Рішення № 137922769, 29.05.2026, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_____________

Справа № 572/6524/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б. К.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Андрусяк Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду з позовом в якому просить встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 50 років, про що 15.04.2025 року складено відповідний актовий запис №187 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис про народження №116 від 18.04.1998 року). В актовому записі про народження №116 від 18.04.1998 року в графі відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_2 записати ОСОБА_6 .

Позов обґрунтовує тим, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є біологічним батьком позивача. За життя через розбіжності поглядів у життєвих пріоритетах, непорозуміння та сварки батьків позивача, його перебування в місцях позбавлення волі та у зв`язку з цим фізичну неможливість прибути до РАЦСу з метою визнання батьківства, вітчим не був записаний біологічним батьком у свідоцтві про народження ОСОБА_2 . Вказує, що з 16.05.1995 року по 14.08.1997 року ОСОБА_6 перебував в місцях позбавлення волі. Після його звільнення ОСОБА_6 та його мати відновили зв`язок, оскільки, вони були знайомі з 13 років та почали тісно спілкуватися, а через 8,5 місяців народився позивач, що підтверджує той факт, що саме він є біологічним батьком. ОСОБА_6 не було записано батьком позивача, через те, що він не перебував у зареєстрованому шлюбі з його матір`ю. Зазначив, що ОСОБА_7 відносився до позивача як батько, цікавився його шкільним життям. Метою звернення до суду з даним позовом є отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю члена сім`ї на військовій службі та потенційна можливість використання заявником права на звільнення в майбутньому від проходження військової служби, а також вшанування його як батька, його честі та гідності, який загинув захищаючи свободу та незалежність України.

03.12.2025 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

23.01.2026 року ухвалою суду було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав зазначених у заявах по суті.

Від відповідача військової частини надійшов відзив, згідно просять в задоволенні позову відмовити. Вважають вимоги позивача недоведеними, а докази суперечливими, просять врахувати, що від дати звільнення ОСОБА_6 з місць позбавлення волі (14.08.1997) до народження заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) минуло 7,5 місяців. Зазначив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, однак сторона позивача такого клопотання не заявляє.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерства оборони України надіслав пояснення третьої особи, згідно яких зазначив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Відсутність належних та допустимих доказів кровного споріднення унеможливлює встановлення факту батьківства, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Судовий розгляд просив проводити без їх участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи без її участі. Не заперечує щодо позову та повідомляє про те . що її батько ОСОБА_6 відносився до ОСОБА_2 як до рідного сина.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 подала заяву про те, що вона не заперечує проти позову, повністю підтримує обставини викладені в ньому, визнає той факт, що ОСОБА_6 є біологічним батьком ОСОБА_2 , просить проводити розгляд справи без її участі, крім того засідання, в якому її будуть допитувати як свідка.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області просили проводити розгляд справи без їх участі.

Представник позивача надала додаткові пояснення, в яких вказала, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. У разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів (письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків). Зауважую, що іншими особами, у яких може бути спір щодо предмету позову (отримувачі ОГДу зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 та особи, які мають право на спадщину після його смерті) заявлено заяви про визнання позов; від єдиної відповідачки ОСОБА_8 не надійшло жодного заперечення/відзиву в рамках даної справи. Просила враховувати положення ч. 1 статті 82 ЦПК України, згідно якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст. ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Відповідно до довідки виданої командиром військової частини НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 21.02.2020 року по теперішній час.

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051668431 від 7.06.2025 року щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що його батьками зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно з свідоцтвом про шлюб виданого 20.09.2005 року встановлено, що 20.09.2005 року було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , актовий запис №186, після реєстрації шлюбу подружжю було присвоєно прізвище ОСОБА_11 , який було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13.12.2011 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища встановлено, що 25.08.2017 року було укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , актовий запис №198, який було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 18.03.2024 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 встановлено, що батькам ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Згідно з актовим записом про народження №29 від 14.06.1995 року встановлено, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_6 та ОСОБА_13 .

Згідно з актовим записом про шлю №3 від 30.01.2015 року встановлено, що був зареєстрований шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , після реєстрації якого їй присвоєно прізвище ОСОБА_16 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер про що було складено актовий запис №187 Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Сповіщенням сім`ї №5 від 12.04.2025 ОСОБА_4 сповіщено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області. Загибель пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно вимоги про судимість ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що 04.11.1995 року його було засуджено до позбавлення волі строком на 4 роки. 14.08.1997 року був звільнений у зв`язку з амністією; 15.12.2000 року засуджений до позбавлення волі строком на 9 років 1 місяць. 24.12.2007 року звільнений умовно-достроково.

Згідно копії письмових пояснень ОСОБА_17 встановлено, що вона з 09.09.2000 року по 22.08.2016 року працювала на посаді практичного психолога Сарненського НВК «Школа-колегіум» ім. Т. Г. Шевченка. У період з 01.09.2008 року по 12.06.2013 року виконувала обов`язки класного керівника починаючи з 5-Д класу, до закінчення школи 9-Г класу, в якому навчався ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За час навчання ОСОБА_2 в школі його мати ОСОБА_4 та вітчим ОСОБА_6 , відвідували навчальний заклад, цікавилися успіхами у навчанні, поведінкою та емоційним станом хлопця та приймали участь у шкільних заходах та батьківських зборах.

Суд не вважає належним доказом дані пояснення без зазначення дати її написання , як доказ встановлення батьківства ОСОБА_6 стосовно малолітнього ОСОБА_2 , оскільки не відображає відносини між ними , як батька та сина до загибелі останнього. Крім того, ОСОБА_17 не була допитана у суді відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України.

Представником позивача також було долучено фотознімки.

Показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 підтверджують факт сімейних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , однак не підтверджують факту батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 повідомила, що перші відносини з ОСОБА_6 на другий день після його звільнення з місць позбавлення волі, стверджує, що ОСОБА_2 є його сином.

Крім того, суд враховує, що в актовому записі про народження ОСОБА_2 його батько записаний ОСОБА_10 , зі слів матері, ОСОБА_2 народився через 7,5 років після того, як ОСОБА_6 звільнився з місць позбавлення волі.

За результатами розгляду справи та дослідження доказів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства ОСОБА_20 щодо ОСОБА_2 .

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Також в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між ОСОБА_2 і померлим ОСОБА_4 .

Таким доказом може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи. Однак вказана експертиза в даній справі не проводилась, позивачем таке клопотання не заявлялося. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства стороною позивача не надано.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову про визнання батьківства необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на неї.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, ст. ст. 164,181 СК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту батьківства відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_5 .

Відповідач: 1) Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Треті особи : 1) Сарненський відділ державної реєстрації Цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: м. Сарни вул. Широка, буд. 31, Рівненська області, код ЄДРПОУ 34784751;

2) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

3) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ;

4) Міністерство оборони України, адреса: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022;

5) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Повне рішення складено 15.06.2026 року.

Суддя: