Рішення № 137923054, 26.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026м. ДніпроСправа № 904/533/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП" про ухвалення додаткового рішення

у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП", 49000, м.Дніпро, вул.Майдан Озерний, буд.3, код ЄДРПОУ 45304194

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій", 53631, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с.Коломійці, вул.Набережна, буд.38, код ЄДРПОУ 30699170

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 5 139 718,38грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Радченко Анжеліка Василівна, ордер №1205689 від 27.04.2026р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" про стягнення заборгованості у розмірі 2 431 053,40грн., суму інфляційних втрат 203 653,19грн., суму 3% річних 99 902,33грн., суму пені 1 028 595,72грн., суму штрафу 314 513,74грн. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026р. позовні вимоги задоволено частково.

08.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 58 000,00грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суддя Панна С.П. перебувала у щорічні основній відпустці з 08.06.2026р. по 12.06.2026р., а також 15.06.2026р.

Ухвалою суду від 16.06.2026р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 26.06.26 р. о 15:00год.

25.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на заяву, вважає, що Договір про надання правничої допомоги від 01 травня 2024 року був укладений між АО «ФАВОРИТ» в особі старшого партнера адвоката Мотуза О.В. без зазначення на підставі чого діє Адвокатське об`єднання (Статут чи інше), тобто невідомо чи має право старший партнер на підписання договорів про надання правничої допомоги з клієнтами, бо як вбачається з Ордеру на надання правничої допомоги адвоката Мотуза О.В. він був виданий керівником Адвокатського об`єднання Повалій. Крім того, ТОВ Агрофірма "Обрій" (відповідач по справі) вважає розмір правничої допомоги у сумі 58000,00 грн. завищеним та необґрунтованим, оскільки заявником не доведено та не аргументовано необхідність надання двох консультацій (п.п. 1,2 Акту), оскільки роз`яснення досудового та судового розгляду справи може включати 1 (одну)консультацію клієнту з принципу розумності як і вартість консультації; з приводу консультації (п. 6 Акту Акту) щодо поданої мирової угоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Обрій» 03 червня 2026 Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.06.2026, то Мирова угода була направлена позивачу і відсутня була необхідність у консультації такого характеру; щодо вартості складання позовної заяви (п. 3 Акту) то вона є завищеною та необґрунтованою,; складання Заяв про зменшення про позовних вимог (п.п. 4,5 Акту) то вони є фактично по написанню ідентичними та вартість їх завищена; участь у 4 (чотирьох) судових засіданнях вартістю 4 тис.грн. кожне (п. 7 Акту), то їх вартість є необґрунтовано завищеними, оскільки адвокат приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, що не потребувало часу на приїзд до суду, тощо, а самі судові засідання тривали приблизно до 20 хвилин та менше часу; вартість складання заяви на ухвалення додаткового рішення про стягнення правничої допомоги є обґрунтовано завищеною.

26.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.06.2026р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі документи (додатні до заяви про ухвалення додаткового рішення докази), суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026р. позовні вимоги задоволено частково.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 58 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:

- договір про надання правничої допомоги від 01.05.2024р. (а.с.15-16, Т.1);

- ордер серії А №1406239 від 09.02.2026р. (а.с.17, Т.1);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3602 від 25.01.2018 (а.с.18, Т.1);

- акт приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2026р. (а.с.20, Т.2).

Як встановлено матеріалами справи, 01 травня 2024 року Адвокатське об`єднання «Фаворит» в особі старшого партнери адвоката Мотуза Олександра Володимировича (далі - Об`єднання), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «АПР Груп» в особі директора Плахути Сергія Сергійовича (далі - Клієнт), з другої сторони, уклали Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1. за цим договором Об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання Клієнту всіх видів правничої допомоги, що визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством України, а Клієнт зобов`язується оплачувати таку правничу допомогу.

Пунктом 1.6. визначено, що Клієнт не заперечує проти участі у виконанні обов`язків Об`єднання за цим договором адвокатів - членів Об`єднання: Мотуз Олександр Володимирович, Повалій Олена Василівна, Козаченко Дарія Ігорівна, а помічників вказаних адвокатів та інших працівників Об`єднання.

Згідно з п.2.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року. У тому випадку, якщо жодна із сторін не заявить про припинення цього договору протягом одного місяця до спливу строку його дії, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

За надання правничої допомоги Клієнт сплачує Об`єднанню винагороду в розмірі, визначеному Додатками до цього Договору (п.3.1.).

У Додатку №2 до Договору про надання правничої допомоги, сторони погодили таку вартість правничої допомоги:

- надання консультацій правового характеру - 3 000,00грн.;

- складання позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень - від 15 000,00грн.;

- складання адвокатських запитів, заяв, клопотань від 3 000,00грн.;

- виконання розрахунку заборгованості (інфляційних витрат, 3% річних, пені, штрафу тощо) - від 5 000,00грн.;

- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні - 4 000,00грн. за кожне судове засідання незалежно від його тривалості;

- складання апеляційної чи касаційної скарги від 10 000,00грн.;

- інші види правничої допомоги - за домовленістю сторін, погодженою у відповідних актах приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 08 червня 2026 року адвокатом виконана наступна робота:

- надання консультації правничого характеру щодо досудового врегулювання спору шляхом усних переговорів та направляння претензії - 3 000,00грн.;

- надання консультації правничого характеру щодо порядку стягнення заборгованості згідно господарського судочинства - 3 000,00грн.;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки товару з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Обрій», а також здійснення розрахунку інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу - 20 000,00грн.;

- складання заяви про зменшення про позовних вимог від 09 березня 2026 року у зв`язку із сплатою частини основного боргу (800 000,00 грн). - 3 000,00грн.;

- складання заяви про зменшення про позовних вимог від 23 березня 2026 року у зв`язку із сплатою частини основного боргу (262 000,00 грн). - 3 000,00грн.;

- надання консультації правничого характеру щодо поданої мирової угоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Обрій» 03 червня 2026року - 3 000,00грн.;

- участь у судових засіданнях 13 квітня 2026 року, 27 квітня 2026 року, 11 травня 2026 року, 27 травня 2026 року, 04 червня 2026 року - 20 000,00грн. (4 000,00 грн кожне судове засідання х 5);

- складання заяви на ухвалення додаткового рішення про стягнення правничої допомоги - 3 000,00грн.

Всього надано правничої допомоги на суму 58 000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

Відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу адвоката або відмовити у повному обсязі.

Суд зазначає, що сам лише розмір стягуваних сум не є єдиною визначальною обставиною для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У даній справі ціна позову не є пропорційною складності справи. Як уже зазначалося, справа не є складною.

Верховний Суд у справі № 922/2685/19 звернув увагу на те, що незважаючи на значну суму позову матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, значного обсягу матеріалів, що підлягають дослідженню тощо. Ціна позову не є визначальним фактором для визначення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню. Беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає максимальним розміром правничої допомоги, яка може бути розподілена між сторонами 26 000,00грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій", 53631, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с.Коломійці, вул.Набережна, буд.38, код ЄДРПОУ 30699170 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПР ГРУП", 49000, м.Дніпро, вул.Майдан Озерний, буд.3, код ЄДРПОУ 45304194 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00грн.

В решті заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.П. Панна