Рішення № 137922590, 24.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа №569/4225/26

учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС"

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 23.02.2026 року звернулось в суд з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №2064292 від 31.01.2025 в розмірі 90958.00 грн., 2662,40 грн. судового збору та 25 000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.01.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір №2064292, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 17800.00 грн строком на 360 днів. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк, передбачений договором.

21.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») укладено Договір факторингу №21-07/25, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2064292 від 31.01.2025. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 90958 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17800 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги 30438 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договоруз моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 33820 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 8900 грн.

Враховуючи вищенаведене, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 90958 грн та судові витрати по справі, а саме понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та 25 000 грн понесених витрат на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 09.04.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила врахувати пояснення та відмовити ТОВ «Факторинг Партнерс» у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування відзиву зазначила, що позивач у своїй заяві, нібито між нею (її електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано договір позики (кредиту), а саме від 31.01.2025 №2064292 з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ". На підтвердження даної обставини позивач надає копію договору позики/кредиту без її підпису як позичальника. У подальшому, як вказується у позові, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклало договір факторингу, на підставі якого нібито набуло право грошових вимог первісного кредитора ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" до неї за вищезазначеним кредитним договором. Звертає увагу, що позивач стверджує, що зазначений договір позики було підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим вона не погоджується. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, то наявні в матеріалах справи сторінки договору позики (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), що є обов`язковим реквізитом електронної о документа. позивачем не надано оригінал кредитного договору 31.01.2025 №2064292, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення. Щодо нарахування неустойки за договором позики, з урахуванням положень вказаної статті ЦК України, можливе лише до 23.02.2022 р. включно, тоді як в розрахунок позивача здійснений за період періоди, які настали після 24.02.2022 р. та під час діючого воєнного стану в державі.

Принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права, передбачає, що правові норми повинні бути чіткими, зрозумілими та передбачуваними для суб`єктів правовідносин. В контексті цього принципу, позичальник має право розраховувати на стабільне застосування законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який чітко звільняє його від відповідальності за неустойку на весь період воєнного стану, а вся нарахована неустойка підлягає списанню.

Нарахування позивачем неустойки всупереч вказаній нормі порушує принцип правової визначеності, оскільки створює для відповідача непередбачувані правові наслідки та суперечить прямій забороні, встановленій основним законом, що регулює цивільні правовідносини - ЦК України. Таке нарахування не лише не відповідає букві закону, але й підриває довіру до стабільності правового регулювання, що є неприпустимим у контексті захисту прав відповідача.

Також позивачем не надано належного розрахунку неустойки із зазначенням % ставки, суми заборгованості на кожен день прострочення виконання зобов`язання, методології/формули розрахунку неустойки тощо.

З урахуванням положень н. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування неустойки в розмірі 8900.00 грн.,за договором є безпідставним і протиправним, оскільки прострочення виконання зобов`язань (за твердженням позивача) відбулося після 24.02.2022 року, в період дії воєнного стану, і я прошу відмовити у стягненні цих сум.

Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 64258.00 гри, не є спів розмірною тілу кредиту в загальній сумі 17800,00 грн.. оскільки суперечать принципам розумності та добросовісності, с наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

Тому при ухваленні рішення прошу зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру тіла кредита - 17800,00 гри., оскільки стягнення з мене заборгованості за короткостроковою позикою в 3,5 рази більше тіла кредиту призведе до скрутного матеріального становища позичальника та безпідставного збагачення за цей рахунок кредитора. Звертає увагу, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором від 31.01.2025 №2064292 з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ". Таким чином, наголошую, що позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності боргу за договором позивач надає тільки розрахунки заборгованості.

Між тим, наголошую, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Наголошую, що матеріали справи не містять жодною належного, достатнього та допустимого доказу перерахування мені сум позик (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). здійснених первісними кредиторами. Позивач не довів обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між мною та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях сторінок договору, не довів перерахування мені тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.

В разі ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, вважає, що будуть відсутні підстави для стягнення з неї судового збору в сумі, яку зазначає позивач. Зазначає, що позивач просить стягнути з не 25000,00 грн. витрат на адвоката, мотивуючи це тим, що нібито такі витрати було понесено позивачем,

Однак з наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар 25000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з мене. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність її обов`язку сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце, оскільки в платіжному дорученні про сплату гонорару не вказано мого ПІБ або номеру кредитного договору. Оскільки до суду не надано жодного платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з мене вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі. Також зазначає, що для вирішення питання про понесені витрати на правову допомогу суд перевіряє чи співмірні ці витрати із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Однак, вважаю, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката.

