Ухвала суду № 137922890, 03.07.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

612/578/18

4-с/612/2/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року селище Близнюки

Суддя Близнюківського районного суду Харківської області Лобановська С.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Смірнової Н.А., звернувся до суду із скаргою, в якій просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Олени Розиган Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження №73632166;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Олени Розиган Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у: неврахуванні Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського документально підтверджених платежів боржника; невжитті заходів щодо перевірки достовірності даних про доходи боржника; ненаданні повного та обґрунтованого розрахунку заборгованості; залишенні без належного реагування заяв та адвокатських запитів боржника

- визнати неправомірними складені державним виконавцем розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, які містять різні та взаємовиключні показники доходу боржника за однакові періоди;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 17.10.2025 про арешт коштів боржника;

- зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 73632166 з урахуванням: фактично сплачених боржником сум; належних та допустимих доказів доходів боржника; положень законодавства щодо видів доходів, з яких проводиться стягнення аліментів; правової оцінки суду, викладеної у рішенні за результатами розгляду цієї скарги;

- зобов`язати державного виконавця усунути виявлені порушення, у тому числі: привести розрахунок заборгованості у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження»; внести відповідні зміни до матеріалів виконавчого провадження; забезпечити формування єдиного, обґрунтованого та узгодженого розрахунку заборгованості.

Вивчивши матеріали скарги та додані до неї документи, суддею встановлено наступне.

Відповідно до статті 447-1 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Строки звернення зі скаргою визначено статтею 449 ЦПК України.

Так, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У поданій скарзі представник заявника зазначає про те, що ОСОБА_1 довідався про порушення його прав 09.06.2026 після отримання відповіді від державного виконавця на адвокатський запит.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З даною скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Пугасій С.М. звернувся до суду 22.06.2026 (шляхом подачі скарги поштовим зв`язком), тобто з порушенням встановленого 10-денного строку на звернення до суду зі скаргою на рішення/дії/бездіяльність державного виконавця.

Питання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою ОСОБА_1 та його представником адвокатом Смірновою Н.А. не ставиться. Клопотання особи, яка подає скаргу, заявлене одночасно зі скаргою з обґрунтуванням наявності поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою відсутнє.

Отже, вирішуючи питання про можливість прийняття скарги до провадження, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7 лютого 2014 року № 6 «Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах».

У постанові від 18.02.2021 винесеній у справі № 640/25034/19, Верховний Суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

Натомість, скаргу адвокатом Смірновою Н.А. направлено до суду 22.06.2026, тобто після закінчення встановленого законом строку для звернення до суду з відповідною скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.

При цьому, зі змісту скарги вбачається, що питання про поновлення процесуального строку звернення до суду зі скаргою на постанови державного виконавця заявником не ставиться.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Поряд з цим, Суд відзначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

За змістом ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що заявником пропущений строк звернення до суду із зазначеною скаргою, і цей строк звернення до суду зі скаргою в межах виконавчого провадження встановлений законом, а не судом, при цьому питання про поновлення процесуального строку звернення до суду зі скаргою на постанови державного виконавця заявником не ставиться, тому суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поновлення відповідного строку звернення до суду за відсутності відповідної заяви скаржника із зазначенням поважності причин пропуску процесуального строку та із наданням доказів щодо цього, тому скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 126, 127, 447-449 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 залишити без розгляду та повернути заявникові.

Роз`яснити заявнику, що залишення скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення скарги без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя С.М. Лобановська