Рішення № 137923326, 22.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/748/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Давиденко В.В., ордер серія АМ №1145218 від 04.08.2025;

прокурор: Ревелюк Т.О., службове посвідчення №071187 від 01.03.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" (м.Житомир)

про стягнення 1 211 867,72грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1", в якому просить стягнути з відповідача 1 211 687,72грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ТОВ "БОГЕМІЯ-1" є власником нежитлової будівлі - адміністративно-побутового корпусу, що по вул.Баранова, 137 в м.Житомирі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 123648318101, номер відомостей про речове право: 41276056). 24.07.2024 між Житомирською міською радою та ТОВ "БОГЕМІЯ-1" укладено договір оренди землі №411, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060, площею 1,8337га. Прокурор доводить, що відповідач у період з 03.03.2021 по 24.07.2024 використовував земельну ділянку комунальної форми власності під об`єктами нерухомості без правовстановлюючих документів, безпідставно зберігаючи в такий спосіб кошти у вигляді орендної плати, чим завдано шкоди правам та інтересам територіальної громади. Враховуючи наведене, прокурор пред`явив позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1 211 687,72грн безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.08.2025.

Ухвалою суду від 04.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відкладено підготовче засідання на 22.09.2025.

У відзиві на позовну заяву від 26.08.2025 представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що стягнення плати можливе лише з моменту, коли земельна ділянка стала об`єктом цивільних права. Земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060, площею 1,8337га сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 31.05.2023, тобто період з 03.03.2021 по 31.05.2023 має бути виключений з розрахунку, як такий, за який стягнення коштів неможливе через відсутність самого об`єкта права. Посилання прокурора на фактичне користування земельною ділянкою площею 1,8337га є необґрунтованими та не підтверджене жодними доказами; прокурор не надав витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2021 та 2022 рік, а здійснює індексацію нормативної грошової оцінки 2023 року у зворотному порядку, що не передбачено законом. Витяг №НВ-1800366602023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 у розмірі 13 569 503,24грн за 2023 рік не містить розрахунку його розміру та застосованих коефіцієнтів; розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений без урахування вимог 69.14 Податкового кодексу України, яким визначено, що з березня 2022 року діє звільнення від плати за землю на територіях, де ведуться бойові дії (а.с.90-94).

15.09.2025 через систему ЄСІТС від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій Житомирська міська рада зазначає, що при розрахунках безпідставно збережених коштів посилання на лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.01.2025 №10-6-0.332-245/2-25 є обґрунтованим. Також стверджує, що коефіцієнт індексації земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (у разі непроведеного НГО). Для розрахунку безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є обов`язковою. При здійсненні розрахунку за 2024 рік була застосована знижка у 65% відповідно до рішення Житомирської міської ради від 23.02.2023 №737. Крім того, зазначає, що відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 у Житомирській області тільки деякі населені пункти із Коростенського району підпадали під перелік територій на яких ведуться бойові дії. У відповіді на відзив також міститься клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника (а.с.111-112).

18.09.2025 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача, у якому вказано, що всупереч рішенню Житомирської міської ради №931 від 10.06.2015 розрахунок нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки здійснювався із застосуванням коефіцієнта Км2 із зазначенням 1,039, а не 0,306. Доводи прокурора та Житомирської міської ради про можливість застосування Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки від 02.06.2023, а також можливість зворотної індексації за 2021 та 2022 роки суперечить закону (а.с.119-120).

Прокурор у відповіді на відзив від 19.09.2025 зазначив, що у разі, якщо б землі не були розташовані під наявним нерухомим майном відповідача та не були б необхідні для його обслуговування, вони б не могли бути передані йому у користування поза процедурою земельних торгів у складі земельної ділянки під об`єктом нерухомості. Крім того, орієнтовний розмір сформованої земельної ділянки визначено відповідачем, а проєкт із землеустрою щодо її відведення виготовлено на його замовлення. Також наголосив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 дійшла висновку про те, що витяг про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки не є єдиним належним доказом на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених коштів фактичним землекористувачем без оформлення договору оренди. Аргументи відповідача щодо порушень при видачі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не підкріплені належними доказами, рішеннями уповноважених органів чи суду, а розрахунок розміру орендної плати наданий міській раді самостійно товариством (а.с.130-134).

19.09.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи (а.с.139-140).

В судовому засіданні 22.09.2025 суд оголосив перерву до 07.10.2025 о 12:00, згідно з ч.5 ст.183 ГПК України.

У зв`язку з тим, що з 08год.32хв. до 13год.39хв. 07.10.2025 у Житомирській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №906/748/25 не відбулось. Ухвалою суду від 07.10.2025 призначено підготовче засідання на 11.11.2025.

Ухвалою суду відкладено вирішення питання щодо клопотання представника відповідача від 19.09.2025 про призначення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи до наступного судового засідання; витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,8337 га кадастровий номер 1810136600:07:008:0060 за 2021, 2022, 2023, 2024 роки з урахуванням максимального значення коефіцієнта Км2 0,306 згідно з п.4.1 рішення 47 сесії 6 скликання Житомирської міської ради №931 від 10.06.2015 "Про затвердження та введення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки у м. Житомирі"; відкладено підготовче засідання на 15.12.2025.

На адресу суду 25.11.2025 від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2025 надійшло клопотання з додатками (а.с.162-166).

В судовому засіданні 15.12.2025 суд оголосив перерву до 20.01.2026, яку було продовжено до 24.02.2026, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК України.

03.02.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у яких викладено власний розрахунок розміру можливої орендної плати за 2021 та 20222 роки (а.с.173-174).

13.02.2026 від Житомирської окружної прокуратури надійшло заперечення від 12.02.2026 у якому, зокрема, зазначено, що рішенням Житомирської міської ради від 20.06.2019 №1470 (на яке посилається відповідач) встановлено на території Житомирської міської територіальної громади земельний податок. Тобто, вказаним рішенням вирішувалось питання лише сплати та обчислення земельного податку, а не орендної плати за землю. Посилання на даний доказ при проведенні розрахунку відповідачем безпідставно збережених коштів є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідно до ст.269 ПКУ країни відповідач не може бути платником земельного податку за викорстання відповідних земель комунальної власності (а.с.187-189).

Ухвалою суду від 24.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/748/25 до судового розгляду по суті на 30.03.2026.

В судовому засіданні 30.03.2026 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 28.04.2026, яку було продовжено до 08.06.2026.

Прокурор у судовому засіданні 08.06.2026 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 08.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 22.06.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" (відповідач) набуло у власність нежитлову будівлю - адміністративно - побутовий корпус, що по вул.Баранова, 137 в м.Житомирі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 123648318101, номер відомостей про речове право: 41276056) та майновий комплекс ВАТ "Синтез" за адресою: вул.Баранова, 137 в м.Житомирі, загальною площею 1733кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 123624318101, номер відомостей про речове право: 41276793), що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.15-16).

Рішенням сесії Житомирської міської ради №536 від 14.07.2022 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ТОВ "БОГЕМІЯ-1" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Сергія Параджанова, 137 (в минулому Баранова, 137) в м.Житомирі (а.с.21).

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337га внесено до Державного земельного кадастру 31.05.2023.

З Витягу з Державного земельного кадастру від 31.05.2023 №НВ-2600334422023 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.26).

На підставі рішення Житомирської міської ради №1093 від 11.04.2024 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання права користування земельними ділянками" 24.07.2024 між Житомирською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" укладено договір оренди землі №411 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337га по вул.Параджанова, 137 у м. Житомирі для експлуатації та обслуговування будівель та споруд, строком до 25.07.2029, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.06.2025 за №430209823. Право оренди зареєстровано 24.07.2024 (а.с.22-25).

За твердженням прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" з дати набуття права власності на нерухоме майно - 03.03.2021 та до моменту укладання договору оренди землі від 24.07.2024, використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337га по вул.Параджанова, 137 у м.Житомирі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач у період з 03.03.2021 по 24.07.2024 не сплачував у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337га по вул.Параджанова, 137 у м.Житомирі, внаслідок чого зберегло за рахунок Житомирської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1211687,72грн.

Згідно із листом Головного управління ДПС у Житомирській області №11829/5/06-30-04-01-17 від 22.10.2024 ТОВ "БОГЕМІЯ-1" за 2020-2023 роки не декларувало та не сплачувало податкові зобов`язання по земельному податку та/або орендній платі за землю площею 1,8337га з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 (а.с.29-31).

Вищенаведене стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Житомирської міської ради з даним позовом до господарського суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 площею 1,8337га по вул.Параджанова, 137 у м. Житомирі

Згідно з п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі№826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі№912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).