Відтак, вказана вартість послуг адвоката - 25000,00 грн., на думку відповідача, не співмірна із необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною, оскільки відсутні докази безпосередньої участі адвоката в підготовки документів шаблонних по цій справі.

Вважає, що правові підстави для стягнення з неї 25000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. подав до суду відповідь на відзив з якого вбачається наступне. Щодо належної ідентифікації Відповідача під час укладення кредитного договору. 31.01.2025 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) було укладено Договір №2064292 (далі - Договір).

При укладенні договору, Клієнт погоджується з пропозицією (офертою), натиснувши кнопку «ДАЛІ» у особистому кабінеті, після чого кредитор надсилає засобами зв`язку, на вказаний Клієнтом при заповненні заявки на отримання кредиту номер телефону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовий ідентифікатор) у вигляді коду, який Клієнтом було введено та підписано Договір.

Отже, при введенні коду на сайті кредитора цим самим направлено кредитору електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане одноразовим ідентифікатором, що являється датою укладення Договору. Дата та час отримання Товариством електронного повідомлення (дата укладення договору) була зафіксована у Договорі у розділі «Реквізити та підписи сторін» Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (С004 31.01.2025 19:47:45 Шабалова-Красновська А.М.).

Кредитор після одержання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправляє примірник Договору у формі електронного документу за вказаною адресою електронної пошти та розмістило Договір у особистому кабінеті Споживача. Відповідно до п 7.2. Перед укладенням цього Договору Товариством була здійснена віддалена ідентифікація та верифікація Споживача з метою надання фінансових послуг. Залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між Сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу: - шляхом використання інструменту покладання, відповідно до договору, укладеного між Товариством та АТ «ПРИВАТБАНК», як банком-ідентифікатором. Зауважує, що електронна процедура перевірки первісним кредитором автентичності Споживача/Клієнта, здійснюється під час кожного входу до Особистого кабінету, шляхом перевірки цифрового або алфавітно цифрового коду, що введений Споживачем/Клієнтом в спеціальному полі Веб-сайту, та отриманий від Товариства в повідомлені, що надіслане Товариством Споживачу на номер мобільного телефону та/або з використанням інших електронних даних та каналів комунікації, що будуть забезпечувати перевірку Товариством автентичності Споживача (здійснення телефонного дзвінка, IVR, повідомлення на електронну пошту, повідомлення у месенджерах, тощо.

Код та інші електронні дані, що вводить Споживач для отримання доступу в Особистий кабінет та для цілей Ідентифікації Споживача в ІКС Товариства є електронним підписом Споживача, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Також звертають увагу суду на те, що укладення кредитного договору через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця є багатоступеневою процедурою, яка передбачає послідовне виконання користувачем ряду дій.

Зокрема, для отримання кредиту користувач повинен: пройти процедуру реєстрації в особистому кабінеті; вказати свої персональні дані; зазначити номер мобільного телефону; вказати реквізити банківської картки; підтвердити свою особу шляхом проходження процедури ідентифікації; ознайомитися з умовами кредитного договору; підтвердити прийняття умов договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Тобто укладення кредитного договору передбачає вчинення користувачем цілого комплексу дій, спрямованих на отримання кредитних коштів.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ), з метою підписання кредитного договору.

У зв язку з цим твердження відповідача про те, що кредитний договір нібито міг бути укладений сторонньою особою без його відома, є суто припущенням, яке не підтверджене жодними доказами.

Відповідач перед укладення кредитного договору, пройшов повну процедуру ідентифікації, що виключає можливість укладення кредитного договору іншою особою, а не відповідачем.

Водночас відповідач у своїх запереченнях не надав суду жодного доказу того, що: його персональні дані були використані сторонніми особами; доступ до його банківської картки або мобільного телефону мали треті особи; реєстрацію у системі кредитодавця було здійснено без його відома; одноразовий ідентифікатор був отриманий або використаний іншою особою.

Правове регулювання укладення договорів у електронній формі прямо передбачене положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг». У випадку електронного договору така згода виражається шляхом акцепту пропозиції укласти договір, що прямо зазначено у кредитному договорі (у розділі «Реквізити та підписи сторін» Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (С004 31.01.2025 19:47:45 ОСОБА_1 ).

Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний Договір про надання споживчого кредиту №2064292 від 31.01.2025 року з додатками - графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, містить кваліфікований електронний підпис з кваліфікованою позначкою часу, накладену уповноваженим представником кредитора (надалі КЕП Товариства) та ПРОТОКОЛ створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на Кредитному договорі - було подано до суду.

Щодо факту отримання Відповідачем кредитних коштів, Позивач зазначає наступне.

Так, у разі оформлення кредиту в банківській установі, позичальнику відкривається спеціалізований кредитний рахунок в такому банку конкретно під видачу цих коштів. Тоді як у разі оформлення кредиту в небанківській фінансовій установі, якою в даному випадку є ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитні кошти перераховуються надавачем платіжних послуг на замовлення кредитора на вже відкритий картковий рахунок позичальника, реквізити якого зазначає сам споживач при оформленні заявки на кредит.

Отже, з огляду на те, що у даній справі кредитором є небанківська фінансова установа, а кредитний договір укладався відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», то саме норми цього закону повинні застосовуватись до даних правовідносин. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Позивачем до матеріалів справи було долучено лист від ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якого від 31.01.2025 року було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 17 800,00 грн. на картку № НОМЕР_2 .

Тобто, кредитодавець не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Кредитодавцем використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту РСІ DSS. Таким чином, Кредитодавець не отримує повні реквізити картки Позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту, а переказ грошових коштів здійснює платіжна організація, залучена до виконання кредитних договорів, а в даному випадку ТОВ «ПЕЙТЕК».

Отже, Позивачем підтверджено всіма належними та необхідними доказами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» факт перерахування Кредитодавцем грошових коштів.

Щодо правомірності нарахованих процентів за договором №2064292 від 31.01.2025.

Так, 31.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту №2064292 за продуктом «NewShort» (далі Договір) шляхом акцепту публічної оферти в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пп. 1.1-1.3 Договору, Позичальнику було надано кредит у сумі 17 800,00 грн, строком користування 361 день, із періодичністю сплати процентів кожні 19 днів. Умови кредитування, у тому числі розмір стандартної процентної ставки становить 1,0 % в день, порядок її нарахування, загальна вартість кредиту та строки виконання зобов`язань, визначені Договором, Паспортом споживчого кредиту та Додатком № 1 (Графіком платежів), які є невід`ємними частинами Договору та були доведені до відома Відповідача до моменту його укладення.

Так, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та змісту.

Тобто, Відповідач добровільно погодився з усіма істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування, строків виконання зобов`язань та наслідків їх порушення.

Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, узгодили усі істотні умови договору, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також розмір та підстави застосування штрафу, зокрема:

Пунктом 6.4. Кредитного договору, визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 2 670,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 534,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

При цьому, в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Клієнтом зобов`язань за цим Кредитним договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема ст.21 відповідно до якої «Стаття 21. Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит - Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.»Тобто, в даному випадку, оскільки сума кредиту згідно Кредитного договору становить 17 800,00 грн. то відповідно нарахований штраф не повинен перевищувати 8 900,00 грн.

Як вбачається з доданого до Позовної заяви Розрахунку заборгованості за Кредитним договором сума нарахованого штрафу становить 8900, 00 грн.

А отже первісним кредитором не було порушено вимоги закону щодо нарахованого розміру сукупної суми неустойки за Кредитним договором.

Що стосується розрахунку заборгованості за кредитним Договором та правильності нарахування заборгованості за ним.

Так, сторони погодили наявність зниженої процентної ставки, як вбачається з пункту, як вбачається з пункту 1.5.2. Договору, знижена процентна ставка становить 0.65 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 19.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка Споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача. 1.5.3. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в п. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач не виконав зазначену умову (відповідно до п. 1.5.2.) не вніс платіж, протягом визначеного терміну, у зв`язку з чим первісним кредитором було здійснено перерахунок процентів за користування кредитом, тобто нарахування процентів здійснювалось за базовою процентною ставкою, передбаченою умовами договору, що становить 1,0 % на день від суми фактичного залишку заборгованості (п. 1.5.1 Договору), тобто (17 800 грн. х 1,0 % = 178,00 грн.)

