допустимості доказів сторони обвинувачення, а також надання переваги доказам сторони захисту або сторони обвинувачення, тобто вирішення тих питань, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

За наведених умов слідчий суддя відхиляє доводи про необґрунтованість підозри у кримінальному провадженні.

Відтак наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра ОСОБА_4 є обґрунтованою, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає вірогідною причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, що є достатнім для застосування щодо нього запобіжного заходу.

В обґрунтування запобіжного заходу слідчий в своєму клопотанні посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: усвідомлюючи, що ОСОБА_4 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, всіма можливими способами намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване діяння, в тому числі шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду.

Також, ОСОБА_4 в силу свого місця роботи має можливість впливати на свідків кримінального правопорушення, з метою спонукання до відмови від дачі показань, надання неправдивих показань на свою користь, чи зміни раніше наданих показань.

Крім того, ОСОБА_4 може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, а саме може бути виражено у створенні підозрюваним ОСОБА_4 , штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.

Слідчий суддя в цілому погоджується із існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас слідчий суддя зауважує, що ризики у кримінальному провадженні можуть мати різний ступінь їх інтенсивності (гостроти) вираження.

На переконання слідчого судді інтенсивність ризиків, на існування яких посилається прокурор в своєму клопотанні, не вказує на безальтернативність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не доводять неможливість нівелювання таких ризиків шляхом застосування меншу суворого запобіжного заходу, зокрема у виді грошової застави.

Так, до факторів, що знижують гостроту ризиків належить зокрема те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відомостей про вчинення будь-яких інших деліктних дій в розпорядженні слідчого судді немає, а отже відсутні (на даний час) підстави вважати, що підозрюваний системно схильний до вчинення протиправної діяльності.

Крім того, судом беруться до уваги відомості про достатньо міцні соціальні зв`язки ОСОБА_4 , зокрема підозрюваний є одружений, має доньку, має постійне місце роботи, а також, на його утриманні перебувають батьки.

Беруться до уваги слідчим суддею і відомості про позитивні характеристики ОСОБА_4 за місцем проживання.

Крім того, кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , попри його належність до особливо тяжких кримінальних правопорушень, не є таких що вчинено із застосуванням насильства або іншим суспільно-небезпечним способом.

Слідчий суддя не може оминути увагою й те, що ОСОБА_4 добровільно прибув до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та використовує передбачені законом заходи відстоювання своєї правової позиції, що також зумовлює зниження ризиків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Отже, слідчий суддя має право продовжити дію найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави лише в тому разі, якщо наявні у кримінальному провадженні ризики дійсно унеможливлюють застосування іншого запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу не може бути опосередковане (до набрання законної сили обвинувальним вироком суду) покарання особи, а такою метою є саме та виключно запобігання ризикам у кримінальному провадженні.

Водночас, положення національного законодавства України, зокрема Кримінального процесуального кодексу України, а також і практика Європейського суду з прав людини зобов`язують слідчого суддю при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу не обмежитися лише відтворенням у судовому рішенні тих доводів, якими керувався суд при застосуванні (або попередньому продовженні) запобіжного заходу, однак зобов`язують об`єктивно оцінити ступінь наявних у кримінальному провадженні ризиків саме станом на даний час вирішення питання про продовження запобіжного, розглянути можливість застосування менш тяжкого запобіжного заходу та навести об`єктивні (а не формальні) мотиви неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.

Слідчий суддя не може не звернути увагу на те, що як саме існування ризиків, так і ступінь гостроти їх вираження у кримінальному провадженні не є константними явищами. Вони мають тенденцію до зміни у залежності від багатьох факторів, одними із яких, безмовно, є як тривалість кримінального провадження, стадія досудового розслідування та тривалість перебування підозрюваної особи під вартою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із положеннями статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 111 рішення «Александровська проти України» ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що рішення національних судів з питань застосування запобіжних заходів повинні відповідати критеріям вмотивованості: «... ніщо не свідчить про те, що національні суди належним чином розглядали можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Хоча вони у загальних формулюваннях зазначили, що розглянути таку можливість, вони не вказали, чому жоден із цих запобіжних заходів не міг бути застосований …».

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Отже, за сукупністю наведеного слідчий суддя не вбачає правових підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас із урахуванням ступеня вираження інтенсивності ризиків, стадії кримінального провадження, процесуальної поведінки підозрюваного та його стану здоров`я, запобіжний захід у виді застави, із забезпеченням контролю місцезнаходження та поведінки підозрюваного з боку правоохоронних органів та покладенням на нього відповідних обов`язків є дієвим запобіжним заходом, що зможе забезпечити нівелювання ризиків у кримінальному провадженні. У силу наведених вище обставин саме такий запобіжний захід є достатнім та пропорційним наявним у кримінальному провадженні ризикам, а менш суворі запобіжні заходи не здатні нівелювати наявні ризики.

У аспекті застосування більш суворого запобіжного заходу слідчий суддя відхиляє посилання сторони обвинувачення на рішення ЄСПЛ у справі «Ladent v. Poland» («Ладент проти Польщі) від 18.03.2008, оскільки за змістом даного рішення ЄСПЛ було констатовано порушення державою ч. 1 ст. 5 Конвенції у зв`язку із тим, що місцевий суд допустив помилкове припущення стосовно можливості ухилення заявника від правосуддя. Більше того, ЄСПЛ визнав, що утримання заявника під вартою у межах даної справи було свавільним. Отже, дійсний зміст цього рішення ЄСПЛ, навпаки, свідчить на користь більш прискіпливої оцінки судом доводів сторони обвинувачення, які покладаються в основу вимог щодо застосування запобіжного заходу.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).

13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Отже, виходячи з наведених норм, беручи до уваги мотиви ймовірних кримінальних правопорушень, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 грн, з тією ж вірогідністю, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного.

Застава у вказаному розмірі, на переконання суду, не є завідомо непомірною для підозрюваного.

При цьому слідчий суддя зауважує, що застосування розміру застави 7 360 000 грн, про який просить сторона обвинувачення, не є припустимим. По-перше, у матеріалах провадження відсутні будь-які докази можливості внесення застави саме в такому розмірі. Крім того, фактично розмір застави стороною обвинувачення визначено вихдячи із ймовірної суми завданої шкоди, завданої злочином. Заразом вчинення кримінального правопорушення та винуватість ОСОБА_4 на даний час не доведено у встановленому законом порядку, як і не доведено завдання шкоди в цій сумі. Також, застава згідно норм КПК України не є способом забезпечення відшкодування шкоди.

Водночас слідчий суддя критично сприймає доводи захисту стосовно офіційних доходів ОСОБА_4 . Як вбачається із наданих документів, останній обіймав посади директора в двох комерційних підприємствах, у той час як вказані в документах суми заробітної плати не є типовими для такого роду посад і викликають обгрунтовані сумніви щодо їх штучного заниження.

Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Керуючись статтями ст.ст. 176-178, 184, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб та складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, що проводить досудове розслідування, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися без повідомлення слідчого або прокурора з села Чернів, Івано-Франківської області та району;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання уповноваженому органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, після чого надати у триденний строк слідчому документи, що підтверджують здачу уповноваженому органу паспорту громадянина України для виїзду за кордон та інших документів, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Строк дії ухвали в частині покладення на підозрюваного обов`язків визначити до 29.08.2026 року включно.

Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали оголошено 03 липня 2026 року.

Слідчий cуддя ОСОБА_1