Відповідно до положень ст.80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, є сільські, селищні, міські ради.

За змістом ст.ст.122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

У даному випадку органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, які є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним використанням земель комунальної власності, є Житомирська міська рада як власник землі, яку відповідач без правових підстав використовував в період з 03.03.2021 до 24.07.2024.

З матеріалів справи слідує, що Житомирська окружна прокуратура зверталася до Житомирської міської ради з листом від 26.02.2025 №51-85-2200вих-25 щодо виявлених порушень вимог законодавства та наявності підстав для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави шляхом стягнення безпідставно отриманого доходу (а.с.42-44).

Листом від 21.04.2025 №12/1727 Житомирська міська рада повідомила про недоцільність здійснення обрахунку збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, оскільки суб`єкт господарювання звернувся у прийнятні терміни для оформлення права користування земельною ділянкою (а.с.45).

На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Житомирська окружна прокуратура направила Житомирській міській раді повідомлення від 24.09.2024 №51-84-7101вих-24 та від 21.10.2024 №51-84-782вих-24 (а.с.49-50).

Враховуючи невжиття компетентним органом ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, та відсутність намірів самостійного звернення до суду, що свідчить про його бездіяльність, прокурор, дотримавшись вимогст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин першої, другої ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021р. у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму ( лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді плати за землекористування є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 р. у справі №912/1188/17, від 21.01.2019р. у справі №902/794/17, від 04.02.2019р. у справі №922/3409/17, від 12.03.2019р. у справі №916/2948/17, від 09.04.2019р. у справі №922/652/18, від 21.05.2019р. у справі №924/552/18, від 17.03.2020р. у справі №922/2413/19, від 17.01.2024р. у справі №906/1141/22.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст. 1212 ЦК України.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник як обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов`язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Ст.79 ЗК України визначає земельну ділянку як об`єкт права власності; за цим визначенням, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснюється через її формування у відповідності до ст.79-1 ЗК України.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи приписи ст.79 ЗК України, нормативне регулювання, наведене у ст. 79-1 ЗК України, не можна розуміти таким чином, що в разі, якщо земельна ділянка несформована, то існування прав на неї неможливе, оскільки вона не є об`єктом цивільних прав (п.6.22 постанови Верховного Суду від 17.01.2024р. у справі №906/1141/22).

Суд зазначає, що існують значні масиви земель комунальної власності, на яких не сформовані земельні ділянки. Це, однак, не означає, що право власності на ці землі нікому не належать. Висновок про те, що правом власності на земельні ділянки, розташовані в межах відповідного населеного пункту, рада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/20260/20, від 17.01.2024 у справі №906/1141/22.

Натомість норму частини першої ст.79-1 ЗК України слід розуміти таким чином, що формування земельної ділянки є необхідним для її введення в цивільний обіг, зокрема, є передумовою для відчуження земельної ділянки чи встановлення речових прав на неї (п.6.24 постанови Верховного Суду від 17.01.2024р. у справі №906/1141/22 ).

Як власник земельної ділянки, Житомирська міська рада має право вимагати усунення порушених прав на неї, зокрема шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю, що правильно взяв до уваги суд першої інстанції.

Плата за землю відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1. ст. 14 ПК України - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі №905/1680/20 від 09.11.2021р. у справі №635/4233/19).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України).

Отже, законодавець визначив можливість розрахунку річного платежу орендної плати за певними алгоритмом, передбаченим пунктом 288.5 ст.288 ПК України, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, відповідно до копій документів, наявних в матеріалах справи, в процесі здійснення дій з розроблення проекту землеустрою, відповідачем визначено бажану площу земельної ділянки в розмірі 1,8337га.

За загальним правилом, окрім земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктом нерухомості, землекористувач набуває право на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого об`єкту нерухомості.

В частині доводів відповідача щодо користування ним меншою площею земельної ділянки, а не всією площею земельної ділянки 1,8337га, суд враховує висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, сформований у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, у якій серед іншого зазначено: "При цьому твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-4", колегія суддів вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, позивач не надав доказів на підтвердження формування за адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначили суди попередніх інстанцій".

Відтак, площа земельної ділянки, визначена позивачем співвідноситься площі, яка визначена відповідачем та ним займається.