В подальшому, у зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати платежів, передбачених Графіком, виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, неустойка (штрафні санкції) виникли виключно як наслідок порушення Відповідачем строків виконання зобов`язань, визначених договором.

Що стосується нарахування штрафу за Кредитним договором. На підставі Закону № 3498-ІХ пункт 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону.

Таким чином, у випадку прострочення споживачем виконання свого зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладеним після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498- IX (після 23.01.2024 року), до такого споживача може бути застосовано відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання).

Враховуючи вищевикладене, має місце законодавча колізія, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає, що за договорами споживчого кредитування, укладеними після 23.01.2024р., до споживача може бути застосовано відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) та інших платежів у випадку прострочення споживачем виконання свого зобов`язання за договором про споживчий кредит, у той же час Цивільний кодекс України містить протилежну норму.

В свою чергу, у правовій системі України немає законодавчого акта, який врегульовував би питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

При цьому, правозастосовна практика судів, роз`яснення Міністерства юстиції України (Лист від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19, Щодо практики застосування норм права у випадку колізії), зводиться до того, що в разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив чинності.

Таким чином, можна прийти до висновку, що в даній колізії пріоритет має Закон № 3498- IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки цей нормативний акт виданий пізніше.

Враховуючи вимоги законодавства про споживче кредитування, твердження Клієнта, що нарахований штраф за Кредитним договором підлягає списанню, не відповідає дійсності.

Щодо правомірності відступлення право вимоги за кредитним договором, Позивач зазначає наступне

Так, 21.07.2025 було укладено договір (факторингу) № 21-07/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2064292. відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою укладення договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Постановою Верховного Суду України від 10.07.2007 року у справі №26/347-06-6531, визначено поняття договору факторингу, що його містить ЦК України, як такий, що спрямований на фінансування однією стороною іншої шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Тобто, наявне надання фактором послуги.

Вона надається за плату, розмір якої визначається договором. При цьому грошова вимога, яка передається клієнтом фактору, не може бути платою за надану останнім фінансову послугу.

Отже, якщо за договором факторингу за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або інша фінансова установа.

Так, основною відмінністю договору факторингу від інших договорів є його оплатний характер, тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів за відповідну плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Позивачем на підтвердження правомірності договору факторингу було додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 539770001, з якого вбачається, що ТОВ "ФАКТОРИНГПАРТНЕРС" здійснило оплату у розмірі 2400344.00 грн. за договором факторингу № 21-07/25 від 21 липня 2025 року ТОВ «СЕЛФІКРЕДИТ».

З огляду на викладене, вважаємо, що матеріали справи містять усі належні та достатні докази, правомірності переходу права вимоги.

Щодо доводів Відповідача щодо нібито неналежності та недопустимості Реєстрів

боржників, поданих Позивачем на підтвердження переходу права вимоги, є безпідставними, такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами у розумінні статей 7681 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було долучено Реєстр боржників, сформовані на виконання договору факторингу № 21-07/25 від 21 липня 2025 року, який є невід`ємним додатком до зазначеного договору та прямо передбачений його умовами. Саме цей документ конкретизує обсяг переданих прав вимоги та містить дані щодо кожного боржника, у тому числі інформацію про номер та дату кредитного договору, розмір заборгованості, персональні ідентифікаційні дані боржника, що унеможливлює будь-які сумніви щодо визначеності предмета відступлення.

