Рішення № 137923966, 03.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1484/26

Провадження № 2/740/1521/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 липня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

24 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 30275,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 07.07.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 10543-07/2023, згідно з умовами якого відповідачці було надано грошові кошти у сумі 7000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним в порядку та строки, визначені Договором.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у результаті чого у неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 30275,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23275,00 грн - заборгованість за процентами.

16.11.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, було укладено Договір факторингу № 16112023. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 10543-07/2023 від 07.07.2023, що укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 ..

Таким чином, позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідачки.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.

Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак, у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов до суду відзив, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме тіло кредиту у розмірі 7000,00 грн. Зазначила, що не погоджується із заявленою сумою заборгованості за процентами у розмірі 23275,00 грн, оскільки така сума є неспівмірною з фактично отриманими коштами. Вважає такі нарахування не справедливими та такими, що значно перевищують суму отриманого кредиту. Просила суд перевірити законність переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», правомірність та обґрунтованість розрахунку заборгованості, законність нарахування відсотків. Крім того, просила врахувати її складне матеріальне становище, зокрема те, що на даний час є безробітною, чоловік перебуває у складі ЗСУ та має статус УБД.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 07.07.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 10543-07/2023, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 360 днів, із процентною ставкою - 2,50% в день.

Згідно з п. 1.6 Договору, товариство надало кредит відповідачці у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. зворотна сторона 9-11).

ОСОБА_1 подала Заявку на реструктуризацію заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 10543-07/2023 від 07 червня 2023 року, відповідно до якої було укладено Додаткову угоду до договору про надання фінансового кредиту, де сторони погодили, що сума кредиту становить 13536,91 грн, який надається на 127 днів, процентна ставка 0,01 % в день, і графік нарахування процентів за користування кредитом.

У інформаційному повідомленням споживача від 07 липня 2023 року позичальник зазначила загальну інформацію, персональні дані, адресу місця проживання, електронну пошту та номер фінансового телефону ( НОМЕР_2 ).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Аванс Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250630130002 від 30.06.2025, на суму 7000,00 грн (а.с. 17).

Укладаючи кредитний договір Відповідачка та ТОВ «Аванс Кредит» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0437.

З огляду на викладене, договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Аванс Кредит» та Відповідачкою не був би укладений.

16.11.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, було укладено Договір факторингу № 16112023 (а.с. зворотна сторона 17-22).

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16112023 від 16.11.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 10543-07/2023 від 07.07.2023 у розмірі 30275,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23275,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 23).

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачки та виконання кредитних зобов`язань, а саме: 12.03.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 була надіслана досудова вимога, в якій відповідачку повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 10543-07/2023 та запропоновано здійснити погашення заборгованості в сумі 30275,00 грн (а.с. зворотна сторона 24).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із ЗУ «Про електронну комерцію» на правовідносини стосовно кредитного договору № 2161423 від 19.03.2020 поширюється дія цього закону. Ч. 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У цій справі судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачці кредитні кошти. Натомість, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

Позивач набув право вимоги до відповідачки за договором факторингу.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 30275,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23275,00 грн - заборгованість за процентами, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості сформованим ТОВ «Аванс Кредит» (а.с. 15-16).

Водночас, вирішуючи питання про стягнення заборгованості у вищевказаному розмір, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, дружинам військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 вбачається, що 30 вересня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. зворотна сторона 50).

Відповідно до довідки № 115 від 16.03.2026, виданої в/ч НОМЕР_4 , молодший сержант ОСОБА_2 з 23.12.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі за мобілізацією у в/ч НОМЕР_4 (зворотна сторона 49).

Таким чином, суд дійшов висновку, що на відповідачку, як на дружину військовослужбовця, призваного за мобілізацією на особливий період, як на час укладення кредитного договору, так і на час вирішення спору, поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, а також процентів за користування кредитом.

Водночас, суд зауважує, що відсутність звернення відповідачки до кредитора, не спростовує того факту, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом), оскільки частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що право нараховувати проценти може бути обмежено законом.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.

Відтак, нарахування до стягнення з відповідачки відсотків по кредиту є таким, що суперечитиме приписам ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 7000,00 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № 954 наданих послуг від 09.03.2026, відповідно до якого виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року на суму 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту № 954 від 09.03.2026 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує ті обставини, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків. Окрім того, участь адвоката у судових засіданнях не реалізована, оскільки представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, зазначивши у заяві про розгляд справи у його відсутність, тому заявлена сума у 8000,00 грн є значно завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2662,40х23,12%=615,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 10543-07/2023 від 07.07.2023 у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 615 (шістсот п`ятнадцять) гривень 54 копійки судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.В. Роздайбіда