Як вже зазначалося, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано (п.6.33 постанови Верховного Суду від 17.01.2024 р. у справі №906/1141/22).

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Здійснюючи розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 1211867,72грн за період з 03.03.2021 по 24.07.2024 суд враховує, що спірна земельна ділянка площею 1,8337га га по вул.Сергія Параджанова, 137 у м.Житомир (кадастровий номер: 1810136600:07:008:0060) як об`єкти цивільних прав була сформована 31.03.2023, вид цільового призначення цієї земельної ділянки 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (Інформація з Державного земельного кадастру від 31.05.2023).

Розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ "БОГЕМІЯ-1" було підготовлено, зокрема, відповідно до рішення Житомирської міської ради №931 від 10.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира та введення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки у м.Житомирі" та листа Головного управляння Держгеокадастру у Житомирській області від 27.01.2025 №10-6-0.332-245/2-25.

Згідно з рішенням Житомирської міської ради від 03.04.2009 №956 "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м.Житомирі, які перебувають у державній або комунальній власності" річний розмір ставки орендної плати за користування цієї земельною ділянкою складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.32, 34).

Відповідно до рішення Житомирської міської ради від 23.02.2023 №737 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель" річний розмір ставки орендної плати за користування спірною земельною ділянкою складає 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.35).

Пунктом 1.1. вказаного рішення визначено ввести в дію нормативну грошову оцінку земель м.Житомира з 01.01.2024.

Таким чином, збережені без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати слід розраховувати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки на рік за період з 03.03.2021 по 31.12.2023 та у розмірі 2,5% нормативної грошової оцінки на рік за період з 01.01.2024 по 24.07.2024.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) опублікувала значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок, які становлять: за 2016 рік-1,06, за 2017 рік 1,0, за 2018 рік 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік 1, за 2021 рік 1,0 за 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік 1,15 для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які містяться у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі №905/1680/20, а також постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 9 лютого 2022 року в справі №910/8770/19.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 29 травня 2020 року в справі №922/2843/19, від 2 червня 2020 року в справі №922/2845/19, від 7 липня 2020 року в справі №922/3208/19, від 7 вересня 2020 року в справі №922/3671/19, від 28 вересня 2020 року в справі №922/4073/19, від 2 червня 2021 року в справі №904/2269/19, від 9 грудня 2021 року в справі №922/4264/20.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1800366602023 від 02.06.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136600:07:008:0060 у 2023 році складає 13 569 503,24грн.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9917414562024 від 31.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136600:07:008:0060 у 2024 році становить 20 026 600,47грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки: за 2022 рік складає 11 799 568,04грн (13569 503,24грн/1,051); за 2021 рік складає 10 726 880,04грн (11 799 568,04/1,1).

Позивачем було надано розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої до місцевого бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 810136600:07:008:0060 (а.с.73-74).

Судом здійснено власний розрахунок за період з 03.03.2021 по 31.12.2021: 10 726 880,00грн х 3% х 304/365= 268 025,06грн, де: 10 726 880,04грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації за 2021 рік; 3% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням міської ради від 08.04.2009 №956; 304 - кількість днів прострочення у заявленому періоді; 365 - кількість днів у 2021 році.

Розрахунок за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р.: 11 799 568,04грн х 3% = 353 987,04грн орендна плата за рік, де: 11 799 568,04грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації за 2022 рік; 3% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста, згідно з рішенням міської ради від 08.04.2009 №956.

Розрахунок за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р.: 13 569 503,24грн х 3% = 407 085,10грн орендна плата за рік, де: 13 569 503,24грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800366602023 від 02.06.2023; 3% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням міської ради від 08.04.2009 №956.

Розрахунок за період з 01.01.2024 по 24.07.2024: 20 026 600,47грн х 2,5% х 206/366 х 65% = 183 166,79грн, де: 20 026 600,47грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9917414562024 від 31.01.2024; 2,5% - річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Житомирської міської ради від 23.02.2023 №737; 206- кількість днів прострочення у заявленому періоді; 366 - кількість днів у 2024 році; 65% - орендна плата з урахуванням знижки у розмірі 35%.

Отже, загальна сума заборгованості за період з 03.03.2021 по 24.07.2024, згідно з розрахунком, здійсненим господарським судом, складає: 1 212 263,99грн ( 268 025,06грн + 353 987,04грн + 407 085,10грн + 183 166,79грн).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" у період з 03.03.2021 по 24.07.2024 без достатніх на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в заявленому прокурором розмірі та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 1 211 867,72грн.

Здійснений відповідачем за період з 03.03.2021 по 31.12.2023 розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі 101 025,71грн (а.с.173-174), виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2023 рік у розмірі 3 996 408,08грн помноженого на 1% - ставка земельного податку на території м.Житомира, затверджена рішенням Житомирської міської ради від 20.06.2019 №1470 "Про встановлення земельного податку на території Житомирської міської об`єднаної територіальної громади" не може вважатися судом правомірним з огляду на наступне.

Так, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст.287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку.

З урахуванням системного аналізу змісту Податкового кодексу України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

Враховуючи, що у заявлений прокурором період спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 у власності або користуванні Товариства з обмеженою відповідністю "БОГЕМІЯ-1" не перебувала, безпідставним є посилання відповідача на рішення Житомирської міської ради від 20.06.2019 №1470 "Про встановлення земельного податку на території Житомирської міської об`єднаної територіальної громади".

Відповідач заперечуючи проти позову також зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 13 569 503,24грн суперечить закону, а тому витяг №НВ-1800366602023 від 02.06.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 810136600:07:008:0060 не може бути доказом на підтвердження розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою. Також вказує, що в період з 2021 по 2023 роки земельна ділянка не була сформованою, тому має застосовуватись нормативна грошова оцінка ріллі по області, а не індексація в зворотному порядку, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17.

Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявним у матеріалах справи витягом №НВ-1800366602023 від 02.06.2023 з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 810136600:07:008:0060 у 2023 році становить 13 569 503,24грн.

При цьому суд зауважує, що згідно з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У представленому відповідачем листі Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області №29-6-0.332-3310/2-25 від 29.08.2025 на звернення адвоката стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 810136600:07:008:0060 надано відповідь, за якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,8337га за кадастровим номером 1810136600:07:008:0060 у 2023 році становила 13 569 503,24грн, а розрахунок здійснювався на підставі технічної документації виходячи із значень середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, з урахуванням визначених у документації числових значень зональних та локальних коефіцієнтів, коефіцієнта, який враховує цільове призначення земельної ділянки та відповідних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Також даним листом роз`яснено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру щороку за індексом споживчих цін за попередній рік розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земельних ділянок на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Враховуючи, що технічна документація по визначенню нормативної грошової оцінки земель м.Житомир розроблена у 2012 році, при розрахунку нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки застосовано сукупний коефіцієнт індексації станом на 01.01.2023 року із значенням - 2,4, а саме: за 2014 рік - 1,249, за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06, за 2021 рік - 1,1, за 2022 рік - 1,15, 2012, 2013, 2017 - 2020 роки - нормативна грошова оцінка земель не індексувалася.

Отже, посилання відповідача на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 13 569 503,24грн суперечить закону, є безпідставними.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень пп.69.14 п.69 підроз.10 роз.ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то суд зазначає про таке.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-ІХ від 11.04.2023, який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до пункту 69.14 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України та визначено, що за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України №309 від 22.12.2022 та Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України №376 від 28.02.2025, лише деякі населені пункти Коростенського району Житомирської області були віднесені до території можливих бойових дій.

Водночас у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 №922/2378/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено таке: З урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 Податкового кодексу України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах необхідно застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України".

Таким чином, Законом України від 11.04.2023 №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24, від 01.07.2025 у справі №908/1301/24, від 11.11.2025 у справі №910/8635/24.

Враховуючи, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав, що не спростовано останнім, підстави для застосування до спірних правовідносин положень пп.69.14 п.69 підроз.10 роз.ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України відсутні.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

Судом досліджено докази, подані учасниками справи, їх аргументи та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін не береться до уваги, оскільки не спростовує вищенаведених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі на суму 1 211 867,72грн.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

При зверненні з цим позовом до суду, прокурор сплатив судовий збір у розмірі 18 178,02грн, який суд покладає на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" (вул.Параджанова, 137, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 44151763)

на користь Житомирської міської ради (майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 13576954)

- 1 211 867,72грн безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМІЯ-1" (вул.Параджанова, 137, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 44151763)

на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02909950)

- 18 178,02грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 02.07.26

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2- 4 сторонам через "Електронний суд".