З аналізу змісту наданого Реєстру боржників вбачається, що право вимоги за кредитним договором Відповідача включене до складу переданого реєстру боржників, що свідчить про належний та безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до умов договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025 року, Сторони Договору визначили п. 10.2.1. Договору, що Електронні документи, повідомлення та файли, які відповідно до умов цього Договору передаються Сторонами одна одній у формі електронного документа(ів) підписуються удосконаленим (кваліфікованим) підписом уповноваженого(их) представника(ів) Сторони(ін) за винятком випадків передбачених пунктом 2.3 цього Договору, шляхом направлення на електронну пошту Сторін. Тим самим пунктом, Сторони домовились про те, що укладення/підписання цього Договору, додатків до нього, додаткових угод до Договору, а також обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) при виконанні умов Договору може здійснюватися у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованих електронних підписів (надалі - КЕП) Сторін, відповідно до вимог, що встановлені у Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, засобами електронних комунікацій за допомогою відповідних систем електронного документообігу, як інтернет сервіс Вчасно». Сторони цим підтверджують, що для виконання цього Договору (факторингу) та своїх зобов`язань за ним визнають форми електронних документів, створених з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших вимог чинного законодавства України. Сторони мають право використовувати удосконалені (кваліфіковані, цифрові) електронні підписи на електронних документах (акти приймання-передачі наданих послуг, акти звірки взаємних розрахунків, додаткові угоди, додатки, реєстри, повідомлення, звіти, листи тощо) в засобах телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, які Сторони надсилають одна одній в електронній формі. Електронна взаємодія Сторін, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких у паперовій формі не повинні містити власноручний підпис відповідно до чинного законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг. Сторони погодили, запевняють та підтверджують, що юридична сила електронного документу підписаного з використанням удосконаленого (кваліфікованого, цифрового) електронного підпису не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Електронний документ вважається підписаним Сторонами та набирає чинності з моменту накладення електронного підпису останнім із підписантів, якщо інше не зазначено в самому електронному документі.

Отже, доводи Відповідача щодо відсутності підпису сторін є безпідставними, оскільки спростовуються як умовами укладеного між Сторонами Договору факторингу, так і положеннями чинного законодавства України, яке прямо передбачає можливість використання кваліфікованого електронного підпису та визнає електронний документ належним і допустимим доказом. Електронні документи, підписані КЕП, мають таку ж юридичну силу, як і документи, підписані власноруч, а відтак відсутні будь-які правові підстави для заперечення факту належності Реєстру боржників укладеного до договору факторингу та належного оформлення правовідносин між Сторонами.

Таким чином, поданий Позивачем Реєстр боржників є належними, допустимим та достовірним доказом у розумінні цивільного процесуального законодавства, а доводи Відповідача спрямовані виключно на затягування розгляду справи та не спростовують факту переходу права вимоги до Позивача.

Щодо доводів Відповідача щодо неналежності та недопустимості витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 21-07/25 від 21 липня 2025 року, Позивач зазначає наступне.

По-перше, наданий суду витяг прямо містить посилання на відповідний договір факторингу, ідентифікує боржника, номер кредитного договору, а також розмір заборгованості, що повністю відповідає змісту та призначенню реєстру боржників як додатку до договору факторингу.

По-друге, доводи Відповідача про відсутність підпису іншої сторони договору факторингу на витягу є юридично не вірним, оскільки витяг не є окремим правочином, а є лише інформаційним документом, сформованим на підставі відповідного реєстру боржників. Відповідно, вимоги щодо підписання правочину обома сторонами на нього не поширюються.

По-третє, наданий витяг засвідчений належним чином уповноваженою особою Позивача, що відповідає вимогам щодо належності письмових доказів. Водночас Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував достовірність відомостей, викладених у витязі.

Таким чином, наданий Позивачем витяг з реєстру боржників є належним, допустимим та достатнім доказом переходу права вимоги до Відповідача, а доводи останнього спрямовані виключно на ухилення від виконання зобов`язань та не ґрунтується на вимогах закону. Подані Позивачем документи повністю відображають безперервний ланцюг переходу права вимоги та є достатніми для встановлення всіх юридично значимих обставин у справі.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначаємо наступне.

На підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги №02¬07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-12/2025 від 01.12.2025 року; Заявку на надання юридичної допомоги №1008 від 01.01.2026 року; Витяг з Акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.

Отже, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30.03.2026 року клопотання представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" Я.Я. Сердійчука про витребування доказів задоволено.

Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, будинок, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570): -ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та ніші відомості про власника вказаної картки; - докази зарахування на картку № НОМЕР_2 , кредитних коштів у сумі 17800,00 грн., які 31.01.2025 року були на неї перераховані, а саме витребувати: виписку за номером картки № НОМЕР_2 , за період з 31.01.2025 по 06.02.2025 року; -інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 , (віртуальна чи фізична картка); -інформацію, щодо номера телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 , за період з 31.01.2025 по 06.02.2025 р.; -інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_1 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.

Витребувано у ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371): -оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 31.01.2025 №2064292 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

Сторонами подано відзиви та відповіді на відзиви на подані позовні заяви.

11 травня 2026 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду надано Компакт-Диск з оригіналами електронних доказів по справі, які були безпосередньо досліджені судом.

Відповідно до надано інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 27-05-2026 №20.01.0.0.0/7 260520/97710-БТ, повідомили, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ,адреса проживання: АДРЕСА_1 , контактні дані (номер телефону) НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки за догором №б/н за період 31.01.2025 06.02.2025, 31.01.2025 року на карту № НОМЕР_4 зараховано суму 17800,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2064292, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 800 грн строком на 360 днів з періодичністю сплат процентів кожні 19 днів. Стандартна процентна ставка становить 1% в день. Відповідач підписав кредитний договір електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором С004.

У паспорті споживчого кредиту визначені основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредитку, порядок повернення кредиту та інша додаткова інформація.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» №20250722-1386 від 22.07.2025, між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі кредит» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначено договору, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі кредит» на суму 17 800 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість відповідача за кредитним договором № 1891916 від 12.11.2024 станом на 21.07.2025 становить 178 500 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 35 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами за користування 87 850 грн, заборгованість за штрафними санкціями 17 800 грн.

21.07.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №21-07/25, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 206429 від 31.01.2025.

З платіжної інструкції №539770001 від 21.07.2025 вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило переказ коштів ТОВ «Селфі кредит» в сумі 2 400 344 грн, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №21-07/25 від 21.07.2025.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №21-07/25 від 21.07.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло право грошової вимоги до 1 526 боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №21-07/25 від 21.07.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2064292 від 31.01.2025 у розмірі 57138,0 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17 800 грн, заборгованість за нарахованими процентами 30438.00 грн, заборгованість за пенею/ат або штрафами 8900,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Факторинг Партнерс», заборгованість відповідача за кредитним договором № 2064292 від 31.01.2025 станом на 04.02.2026 становить 90958 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17800 грн, заборгованість за відсотками 64258 грн, заборгованість за пенею/штрафами 8900 грн.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідачки виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено сторонами не спростовано, що 31.01.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено договір № 2064292, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 17 800 грн строком на 360 днів зі стандартною (базовою) процентною ставкою 1% на день.

ТОВ «Селфі кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 17 800 грн.

21.07.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №21-07/25, відповідно до якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2064292 від 31.01.2025.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 2064292 від 31.01.2025 належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 90958,00 грн.

На підставі Закону № 3498-ІХ пункт 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону.

Таким чином, у випадку прострочення споживачем виконання свого зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладеним після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498- IX (після 23.01.2024 року), до такого споживача може бути застосовано відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання).

При цьому, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевикладене, має місце законодавча колізія, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає, що за договорами споживчого кредитування, укладеними після 23.01.2024р., до споживача може бути застосовано відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) та інших платежів у випадку прострочення споживачем виконання свого зобов`язання за договором про споживчий кредит, у той же час Цивільний кодекс України містить протилежну норму.

В свою чергу, у правовій системі України немає законодавчого акта, який врегульовував би питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

При цьому, правозастосовна практика судів, роз`яснення Міністерства юстиції України (Лист від 26.12.2008 N 758-0-2-08-19, Щодо практики застосування норм права у випадку колізії), зводиться до того, що в разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив чинності.

Таким чином, можна прийти до висновку, що в даній колізії пріоритет має Закон № 3498- IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки цей нормативний акт виданий пізніше.

Враховуючи вимоги законодавства про споживче кредитування, твердження відповідача, що нарахований штраф за Кредитним договором підлягає списанню, не відповідає дійсності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 17800 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги 30438,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 33820,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафом в розмірі 8900,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наявні докази у матеріалах справи у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість у сумі 90958,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ТОВ «Факторинг Партнерс» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки, позовні вимоги підлягають до задоволення, то за розгляд справи в суді з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 02 липня 2024 року між АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір про надання правової допомоги №02-07/2024.

Відповідно до витягу з акту №27 про надання правничої допомоги від 30.01.2026 року вбачається, що АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було надано позивачу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму в 25000,00 грн.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заву, просила відмовити в витратах на правничу допомогу.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.

Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Так, за приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно з висновками Верховного Суду викладених у постанові №753/23491/16 від 20.03.2019 витрати на правову допомогу стягуються й у разі вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності при визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді - 5 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження,: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за договором №2064292 від 31.01.2025 у розмірі 90958,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження,: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження,: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", адреса: місцезнаходження,: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя -